
РАНКОВИЙ КУЛИК
Правду говорить лише Віталій КУЛИК
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थानУкраїна
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिMar 19, 2018
TGlist में जोड़ा गया
Sep 21, 2023संलग्न समूह
समूह "РАНКОВИЙ КУЛИК" में नवीनतम पोस्ट
से पुनः पोस्ट किया:
Ruslan ® Rokhov

07.04.202515:44
AfD пробиває історичну електоральну стелю
Сьогодні колега розповів новини з Німеччини, мовляв виборці ХДС/ХСС дуже невдоволені коаліційними компромісами Мерца. Вирішив перевірити крайню соціологію від INSA, щоб проаналізувати поточні суспільні настрої.
24,5 % — ХДС/ХСС, при цьому ті ж 24,5% — AfD.
Наприкінці березня, християнські демократи ще випереджали ультраправу Альтернативу для Німеччини на 3%. 26,5% мали ХДС/ХСС, в той час як AfD — 23,5%. Початок квітня німецькі консерватори зустріли падінням, з одночасним зростанням рейтингів ультраправих.
Нагадаю, що в лютому ХДС/ХСС отримали на дочасних виборах до Бундестагу 28,5%, в той час як ультраправа AfD — 20,8%.
Вочевидь соціальні компроміси з соціал-демократами дуже дорого коштували рейтингам партії Мерца.
В умовах російської пропаганди в Німеччині та тарифної війни зі Сполученими Штатами, проросійські ультраправі Німеччини вперше від своєї появи можуть вийти на перше місце в рейтингах.
Сьогодні колега розповів новини з Німеччини, мовляв виборці ХДС/ХСС дуже невдоволені коаліційними компромісами Мерца. Вирішив перевірити крайню соціологію від INSA, щоб проаналізувати поточні суспільні настрої.
24,5 % — ХДС/ХСС, при цьому ті ж 24,5% — AfD.
Наприкінці березня, християнські демократи ще випереджали ультраправу Альтернативу для Німеччини на 3%. 26,5% мали ХДС/ХСС, в той час як AfD — 23,5%. Початок квітня німецькі консерватори зустріли падінням, з одночасним зростанням рейтингів ультраправих.
Нагадаю, що в лютому ХДС/ХСС отримали на дочасних виборах до Бундестагу 28,5%, в той час як ультраправа AfD — 20,8%.
Вочевидь соціальні компроміси з соціал-демократами дуже дорого коштували рейтингам партії Мерца.
В умовах російської пропаганди в Німеччині та тарифної війни зі Сполученими Штатами, проросійські ультраправі Німеччини вперше від своєї появи можуть вийти на перше місце в рейтингах.


07.04.202515:32
07.04.202515:31
Ось ще це… хтось фахово може прокоментувати?


07.04.202515:31
Богдана БАБИЧ пише:
Володимир Зеленський підписав закон 12089 і цим ще раз подав сигнал суспільству, що змін у внутрішній політиці не буде.
Цей закон не про захист власності й інвестицій. А узаконення схем і свавілля.
Це не турбота про добросовісних набувачів власності, а прикриття дерибанщиків.
Кожен, хто воює за Україну на фронті, хто підтримує її в тилу, хто допомагає армії, живучи за кордоном, точно не хоче її бачити роздерибаненою своїми ж гнидами.
Важко боротись на декілька фронтів, це виснажує, але й гартує водночас.
Україна неминуче змінюється. Повільно, стікаючи кров'ю, але цей процес не спинити.
Той, хто не відчуває запиту на справедливість і погано проводить зміни, поступиться місцем іншому.
Володимир Зеленський підписав закон 12089 і цим ще раз подав сигнал суспільству, що змін у внутрішній політиці не буде.
Цей закон не про захист власності й інвестицій. А узаконення схем і свавілля.
Це не турбота про добросовісних набувачів власності, а прикриття дерибанщиків.
Кожен, хто воює за Україну на фронті, хто підтримує її в тилу, хто допомагає армії, живучи за кордоном, точно не хоче її бачити роздерибаненою своїми ж гнидами.
Важко боротись на декілька фронтів, це виснажує, але й гартує водночас.
Україна неминуче змінюється. Повільно, стікаючи кров'ю, але цей процес не спинити.
Той, хто не відчуває запиту на справедливість і погано проводить зміни, поступиться місцем іншому.


07.04.202512:51
Підпал автівки волонтера біля ст. м. «Олімпійська»
Очевидці чули вибух, поруч знайшли каністру. Затримано підозрілого чоловіка. Поліція з’ясовує деталі. на фото момент затрімання (фото затримання наш екслюзив - ПолітКом)
Очевидці чули вибух, поруч знайшли каністру. Затримано підозрілого чоловіка. Поліція з’ясовує деталі. на фото момент затрімання (фото затримання наш екслюзив - ПолітКом)


07.04.202512:47
ФАЛЬШИВИЙ ПАЦИФІЗМ
є тексти, які я маркую для "обовʼязкового прочитання" - цей серед них - автор РІХАРД ГЕРЦІНҐЕР політичний колумніст, Берлін
"П’єр Лаваль, голова уряду Віші під керівництвом маршала Петена і особливо фанатичний нацистський колабораціоніст, починав свою політичну кар’єру як представник пацифістського крила Французької соціалістичної партії. Ряд інших французьких підспівувачів нацистської окупації, починаючи з 1940 року, походили з лівих пацифістських сил, як, наприклад, Марсель Деа, який у 1939 році опублікував редакційну статтю під заголовком «Вмирати за Гданськ?». Це гасло незабаром стало бойовим кличем противників французької мобілізації проти гітлерівської Німеччини. Деа створив ліворадикальну партію, повністю підлаштовану під його особу, яка закликала до беззастережної співпраці з нацистськими окупантами. Прихильники Деа навіть добровільно брали участь у полюванні на французьких євреїв, яких зганяли для депортації до таборів смерті.
Але фальшивий «пацифізм» сучасних ультраправих партій, як-от німецька АдН (Альтернатива для Німеччини), також має попередників — наприклад, Жака Доріо, лідера ультраправої Французької народної партії, чий радикальний націоналізм не завадив їй через захоплення німецьким диктатором виступати за роззброєння Франції в 1930-х роках.
Попри таку схильність до тоталітарного мислення, пацифістська ідея все ще залишається у великій пошані, особливо в Німеччині. Однак це пов’язано не лише з похвальним наміром ніколи не повертатися до мілітаризму німецького минулого. У Німеччині після 1945 року пацифізм також слугував засобом звільнення людей від власної співвідповідальності та співучасті у нацистському варварстві.
Показовим прикладом цього є протестантський пастор Мартін Німеллер, який став культовою фігурою «руху за мир» у 1950-х і 1960-х роках. Хоча Німеллер був принциповим прихильником націонал-соціалізму, він потрапив до концтабору в 1938 році як «особистий в’язень» Гітлера через відмінні богословські погляди. Однак навіть тоді він не порвав повністю з нацистською ідеологією — і власним антисемітизмом.
Коли у 1939 році почалася війна, Німеллер написав Гітлеру з в’язниці листа з проханням дозволити йому служити командиром підводного човна, як він це робив під час Першої світової війни, але отримав відмову. Після війни Німеллер став радикальним пацифістом, який рішуче виступав проти переозброєння Федеративної Республіки Німеччина і, зокрема, проти ядерного озброєння. Водночас він не цурався контактів з комуністичним тоталітаризмом і 1966 року навіть отримав Ленінську премію миру СРСР.
Виступаючи проти «війни» як такої, націонал-консерватори на кшталт Німеллера, дискредитовані своєю близькістю до нацистської системи, мали можливість відвернути увагу від винятково злочинного характеру німецької війни на знищення і псевдоморально вивищитися над західними союзниками – особливо над США, які часто зображувалися як особливо спраглі до війни. Такий варіант також чітко показує, що позиція безкомпромісного миролюбства часто приховує в собі антидемократичний афект". - https://tyzhden.ua/falshyvyj-patsyfizm/?fbclid=IwY2xjawJgp09leHRuA2FlbQIxMQABHm9goJdrthd7YUbajajzHqoCzlJ1ENqHfhAiJIJPXlURLB1K5v8WRqhHovVz_aem_Wf8hbo7ujxwrUnYPws-FgA
є тексти, які я маркую для "обовʼязкового прочитання" - цей серед них - автор РІХАРД ГЕРЦІНҐЕР політичний колумніст, Берлін
"П’єр Лаваль, голова уряду Віші під керівництвом маршала Петена і особливо фанатичний нацистський колабораціоніст, починав свою політичну кар’єру як представник пацифістського крила Французької соціалістичної партії. Ряд інших французьких підспівувачів нацистської окупації, починаючи з 1940 року, походили з лівих пацифістських сил, як, наприклад, Марсель Деа, який у 1939 році опублікував редакційну статтю під заголовком «Вмирати за Гданськ?». Це гасло незабаром стало бойовим кличем противників французької мобілізації проти гітлерівської Німеччини. Деа створив ліворадикальну партію, повністю підлаштовану під його особу, яка закликала до беззастережної співпраці з нацистськими окупантами. Прихильники Деа навіть добровільно брали участь у полюванні на французьких євреїв, яких зганяли для депортації до таборів смерті.
Але фальшивий «пацифізм» сучасних ультраправих партій, як-от німецька АдН (Альтернатива для Німеччини), також має попередників — наприклад, Жака Доріо, лідера ультраправої Французької народної партії, чий радикальний націоналізм не завадив їй через захоплення німецьким диктатором виступати за роззброєння Франції в 1930-х роках.
Попри таку схильність до тоталітарного мислення, пацифістська ідея все ще залишається у великій пошані, особливо в Німеччині. Однак це пов’язано не лише з похвальним наміром ніколи не повертатися до мілітаризму німецького минулого. У Німеччині після 1945 року пацифізм також слугував засобом звільнення людей від власної співвідповідальності та співучасті у нацистському варварстві.
Показовим прикладом цього є протестантський пастор Мартін Німеллер, який став культовою фігурою «руху за мир» у 1950-х і 1960-х роках. Хоча Німеллер був принциповим прихильником націонал-соціалізму, він потрапив до концтабору в 1938 році як «особистий в’язень» Гітлера через відмінні богословські погляди. Однак навіть тоді він не порвав повністю з нацистською ідеологією — і власним антисемітизмом.
Коли у 1939 році почалася війна, Німеллер написав Гітлеру з в’язниці листа з проханням дозволити йому служити командиром підводного човна, як він це робив під час Першої світової війни, але отримав відмову. Після війни Німеллер став радикальним пацифістом, який рішуче виступав проти переозброєння Федеративної Республіки Німеччина і, зокрема, проти ядерного озброєння. Водночас він не цурався контактів з комуністичним тоталітаризмом і 1966 року навіть отримав Ленінську премію миру СРСР.
Виступаючи проти «війни» як такої, націонал-консерватори на кшталт Німеллера, дискредитовані своєю близькістю до нацистської системи, мали можливість відвернути увагу від винятково злочинного характеру німецької війни на знищення і псевдоморально вивищитися над західними союзниками – особливо над США, які часто зображувалися як особливо спраглі до війни. Такий варіант також чітко показує, що позиція безкомпромісного миролюбства часто приховує в собі антидемократичний афект". - https://tyzhden.ua/falshyvyj-patsyfizm/?fbclid=IwY2xjawJgp09leHRuA2FlbQIxMQABHm9goJdrthd7YUbajajzHqoCzlJ1ENqHfhAiJIJPXlURLB1K5v8WRqhHovVz_aem_Wf8hbo7ujxwrUnYPws-FgA


07.04.202506:05


06.04.202511:17


06.04.202511:17
06.04.202510:52
Внаслідок нічної атаки росіян постраждали: телеканал FREEДОМ, «Дім», редакцій UATV (англійська, іспанська, арабська, португальська) та The Gaze.
Це вже не вперше FREEДОМ потрапляє під обстріл, минулого разу, 11 лютого, тоді внаслідок атаки постраждала редакція каналу, студії та інші приміщення.
Це вже не вперше FREEДОМ потрапляє під обстріл, минулого разу, 11 лютого, тоді внаслідок атаки постраждала редакція каналу, студії та інші приміщення.
05.04.202520:22
Китайський фактор: зв’язки та залежності. Китай залишається ключовим постачальником для російського військово-промислового комплексу, забезпечуючи експорт високотехнологічної електроніки та промислового обладнання, попри західні санкції. З 2022 року двостороння торгівля між країнами різко зросла. У 2024 році імпорт Росії з Китаю сягнув $115 млрд, що на 72% перевищує показники довоєнного рівня. У 2023 році Китай та Гонконг забезпечили 76% постачань військової продукції до Росії, а 90% всього обмеженого високотехнологічного імпорту здійснювалося через Китай. Ці постачання надходять до Росії трьома шляхами: через прямі китайські аналоги західних товарів, виробництво західних компаній у Китаї, реекспорт через китайських посередників. Ця співпраця залишається критично важливою для здатності Росії підтримувати і розвивати свій військовий потенціал, попри чинні санкції. У низці ключових категорій компонентів Китай уже фактично став монопольним постачальником для російського ринку.
Послаблення санкцій дало б російській воєнній машині вкрай необхідний перепочинок в той момент, коли вона стикається зі зростаючим структурним тиском. Це створило б пряму загрозу європейській безпеці та глобальній стабільності. Вкрай важливо продовжувати тиск, викриваючи слабкі місця військово-промислового комплексу Росії, який вже потерпає від неефективності, корупції та відсутності модернізації.
https://kse.ua/wp-content/uploads/2025/03/MIC_Report_1.pdf
Послаблення санкцій дало б російській воєнній машині вкрай необхідний перепочинок в той момент, коли вона стикається зі зростаючим структурним тиском. Це створило б пряму загрозу європейській безпеці та глобальній стабільності. Вкрай важливо продовжувати тиск, викриваючи слабкі місця військово-промислового комплексу Росії, який вже потерпає від неефективності, корупції та відсутності модернізації.
https://kse.ua/wp-content/uploads/2025/03/MIC_Report_1.pdf
05.04.202520:22
РОСІЙСЬКА ВОЄННА МАШИНА: КЛЮЧОВІ ГРАВЦІ ТА ВУЗЛИ – від KSE Institute
дослідження “Аналіз російської воєнної машини: Ключові гравці та вузли”. Автори звіту досліджують виробничі потужності військово-промислового комплексу (ВПК) Росії, ключових гравців, критично важливі географічні кластери та роль Китаю. Це дослідження є частиною серії аналітичних матеріалів, присвячених військово-промисловому комплексу Росії.
У першому розділі розглядається еволюція російського військово-промислового комплексу та його здатність забезпечувати військові потреби. Другий розділ аналізує ключові структури, які підтримують функціонування російської воєнної машини. Третій розділ додає географічний вимір, окреслюючи основні військово-промислові кластери. У четвертому розділі досліджується роль Китаю у підтримці російського ВПК.
Військова промисловість і виробничі потужності Росії. Військово-промисловий комплекс Росії зазнав трансформації за останні 20 років після пострадянського занепаду, однак досі стикається з викликами модернізації. Попри централізацію під управлінням великих вертикально інтегрованих концернів, як-от Ростех, у галузі зберігаються дублювання функцій та неефективність. З початку повномасштабного вторгнення в Україну військові витрати Росії різко зросли. Фінансування надходить із федерального та регіональних бюджетів, банківських кредитів, а також через невиплачені зобов’язання перед державою. Водночас галузь відчуває дедалі більший тиск через санкції, дефіцит робочої сили, зростання витрат і скорочення експорту озброєнь. Щоб підтримати військові зусилля, Росія відновлює старе обладнання, нарощує внутрішнє виробництво та обмежує обсяги імпорту. Співпраця з Північною Кореєю та Іраном, які постачають артилерійські боєприпаси та військові технології, набула вирішального значення.
Ключові гравці ВПК Росії. Новий аналіз військово-промислового комплексу Росії показує, що цей сектор залишається висококонцентрованим і контрольованим державою. Дослідження ґрунтується на базі даних понад 5,5 тисячі компаній, що включає сторону попиту — понад 800 діючих військових частин і баз — та сторону пропозиції, яку формують підприємства військової промисловості. Десять найбільших корпоративних груп ВПК, тісно пов’язаних із урядом, контролюють 52% усіх активів, що що підкреслює домінування старих радянських структур. Так, 54% із 4 322 активних підприємств ВПК, що контролюють 76% активів, були зареєстровані до 2010 року. Багато компаній нарощують виробництво для підтримки війни Росії проти України. Зокрема, КТРВ та Алмаз-Антей постачають озброєння, а Роскосмос і Росатом займаються розробкою ядерних та традиційних військових систем. Незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення триває вже три роки, значна частина підприємств ВПК досі залишається поза санкціями. Водночас дані про оборонні закупівлі непрозорі, однак окремі випадки вказують на активне розширення виробничих потужностей.
Ключові вузли ВПК Росії. Звіт визначає 113 ключових військово-промислових кластерів, які забезпечують 82% вантажопотоків і 92% контрактів на закупівлі, що підкреслює залежність сектору від інтегрованих ланцюгів постачання. Дослідження розглядає ці кластери з кількох перспектив: галузевої, правової, геопросторової та продуктової, об’єднуючи дані про фінанси, контракти з постачальниками і вантажопотоки в єдину динамічну базу даних. Аналіз на основі продукту охоплює 264 підприємства у 26 категоріях, виявляючи зв’язки між виробництвом, дослідженнями та виробництвом компонентів. Аналіз вантажопотоків деталізує залежності в ланцюгах постачання, їхню реструктуризацію та відстежує переміщення матеріалів. Результати демонструють, як стратегії логістики і закупівель адаптуються до військових пріоритетів Росії.
дослідження “Аналіз російської воєнної машини: Ключові гравці та вузли”. Автори звіту досліджують виробничі потужності військово-промислового комплексу (ВПК) Росії, ключових гравців, критично важливі географічні кластери та роль Китаю. Це дослідження є частиною серії аналітичних матеріалів, присвячених військово-промисловому комплексу Росії.
У першому розділі розглядається еволюція російського військово-промислового комплексу та його здатність забезпечувати військові потреби. Другий розділ аналізує ключові структури, які підтримують функціонування російської воєнної машини. Третій розділ додає географічний вимір, окреслюючи основні військово-промислові кластери. У четвертому розділі досліджується роль Китаю у підтримці російського ВПК.
Військова промисловість і виробничі потужності Росії. Військово-промисловий комплекс Росії зазнав трансформації за останні 20 років після пострадянського занепаду, однак досі стикається з викликами модернізації. Попри централізацію під управлінням великих вертикально інтегрованих концернів, як-от Ростех, у галузі зберігаються дублювання функцій та неефективність. З початку повномасштабного вторгнення в Україну військові витрати Росії різко зросли. Фінансування надходить із федерального та регіональних бюджетів, банківських кредитів, а також через невиплачені зобов’язання перед державою. Водночас галузь відчуває дедалі більший тиск через санкції, дефіцит робочої сили, зростання витрат і скорочення експорту озброєнь. Щоб підтримати військові зусилля, Росія відновлює старе обладнання, нарощує внутрішнє виробництво та обмежує обсяги імпорту. Співпраця з Північною Кореєю та Іраном, які постачають артилерійські боєприпаси та військові технології, набула вирішального значення.
Ключові гравці ВПК Росії. Новий аналіз військово-промислового комплексу Росії показує, що цей сектор залишається висококонцентрованим і контрольованим державою. Дослідження ґрунтується на базі даних понад 5,5 тисячі компаній, що включає сторону попиту — понад 800 діючих військових частин і баз — та сторону пропозиції, яку формують підприємства військової промисловості. Десять найбільших корпоративних груп ВПК, тісно пов’язаних із урядом, контролюють 52% усіх активів, що що підкреслює домінування старих радянських структур. Так, 54% із 4 322 активних підприємств ВПК, що контролюють 76% активів, були зареєстровані до 2010 року. Багато компаній нарощують виробництво для підтримки війни Росії проти України. Зокрема, КТРВ та Алмаз-Антей постачають озброєння, а Роскосмос і Росатом займаються розробкою ядерних та традиційних військових систем. Незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення триває вже три роки, значна частина підприємств ВПК досі залишається поза санкціями. Водночас дані про оборонні закупівлі непрозорі, однак окремі випадки вказують на активне розширення виробничих потужностей.
Ключові вузли ВПК Росії. Звіт визначає 113 ключових військово-промислових кластерів, які забезпечують 82% вантажопотоків і 92% контрактів на закупівлі, що підкреслює залежність сектору від інтегрованих ланцюгів постачання. Дослідження розглядає ці кластери з кількох перспектив: галузевої, правової, геопросторової та продуктової, об’єднуючи дані про фінанси, контракти з постачальниками і вантажопотоки в єдину динамічну базу даних. Аналіз на основі продукту охоплює 264 підприємства у 26 категоріях, виявляючи зв’язки між виробництвом, дослідженнями та виробництвом компонентів. Аналіз вантажопотоків деталізує залежності в ланцюгах постачання, їхню реструктуризацію та відстежує переміщення матеріалів. Результати демонструють, як стратегії логістики і закупівель адаптуються до військових пріоритетів Росії.
05.04.202519:44
ПРО ПАМЯТЬ - Ян ВАЛЕТОВ
Рано или поздно, в той или другой форме, но в этой войне случится пауза. Именно пауза. С русскими иначе не бывает. Война для них - среда обитания, тот компост, в котором они размножаются. Но даже они иногда прерываются в процессе убийства соседей для написания героических песен о новых достижениях в этом вопросе. Пауза случится.
Так вот.
Очень важно, чтобы нам всем не отшибло память. Чтобы ушлые наши соотечественники не побежали "делать бизнес" с убийцами и мародерами. Чтобы не забылись убитые дети, кладбища, с вьющимися над ними флагами, разрушенные города, сожженые села... чтобы обугленные женские тела на Житомирской трассе не забылись.
Предлагаю сегодня выпить не только за помин души невинно убиенных за эти 10 лет сограждан, не только за упокоение в мире вчерашних жертв, а за нашу долгую память.
Чтобы никто не был забыт и ничто не было забыто. Реально не было.
Чтобы мы помнили кто наводил, кто стрелял, кто мародерствовал, кто убивал, кто насиловал... и кто врал, оправдывая все это. И тех, кто аплодировал рыбоглазому фюрерку. И тех, кто молча поддерживал. И тех, кто ставил смайлики и сердечки под фотографиями убитых россиянами людей.
Всех.
Не надо поименно.
Скопом.
Они обязательно попробуют нас убить снова. И каждый украинец, забывший о том, что творилось эти 10 лет и как вела себя орда за годы войны - это портал для зла, это тропа для одичалых на наши территории.
Просто помните.
Помните, что верить нельзя никому. Врагам - бессмысленнно, тем, кто называет себя друзьями - безрассудно.
Что единственная наша опора - это наша армия, мы сами.
Что поражение - всегда сирота, а у победы все в родственниках.
Но главное: никогда не прощайте и не забывайте тех, кто предавал, убивал и весело ржал, пока вы истекали кровью.
Никогда. https://politcom.org.ua/pro-pamyat
Рано или поздно, в той или другой форме, но в этой войне случится пауза. Именно пауза. С русскими иначе не бывает. Война для них - среда обитания, тот компост, в котором они размножаются. Но даже они иногда прерываются в процессе убийства соседей для написания героических песен о новых достижениях в этом вопросе. Пауза случится.
Так вот.
Очень важно, чтобы нам всем не отшибло память. Чтобы ушлые наши соотечественники не побежали "делать бизнес" с убийцами и мародерами. Чтобы не забылись убитые дети, кладбища, с вьющимися над ними флагами, разрушенные города, сожженые села... чтобы обугленные женские тела на Житомирской трассе не забылись.
Предлагаю сегодня выпить не только за помин души невинно убиенных за эти 10 лет сограждан, не только за упокоение в мире вчерашних жертв, а за нашу долгую память.
Чтобы никто не был забыт и ничто не было забыто. Реально не было.
Чтобы мы помнили кто наводил, кто стрелял, кто мародерствовал, кто убивал, кто насиловал... и кто врал, оправдывая все это. И тех, кто аплодировал рыбоглазому фюрерку. И тех, кто молча поддерживал. И тех, кто ставил смайлики и сердечки под фотографиями убитых россиянами людей.
Всех.
Не надо поименно.
Скопом.
Они обязательно попробуют нас убить снова. И каждый украинец, забывший о том, что творилось эти 10 лет и как вела себя орда за годы войны - это портал для зла, это тропа для одичалых на наши территории.
Просто помните.
Помните, что верить нельзя никому. Врагам - бессмысленнно, тем, кто называет себя друзьями - безрассудно.
Что единственная наша опора - это наша армия, мы сами.
Что поражение - всегда сирота, а у победы все в родственниках.
Но главное: никогда не прощайте и не забывайте тех, кто предавал, убивал и весело ржал, пока вы истекали кровью.
Никогда. https://politcom.org.ua/pro-pamyat
05.04.202513:41
сиру кому?


से पुनः पोस्ट किया:
Українська асоціація китаєзнавців

05.04.202513:35
Китай і глобальний Південь
Саття у Foreign Affairs присвячена тлумаченню поняття глобальний Південь, бо воно є "розпливчастим, географічно неточним і концептуально суперечливим".
Термін “глобальний Південь” сьогодні активно використовують держави на кшталт Китаю, росії, Бразилії, Індії та ПАР (БРІКС), аби позиціонувати себе як представників нового світового порядку, що кидає виклик “глобальній Півночі” (умовно Заходу).
Історично цей поділ відображає расові, ціннісні та економічні ієрархії, успадковані з колоніального поділу світу: “цивілізовані проти варварів”, “Білий Захід проти Темного Сходу”, “розвинені проти нерозвинених”. Автор стверджує, що расова логіка впорядкування світу була й залишається центральною.
Але, попри недосконалість, країни самоідентифікуються як “глобальний Південь” з прагматичних міркувань — це спосіб виступити єдиним фронтом проти домінуючої ліберальної моделі.
Глобальний Південь існує як політична риторика, а не реальна коаліція.
Для Китаю "глобальний Південь" — політичний інструмент, що дозволяє виступати як представник “нерівноправних” країн, попри те, що сам Китай — економічна наддержава. Сі Цзіньпін активно апелює до цього терміну, просуваючи ідею “реформи глобального управління” — фактично, зміщення балансу від Заходу до нових центрів сили (БРІКС, ШОС, Глобальний Південь).
Проте, Китай радше лідер ієрархічного Півдня, ніж солідарного: інвестиції, кредити, “м’яка сила” — усе це інструменти впливу на менш потужні країни Азії та Африки.
“Глобальний Південь” — це гнучкий концепт, який може об’єднувати націоналізми різного походження (індійський, китайський, африканський), якщо вони виступають проти домінування Заходу. В риториці Китаю часто відбувається заміна антиімперіалізму на антизахідництво, де Захід = гегемон, а Китай = справедливий лідер “Півдня”.
У цьому контексті Китай переписує свій історичний досвід — з колишньої жертви колоніалізму до “старшого брата” для африканських чи латиноамериканських країн.
Саття у Foreign Affairs присвячена тлумаченню поняття глобальний Південь, бо воно є "розпливчастим, географічно неточним і концептуально суперечливим".
Термін “глобальний Південь” сьогодні активно використовують держави на кшталт Китаю, росії, Бразилії, Індії та ПАР (БРІКС), аби позиціонувати себе як представників нового світового порядку, що кидає виклик “глобальній Півночі” (умовно Заходу).
Історично цей поділ відображає расові, ціннісні та економічні ієрархії, успадковані з колоніального поділу світу: “цивілізовані проти варварів”, “Білий Захід проти Темного Сходу”, “розвинені проти нерозвинених”. Автор стверджує, що расова логіка впорядкування світу була й залишається центральною.
Але, попри недосконалість, країни самоідентифікуються як “глобальний Південь” з прагматичних міркувань — це спосіб виступити єдиним фронтом проти домінуючої ліберальної моделі.
Глобальний Південь існує як політична риторика, а не реальна коаліція.
Для Китаю "глобальний Південь" — політичний інструмент, що дозволяє виступати як представник “нерівноправних” країн, попри те, що сам Китай — економічна наддержава. Сі Цзіньпін активно апелює до цього терміну, просуваючи ідею “реформи глобального управління” — фактично, зміщення балансу від Заходу до нових центрів сили (БРІКС, ШОС, Глобальний Південь).
Проте, Китай радше лідер ієрархічного Півдня, ніж солідарного: інвестиції, кредити, “м’яка сила” — усе це інструменти впливу на менш потужні країни Азії та Африки.
“Глобальний Південь” — це гнучкий концепт, який може об’єднувати націоналізми різного походження (індійський, китайський, африканський), якщо вони виступають проти домінування Заходу. В риториці Китаю часто відбувається заміна антиімперіалізму на антизахідництво, де Захід = гегемон, а Китай = справедливий лідер “Півдня”.
У цьому контексті Китай переписує свій історичний досвід — з колишньої жертви колоніалізму до “старшого брата” для африканських чи латиноамериканських країн.
रिकॉर्ड
03.04.202523:59
5Kसदस्य22.05.202423:59
0उद्धरण सूचकांक16.08.202423:59
15.7Kप्रति पोस्ट औसत दृश्य11.05.202412:06
1.6Kप्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य14.02.202523:59
21.52%ER17.08.202423:59
321.02%ERRअधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।