Меморіал.ua
Розповідаємо про полеглих героїв та цивільних українців, яких вбила Росія.
🔻Донат на памʼять: https://www.victims.memorial/supportus
Щоб додати людину до Меморіалу, заповність анкету:
- військові https://bit.ly/3s7nTsR
- цивільні https://bit.ly/3CMEmHS
🔻Донат на памʼять: https://www.victims.memorial/supportus
Щоб додати людину до Меморіалу, заповність анкету:
- військові https://bit.ly/3s7nTsR
- цивільні https://bit.ly/3CMEmHS
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थान
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिЛип 14, 2022
TGlist में जोड़ा गया
Вер 14, 2023सदस्य
4 498
24 घंटों
10%सप्ताह
30.1%महीना
160.4%
उद्धरण सूचकांक
14
उल्लेख2चैनलों पर शेयर0चैनलों पर उल्लेख2
प्रति पोस्ट औसत दृश्य
370
12 घंटों341
26.9%24 घंटों370
18.3%48 घंटों313
19.5%
सगाई (ER)
12.77%
रिपोस्ट3टिप्पणियाँ0प्रतिक्रियाएँ46
सगाई दर (ERR)
7.31%
24 घंटों
0.36%सप्ताह
1.47%महीना
1.05%
प्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य
199
1 घंटा17185.93%1 - 4 घंटे9045.23%4 - 24 घंटे233117.09%
रिकॉर्ड
24.03.202516:35
4.5Kसदस्य31.12.202423:59
2800उद्धरण सूचकांक27.01.202523:59
3.4Kप्रति पोस्ट औसत दृश्य28.02.202512:22
679प्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य30.09.202423:59
32.29%ER27.01.202523:59
77.71%ERR
14.03.202506:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Боєць Володимир Коханець на псевдо Кубік загинув 18 липня 2024 року під час евакуації пораненого побратима поблизу села Побєда на Донеччині. Військовому було 36 років.
Володимир народився на Рівненщині. Цікавився технікою, особливо автомобілями, тому обрав професію, пов’язану з машинами. Працював на шиномонтажі в місті Кременець.
У 2014 році чоловік був призваний на військову службу, виконував свій обов’язок перед Батьківщиною в АТО й після року служби повернувся до мирного життя. Коли Україна знову потребувала захисту, не залишився осторонь. 20 березня 2023 року знову став на захист своєї країни. Служив у 33-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ водієм-санітаром.
У воїна залишились донька Марʼяна і син Артем.
Боєць Володимир Коханець на псевдо Кубік загинув 18 липня 2024 року під час евакуації пораненого побратима поблизу села Побєда на Донеччині. Військовому було 36 років.
Володимир народився на Рівненщині. Цікавився технікою, особливо автомобілями, тому обрав професію, пов’язану з машинами. Працював на шиномонтажі в місті Кременець.
У 2014 році чоловік був призваний на військову службу, виконував свій обов’язок перед Батьківщиною в АТО й після року служби повернувся до мирного життя. Коли Україна знову потребувала захисту, не залишився осторонь. 20 березня 2023 року знову став на захист своєї країни. Служив у 33-ій окремій механізованій бригаді ЗСУ водієм-санітаром.
«Мій тато був дуже хорошою людиною, його всі любили і поважали. Його побратими пишалися ним, адже він рятував багатьох людей, ризикуючи своїм життям», – розповіла донька Героя.
У воїна залишились донька Марʼяна і син Артем.
14.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Солдат Валерій Савранський на псевдо Саврік загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання біля селища Неліпівка на Донеччині. Йому було 24 роки.
Валерій родом із міста Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Опанував професію кухаря-кондитера. У 20 років пішов служити до Національної Гвардії України – планував продовжити навчатися, коли закінчиться війна.
Під час повномасштабного вторгнення хлопець захищав свою країну у лавах 11-ї бригади імені Михайла Грушевського (в/ч 3012) НГУ.
Валерія нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу».
У воїна залишилися батьки та старший брат.
Солдат Валерій Савранський на псевдо Саврік загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання біля селища Неліпівка на Донеччині. Йому було 24 роки.
Валерій родом із міста Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Опанував професію кухаря-кондитера. У 20 років пішов служити до Національної Гвардії України – планував продовжити навчатися, коли закінчиться війна.
Під час повномасштабного вторгнення хлопець захищав свою країну у лавах 11-ї бригади імені Михайла Грушевського (в/ч 3012) НГУ.
Валерія нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком НГУ «За доблесну службу».
«Добрий, чесний, відкритий. Багато друзів мав. Тільки знайшов свою кохану, але не встигли розписатися. Він завжди посміхався. Завжди вірив у краще», – розповіла мама захисника Тетяна.
У воїна залишилися батьки та старший брат.
13.04.202516:04
Полковник поліції Андрій Матвієнко загинув 1 листопада 2024 року внаслідок російської атаки на Харків. Він був на роботі, коли російські війська завдали два удари ракетами по місцю дислокації поліцейських.
Андрію було 43 роки. Під час повномасштабного вторгнення організував роботу підрозділів. Налагодив взаємодію та логістику з різними службами, допомагав на звільнених територіях.
Колеги згадують, що він завжди мав позитивний настрій та підбадьорював усіх навколо.
Андрій любив відпочинок на дачі з друзями і близьким, риболовлю. У подорожах цікавився архітектурою та історією, любив все фотографувати. Відвідував театри, любив музику, багато читав та постійно розвивався. Дуже любив тварин.
У загиблого залишилися мама, сестра та племінники.
Андрію було 43 роки. Під час повномасштабного вторгнення організував роботу підрозділів. Налагодив взаємодію та логістику з різними службами, допомагав на звільнених територіях.
Колеги згадують, що він завжди мав позитивний настрій та підбадьорював усіх навколо.
«Він усім допомагав, завжди міг знайти рішення будь-якої проблеми. Завжди був лідером, відповідальним, доброзичливим, цікавим співрозмовником. Веселим, світлим, креативним. На нього завжди можна було покластися», – розповіли рідні.
Андрій любив відпочинок на дачі з друзями і близьким, риболовлю. У подорожах цікавився архітектурою та історією, любив все фотографувати. Відвідував театри, любив музику, багато читав та постійно розвивався. Дуже любив тварин.
У загиблого залишилися мама, сестра та племінники.
13.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Молодший сержант Мирослав Драгонюк поліг 20 грудня 2022 року поблизу селища Підгородне на Донеччині. Воїнові назавжди 22 роки.
Мирослав народився у селищі Вовковинці на Хмельниччині. Закінчив Зяньковецький ліцей. Захоплювався музикою, риболовлею. Любив життя, свою сім'ю, собак, їздити на велосипеді, грати на фортепіано.
У 2018 році хлопця призвали на строкову службу до ЗСУ. Оскільки Мирослав міряв бути військовим, то за рік підписав контракт і продовжив служити у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
За гідну службу Мирослава нагородили орденами «За мужність» III і II ступенів (другим уже посмертно).
Удома на захисника чекали батьки, четверо братів і син. Один із братів Мирослава також став на захист України.
Молодший сержант Мирослав Драгонюк поліг 20 грудня 2022 року поблизу селища Підгородне на Донеччині. Воїнові назавжди 22 роки.
Мирослав народився у селищі Вовковинці на Хмельниччині. Закінчив Зяньковецький ліцей. Захоплювався музикою, риболовлею. Любив життя, свою сім'ю, собак, їздити на велосипеді, грати на фортепіано.
У 2018 році хлопця призвали на строкову службу до ЗСУ. Оскільки Мирослав міряв бути військовим, то за рік підписав контракт і продовжив служити у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді.
За гідну службу Мирослава нагородили орденами «За мужність» III і II ступенів (другим уже посмертно).
«Він завжди казав, що життя – це найкращий дар, який у нього є. Він любив життя, йому лише 22 було. Любив сина, братів. Мріяв про сад великий і про те, що ми всі разом поїдемо на море… Тепер це біль, який я щодня несу в собі», – розповіла мама Вікторія.
Удома на захисника чекали батьки, четверо братів і син. Один із братів Мирослава також став на захист України.
13.04.202518:21
Російська армія вбила у Сумах сімʼю 💔
Ракетний удар 13 квітня забрав життя Наталії Краснощок, її чоловіка Миколи та сина Максима Мартиненка.
Наталія була консультанткою французького бренду косметики та парфумерії «Lambre».
«Це невимовний біль втрати… Наталія була разом з «Lambre» більше 20 років і стала невідʼємною частиною нашої великої родини. Завжди позитивна і вірила в перемогу України до останньої хвилини життя», – написали на сторінці бренду.
«Зі співчуттям у серцях… Колектив учителів, працівників та учнів ліцею глибоко сумує з приводу трагічної загибелі учня 6 класу Максима Мартиненка та його батьків. Наші серця розбиті сьогоднішньою звісткою. Як шкода, що більше ніколи не зустрінемось у стінах рідного ліцею», – повідомили на сторінці Старосільського ліцею.
Ракетний удар 13 квітня забрав життя Наталії Краснощок, її чоловіка Миколи та сина Максима Мартиненка.
Наталія була консультанткою французького бренду косметики та парфумерії «Lambre».
«Це невимовний біль втрати… Наталія була разом з «Lambre» більше 20 років і стала невідʼємною частиною нашої великої родини. Завжди позитивна і вірила в перемогу України до останньої хвилини життя», – написали на сторінці бренду.
«Зі співчуттям у серцях… Колектив учителів, працівників та учнів ліцею глибоко сумує з приводу трагічної загибелі учня 6 класу Максима Мартиненка та його батьків. Наші серця розбиті сьогоднішньою звісткою. Як шкода, що більше ніколи не зустрінемось у стінах рідного ліцею», – повідомили на сторінці Старосільського ліцею.
11.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Солдат Сергій Квітка на псевдо Адвокат поліг 17 березня 2024 року неподалік села Іванівське на Донеччині. Захиснику було 33 роки.
Сергій жив у місті Харкові. Працював експедитором. Весь вільний від роботи час проводив з родиною. Захоплювався риболовлею та розділяв це дозвілля з сином.
Під час повномасштабної війни, у березні 2023 року, чоловік долучився до лав Збройних Сил України та вирушив на фронт. Служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Був мінометником.
Посмертно Сергія Квітку нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Вдома на Героя чекали дружина та син.
Солдат Сергій Квітка на псевдо Адвокат поліг 17 березня 2024 року неподалік села Іванівське на Донеччині. Захиснику було 33 роки.
Сергій жив у місті Харкові. Працював експедитором. Весь вільний від роботи час проводив з родиною. Захоплювався риболовлею та розділяв це дозвілля з сином.
Під час повномасштабної війни, у березні 2023 року, чоловік долучився до лав Збройних Сил України та вирушив на фронт. Служив у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Був мінометником.
«Він був дуже відважним чоловіком і патріотом своєї країни. Найкращий батько та чоловік. Дуже добрий і щирий, усім допомагав. Він був тією людиною, яку ніхто ніколи не замінить», – сказала дружина Марина.
Посмертно Сергія Квітку нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Вдома на Героя чекали дружина та син.
10.04.202515:57
Діані Запішній було 12 років. Жила у Полтаві. Навчалась у сьомому класі. Цікавилася тхеквондо. З чотирьох років вивчала англійську.
Життя Діани відібрав російський ракетний удар по місту Полтава 1 лютого 2025 року. Поряд загинули її батьки Сергій і Катерина й молодший брат Даниїл.
У дівчинки залишились бабуся і тітка.
«Діанка була в пошуку себе, мрійлива, тиха, спокійна. Захоплювалась аніме. В дорослому житті хотіла навчатись за кордоном», – розповіла тітка Тетяна.
«Діана була дуже гарною дівчинкою. Маленькою була відкритою. Любила фотографувати, вести соціальні мережі. З віком стала шукати себе, свій стиль. Останнім часом захоплювалась готичним стилем. Була старанною ученицею, добре навчалась. Надзвичайно розумна, здібна. Завжди мала свою думку, вміла її відстояти. Була чесною, дружелюбною. Гарно вихована, чуйна. Любила настільні ігри і часто за ними проводила вечори з батьками. Любила малювати і в неї це дуже гарно виходило», – розповіла класна керівниця Жанна Василівна.
Життя Діани відібрав російський ракетний удар по місту Полтава 1 лютого 2025 року. Поряд загинули її батьки Сергій і Катерина й молодший брат Даниїл.
У дівчинки залишились бабуся і тітка.
12.04.202505:59
🕯️9:00 – хвилина мовчання
Лейтенант Руслан Іванов загинув 12 квітня 2023 року, обороняючи місто Бахмут на Донеччині. Воїну було 32 роки.
Руслан жив у Києві. Служив в Управлінні державної охорони України. Займався рукопашним боєм.
У 2014 році воював у зоні проведення АТО. За оборону міста Словʼянськ був нагороджений відзнакою. Отримав статус учасника бойових дій.
З початку повномасштабного вторгнення Руслан боронив Київщину. Згодом вирушив на інші гарячі ділянки фронту. Служив у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
Посмертно Руслан нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вдома на воїна чекали мама, дружина, сестра, племінники та друзі.
Лейтенант Руслан Іванов загинув 12 квітня 2023 року, обороняючи місто Бахмут на Донеччині. Воїну було 32 роки.
Руслан жив у Києві. Служив в Управлінні державної охорони України. Займався рукопашним боєм.
У 2014 році воював у зоні проведення АТО. За оборону міста Словʼянськ був нагороджений відзнакою. Отримав статус учасника бойових дій.
З початку повномасштабного вторгнення Руслан боронив Київщину. Згодом вирушив на інші гарячі ділянки фронту. Служив у Головному управлінні розвідки Міноборони України.
«Мій чоловік був надзвичайною і доброю людиною. Допомагав усім навкруги. До нього дослуховувалися оточуючі та брали з нього приклад. Він був люблячим чоловіком майже 17 років, пліч-о-пліч щасливо йшли по життю, будували плани на майбутнє. Я знаю, що наше кохання вічне. Я кохатиму тебе із землі, а ти мене – з неба…» – написала Юлія Іванова.
Посмертно Руслан нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вдома на воїна чекали мама, дружина, сестра, племінники та друзі.
13.04.202513:21
Внаслідок російського удару по місту Суми 13 квітня загинула музикантка Олена Когут.
Олена була викладачкою Сумського фахового коледжу мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського та артисткою оркестру Сумського національного театру імені М. Щепкіна.
Вона грала на фортепіано та органі.
«Для багатьох студентів Олена Сергіївна стала не просто викладачем, а справжнім наставником, мудрим порадником та щирою підтримкою. Її любов до музики була безкінечною, її віра в своїх студентів – безмежною. Вона розкривала потенціал кожного, запалювала іскри творчості та допомогала повірити у власні сили. Її уроки були не лише передачею знань, а й уроками людяності, доброти та оптимізму», – написали на сайті коледжу.
Олена була викладачкою Сумського фахового коледжу мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського та артисткою оркестру Сумського національного театру імені М. Щепкіна.
Вона грала на фортепіано та органі.
«Для багатьох студентів Олена Сергіївна стала не просто викладачем, а справжнім наставником, мудрим порадником та щирою підтримкою. Її любов до музики була безкінечною, її віра в своїх студентів – безмежною. Вона розкривала потенціал кожного, запалювала іскри творчості та допомогала повірити у власні сили. Її уроки були не лише передачею знань, а й уроками людяності, доброти та оптимізму», – написали на сайті коледжу.
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।
