Ти чуєш його?
Кого?
Море…
Місяць перекидається відблисками світла з гладдю води. Їх тотожність розгортається вдалечінь. Їх співзалежність забирає наші слова. Слова заходять в воду. Слова пірнають вглиб. Слова піняться. Слова підіймаються на поверхню, а потім знову йдуть на глибину.
Слова тонуть.
А тому змовкають.
Море губить слова.
Море це вічність у вікні кінцевості.
Дім - це кінцевість, пункт призначення, місце де можна померти. Море - це нескінченність у вікні дому. Нескінченність до якої ти виходиш ввечері на прогулянку. Нескінченність яка одаряє солоним присмаком вічності. Вічність для споглядання у вікні кінцевості.
Море - Колиска одинаків.
Острів - одинак. Острів - окреме життя. Острів - порятунок. Острів - неосяжна відстань. Острів - Інший. Острів - дотягнутись би рукою…
Море - велика надія.
Світло маяка, що орієнтир, внутрішній і зовнішній. Світло для загублених. Надія на порятунок. Світло, яке не втратити б, коли знайшов.
