Можливий ООС, не бийте тапками. 💦
Думаю, що після того, як Лілія воскрес і всіх би повели в медпункт, то на місці зруйнованого гуртожитку залишився б Малеус, сидячи на підлозі, втикаючись головою в коліна. Він би довго переварював усю цю ситуацію, довго б дивився на свої руки, якими майже вбив Лілію, поки б знову не заплакав.
Це б почув Ідія, тому лише б завмер і повернувся в бік Малеуса. Шрауд довго вагався, чи треьа до нього підійти, чи якось підтримати. І все ж, наважився. Тихенько підійшовши, щоб не налякати дракона, він присідає поруч на корточки, іноді задивляючись на те, як Драконія плаче.
З промови, яку в каятті промовляв Малеус, було зрозумвло - йому дуже самотньо.
Ідія, звісно ж, здивувався, що сам легенько притулився до Малеуса, щоб він, раптом, не втратив рівновагу.
"Т-Так, з усього того, що ти сказав, зрозуміло те, що тобі було дуже самотньо, і Лілія важлива для тебе людина. А-Але, тепер в тебе є твоя с-сім'я, хоч я і не впевнений, зо так можна казати, адже вони з тобою ніяк не пов'язані... Але, хіба так важливі кровні зв'язки?"
Ідії не одразу дійшло, що за виставу він влаштував, в голові сто разів порівнявши цю сцену з черговою отоме, яку нещодавно закінчив проходити, і кінчики волосся моментально рожевіють, а сам він накидує на себе капюшон (начаклував, блять), щоб на нього взагалі ніхто не дивився.
"...Вони – найдорожче, що я маю..." – прозвучали тихі слова, сказані драконом. "І я нізащо їх більше не втрачу... Дякую, Шрауд."
Якби була можливість, то Ідія б написав фанфік з такою кінцівкою. Але не зараз, адже він і сам є ключовою особою.
@TwstUA_bot
