Занадто мало цікавить американський протестантизм, щоб знайти звідки ж найперше взялася ідея про “крутого пастиря” (cool pastor), але вона явно стала популярнішою через соц.мережі і на радарі православ’я вона з’явилася через них. Ідея полягає в тому, що пастир має бути актуальним, у тренді, “своїм чуваком”, а на ділі будувати “індивідуальний бренд”, бути впізнаваним у соц.мережах й таке інше.
Православний священник з таким підходом відкидає, так би мовити, крутість за Богом - довга борода, чорні ряси, комбоскіні, самодисципліна, купа дітей - та йде за трендом світу, який міняється постійно. Часто це нагадує чоловіка середнього віку, який намагається виглядати молодим та крутим, вдягаючи вузькі джинси. Він не знає, що зараз підлітки уже натомість носять широкі штани з високою посадкою. Сумно коли ще й цей модник та священник - одна й та сама людина.
Бо у погоні за актуальністю, ми завжди будемо відставати. Метою не є наша персона чи актуальність, але проповідь Євангелія. Ми не повинні відповідати теперішній культурі та теперішньому держ.замовленню, але преображати культуру, щоб вона відповідала Євангелію. Це преображення однієї особи за раз, всередині церковної громади. У цьому роль священника є ключовою.
Звичайно, священник має бути доступний - він не повинен уявляти наче він зроблений інакше від прихожан, але й не думати, що він може бути найменшим спільним знаменником вірянина. Мир та спокій від священника має дати зрозуміти, що які б гріхи та клубок свого ідіотизму ми не принесли б в Церкву, ми можемо почати разом це розгрібати та уподібнюватися Христу. Адже у Церкві ми виховуємося на нових громадян Царства Небесного.
