समाचार और मीडिया
✙Віха➔
समाचार और मीडिया
से पुनः पोस्ट किया:
Сіль
08.07.202408:41
Останнім часом мовчки спостерігав за тим, як різні суб'єкти ділилися своїми фантазіями про те, що буде якийсь "мир" з росіянами. Наче не чули і не бачили які вони собі ставлять завдання щодо нас. Повне знищення нашої країни так чи інакше, якщо хто забув.
Деякі кола, пов'язані з електоральними процесами останнім часом особливо збудилися. Можливість заморозки війни для них означає, що можуть бути вибори, де можна і заробити нормально, а не писати прутню в інтернетах за 20 доларів.
Та й багато хто із різних кіл поринули у світ фантазій, все більше віддаляючись від реалій. Колективна Ворохта і колективний фітнес-тренер з Одеси поринули все більше в забуття і радше вчинять колективний суїцид, ніж будуть жити в реальності.
А реальність невблаганно б'є нас мокрою смердючою ганчіркою по писку ракетними ударами по наших містах в годину пік. Єдиний мир, який нам готують російські загарбники - це колективна могила і забуття. Що ми можемо сказати про мир у війні, яку ми не починали, і якої, нагадаю, ми не хотіли. Проте, нас не питали і перед нами досі стоїть ультиматум від хуйла - скласти зброю і підставити голову під сокиру.
Ми можемо битися і тоді ще будуть якісь варіанти. А можемо здатися і тоді їх не буде. Але це надто неприємна реальність, яка заважає жити у світі власних суїцидальних фантазій.
Деякі кола, пов'язані з електоральними процесами останнім часом особливо збудилися. Можливість заморозки війни для них означає, що можуть бути вибори, де можна і заробити нормально, а не писати прутню в інтернетах за 20 доларів.
Та й багато хто із різних кіл поринули у світ фантазій, все більше віддаляючись від реалій. Колективна Ворохта і колективний фітнес-тренер з Одеси поринули все більше в забуття і радше вчинять колективний суїцид, ніж будуть жити в реальності.
А реальність невблаганно б'є нас мокрою смердючою ганчіркою по писку ракетними ударами по наших містах в годину пік. Єдиний мир, який нам готують російські загарбники - це колективна могила і забуття. Що ми можемо сказати про мир у війні, яку ми не починали, і якої, нагадаю, ми не хотіли. Проте, нас не питали і перед нами досі стоїть ультиматум від хуйла - скласти зброю і підставити голову під сокиру.
Ми можемо битися і тоді ще будуть якісь варіанти. А можемо здатися і тоді їх не буде. Але це надто неприємна реальність, яка заважає жити у світі власних суїцидальних фантазій.
06.01.202419:42
У шкільні роки уроки музики в мене викликали відверту відразу. Такого жахливого підходу до процесу викладання та педагогіки, я напевно не зустрічав ніде. Проте, не зважаючи на це, всупереч усім основним формуючим ситуаціям, музикою мені вдалося захопитись, хоч і не у якості виконавця.
Цього разу говорили про музичне викладання, педагогіку та мотивацію до навчання з Віктором Вербою. А разом з тим ще про війну та її наслідки, націократію та трохи квантової фізики.
26.12.202306:26
20.12.202313:03
У тому що вчора було озвучено виробництво дронів у 1 млн одиниць/рік немає нічого понадістотного. Це абсолютно притомні цифри.
Більше дивує реакція посполитих саме на наявність комунікації. Бо слідкуйте за руками:
Крок перший – в інформаційному просторі немає інформації про власний ОПК, всі кричать, що в нас нічого не робиться і взагалі ми суцільна меншовартість.
Крок другий – озвучують цифру по виробництву FPV у кількості 50 тис. та дронів на відстань понад 1000 км у кількості 10 тис. і це тільки за грудень. "Навіщо це озвучувати, хочете щоб калібр прилетів, навіщо це знімати, etc"...
Крок третій – комунікатор (держава) за сприйманням громадян виступає у програшному становищі по дефолту. Немає у цій схемі можливості виграти у цю гру.
Звісно ніхто не знімає відповідальності, бо це одна з основних функцій. Але тут як не дивно вона відбулась.
Якщо уявити що завтра закінчується/заморожується війна, то цей час ми витратили б, не на покращення обороноздатності країни, а на внутрішню політику та особисті рахунки. Ось так коротко можна охарактеризувати стан, до якого вас, обережно, за ручку, привела ворожа пропаганда та відсутність інформаційної гігієни. Не треба так.
Марно розраховувати на рівень солідаризації рівня перших місяців війни. Проте треба учитись оперувати та працювати з тими умовами, в яких ми всі опинились.
10.12.202320:21
23.11.202313:22
12.01.202401:12
02.01.202411:25
से पुनः पोस्ट किया:
✙ Передостання інстанція ✙
23.12.202316:31
Мені не зрозуміло, як можна бути українським митцем — художником, музикантом, актором, письменником, журналістом etc, і не бути на вістрі подій.
Просто не уявляю, як можна писати, не буваючи біля фронту. Або як можна виконувати хеві-метал і не стрельнути хоч раз із гармати.
Митець зобов'язаний жити цією війною — не через телевізор, а напряму. В якості військовослужбовця, надзвичайника, лікаря, волонтера — як завгодно, але впритул до леза, за яким темрява.
Митця не має лякати війна — його має лякати можливість її проспати.
@penultimate_resort
14.12.202320:20
Гамлет Зіньківський - стріт-арт художник Харкова та не тільки або зі слів самого Гамлета "маляр свого міста". Нам пощастило поспілкуватися та присвятити трохи часу основним питанням:
• Особистим поглядом на події, котрі відбуваються на фронті та в тилу;
• Що може робити художник у війську?
• Донати та збори;
• Мовне питання або ж "харківська" мова.
07.12.202302:56
से पुनः पोस्ट किया:
Afemina
15.11.202312:42
На скріншоті маленька прелюдія до мого нового відео, в якому буде йтися про чоловіче домінування, постмодернізм та деконструкцію.
Але також мені пригадався мій захист магістерської роботи в Шевченка. Я писала про стать, звертаючись до філософії та психології, зазначивши конкретну оптику, в якій працювала. У мого наукового керівника не виникало питань, однак зовсім інша справа - комісія.
Після мого виступу мені відразу вказали на те, що я писала про стать і використовувала лише праці чоловіків (що неправда, бо жінки були, хоча і менше), що я зовсім не звернулась до феміністичної теорії і взагалі взяла в роботу головного сексиста Отто Вайнінгера.
В комісії були і чоловіки, і жінки, вочевидь, світила головного університету країни. Однак, навіть після моїх конкретних та чітких тез у виступі, вони не могли прийняти мій погляд без коригувань. І що мене ще більше вразило, так це критика відсутності фемтеорії, хоча вона у моїй роботі була зовсім не потрібна.
Феміністична теорія стосується соціальності, а я писала про стать як метафізичне явище. Жінки-автори, які увійшли до бібліографії, хоча і можуть вважатися феміністками, писали про жінку як про жіноче, як про силу у світі. Таких авторок значно менше, ніж тих, хто конкретно пропускає "жіноче" через соціальність і говорить про жінок як про групу.
Хоч оцінку мені поставили високу, осад таки лишився. Я не скажу, що це був тиск чи нещадна критика, зовсім ні. Але це був формалізм і домінування певної концепції, яка не приймає іншого погляду. І чим вищий науковий ступінь, тим більша ймовірність, що людина укорінена в наявній парадигмі і філософія стає просто алгоритмом, який має конкретні критерії "правильності", що полягають не в методології, а в наявності зовнішніх маркерів "правильності".
В цьому контексті також симптоматичним є відео Баумейстера про його звільнення з університету, в якому він загалом говорить про західний тренд "смерті університетів", перетворення викладачів на чиновників та умов, в яких вільна академічна творчість не може існувати.
До речі, нещодавній законопроект про заборону російськомовних джерел в науковій діяльності (від "прогресистів" Совсун та Желєзняка) є таким же проявом формалізму, де замість "чоловіка" в домінантній позиції опиняється "російська мова". Те, що відсутність таких джерел навряд покращить становище української науки найближчим часом, стає неважливим, адже формальні зовнішні ознаки вищі за суть.
11.01.202403:30
20 важливих уроків 20 століття від Снайдера. Дана примітка відкриває відповідні розділи у книзі "Про тиранію", адресована передусім, американському суспільству. Але в них присутні універсальні речі, які як на мене, дуже актуальні і для нашого суспільства. Далі буде викладено декотрі з них у скороченому вигляді:
- Не підкоряйтеся заздалегідь. Велика частина авторитарної влади виходить вільно. У такі часи люди заздалегідь розмірковують про те, чого захоче більш репресивний уряд, а потім пропонують себе ще до того, як їх про це попросили. Громадянин, який підлаштовується таким чином, вчить владу того, що вона може робити.
- Захищайте інститути. Саме інститути допомагають нам зберігати порядність. Вони також потребують нашої. Не говоріть про «наші інститути», доки не зробите їх своїми, діючи від їхнього імені. Інститути не захищають себе самотужки. Вони звалюються один за одим, якщо не захищати кожен з них від самого початку. Тому оберіть інститут, який ви цінуєте найбільше, — суд, газету, закон, профспілку і станьте на його бік.
- Виділяйтеся. Хтось мусить це робити. Легко слідувати у фарватері інших людей. Робити або говорити щось відмінне від інших може здатися дивним. Але без цієї незручності нема свободи. Згадайте Розу Паркс. Щойно ви подасте приклад, чари статус-кво буде зруйновано, й інші підуть за вами.
- Шануйте нашу мову. Намагайтеся не вимовляти фрази, які вимовляють усі інші. Вигадайте власний спосіб висловлювати думки, бодай для того, щоб передати те, що, на вашу думку, кажуть усі. Докладіть зусиль, аби відокремити себе від Інтернету. Читайте книги.
- Проводьте власні розслідування. З’ясовуйте все самотужки. Приділяйте більше часу довгим статтям. Підтримуйте журналістські розслідування, підписуючись на друковані видання. Усвідомте, що деякі матеріали в Інтернеті призначені для того, щоб нашкодити вам. Дізнайтеся про сайти, які проводять розслідування і викривають пропагандистські кампанії (деякі з них транслюються з-за кордону). Візьміть на себе відповідальність за те, що ви повідомляєте іншим.
- Встановлюйте зоровий контакт і ведіть світські бесіди. Це не просто данина ввічливості. Це також у певному сенсі означає бути громадянином і відповідальним членом суспільства. Це також спосіб залишатися в контакті зі своїм оточенням, долати соціальні бар'єри і розуміти, кому варто довіряти, а кому ні.
- Будьте спокійними, коли відбувається немислиме. Сучасна тиранія — це управління терором. Коли станеться теракт, пам’ятайте, що авторитаристи використовують такі події для зміцнення влади.
- Будьте мужніми настільки, наскільки це можливо. Якщо ніхто з нас не готовий померти за свободу, то всі ми помремо за тиранії.
02.01.202409:54
से पुनः पोस्ट किया:
Vae Victis 🇺🇦✙
22.12.202317:37
Я – солдат. Я взагалі нічого не знаю в своєму житті, замість мене знають командири. Але в телекомунікаційній мережі «Інтернет» я бажав би, щоб в українському суспільстві існував предметний дискурс – як нам дійсно вирішити поточні проблеми комплектування та припинення моральної паніки в суспільстві, що знищує його зсередини, без популізму та марічкосвіту що "треба просто рекламувати армію", та здобути перемогу. Нам потрібно чітко й детально висловлювати свої думки на цю тему, щоб це стало суспільною дискусією та у випадку раціональності – надбанням.
Я не претендую на істину. Але в мене є ідеї, засновані на моїх спостереженнях та досвіді перебування мобілізованим рекрутом. Я хочу ними поділитися.
Отже, продовжимо.
Поточні методи мобілізації водночас сколапсували як метод комплектації та дискредитували себе в очах широких народних мас. Більш того – вони принизливі для самих військовослужбовців, що виконують задачі комплектування, людей зі званнями, нагородами та нерідко бойовим шляхом та пораненнями за спиною, котрі вимушені терпіти хамовитів жлобів з числа цивільних.
Тоді поставимо все з ніг на голову.
Цивільні не розуміють що їх очікує в армії? Тоді наочно їм продемонструємо – хай держава виділяє ресурс на обов'язкове шоститижневе кмб для всіх громадян чоловічої статі та бажаючих з числа жінок призивного віку та спускає план на тцк та сп.
Те, що побачать вже колишні цивільні на кмб буде неймовірно цікаво. Тактика, такмед, вогнева підготовка, демонстрація наявних озброєнь вогневої підтримки, взаємодія разом з бронетехнікою – це все ве-се-ло. Мені важко уявити чоловіка, що не буде в цьому зацікавлений.
Після завершення та отримання сотого ВОСа людина зможе обрати – підписання контракту з будь якою частиною з короткостроковою (місяць) можливістю розірвання рівно через календарний рік чи одразу звільнення в запас.
Обере контракт? Чудово, це забезпечить поточний приток особового складу. Якщо розчарується, то звільниться через рік та буде шукати інші варіанти чи залишиться в запасі. Звільниться в запас одразу? Чудово, буде повертатися думками в цей неймовірний досвід та почне шукати варіанти для контракту через якийсь час або стане середньостроковим мобілізаційним резервом котрий не буде потребувати додаткового навчання у випадку необхідності швидкої комплектації підрозділів.
Звісно, все населення одразу не проженеш. В цьому й буде полягати задача ТЦК – заповнювати чергу та назначати дату, на котру треба буде явитися наступним хвилям. Навіть якщо місце в черзі буде через рік – нічого страшного. Виписати довідку, що людина очікує кмб на таке-то число та відпустити.
Як забезпечити обов'язковість явки? Зробити військовий квиток або документ, що засвідчує про очікування черги, обов'язковим взагалі для всього: банківські операції, вступ у ВНЗ, працевлаштування, отримання водійських прав, виїзд за кордоном (будь яким з поточних легальних методів) перевірка документів патрульною поліцією. Якщо довідка відсутня або прострочена – будь яка санкція, починаючи від арешту та примусового проходження кмб та завершуючи вилученням транспортного засобу та штрафом.
Амбітно та дорого? Неймовірно. Я сам не вірю в те, що написав, наврядчи уряд зможе навіть додуматися до подібних радикальних змін. Але з іншого боку – чи не є амбітним та вартісним наше бажання перемогти Росію? Треба відповідати викликам часу та не боятися пропонувати – інертністю цю війну не виграєш.
Трохи пізніше продовжимо розмову про зміни, але вже умов несення служби.
14.12.202317:42
Такі помацали любителя тріанонських договорів, за усі делікатні місця, з чим усіх і вітаю!
10.01.202418:32
29.12.202317:43
Якщо вже і будуть підсумки року то такі.
put aside treason
22.12.202314:18
11.12.202313:23
Оці всі, бастуни у внутрішню політику Польщі, мають сенсу не більше, ніж самі вибори з номінальною перемогою ПіС. Тому результат і наслідки повністю очікувані.
Єдине що мають засвоїти вже усі остаточно – не існує ніяких братських народів та друзів у політиці.
से पुनः पोस्ट किया:
Paul Potseluev💅
25.11.202322:49
Багато хто цікавиться, коли і чим скінчиться свавілля на польсько-українському кордоні.
Отже, теперешній прем'єр, Матеуш Моравецький, за призначенням Анжея Дуди має представити свій склад уряду. Він міг зробити це і раніше, але ПіС затягує час по-максимуму.
Тож Моравецький зробить це у крайній можливий строк, 27 листопада (понеділок).
Далі у коаліції буде два тижні на те, щоб виразити вотум недовіри Моравецькому та його уряду і представити нового прем'єра, який, відповідно, представить свій склад уряду. Майже всі місця в ньому вже розподілено між колегами за коаліцією. Це відбудеться 11 грудня, тоді ж і пройде голосування за новий уряд.
Далі (наступного дня) голосування має підписати президент Дуда, але його не буде в Польщі, в нього заздалегідь на цю дату заплановано закордонну поїздку.
Отже Дуда свій підпис поставить 13-го грудня. Це і буде датою початку роботи нового уряду.
Я впевнений, що виродків на кордоні розгонять найближчого тижня після цього, хоча вони й намагатимуться качати ситуацію.
Сподіваюся на розслідування зв'язків "Конфедерації" зі спеціальними службами РФ після цього.
Бо та ж Словаччина, навіть з урядом популіста Фіцо, вирішила питання з блокуваннями за допомогою поліції за одну добу. На нашу користь.
Очікувати, що ПіС щось робитиме до зміни уряду — наївно. Весь цей цирк влаштовано саме для того, щоб передати його у спадок наступникам. І хай вже Туск розганяє нещасних перевізників та фермерів, які неодмінно повноцінно приєднаються до блокувань. Хай Туск з перших днів псує стосунки з електоратом ПіС та Конфедерації. А Качинський на це все дивитиметься, потираючи руки.
Тож коротка відповідь на питання "коли буде розблоковано кордон?" — десь у двадцяті числа грудня.
07.11.202321:58
दिखाया गया 1 - 24 का 1887
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।