Вони кажуть словами те, що повинні показати, вони показують те, що мали б опустити. Тобто:
У них є цілий їбальник героя на екрані, але вони скажуть тобі його емоцію замість того, щоб він її виказав, тобі пів четвертої серії будуть дзижчати на вухо пояснення чотирьохсот років історії країни, поки герой блядь витікає від пера в печінці, але навіть після цього дзижчання неясно, якого хуя йому взагалі намагались кишки випустити;
Вони показують тобі процес "переплавлення пороху в рідкий шоб лучче йобнуло". Опустимо той момент, що для пороху важливий темп і швидкість горіння, тому ніхто, ніде і ніколи, крім деяких рідкісних випадків не литиме порох одним великим шматком, у більшості випадків зерно буде у формі циліндричного кільця. Порівнюючи це з тою ж серією з першого сезону мені було цілком похуй, яким чином сталось те, що сталось, тоді як у другому мені не сподобалось ні пояснення, ні сама його наявність, ні взагалі мета цього всього.
І це ще й пів сезону не пройшло
