संगीत
🎸 Рок Без Меж — тільки найкраща музика 🥁
संगीत
09.03.202519:25
🌾Сьогодні день народження Тараса Шевченка. Поета, якого катували, нищили, але не зламали.
Його кинули за ґрати через любов до України. Заслали в солдати, щоб він не писав і не малював. Заборонили «Кобзар», бо той закликав до повстання. Московити переписували його образ, робили з нього «бідного кріпака», але приховували головне - він ненавидів імперію і вірив, що Україна скине кайдани.
Сьогодні ворог робить те саме: вбиває українських митців, палить книги, забороняє мову, краде історію та намагається стерти нашу пам’ять.
Культура - це опір, це наш фундамент ідентичності. Вона тримає разом у пітьмі, навіть коли навколо лише руїни.
📚 Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, - це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.
🤝 Підписуйся на нашу культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.
Його кинули за ґрати через любов до України. Заслали в солдати, щоб він не писав і не малював. Заборонили «Кобзар», бо той закликав до повстання. Московити переписували його образ, робили з нього «бідного кріпака», але приховували головне - він ненавидів імперію і вірив, що Україна скине кайдани.
Сьогодні ворог робить те саме: вбиває українських митців, палить книги, забороняє мову, краде історію та намагається стерти нашу пам’ять.
Культура - це опір, це наш фундамент ідентичності. Вона тримає разом у пітьмі, навіть коли навколо лише руїни.
📚 Книги, історія, мова, музика, кіно, мистецтво, - це не просто традиція. Це наша культурна броня, зібрана в одній теці.
🤝 Підписуйся на нашу культурну добірку - підтримай українське, збережи своє.
08.03.202507:21
Шоооооооо? 😳
Це як?
Це як?
03.03.202515:50
Ande — De Schemering van Werelden (LP 2025)
Одне з найбільших задоволень музики — це її нескінченний потік, той безперервний процес відкриття, коли хочеться повертатися до альбомів знову і знову, доки вистачає життя.
👀 Цього разу ми переносимося з мусульманської Туреччини в прогресивну, інколи аж занадто толерантну Бельгію. Саме там живе дехто Джим — творець проєкту Ande, який працює в жанрі атмосферного блекметалу.
⚫ Четвертий альбом Ande звучить так, ніби створений для відданих шанувальників жанру. Особисто мене більше підкупили фолькові мотиви у De Zonderlingen — хоча на першому прослуховуванні більше вражала монолітна, цілісна подача альбому.
Джим займається всім самотужки: пише музику, записує інструменти, програмує барабани, виконує вокал — і лише мастеринг віддає у студію. Але попри цю працьовитість, альбом не зумів захопити мене повністю.
Схожих релізів в Україні більш ніж достатньо — Burshtyn, Groza, Severoth, WAIDELOTTE, Sidus Atrum — і всі вони звучать на кілька рівнів вище. Кожен із цих гуртів має свою унікальну рису, а їхній продакшн якщо не ідеальний, все ж значно кращий за Ande.
У чому проблема? Джим просто створює красивий атмосферний блекметал, який звучить "як усе". Лише у фолькових моментах йому вдається вийти за рамки стандартного жанрового саунду, балансуючи між народною піснею та построковими структурами.
☺️ Та все ж я не хочу розносити цей альбом вщент. Атмосфера тут дійсно гарна — як я люблю в жанрі АТБМ. Схожа плинний дощ або на кристалічний туман після грози. Уявіть: ви сидите на підвіконні в гірському селищі, в кімнаті тьмяне світло свічок, у каміні повільно розгоряється вогонь, а за вікном тихо падає дощ. Ось так би звучали Labyrinthus Stellarum, якби викинули всю свою космічну інфернальність.
Це музика сутінкового сонця, що повільно занурюється в глибоку ніч, палаючи наостанок пристрасними, мелодійними рифами.
Дата релізу: 31.01.2025
⭐️⭐️⭐️
🎧100 % у плейлист: De schemering, De zonderlingen, Turende schimmen
🎙Співзвучні: український блекметал 🎧
🔗 Слухати: Spotify 🎵 YT Music 🎹 Deezer 🎹
#AtmosphericBlackMetal #Belgium🇧🇪
Одне з найбільших задоволень музики — це її нескінченний потік, той безперервний процес відкриття, коли хочеться повертатися до альбомів знову і знову, доки вистачає життя.
👀 Цього разу ми переносимося з мусульманської Туреччини в прогресивну, інколи аж занадто толерантну Бельгію. Саме там живе дехто Джим — творець проєкту Ande, який працює в жанрі атмосферного блекметалу.
⚫ Четвертий альбом Ande звучить так, ніби створений для відданих шанувальників жанру. Особисто мене більше підкупили фолькові мотиви у De Zonderlingen — хоча на першому прослуховуванні більше вражала монолітна, цілісна подача альбому.
Джим займається всім самотужки: пише музику, записує інструменти, програмує барабани, виконує вокал — і лише мастеринг віддає у студію. Але попри цю працьовитість, альбом не зумів захопити мене повністю.
Схожих релізів в Україні більш ніж достатньо — Burshtyn, Groza, Severoth, WAIDELOTTE, Sidus Atrum — і всі вони звучать на кілька рівнів вище. Кожен із цих гуртів має свою унікальну рису, а їхній продакшн якщо не ідеальний, все ж значно кращий за Ande.
У чому проблема? Джим просто створює красивий атмосферний блекметал, який звучить "як усе". Лише у фолькових моментах йому вдається вийти за рамки стандартного жанрового саунду, балансуючи між народною піснею та построковими структурами.
☺️ Та все ж я не хочу розносити цей альбом вщент. Атмосфера тут дійсно гарна — як я люблю в жанрі АТБМ. Схожа плинний дощ або на кристалічний туман після грози. Уявіть: ви сидите на підвіконні в гірському селищі, в кімнаті тьмяне світло свічок, у каміні повільно розгоряється вогонь, а за вікном тихо падає дощ. Ось так би звучали Labyrinthus Stellarum, якби викинули всю свою космічну інфернальність.
✔️Ande покладається на вміння передавати чисту емоцію атмосферного блекметалу. Структура пісень типова, але в створенні атмосфери він докладає максимум зусиль.
Це музика сутінкового сонця, що повільно занурюється в глибоку ніч, палаючи наостанок пристрасними, мелодійними рифами.
Дата релізу: 31.01.2025
⭐️⭐️⭐️
🎧100 % у плейлист: De schemering, De zonderlingen, Turende schimmen
🎙Співзвучні: український блекметал 🎧
🔗 Слухати: Spotify 🎵 YT Music 🎹 Deezer 🎹
#AtmosphericBlackMetal #Belgium🇧🇪
28.02.202506:24
Вибачте
18.02.202511:52
À Terre – Embrasser La Nuit (LP 2025). Рецензія
Продовжую знайомити вас із важкими релізами, які слухав у січні-лютому. І знову Франція — країна не лише витончених вулиць і чудового кіно, а й цікавої метал-сцени.
À Terre і The Great Old Ones об’єднує хіба що тег #post, бо ідейно та концептуально це абсолютно різні проєкти. Якщо Великі Старі на останньому альбомі відтворювали Кадат у форматі постблеку, то À Terre змішують жанри так, ніби Франкенштейн експериментує з хімічними речовинами. І змішують, здавалося б, несумісне.
⚫ Це їхній дебютний альбом після чотирьох років існування, і мені так і не вдалося до кінця розібратися з його тематикою. Інформації про концепцію небагато, тож нехай це залишиться маленькою загадкою. А от у музичному плані ця жанрова мішанина спочатку мене спантеличила. Я не міг зрозуміти: мені це подобається чи ні? Проте точно зрозумів інше: наскільки актуально в наш час створювати музику під впливом Converge?
🤔 À Terre в інтерв’ю запевняють, що створюють оригінальний продукт під впливом Amenra, Cult of Luna, Isis, Converge тощо. Але оригінальності тут особливо не відчувається — принаймні, мені так здалося. Вона або надто поверхнева, або я просто не викупаю.
Хоча є моменти, які мене реально зачепили. Наприклад, у першій пісні ÂCÂB гурт дуже вдало поєднується тягучий, гнітючий постметал із холодним індастріалом. Запрограмовані барабани, відсторонені готичні синти розкидані по всьому полотну, додаючи звучанню об’єму. Це все доповнюється бездушним сладжем, ніби позбавленим серця і відтвореним у якійсь лабораторії. І це ще не все — тут вам і треп, і фонк, і постхардкор, і скрімо.
Мій улюблений трек Paris Sous les Tombes відсилає до французького шансону. Найбільше мені зайшов через потужні аранжування: жорстокі, холодні гітарні партії у стилі Isis та Cult of Luna, відмінна робота басиста, акустичні програші, які нагадують Amenra. Хоча вокал максимально імітує Amenra, і це водночас мене і радує, і бісить. А чому бісить? Бо, як би я не кайфував від інструменталу, продакшен звучить абсолютно бездушно — ніби злий Румпельштільцхен вирвав вокалісту серце, і він просто не здатен на емоції.
🎵Ще один хороший трек — Prophétie. Його звучання нагадує ранній постметал нульових, коли він ще не був таким масивним, але знову ж — тут відчувається тінь Amenra. Це середньотемповий, гіпнотичний трек із гарною французькою мовою. Структурно розділений на три частини: перша — класична Amenra, друга — атмосферний, неквапливий пост, який затягує у хаос, третя — різке прискорення і містична атмосфера. Відзначу цікаві басові мелодії у фінальній частині, але ось у чому проблема: більшість цих звукових текстур зрештою нікуди не ведуть.
Так, постметал і сладж можуть бути затягнутими — я слухав і ще більш довгі треки. Але тут кожну композицію можна було сміливо скоротити хоча б на хвилину. Наприклад, Prophétie розбитий на три умовні частини, Звуковий катарсис настає тільки на восьмій хвилині, а це занадто довге очікування.
У короткій 56-секундній інтерлюдії Presque morts гурт експериментує з індастріал-ембієнтом, а друга половина альбому змінює курс у бік постхардкору, скрімо та дивних трепових елементів. Я не завжди розумію логіку французьких музикантів, і деякі моменти тут викликають питання. Вони намагаються напхати в казан стільки всього, що вже нічого не вміщується. Але поєднання хардкору з постметалом мені таки сподобалося. Як і велика кількість індустріальних шумів.
Зрештою, цей альбом викликає змішані почуття. У мене взагалі якийсь дуалізм вражень. З одного боку, це сирий, кричущий, дискомфортний постметал із навмисною жанровою хаотичністю. З іншого — головна проблема альбому у відсутності емоційності, і це відчувається особливо болісно. Коли вокаліст рве горлянку, я нічого не відчуваю.
В цілому, французи намагаються переосмислити класиків постметалу, але поки що не можуть вирватися з-під їхнього впливу, як би не стверджували зворотне. І все ж, попри всю цю надмірну штампованість, у мене залишаються улюблені моменти, заради яких я готовий закрити очі на недоліки.
#PostMetal #France🇫🇷
Дата релізу: 24.01.2025
⭐️⭐️⭐️
Продовжую знайомити вас із важкими релізами, які слухав у січні-лютому. І знову Франція — країна не лише витончених вулиць і чудового кіно, а й цікавої метал-сцени.
À Terre і The Great Old Ones об’єднує хіба що тег #post, бо ідейно та концептуально це абсолютно різні проєкти. Якщо Великі Старі на останньому альбомі відтворювали Кадат у форматі постблеку, то À Terre змішують жанри так, ніби Франкенштейн експериментує з хімічними речовинами. І змішують, здавалося б, несумісне.
⚫ Це їхній дебютний альбом після чотирьох років існування, і мені так і не вдалося до кінця розібратися з його тематикою. Інформації про концепцію небагато, тож нехай це залишиться маленькою загадкою. А от у музичному плані ця жанрова мішанина спочатку мене спантеличила. Я не міг зрозуміти: мені це подобається чи ні? Проте точно зрозумів інше: наскільки актуально в наш час створювати музику під впливом Converge?
🤔 À Terre в інтерв’ю запевняють, що створюють оригінальний продукт під впливом Amenra, Cult of Luna, Isis, Converge тощо. Але оригінальності тут особливо не відчувається — принаймні, мені так здалося. Вона або надто поверхнева, або я просто не викупаю.
Хоча є моменти, які мене реально зачепили. Наприклад, у першій пісні ÂCÂB гурт дуже вдало поєднується тягучий, гнітючий постметал із холодним індастріалом. Запрограмовані барабани, відсторонені готичні синти розкидані по всьому полотну, додаючи звучанню об’єму. Це все доповнюється бездушним сладжем, ніби позбавленим серця і відтвореним у якійсь лабораторії. І це ще не все — тут вам і треп, і фонк, і постхардкор, і скрімо.
Мій улюблений трек Paris Sous les Tombes відсилає до французького шансону. Найбільше мені зайшов через потужні аранжування: жорстокі, холодні гітарні партії у стилі Isis та Cult of Luna, відмінна робота басиста, акустичні програші, які нагадують Amenra. Хоча вокал максимально імітує Amenra, і це водночас мене і радує, і бісить. А чому бісить? Бо, як би я не кайфував від інструменталу, продакшен звучить абсолютно бездушно — ніби злий Румпельштільцхен вирвав вокалісту серце, і він просто не здатен на емоції.
🎵Ще один хороший трек — Prophétie. Його звучання нагадує ранній постметал нульових, коли він ще не був таким масивним, але знову ж — тут відчувається тінь Amenra. Це середньотемповий, гіпнотичний трек із гарною французькою мовою. Структурно розділений на три частини: перша — класична Amenra, друга — атмосферний, неквапливий пост, який затягує у хаос, третя — різке прискорення і містична атмосфера. Відзначу цікаві басові мелодії у фінальній частині, але ось у чому проблема: більшість цих звукових текстур зрештою нікуди не ведуть.
Так, постметал і сладж можуть бути затягнутими — я слухав і ще більш довгі треки. Але тут кожну композицію можна було сміливо скоротити хоча б на хвилину. Наприклад, Prophétie розбитий на три умовні частини, Звуковий катарсис настає тільки на восьмій хвилині, а це занадто довге очікування.
У короткій 56-секундній інтерлюдії Presque morts гурт експериментує з індастріал-ембієнтом, а друга половина альбому змінює курс у бік постхардкору, скрімо та дивних трепових елементів. Я не завжди розумію логіку французьких музикантів, і деякі моменти тут викликають питання. Вони намагаються напхати в казан стільки всього, що вже нічого не вміщується. Але поєднання хардкору з постметалом мені таки сподобалося. Як і велика кількість індустріальних шумів.
Зрештою, цей альбом викликає змішані почуття. У мене взагалі якийсь дуалізм вражень. З одного боку, це сирий, кричущий, дискомфортний постметал із навмисною жанровою хаотичністю. З іншого — головна проблема альбому у відсутності емоційності, і це відчувається особливо болісно. Коли вокаліст рве горлянку, я нічого не відчуваю.
В цілому, французи намагаються переосмислити класиків постметалу, але поки що не можуть вирватися з-під їхнього впливу, як би не стверджували зворотне. І все ж, попри всю цю надмірну штампованість, у мене залишаються улюблені моменти, заради яких я готовий закрити очі на недоліки.
#PostMetal #France🇫🇷
Дата релізу: 24.01.2025
⭐️⭐️⭐️
14.02.202517:37
це вам за те, що не молитеся, не слухаєте метал і не коментуєте
дизайн — шедевр 🤭🙃
дизайн — шедевр 🤭🙃
09.03.202514:31
VOIDBORNE | THE NIGHT OF DOOM
22 березня київські лицарі думу — Sleepy Sorrow та Mental Torment — повертаються, щоб знову занурити вас у незабутню атмосферу. Разом із тернопільськими сладжерами Ogyda та колегами зі столиці Smalld$ck Samurai вони влаштують справжній вечір думу.
📅 Київ, 22 березня, 15:30
📍Місце проведення: Volume Club (Вул. Гарматна, 26/2) - ст. м. Шулявська
🎫 Вхід: від 300 грн (перші 20 квитків) - онлайн, 500 грн - на вході (готівкою або переказом на картку)
Придбати квитки онлайн
На cцені гратимуть:
Sleepy Sorrow (Modern Doom Metal, Kyiv)
Mental Torment (Doom Metal, Kyiv)
Ogyda (Sludge Doom Metal, Ternopil)
Smalld$ck Samurai (Stoner Doom Metal, Kyiv)
Частина прибутку на ЗСУ, а також благодійний аукціон.
Для військових за УБД вхід вільний.
#афіша
22 березня київські лицарі думу — Sleepy Sorrow та Mental Torment — повертаються, щоб знову занурити вас у незабутню атмосферу. Разом із тернопільськими сладжерами Ogyda та колегами зі столиці Smalld$ck Samurai вони влаштують справжній вечір думу.
📅 Київ, 22 березня, 15:30
📍Місце проведення: Volume Club (Вул. Гарматна, 26/2) - ст. м. Шулявська
🎫 Вхід: від 300 грн (перші 20 квитків) - онлайн, 500 грн - на вході (готівкою або переказом на картку)
Придбати квитки онлайн
На cцені гратимуть:
Sleepy Sorrow (Modern Doom Metal, Kyiv)
Mental Torment (Doom Metal, Kyiv)
Ogyda (Sludge Doom Metal, Ternopil)
Smalld$ck Samurai (Stoner Doom Metal, Kyiv)
Частина прибутку на ЗСУ, а також благодійний аукціон.
Для військових за УБД вхід вільний.
#афіша
08.03.202507:15
Ну доброго ранку
03.03.202514:25
Sabhankra — Nocturnal Elegies (LP 2025). Рецензія
Я не знав, чого очікувати від цього альбому – як і від самого гурту, адже їхній останній лонгплей став моїм першим знайомством із турками. Це був доволі цікавий досвід, який залишив неоднозначні враження. Насправді я знаю не так багато гуртів, як може здатися, тож кожен новий огляд – це водночас і нове відкриття😉
🎵 Sabhankra грають мелодійний блек-метал із легкими східними мотивами. Колись вони додавали більше турецького фолку, але на останніх релізах цю спецію майже прибрали. Із 2001 року гурт випустив усього п’ять альбомів, а їхній новий лонгплей – це міцна суміш гарчливого дезметалу та страхітливого блекметалу з домішками трешу. Не можу сказати, що тут знайдеться якийсь унікальний рецепт – турки не вигадують нічого нового. Але їм варто віддати належне: пісні написані добре, продакшн якісний, а атмосфера безпросвітної темряви працює на всі сто.
🟢Найсильніша сторона Nocturnal Elegies – це поєднання хорошого сонграйтингу з атмосферою середньовічних битв. Якщо вслухатися глибше, можна вловити відголоски хардкору 90-х, атмосферного блекметалу з характерними синтами, а також незначні прогресивні елементи. Але в якийсь момент усе це втрачає сенс – ближче до фіналу альбом починає повторювати сам себе, а згодом виникає відчуття, що він просто розчиняється серед інших великих релізів.
Дата релізу: 24.01.2025
Жанр: #MelodicBlackMetal
Країна: #Turkey🇹🇷
⭐️⭐️⭐️⭐️
🎧 100 % у плейлист: The Shadebringer, Facing the Fears, Weight of Time
Слухати: Youtube 📹 Spotify 🎵 Bandcamp 🍐
Я не знав, чого очікувати від цього альбому – як і від самого гурту, адже їхній останній лонгплей став моїм першим знайомством із турками. Це був доволі цікавий досвід, який залишив неоднозначні враження. Насправді я знаю не так багато гуртів, як може здатися, тож кожен новий огляд – це водночас і нове відкриття😉
🎵 Sabhankra грають мелодійний блек-метал із легкими східними мотивами. Колись вони додавали більше турецького фолку, але на останніх релізах цю спецію майже прибрали. Із 2001 року гурт випустив усього п’ять альбомів, а їхній новий лонгплей – це міцна суміш гарчливого дезметалу та страхітливого блекметалу з домішками трешу. Не можу сказати, що тут знайдеться якийсь унікальний рецепт – турки не вигадують нічого нового. Але їм варто віддати належне: пісні написані добре, продакшн якісний, а атмосфера безпросвітної темряви працює на всі сто.
🟢Найсильніша сторона Nocturnal Elegies – це поєднання хорошого сонграйтингу з атмосферою середньовічних битв. Якщо вслухатися глибше, можна вловити відголоски хардкору 90-х, атмосферного блекметалу з характерними синтами, а також незначні прогресивні елементи. Але в якийсь момент усе це втрачає сенс – ближче до фіналу альбом починає повторювати сам себе, а згодом виникає відчуття, що він просто розчиняється серед інших великих релізів.
✔️ Попри все, Sabhankra випустили альбом, який зроблений з любов’ю до жанру. Він не поганий, але й шедевром його не назвеш. Потужності йому не бракує – деякі рифи буквально палають в агонії, а баланс між клавішними, гітарами та барабанами звучить напрочуд вдало. Але на емоційному рівні чогось усе ж не вистачає. Чого саме – важко сказати.
Дата релізу: 24.01.2025
Жанр: #MelodicBlackMetal
Країна: #Turkey🇹🇷
⭐️⭐️⭐️⭐️
🎧 100 % у плейлист: The Shadebringer, Facing the Fears, Weight of Time
Слухати: Youtube 📹 Spotify 🎵 Bandcamp 🍐
24.02.202509:57
❗️Терміновий Збір❗️
До нас звернулись бійці окремого загону спеціального призначення НГУ в/ч 3066 із запитом на:
Квадрокоптер DJI Mavic 3Т - 1 шт.
Ця річ дуже необхідні зараз бійцям, щоб дати відсіч ворогу, який не перестає знищувати все на своєму шляху.
Всі вже втомилися від безкінечних зборів, але ми повинні розуміти, що наша допомога дуже цінна❗️
Ваш внесок може врятувати життя❗️
До нас звернулись бійці окремого загону спеціального призначення НГУ в/ч 3066 із запитом на:
Квадрокоптер DJI Mavic 3Т - 1 шт.
Ця річ дуже необхідні зараз бійцям, щоб дати відсіч ворогу, який не перестає знищувати все на своєму шляху.
Всі вже втомилися від безкінечних зборів, але ми повинні розуміти, що наша допомога дуже цінна❗️
Ваш внесок може врятувати життя❗️
🔗посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4Nax6dAfUJ
💳номер карти банку
4441111153180074
PayPal: lets_unit@ukr.net
Крипта: USDT( TRC20)
TWMtZxZXBD7Wxik1VDoTjCiK29X8hmeSd5
Реквізити МБФ "Обʼєднаймося"
Код: 45046691
Рахунок одержувача: UA943220010000026002910000825
Назва банку: АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"
Призначення платежу: Благодійна допомога
17.02.202516:10
The Great Old Ones – Kadath (LP 2025). Рецензія
Я завжди любив постблекметал, і як аргумент можу скласти список улюблених альбомів цього жанру — якщо вам цікаво. Якщо ні, то й не треба.
🆕 Французи The Great Old Ones випустили п'ятий альбом висококласного постблеку, який викликав суперечливі емоції у західних слухачів. Для мене ж він цікавий насамперед своїм концептуальним підходом.
⚫ На Kadath гурт вирішив відсунути космічну тематику на другий план, і, як на мене, це частково виправдано. Попередні альбоми чудово розкрили цю тему. Цього разу The Great Old Ones зосередилися на історії Рендольфа Картера та його подорожі у Країні Снів. Якщо хтось не знайомий із Лавкрафтом, то назва альбому відсилає до роману «Сновидні пошуки незвіданого Кадата».
Головний герой бачить у снах величне, щасливе місто, але не може наблизитися до нього. Кадат — це те саме місто, що вабить його знову і знову. Він мандрує світами сновидінь, шукає шляхи досягнення мети, звертається до богів і ченців, які межують зі світом мрій. Це якщо спрощено. Якщо ще простіше: альбом про мрії. Про те, що людство не розучилося мріяти й вірити в магію. Що сни — це не просто випадкові образи, а сигнали. Інші світи. Інший хід часу. Мені подобається цей заклик альбому — рухатися вперед, змінювати світ, кидати виклик так званим богам у цьому реальному світі.
🎵 Атмосфера альбому справді вражає. Монументальні гітарні партії додають глибини, а поєднання постметалу, постблеку і гейзу демонструє високу виробничу якість. Емоційна складова альбому продумана до дрібниць. Вже перший трек Me, the Dreamer створює відчуття тривоги та розгубленості на межі реальності й гіпнотичних видінь.
Those from Ulthar занурює в моторошний пейзаж сновидінь — менш мелодійний, ніж Leng, але з таким самим містичним присмаком. Це тягуча, дисонансна композиція, що поступово розкривається красою акустичної мелодики.
✍️ Аранжування тут вишукані й красиві. Композиції багатошарові, загадкові й різноманітні. Гурт ретельно працює над тим, щоб зберегти мелодійність, постійно змінюючи структуру треків, додаючи несподівані переходи — як у снах, де події то розвиваються неквапливо, то раптово пришвидшуються. Оскільки вся концепція альбому вибудувана навколо Картера, музика теж веде слухача в подорож: небезпечну, наповнену пригодами та відкриттями. In the Mouth of Madness — одна з найбільш спокійних композицій альбому, тут відчувається умиротворення, коли Картер знаходить зв’язок із ченцями на краю світів. А от Under the Sign of Koth додає жорсткості, трохи заграючи з блек-н-ролом, а Leng звучить епічно й фундаментально.
Звичайно, рифи тут не найскладніші, гурт не намагається бути новаторами, але якщо у постблеку немає продуманих композиційних рішень, атмосфера нічого не варта. The Great Old Ones добре це розуміють, тому альбом звучить структуровано й різнопланово.
Вибір за вами.
🎧100 % у плейлист: Those from Ulthar, In the Mouth of Madness, Leng
🎙 Співзвучні: Saor, Gaerea, Wolves in the Throne Room, Altar of Plagues
Дата релізу: 24.01.2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
🔗 Слухати: https://linktr.ee/thegreatoldones
#PostBlackMetal #France 🇫🇷
Я завжди любив постблекметал, і як аргумент можу скласти список улюблених альбомів цього жанру — якщо вам цікаво. Якщо ні, то й не треба.
🆕 Французи The Great Old Ones випустили п'ятий альбом висококласного постблеку, який викликав суперечливі емоції у західних слухачів. Для мене ж він цікавий насамперед своїм концептуальним підходом.
⚫ На Kadath гурт вирішив відсунути космічну тематику на другий план, і, як на мене, це частково виправдано. Попередні альбоми чудово розкрили цю тему. Цього разу The Great Old Ones зосередилися на історії Рендольфа Картера та його подорожі у Країні Снів. Якщо хтось не знайомий із Лавкрафтом, то назва альбому відсилає до роману «Сновидні пошуки незвіданого Кадата».
Головний герой бачить у снах величне, щасливе місто, але не може наблизитися до нього. Кадат — це те саме місто, що вабить його знову і знову. Він мандрує світами сновидінь, шукає шляхи досягнення мети, звертається до богів і ченців, які межують зі світом мрій. Це якщо спрощено. Якщо ще простіше: альбом про мрії. Про те, що людство не розучилося мріяти й вірити в магію. Що сни — це не просто випадкові образи, а сигнали. Інші світи. Інший хід часу. Мені подобається цей заклик альбому — рухатися вперед, змінювати світ, кидати виклик так званим богам у цьому реальному світі.
🎵 Атмосфера альбому справді вражає. Монументальні гітарні партії додають глибини, а поєднання постметалу, постблеку і гейзу демонструє високу виробничу якість. Емоційна складова альбому продумана до дрібниць. Вже перший трек Me, the Dreamer створює відчуття тривоги та розгубленості на межі реальності й гіпнотичних видінь.
Those from Ulthar занурює в моторошний пейзаж сновидінь — менш мелодійний, ніж Leng, але з таким самим містичним присмаком. Це тягуча, дисонансна композиція, що поступово розкривається красою акустичної мелодики.
✍️ Аранжування тут вишукані й красиві. Композиції багатошарові, загадкові й різноманітні. Гурт ретельно працює над тим, щоб зберегти мелодійність, постійно змінюючи структуру треків, додаючи несподівані переходи — як у снах, де події то розвиваються неквапливо, то раптово пришвидшуються. Оскільки вся концепція альбому вибудувана навколо Картера, музика теж веде слухача в подорож: небезпечну, наповнену пригодами та відкриттями. In the Mouth of Madness — одна з найбільш спокійних композицій альбому, тут відчувається умиротворення, коли Картер знаходить зв’язок із ченцями на краю світів. А от Under the Sign of Koth додає жорсткості, трохи заграючи з блек-н-ролом, а Leng звучить епічно й фундаментально.
Звичайно, рифи тут не найскладніші, гурт не намагається бути новаторами, але якщо у постблеку немає продуманих композиційних рішень, атмосфера нічого не варта. The Great Old Ones добре це розуміють, тому альбом звучить структуровано й різнопланово.
✔️ Підсумовуючи: це чудовий, якісний реліз із концепцією, яку не розгадати з першого разу. Треба читати, думати, вслухатися. Для когось це буде захопливою подорожжю в атмосферу і красу величних звуків. Для когось — просто довгим альбомом і марною витратою часу.
Вибір за вами.
🎧100 % у плейлист: Those from Ulthar, In the Mouth of Madness, Leng
🎙 Співзвучні: Saor, Gaerea, Wolves in the Throne Room, Altar of Plagues
Дата релізу: 24.01.2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
🔗 Слухати: https://linktr.ee/thegreatoldones
#PostBlackMetal #France 🇫🇷
14.02.202515:28
❗️Терміновий Збір❗️
До нас звернулись бійці окремого загону спеціального призначення НГУ в/ч 3066 із запитом на:
Квадрокоптер DJI Mavic 3Т - 1 шт.
Ця річ дуже необхідні зараз бійцям, щоб дати відсіч ворогу, який не перестає знищувати все на своєму шляху.
Всі вже втомилися від безкінечних зборів, але ми повинні розуміти, що наша допомога дуже цінна❗️
Ваш внесок може врятувати життя❗️
https://send.monobank.ua/jar/4Nax6dAfUJ
💳номер карти банку
4441111153180074
PayPal: lets_unit@ukr.net
Крипта: USDT( TRC20)
TWMtZxZXBD7Wxik1VDoTjCiK29X8hmeSd5
Реквізити МБФ "Обʼєднаймося"
Код: 45046691
Рахунок одержувача: UA943220010000026002910000825
Назва банку: АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"
Призначення платежу: Благодійна допомога
До нас звернулись бійці окремого загону спеціального призначення НГУ в/ч 3066 із запитом на:
Квадрокоптер DJI Mavic 3Т - 1 шт.
Ця річ дуже необхідні зараз бійцям, щоб дати відсіч ворогу, який не перестає знищувати все на своєму шляху.
Всі вже втомилися від безкінечних зборів, але ми повинні розуміти, що наша допомога дуже цінна❗️
Ваш внесок може врятувати життя❗️
🔗посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/4Nax6dAfUJ
💳номер карти банку
4441111153180074
PayPal: lets_unit@ukr.net
Крипта: USDT( TRC20)
TWMtZxZXBD7Wxik1VDoTjCiK29X8hmeSd5
Реквізити МБФ "Обʼєднаймося"
Код: 45046691
Рахунок одержувача: UA943220010000026002910000825
Назва банку: АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"
Призначення платежу: Благодійна допомога
08.03.202516:31
ЯК ЖЕ Я ЛЮБЛЮ ЦЕ ВСЕ СЛУХАТИ #6
8 нових найцікавіших релізів, що вийшли на цьому тижні. Металкор, мелодичний рок, прогресивний блек та багато іншого.
Spiritbox — Tsunami Sea (LP)
Ніхто не сумнівається, що Spiritbox — один із найцікавіших металкорних гуртів сьогодення. Вони вміло балансують між красою, естетикою та стилем, поєднуючи їх із жорстокістю та агресією. Про цей дуалізм вдало висловився мій колега Тимчик.
Альбом, який супроводжував ретельно продуманий маркетинг, не звучить як альбом року, але в ньому вистачає сильних треків. Особисто для себе виділяю "Fata Morgana", "Tsunami Sea" та "Ride The Wave".
Подобається концептуальність платівки, бурхливі емоції, що нагадують прогулянки берегом моря в найштормовіші сезони. Такі ось в мене асоціації виникають. Вокал Кортні зачаровує, хоч до матеріалу є певні зауваження. У підсумку Spiritbox випустили альбом, який точно потрапить у топи багатьох шанувальників металу — і не в останню чергу завдяки їхньому принциповому перфекціонізму.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Thornhill — TONGUES
Попередній сингл отримав від мене найвищий бал і познайомив із гуртом, який, швидше за все, з’явиться у моєму щорічному рекапі. Настільки я його заслухав.
Thornhill — це приклад того, як можна робити стильно, красиво, сучасно, і головне — так, що хочеться слухати, насолоджуватися і не виникає відчуття, що у навушниках ще один металкор з Австралії🙃
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Whitechapel — Hymns in Dissonance (LP)
У своєму новому альбомі Whitechapel повертаються до важчого звучання, що нагадує їхні ранні роботи. Хоча особисто для мене їхнім найкращим альбомом залишається однойменник 2012 року, ця платівка ризикує стати їхньою найбільш брутальною.
Філ Бозман демонструє широкий діапазон екстремальних вокалів, а новий барабанщик Брендон Заккі додає технічності та енергії ритм-секції. Водночас деякі треки можуть видатися перевантаженими рифами, що ускладнює сприйняття мелодійної лінії.
У воді кров, а в серцях голод, і він не вщухає, доки не знесе все вщент вибухом пристрасті. Альбом складний для сприйняття через швидкі зміни та насиченість елементами, що часом створює відчуття хаотичності.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Bury Tomorrow — Waiting
Поки що найважчий сингл британських корщиків із нового альбому. Тематика треку занурюється в найтемніші куточки людської свідомості: самоненависть, біль, негативний досвід, обман людей абощо.
Гурт і раніше випускав важкі роботи, але тут, як мені здається, вони досягають найвищої точки кипіння. Варто також відмітити топовий приспів, який відмінно працює на контрасті концентрованої жорстокості. У текстах вони транслюють важливі меседжі, які знаходять відгук у слухачів.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Imminence — God Fearing Man (The Return of Black)
Шведи випустили свій найлагідніший сингл, який можна мазати на хліб, як Прованс. Минулий трек демонстрував розворот у бік дезкору, що стало для мене несподіванкою. Тут же немає нічого, що захопило б увагу сповна, окрім того, що все зроблено якісно. Водночас гурт дропає розширену версію альбому Black, і це поки що найцікавіше в їхніх новинах.
⭐️⭐️⭐️
Volbeat — By a Monster’s Hand
Volbeat не можуть довго триматися в рамках чогось одного, бо для них мистецтво — це рух. Новий трек спочатку видається дещо нетиповим для гурту, але, згадавши їхні попередні альбоми, здивування швидко зникає. Дратує лише надмірна мелодійність пісні, яка вганяє її в надто обмежені рамки.
⭐️⭐️⭐️
Ghost — Satanized
Це ніби сатанинський культ вирішив грати арена-рок — але з таким мелодійним звучанням, що навіть твоя бабуся підспівувала б, не підозрюючи, що це ода Антихристу😈
Вони виглядають як хор жреців, які після чорної меси збираються на каву, а їхній фронтмен Папа (або Кардинал, залежно від ери) настільки харизматичний, що не помітиш, як вже розмахуєш руками під Dance Macabre.
⭐️⭐️
Dawn Of Ouroboros – Bioluminescence
Це амбітна спроба поєднати атмосферний блек-метал, прогресивні елементи та пост-металеві текстури. Гурт експериментує з динамікою, чергуючи жорсткі рифи з повітряними, майже дрім-поповими мелодіями, а вокал плавно переходить від ніжного співу до пронизливого скріму.
8 нових найцікавіших релізів, що вийшли на цьому тижні. Металкор, мелодичний рок, прогресивний блек та багато іншого.
Spiritbox — Tsunami Sea (LP)
Ніхто не сумнівається, що Spiritbox — один із найцікавіших металкорних гуртів сьогодення. Вони вміло балансують між красою, естетикою та стилем, поєднуючи їх із жорстокістю та агресією. Про цей дуалізм вдало висловився мій колега Тимчик.
Альбом, який супроводжував ретельно продуманий маркетинг, не звучить як альбом року, але в ньому вистачає сильних треків. Особисто для себе виділяю "Fata Morgana", "Tsunami Sea" та "Ride The Wave".
Подобається концептуальність платівки, бурхливі емоції, що нагадують прогулянки берегом моря в найштормовіші сезони. Такі ось в мене асоціації виникають. Вокал Кортні зачаровує, хоч до матеріалу є певні зауваження. У підсумку Spiritbox випустили альбом, який точно потрапить у топи багатьох шанувальників металу — і не в останню чергу завдяки їхньому принциповому перфекціонізму.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Thornhill — TONGUES
Попередній сингл отримав від мене найвищий бал і познайомив із гуртом, який, швидше за все, з’явиться у моєму щорічному рекапі. Настільки я його заслухав.
Thornhill — це приклад того, як можна робити стильно, красиво, сучасно, і головне — так, що хочеться слухати, насолоджуватися і не виникає відчуття, що у навушниках ще один металкор з Австралії🙃
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Whitechapel — Hymns in Dissonance (LP)
У своєму новому альбомі Whitechapel повертаються до важчого звучання, що нагадує їхні ранні роботи. Хоча особисто для мене їхнім найкращим альбомом залишається однойменник 2012 року, ця платівка ризикує стати їхньою найбільш брутальною.
Філ Бозман демонструє широкий діапазон екстремальних вокалів, а новий барабанщик Брендон Заккі додає технічності та енергії ритм-секції. Водночас деякі треки можуть видатися перевантаженими рифами, що ускладнює сприйняття мелодійної лінії.
У воді кров, а в серцях голод, і він не вщухає, доки не знесе все вщент вибухом пристрасті. Альбом складний для сприйняття через швидкі зміни та насиченість елементами, що часом створює відчуття хаотичності.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Bury Tomorrow — Waiting
Поки що найважчий сингл британських корщиків із нового альбому. Тематика треку занурюється в найтемніші куточки людської свідомості: самоненависть, біль, негативний досвід, обман людей абощо.
Гурт і раніше випускав важкі роботи, але тут, як мені здається, вони досягають найвищої точки кипіння. Варто також відмітити топовий приспів, який відмінно працює на контрасті концентрованої жорстокості. У текстах вони транслюють важливі меседжі, які знаходять відгук у слухачів.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Imminence — God Fearing Man (The Return of Black)
Шведи випустили свій найлагідніший сингл, який можна мазати на хліб, як Прованс. Минулий трек демонстрував розворот у бік дезкору, що стало для мене несподіванкою. Тут же немає нічого, що захопило б увагу сповна, окрім того, що все зроблено якісно. Водночас гурт дропає розширену версію альбому Black, і це поки що найцікавіше в їхніх новинах.
⭐️⭐️⭐️
Volbeat — By a Monster’s Hand
Volbeat не можуть довго триматися в рамках чогось одного, бо для них мистецтво — це рух. Новий трек спочатку видається дещо нетиповим для гурту, але, згадавши їхні попередні альбоми, здивування швидко зникає. Дратує лише надмірна мелодійність пісні, яка вганяє її в надто обмежені рамки.
⭐️⭐️⭐️
Ghost — Satanized
Це ніби сатанинський культ вирішив грати арена-рок — але з таким мелодійним звучанням, що навіть твоя бабуся підспівувала б, не підозрюючи, що це ода Антихристу😈
Вони виглядають як хор жреців, які після чорної меси збираються на каву, а їхній фронтмен Папа (або Кардинал, залежно від ери) настільки харизматичний, що не помітиш, як вже розмахуєш руками під Dance Macabre.
⭐️⭐️
Dawn Of Ouroboros – Bioluminescence
Це амбітна спроба поєднати атмосферний блек-метал, прогресивні елементи та пост-металеві текстури. Гурт експериментує з динамікою, чергуючи жорсткі рифи з повітряними, майже дрім-поповими мелодіями, а вокал плавно переходить від ніжного співу до пронизливого скріму.
05.03.202511:01
🫣🌚
03.03.202511:44
😎😈
21.02.202520:57
ЯК ЖЕ Я ЛЮБЛЮ ЦЕ УСЕ СЛУХАТИ
Killswitch Engage – This Consequence (LP)
Легенди металкору повернулися! Діди відкопали свої корені після багаторічної перерви, переосмисливши те, що грали ще 20 років тому. Альбом наповнений хітовим матеріалом і ніби повертає в моду другу хвилю металкору. Для шанувальників, які хочуть освіжити пам’ять і згадати юність.
⭐️⭐️⭐️
Disturbed — I Will Not Break
Драйвова альтернатива, яка звучить добре, але особливого інтересу не викликає. Для фанатів старовини, які скиглять, що трава колись була зеленішою, а член — твердішим.
⭐️⭐️
A Day To Remember — Make It Make Sense
Цей реліз — як зустріч із друзями, яких не бачив п'ятнадцять років, але з якими свого часу пережив найкращі моменти. Викликає лише позитивні емоції.
⭐️⭐️⭐️
Silverstein – Antibloom (LP)
Надійний альбом канадських постхардкорщиків із вісьмома вибуховими треками за 22 хвилини. Поєднує каліфорнійський поппанк, металкор і постхардкор, проноситься хвилями безтурботності й звучить дуже добре.
⭐️⭐️⭐️
Memphis May Fire - The Other Side
Як би я не був упереджений до металкору, але цей трек дуже гарний і мелодійний. Приспіви буквально пронизують душу.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Harper - Thorn In My Side
Як не намагався знайти щось хороше, так і не зміг. У вирі одноманітного металкору легко загубитися. Рятує лише щирість.
⭐️⭐️⭐️
Machine Head — UNBØUND
Чому вони щоразу підписують і називають пісні так?
⭐️⭐️⭐️⭐️
Telema — Сліди
Івано-франківські металкорщики продовжують пошуки жертви, яку цинічно захуярили у треку "Кінець". Щоправда, тепер за справу береться детектив.
Nora Plan — Echo
Львівські металкорщики і їхні спроби осідлати модернове звучання. Їм уже давно варто зробити колабу з hackedface.
Black Label Society — Lord Humungus
Комерційний успіх The Blessed Hellride вони все одно не повторять, але нехай пробують. Принаймні, це приємніше слухати, ніж добру половину одноманітного металкору.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Alien Weaponry — 1000 Friends
Новозеландські грув-металісти повертаються з хітовим матеріалом. Металкорщикам би повчитися у них, як писати музику правильно. Очікування альбому стає все більш нестерпним.
⭐️⭐️⭐️⭐️
House of Protection — Afterlife
Попри те, що це металкор, інструментальні рішення мене приємно здивували. Чистий вокал з качаючим грувом звучить доречно.
⭐️⭐️⭐️
God Complex — He Watches in Silence (EP)
П'ять безжальних треків, що виносять мозок і навалюють безкомпромісний грайндкор. Я думав, що британці мене вже не здивують, а потім закрив писок від цього лайна.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
AMENRA - Forlorn
Бельгійці ще глибше затягують у темні хащі людської душі. Кліп моторошний і відвертий — після перегляду хочеться багато над чим подумати. Звучання тіпає кожну клітину тіла.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Drudkh — The Exile
Другий сингл із нового альбому культових харків'ян. Не питайте чому — краще просто слухайте.
⭐️⭐️⭐️
Retromorphosis – Psalmus Mortis (LP)
Як же без дурного дезметалу? Звучить брудно, гидко і неприємно. Схоже, що все правильно.
⭐️⭐️⭐️⭐️
#нова_музика_тижня
Я послухав найсвіжіші новинки світової музики, написав про то огляди, а в коментарях мене ніхто не привітає і не послухає цю музику🫠
Killswitch Engage – This Consequence (LP)
Легенди металкору повернулися! Діди відкопали свої корені після багаторічної перерви, переосмисливши те, що грали ще 20 років тому. Альбом наповнений хітовим матеріалом і ніби повертає в моду другу хвилю металкору. Для шанувальників, які хочуть освіжити пам’ять і згадати юність.
⭐️⭐️⭐️
Disturbed — I Will Not Break
Драйвова альтернатива, яка звучить добре, але особливого інтересу не викликає. Для фанатів старовини, які скиглять, що трава колись була зеленішою, а член — твердішим.
⭐️⭐️
A Day To Remember — Make It Make Sense
Цей реліз — як зустріч із друзями, яких не бачив п'ятнадцять років, але з якими свого часу пережив найкращі моменти. Викликає лише позитивні емоції.
⭐️⭐️⭐️
Silverstein – Antibloom (LP)
Надійний альбом канадських постхардкорщиків із вісьмома вибуховими треками за 22 хвилини. Поєднує каліфорнійський поппанк, металкор і постхардкор, проноситься хвилями безтурботності й звучить дуже добре.
⭐️⭐️⭐️
Memphis May Fire - The Other Side
Як би я не був упереджений до металкору, але цей трек дуже гарний і мелодійний. Приспіви буквально пронизують душу.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Harper - Thorn In My Side
Як не намагався знайти щось хороше, так і не зміг. У вирі одноманітного металкору легко загубитися. Рятує лише щирість.
⭐️⭐️⭐️
Machine Head — UNBØUND
Чому вони щоразу підписують і називають пісні так?
⭐️⭐️⭐️⭐️
Telema — Сліди
Івано-франківські металкорщики продовжують пошуки жертви, яку цинічно захуярили у треку "Кінець". Щоправда, тепер за справу береться детектив.
Nora Plan — Echo
Львівські металкорщики і їхні спроби осідлати модернове звучання. Їм уже давно варто зробити колабу з hackedface.
Black Label Society — Lord Humungus
Комерційний успіх The Blessed Hellride вони все одно не повторять, але нехай пробують. Принаймні, це приємніше слухати, ніж добру половину одноманітного металкору.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Alien Weaponry — 1000 Friends
Новозеландські грув-металісти повертаються з хітовим матеріалом. Металкорщикам би повчитися у них, як писати музику правильно. Очікування альбому стає все більш нестерпним.
⭐️⭐️⭐️⭐️
House of Protection — Afterlife
Попри те, що це металкор, інструментальні рішення мене приємно здивували. Чистий вокал з качаючим грувом звучить доречно.
⭐️⭐️⭐️
God Complex — He Watches in Silence (EP)
П'ять безжальних треків, що виносять мозок і навалюють безкомпромісний грайндкор. Я думав, що британці мене вже не здивують, а потім закрив писок від цього лайна.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
AMENRA - Forlorn
Бельгійці ще глибше затягують у темні хащі людської душі. Кліп моторошний і відвертий — після перегляду хочеться багато над чим подумати. Звучання тіпає кожну клітину тіла.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Drudkh — The Exile
Другий сингл із нового альбому культових харків'ян. Не питайте чому — краще просто слухайте.
⭐️⭐️⭐️
Retromorphosis – Psalmus Mortis (LP)
Як же без дурного дезметалу? Звучить брудно, гидко і неприємно. Схоже, що все правильно.
⭐️⭐️⭐️⭐️
#нова_музика_тижня
15.02.202520:08
ЯК ЖЕ Я ЛЮБЛЮ ЦЕ УСЕ СЛУХАТИ
Сім нових робіт від світових виконавців, які я послухав і з вами ділюся.
The Callous Daoboys — Two-Headed Trout / The Demon of Unreality Limping Like A Dog
🤩 За що я маю подякувати цій релізній п’ятниці, так це за нове відкриття — можливо, одне з найяскравіших знайомств у музиці в лютому. На цьому етапі рецензій я абсолютний профан і не знайомий із творчістю гурту. Тож, якщо тут є експерти — буду радий почути ваші думки. А тим, хто слухатиме вперше разом зі мною — шедевральний маткор із ламаними, гуркітливими барабанами та бездоганними гітарними партіями. Найкраще тут працюють приспіви — до біса, це звучить круто та хітово! Дисонанси й математичні конструкції гурту доповнюють загальну картину просто ідеально.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
VIANOVA — Melanchronic
Попри загальну посередність цієї п’ятниці, вона принесла мені два чудові відкриття. VIANOVA — німецький гурт, який існує давно, але залишається поза радаром світового металу. На цьому синглі вони створюють вибухове поєднання креативності, бурхливої фантазії, прогресивних текстур і танцювальних ритмів. Тут чути фанкове коріння 70-х, берлінську електронну сцену і навіть щось химерне, схоже на фрі-джаз.
Якщо відносити цю музику до якогось жанру, то, мабуть, це прогресивний металкор. Насиченість інструментальних рішень змушує ретельно досліджувати кожну деталь. Це стиль, створений від душі, що проноситься теплими хвилями техно, брейкбіту, важкими рифами та металкоровим натиском. І все це доповнюється дуже специфічним вокалом.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
LANDMVRKS — Blood Red
Французи так активно працювали над промоцією альбому, що нагадували про нього частіше, ніж про помилуваного Бога. Думаю, про цей реліз не чув хіба що глухий і сліпий шанувальник важкої музики. Або діди, які слухають лише дідо-метал і блюють від усього сучасного.
Blood Red — останній сингл перед виходом альбому, прем’єра якого запланована на 25 квітня. Він мені сподобався більше за попередній, який був непослідовним і надто кітчевим. Тут же все працює майже ідеально. Від флоу Флорана Сальфаті у мене оргазм — він тупо розйобує, а французька додає особливого шарму.
⭐⭐⭐⭐
My Morning Jacket — Squid Ink
Інді-рокери з Луїсвілля, штат Кентуккі, анонсували новий альбом, що вийде 21 березня. Другий сингл із нього, Squid Ink, — це громовий, блискучий, грувовий інді-рок із неоновим забарвленням. Один із найцікавіших треків гурту за останні роки, а їх у них уже дев’ять альбомів. Радію, що My Morning Jacket реабілітується і, здається, відчуває себе дуже впевнено. Ідея треку в тому, що певні люди несуть негатив, який наповнює кімнату, як кальмар, що випускає чорнило у воду.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Dexter and The Moonrocks — Ritalin
Герої Західного Техасу нещодавно випустили новий трек і лірик-відео до нього, у якому розповідають дуже особисту історію про відчай і залежність, пережиту самими учасниками гурту. Це брудний, тягучий гранж із перевантаженими гітарами. Варто послухати, якщо вам подобається справжня альтернатива — не штампований MTV-формат, а чесний, живий альтернативний рок.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Bleeding Through — NINE (LP)
Цей альбом розірве вашу свідомість. Ні, не інтелектуальною глибиною, не новаторськими рішеннями і не унікальним звучанням. Він розтрощить хаотичною атмосферою, дисонансами та оркестровим натиском. 11 треків епічного дезметалу, приправленого дезкоровими елементами, мелодійними структурами та глибоким звуком. Слухати цей альбом нелегко, але досвід цікавий. Особисто я в плейлист не додав — дезкор для мене звучить як хардкор на кінських стероїдах.
⭐️⭐️⭐️
Arankai — A Portrait of Red
Металкор. Вибачте, знову на грішне тягне🙈. Його настільки багато, що втекти від нього майже нереально. Проєкт Arankai переслідував мене у TikTok, і я таки вирішив його послухати. Загалом, очікувано: окрім яскравих приспівів, тут немає за що зачепитися. Альбом дуже передбачуваний, із шаблонними й примітивними рішеннями.
⭐️⭐️
Пишіть у коментарях, що з цього сподобалося?
Сім нових робіт від світових виконавців, які я послухав і з вами ділюся.
The Callous Daoboys — Two-Headed Trout / The Demon of Unreality Limping Like A Dog
🤩 За що я маю подякувати цій релізній п’ятниці, так це за нове відкриття — можливо, одне з найяскравіших знайомств у музиці в лютому. На цьому етапі рецензій я абсолютний профан і не знайомий із творчістю гурту. Тож, якщо тут є експерти — буду радий почути ваші думки. А тим, хто слухатиме вперше разом зі мною — шедевральний маткор із ламаними, гуркітливими барабанами та бездоганними гітарними партіями. Найкраще тут працюють приспіви — до біса, це звучить круто та хітово! Дисонанси й математичні конструкції гурту доповнюють загальну картину просто ідеально.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
VIANOVA — Melanchronic
Попри загальну посередність цієї п’ятниці, вона принесла мені два чудові відкриття. VIANOVA — німецький гурт, який існує давно, але залишається поза радаром світового металу. На цьому синглі вони створюють вибухове поєднання креативності, бурхливої фантазії, прогресивних текстур і танцювальних ритмів. Тут чути фанкове коріння 70-х, берлінську електронну сцену і навіть щось химерне, схоже на фрі-джаз.
Якщо відносити цю музику до якогось жанру, то, мабуть, це прогресивний металкор. Насиченість інструментальних рішень змушує ретельно досліджувати кожну деталь. Це стиль, створений від душі, що проноситься теплими хвилями техно, брейкбіту, важкими рифами та металкоровим натиском. І все це доповнюється дуже специфічним вокалом.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
LANDMVRKS — Blood Red
Французи так активно працювали над промоцією альбому, що нагадували про нього частіше, ніж про помилуваного Бога. Думаю, про цей реліз не чув хіба що глухий і сліпий шанувальник важкої музики. Або діди, які слухають лише дідо-метал і блюють від усього сучасного.
Blood Red — останній сингл перед виходом альбому, прем’єра якого запланована на 25 квітня. Він мені сподобався більше за попередній, який був непослідовним і надто кітчевим. Тут же все працює майже ідеально. Від флоу Флорана Сальфаті у мене оргазм — він тупо розйобує, а французька додає особливого шарму.
⭐⭐⭐⭐
My Morning Jacket — Squid Ink
Інді-рокери з Луїсвілля, штат Кентуккі, анонсували новий альбом, що вийде 21 березня. Другий сингл із нього, Squid Ink, — це громовий, блискучий, грувовий інді-рок із неоновим забарвленням. Один із найцікавіших треків гурту за останні роки, а їх у них уже дев’ять альбомів. Радію, що My Morning Jacket реабілітується і, здається, відчуває себе дуже впевнено. Ідея треку в тому, що певні люди несуть негатив, який наповнює кімнату, як кальмар, що випускає чорнило у воду.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Dexter and The Moonrocks — Ritalin
Герої Західного Техасу нещодавно випустили новий трек і лірик-відео до нього, у якому розповідають дуже особисту історію про відчай і залежність, пережиту самими учасниками гурту. Це брудний, тягучий гранж із перевантаженими гітарами. Варто послухати, якщо вам подобається справжня альтернатива — не штампований MTV-формат, а чесний, живий альтернативний рок.
⭐️⭐️⭐️⭐️
Bleeding Through — NINE (LP)
Цей альбом розірве вашу свідомість. Ні, не інтелектуальною глибиною, не новаторськими рішеннями і не унікальним звучанням. Він розтрощить хаотичною атмосферою, дисонансами та оркестровим натиском. 11 треків епічного дезметалу, приправленого дезкоровими елементами, мелодійними структурами та глибоким звуком. Слухати цей альбом нелегко, але досвід цікавий. Особисто я в плейлист не додав — дезкор для мене звучить як хардкор на кінських стероїдах.
⭐️⭐️⭐️
Arankai — A Portrait of Red
Металкор. Вибачте, знову на грішне тягне🙈. Його настільки багато, що втекти від нього майже нереально. Проєкт Arankai переслідував мене у TikTok, і я таки вирішив його послухати. Загалом, очікувано: окрім яскравих приспівів, тут немає за що зачепитися. Альбом дуже передбачуваний, із шаблонними й примітивними рішеннями.
⭐️⭐️
Пишіть у коментарях, що з цього сподобалося?
14.02.202513:59
ясно. все зрозуміло. виписуємо гурт, який колись дуже подобався (
08.03.202509:16
ну і це в мене така фіча з'явилася ☺️ мені навіть це на руку, бо на Рок Спектрумі ймовірно показуватиме авторів, які публікують рецензії
та і тут теж це виглядатиме цікаво😎
сьогодні буде допис по новинках західного металу😊
та і тут теж це виглядатиме цікаво😎
сьогодні буде допис по новинках західного металу😊
04.03.202518:58
Haunted Horses – Dweller (LP 2025)
✍️ Це не музика деструктивної форми, що прагне зламати свідомість. Атмосфера Dweller радше просочується під шкіру, змушуючи слухача відчувати не фізичне задоволення від прослуховування, а й нещадний тиск гнітючої реальності. Haunted Horses — гурт, чию музику буквально відчуваєш поруч, вона стискає простір і занурює в клаустрофобний вир. Але для цього їм не потрібно руйнувати шаблони чи писати антимузику, щоб викликати дискомфорт. Достатньо вивернути жахи реальності назовні, зірвати маски й нагадати про те, що люди так швидко забувають.
Haunted Horses роблять це з холодним розрахунком, доводячи тривожний настрій до панічних конвульсій, а потім — до очищення й крещендо. Створення шуму (нойзу) — так само складна робота, як і будь-яка музика, що потребує творчої енергії. І з цим завданням Haunted Horses справляються майже бездоганно.
Я люблю музику, яка тисне на мене руйнівною силою, змушує пручатися, поки я зрештою не здаюся й не починаю насолоджуватися. Тому в моєму плейлисті є ще кілька подібних гуртів — Thou, Chat Pile, Bunuel — які я дуже поважаю і регулярно переслуховую.
🟢Haunted Horses не приховують своїх референсів: Killing Joke, Bauhaus, Swans. У більш готичних моментах відчувається вплив Ніка Кейва, якби той наслухався металу. Це гнітючий нойз-рок на стероїдних басах, побудований на фундаменті постпанку та дез-року 80-х і дуже майстерно зіграний від початку до кінця. Додайте сюди задушливі стіни постіндастріалу — і отримаєте чисту енергію первісного страху, неконтрольованого хаосу й готики цих бісових реалій навколо.
Haunted Horses роблять усе, щоб максимально розмити жанрові рамки, змішуючи стилі настільки майстерно, що стають у ряд з моїми улюбленими Chat Pile. І не дивно, що ця музика, безкомпромісна у звучанні та текстах, набуває все більшої популярності. Тут усе втрачає фокус, текстури розмиваються — як і сама реальність, хитка й нестабільна.
🥹 На Рок без меж я намагаюся висвітлювати не лише актуальні новинки, що виходять щотижня, а й ті альбоми, які справді люблю й яким приділяю розлогіші рецензії. Сподіваюся, Dweller вам зайде — і ви залишите коментар. Для мене, як оглядача, зворотний зв’язок дуже важливий.
Дата релізу: 10.01.2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
🎧100 % у плейлист: Grey Eminence, Fucking Hell, Temple of the Bone
🎙Співзвучні: Chat Pile, KEN Mode, Sprain
🔗 Слухати: https://linktr.ee/hauntedhorses
#NoiseRock #PostIndustrial #USA🇺🇸
✍️ Це не музика деструктивної форми, що прагне зламати свідомість. Атмосфера Dweller радше просочується під шкіру, змушуючи слухача відчувати не фізичне задоволення від прослуховування, а й нещадний тиск гнітючої реальності. Haunted Horses — гурт, чию музику буквально відчуваєш поруч, вона стискає простір і занурює в клаустрофобний вир. Але для цього їм не потрібно руйнувати шаблони чи писати антимузику, щоб викликати дискомфорт. Достатньо вивернути жахи реальності назовні, зірвати маски й нагадати про те, що люди так швидко забувають.
Haunted Horses роблять це з холодним розрахунком, доводячи тривожний настрій до панічних конвульсій, а потім — до очищення й крещендо. Створення шуму (нойзу) — так само складна робота, як і будь-яка музика, що потребує творчої енергії. І з цим завданням Haunted Horses справляються майже бездоганно.
Я люблю музику, яка тисне на мене руйнівною силою, змушує пручатися, поки я зрештою не здаюся й не починаю насолоджуватися. Тому в моєму плейлисті є ще кілька подібних гуртів — Thou, Chat Pile, Bunuel — які я дуже поважаю і регулярно переслуховую.
🟢Haunted Horses не приховують своїх референсів: Killing Joke, Bauhaus, Swans. У більш готичних моментах відчувається вплив Ніка Кейва, якби той наслухався металу. Це гнітючий нойз-рок на стероїдних басах, побудований на фундаменті постпанку та дез-року 80-х і дуже майстерно зіграний від початку до кінця. Додайте сюди задушливі стіни постіндастріалу — і отримаєте чисту енергію первісного страху, неконтрольованого хаосу й готики цих бісових реалій навколо.
Haunted Horses роблять усе, щоб максимально розмити жанрові рамки, змішуючи стилі настільки майстерно, що стають у ряд з моїми улюбленими Chat Pile. І не дивно, що ця музика, безкомпромісна у звучанні та текстах, набуває все більшої популярності. Тут усе втрачає фокус, текстури розмиваються — як і сама реальність, хитка й нестабільна.
🥹 На Рок без меж я намагаюся висвітлювати не лише актуальні новинки, що виходять щотижня, а й ті альбоми, які справді люблю й яким приділяю розлогіші рецензії. Сподіваюся, Dweller вам зайде — і ви залишите коментар. Для мене, як оглядача, зворотний зв’язок дуже важливий.
Не кожен альбом я можу слухати від початку до кінця, отримуючи найвищу порцію емоцій та насолоди. Тому без сумніву, це летить у мій плейлист найкращих альбомів за рік.
Дата релізу: 10.01.2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
🎧100 % у плейлист: Grey Eminence, Fucking Hell, Temple of the Bone
🎙Співзвучні: Chat Pile, KEN Mode, Sprain
🔗 Слухати: https://linktr.ee/hauntedhorses
#NoiseRock #PostIndustrial #USA🇺🇸
से पुनः पोस्ट किया:
Шо, так Важко? 🤘🇺🇦
मीडिया सामग्री तक पहुँच नहीं हो सकी
01.03.202511:06
Коли зранку прочитав вчорашні новини 🫣
20.02.202512:55
AVATARIUM — Between You, God, The Devil And The Dead (LP 2025). Рецензія
Шведські дум-металісти продовжують свій шлях рівно з того місця, де зупинилися в пошуках жала смерті. Тепер нова дорога — з новими змінами. Зізнаюся, більшість гуртів, про які я пишу на каналі, стають для мене відкриттями. Перед тим як почати цю рецензію, я трохи заглибився в дискографію AVATARIUM, тож можу сказати: їхній новий альбом логічно продовжує те, що шведи заклали раніше. І, схоже, це їхня найкраща робота за всю кар'єру.
Починаючи з дебюту у 2013-му, гурт випустив шість повноформатних альбомів, поступово зростаючи та вдосконалюючи звучання. Надихаючись рок-музикою 70-х, раннім прото-металом і прогресивними гуртами, AVATARIUM створили свій особливий піджанр дум-металу. Він не зовсім традиційний: гурт бере за основу ранній дум, що сформувався наприкінці 70-х — на початку 80-х, і додає до нього власний фірмовий саунд, наповнений темною атмосферою.
🎵 Вступний трек Long Black Waves поєднує тягучі думові рифи з олдскульним роком у дусі Black Sabbath та органічними партіями Хаммонда. Особливо спокусливо й виразно звучать плавні переходи окультний настрій мелодій гітариста Джіделла. А голос Дженні-Енн Сміт? Він здатен зачарувати навіть найбільш черству людину, в серці якої давно висохли будь-які емоції. Що б вона не співала — перетворюється на золото. Я просто закоханий у цей голос: ніби з іншої епохи, він міг би народитися в 60-х серед хіпі, але опинився у 2025-му, щоб звести слухача з розуму поєднанням різних епох.
✍️ Дивовижно, як цей альбом звучить поза часом: пишно, абсурдно й унікально. Інструментальні партії та вокал створюють хімію, яку важко пояснити словами. Перша половина платівки — моя улюблена: тут немає жодного зайвого треку. I See You Better In The Dark звучить несподівано рок-н-рольно, всотуючи ауру Black Sabbath 80-х і ранніх Candlemass. І як же витончено тут переплітається думова рифовка з ретро-синтезаторами типу Deep Purple! Це нетипове, але абсолютно органічне поєднання.
Кожен трек альбому має самостійне звучання, водночас підкидаючи слухачу приємні пасхалки. Наприклад, у третьому треку My Hair Is On Fire Дженні співає так, ніби Патті Сміт вирішила піти в дум. Це найтягучіша, найповільніша і найбільш думова пісня на альбомі.
Окремо варто згадати Lovers Give A Kingdom To Each Other. Відомо, що дум — консервативний жанр, який важко піддається експериментам, але AVATARIUM доводять, що змінити це можливо. Ця композиція звучить як дарк-фолк: акустично-мінорне аранжування, похмурий і філософський текст. Якщо не зважати на лірику, то це майже заспокійлива пісня. І коли здається, що ця циганська журливість і є головною окрасою, гурт несподівано додає бездоганну структуру та плавний розвиток, який приводить до гітарного соло з металевим відтінком.
✍️ Підсумовуючи, зазначу: хоча моя улюблена частина альбому — перша, вся платівка звучить цілісно від початку до кінця, а від треку Until Forever And Again я просто вмираю. Чи задумувалися ви, як відчувається хороший альбом? Це коли кожна композиція має власний характер, але всі вони чітко тримаються визначеного курсу.
Дата релізу: 24.01.2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Слухати: https://linktr.ee/avatariumofficial
100% у плейлист: Long Black Waves, I See You Better In The Dark, Until Forever And Again
#DoomMetal #HardRock #Sweden🇸🇪
Шведські дум-металісти продовжують свій шлях рівно з того місця, де зупинилися в пошуках жала смерті. Тепер нова дорога — з новими змінами. Зізнаюся, більшість гуртів, про які я пишу на каналі, стають для мене відкриттями. Перед тим як почати цю рецензію, я трохи заглибився в дискографію AVATARIUM, тож можу сказати: їхній новий альбом логічно продовжує те, що шведи заклали раніше. І, схоже, це їхня найкраща робота за всю кар'єру.
Починаючи з дебюту у 2013-му, гурт випустив шість повноформатних альбомів, поступово зростаючи та вдосконалюючи звучання. Надихаючись рок-музикою 70-х, раннім прото-металом і прогресивними гуртами, AVATARIUM створили свій особливий піджанр дум-металу. Він не зовсім традиційний: гурт бере за основу ранній дум, що сформувався наприкінці 70-х — на початку 80-х, і додає до нього власний фірмовий саунд, наповнений темною атмосферою.
🎵 Вступний трек Long Black Waves поєднує тягучі думові рифи з олдскульним роком у дусі Black Sabbath та органічними партіями Хаммонда. Особливо спокусливо й виразно звучать плавні переходи окультний настрій мелодій гітариста Джіделла. А голос Дженні-Енн Сміт? Він здатен зачарувати навіть найбільш черству людину, в серці якої давно висохли будь-які емоції. Що б вона не співала — перетворюється на золото. Я просто закоханий у цей голос: ніби з іншої епохи, він міг би народитися в 60-х серед хіпі, але опинився у 2025-му, щоб звести слухача з розуму поєднанням різних епох.
✍️ Дивовижно, як цей альбом звучить поза часом: пишно, абсурдно й унікально. Інструментальні партії та вокал створюють хімію, яку важко пояснити словами. Перша половина платівки — моя улюблена: тут немає жодного зайвого треку. I See You Better In The Dark звучить несподівано рок-н-рольно, всотуючи ауру Black Sabbath 80-х і ранніх Candlemass. І як же витончено тут переплітається думова рифовка з ретро-синтезаторами типу Deep Purple! Це нетипове, але абсолютно органічне поєднання.
Кожен трек альбому має самостійне звучання, водночас підкидаючи слухачу приємні пасхалки. Наприклад, у третьому треку My Hair Is On Fire Дженні співає так, ніби Патті Сміт вирішила піти в дум. Це найтягучіша, найповільніша і найбільш думова пісня на альбомі.
Окремо варто згадати Lovers Give A Kingdom To Each Other. Відомо, що дум — консервативний жанр, який важко піддається експериментам, але AVATARIUM доводять, що змінити це можливо. Ця композиція звучить як дарк-фолк: акустично-мінорне аранжування, похмурий і філософський текст. Якщо не зважати на лірику, то це майже заспокійлива пісня. І коли здається, що ця циганська журливість і є головною окрасою, гурт несподівано додає бездоганну структуру та плавний розвиток, який приводить до гітарного соло з металевим відтінком.
✍️ Підсумовуючи, зазначу: хоча моя улюблена частина альбому — перша, вся платівка звучить цілісно від початку до кінця, а від треку Until Forever And Again я просто вмираю. Чи задумувалися ви, як відчувається хороший альбом? Це коли кожна композиція має власний характер, але всі вони чітко тримаються визначеного курсу.
AVATARIUM подарували мені чудові емоції: я безмежно закоханий у голос Дженні, рифи Джіделла занурюють у темряву, в якій, утім, можна знайти спокій і безпеку.
Дата релізу: 24.01.2025
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Слухати: https://linktr.ee/avatariumofficial
100% у плейлист: Long Black Waves, I See You Better In The Dark, Until Forever And Again
#DoomMetal #HardRock #Sweden🇸🇪
14.02.202518:59
Ось кого треба було у Мюнхен сьогодні відправляти.
12.02.202506:28
Тицьнув навушники до вух, клацнув рандомний плейліст та й почалапав собі на роботу. Аж раптом в мене виникає дивне нерозуміння чому це Dead Kennedys співають українською. 🤨
Отак сталось моє знайомство з гуртом Цвях, 😎 який я вже днів три на репіті слухаю дорогою на/з роботи.
Схожість на Dead Kennedys розвіюється вже за 20 секунд і більше не повертається, але нестримна енергія роково панкової синергії з божевільно прекрасними текстами мертвою хваткою чіпляється десь там за барабанні перетинки, які напряму зʼєднані з тією частиною нашого мозку, котра відповідає за вмиротворене почуття прекрасного під час прослуховування музики.
Слухаю сам і рекомендую вам.
P.S.: ось прийде Іван і напише прекрасну рецензію на їхню творчість від якої вам точно захочеться послухати гурт.
Отак сталось моє знайомство з гуртом Цвях, 😎 який я вже днів три на репіті слухаю дорогою на/з роботи.
Схожість на Dead Kennedys розвіюється вже за 20 секунд і більше не повертається, але нестримна енергія роково панкової синергії з божевільно прекрасними текстами мертвою хваткою чіпляється десь там за барабанні перетинки, які напряму зʼєднані з тією частиною нашого мозку, котра відповідає за вмиротворене почуття прекрасного під час прослуховування музики.
Слухаю сам і рекомендую вам.
P.S.: ось прийде Іван і напише прекрасну рецензію на їхню творчість від якої вам точно захочеться послухати гурт.
दिखाया गया 1 - 24 का 2349
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।