Передача Запорізької АЕС під управління США: що пишуть експерти
Останнім часом багато експертів в енергетиці обговорюють ситуацію з можливою передачею Запорізької атомної електростанції під управління США. Я проаналізував чотири останні ґрунтовні статті та підсумував висновки, які роблять їхні автори — так, як я їх зрозумів. Нижче публікую ці узагальнення.
Хочу наголосити: це не моя позиція. Більше того, я не погоджуюсь із багатьма висновками, які роблять ці автори. Аналізував виключно для себе, але вважаю, що й Вам може бути цікаво.
1. Стан ЗАЕС після трьох років окупації
Фізичний і технічний стан:
- ЗАЕС зазнала суттєвих ушкоджень: тривалий режим гарячого зупину, відсутність технічного обслуговування, дефіцит охолоджувальної води після підриву Каховської ГЕС;
- витоки з парогенераторів і зростання механічного навантаження на трубки та зварні шви;
- просідання ґрунту, яке може призвести до нахилу корпусів реакторів і порушити роботу систем безпеки;
- кристалізація борної кислоти у першому контурі може викликати пошкодження металу парогенераторів.
Прогнози експертів:
- В кращому випадку відновлення одного блоку займе рік після деокупації;
- Ремонт парогенераторів може коштувати понад $1 млрд за одиницю — вони виготовляються лише в Росії і можуть бути недоступні.
2. Геополітичний контекст: США, Росія та переговори
Росія:
- Формально демонструє готовність до переговорів, насправді тягне час і прагне легалізувати свій контроль;
- просуває ідею "розділення" блоків і шин, щоб частково інтегрувати ЗАЕС в енергосистему РФ;
- готує технічну інфраструктуру для повного переведення власних потреб ЗАЕС на живлення з РФ.
США:
- Потенційно можуть погодитись на участь у процесі як політичне досягнення (особливо в контексті виборів);
- ризикують легітимізувати дії Росії, якщо увійдуть у "спільне управління" без повної деокупації.
Україна:
- Категорично проти спільного чи подільного управління ЗАЕС;
- Вимагає повного повернення контролю, українського персоналу і підпорядкування Держатомрегулюванню.
3. Основні ризики для України
Технічні:
- Підключення ЗАЕС до російської енергосистеми унеможливить її подальше повернення в українське енергетичне поле;
-
Руйнування українських ЛЕП буде представлено світу як дії України, хоча їх може влаштувати РФ.
Політичні:
- Спільне управління — це розмиття відповідальності РФ за ядерний тероризм;
- РФ уникає міжнародного розслідування дій на станції, перекладаючи відповідальність на "співуправителів".
Інформаційні:
- РФ формує враження, що діє в межах українських ліцензій, які формально "продовжила" до 2028 року.
4. Контрстратегія України
Поточна стратегія (ефективна): збереження статус-кво — не визнавати жодних дій РФ щодо ЗАЕС, блокувати спроби її підключення до російської енергосистеми.
Тактичні заходи:
- Не допустити підключення ЗАЕС до ЛЕП з боку РФ (ПС Каховка, Мелітополь, Молочанськ);
- Утримувати станцію в режимі холодного зупину;
- Забезпечити повний моніторинг дій РФ із боку МАГАТЕ та документування порушень;
- Зберігати тиск через G7 і IAEA на тему недопущення легітимізації окупації;
- Бути готовими до технічного відключення станції у разі спроб РФ переведення реакторів у критичний стан.
5. Ключові висновки з аналізу
- Ідея "спільного управління" — це пастка, яка дозволяє РФ уникнути відповідальності й виграти час;
- США можуть бути втягнуті у схему, яка формально виглядає як врегулювання, але насправді грає на руку агресору;
- РФ використовує тему технічного обслуговування і безпеки для маскування стратегічного плану — підключити ЗАЕС до своєї енергосистеми, зберігши важіль шантажу;
- Жодна з технічних схем розділення станції між Україною і РФ не є реальною без серйозних витрат і компромісів безпеки;
- ЗАЕС може бути відновлена лише під повним контролем України, з українськими фахівцями і під юрисдикцією Держатомрегулювання.
