Друга неділя після Великодня називається Антипасхою (від грецького префікса «анти» зі значенням «подібна»), або ж Фоми. У цей день Церква вшановує пам’ять ап. Фоми, який був відсутній, коли Христос з’явився перший раз після воскресіння.
Про походження і життя цього апостола відомо дуже мало. Вважається, що він був уродженцем північного регіону Палестини – Галілеї, його родина займалася рибальством. Але пізніші історичні версії вказують, що він знав будівельне і теслярське ремесло.
Від часу Тайної вечері до дня П’ятидесятниці апостоли разом із Матір’ю Христа й іншими жінками завжди збиралися в сіонській горниці – невеликому будинку в Єрусалимі на горі Сіон. У цьому домі апостоли дізналися про воскресіння Господа, тут Він з’явився їм уперше, в той самий день увечері, коли воскрес.
Коли Христос був засуджений на розп’яття і страчений на горі Голгофа, більшість апостолів через страх переслідування були змушені переховуватися. Серед таких був і Фома: відчувши небезпеку, він покинув Господа після Його арешту в Гефсиманському саду і ховався. Коли апостоли дізналися про воскресіння Христа, з ними в сіонській горниці не було Фоми: очевидно, він покинув Єрусалим. Така поведінка вказує, що його віра похитнулася. Звістка про воскресіння Христа дуже швидко поширилася, і про це дізнався Фома та відреагував із сумнівом, сказавши: «якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25). Ці слова вказують, що він не вірив у воскресіння Господа, навіть коли вже увірували інші апостоли. (Щоправда, у Євангелії не сказано, що він і насправді «вклав пальця в рани»).
Звідси і походить назва цієї неділі – Антипасха («подібна» до Пасхи): щоб увірував Фома, Господь знову з’явився апостолам через вісім днів у сіонській горниці та пояснив значення і сенс віри: «ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. ٢٠:29). У цих словах Господь вказує, як з’являється в людині віра. Але шлях Фоми до віри, оснований на сумнівах, властивий людям. Християнство – це віра у Бога як Спасителя: хто визнає, що Христос воскрес із мертвих, відмовляється визнавати смерть кінцем життя і відчуває вічність, безсмертя, котре отримають усі люди, але не всі ще увірували.
З історії Церкви відомо, що ап. Фома проповідував в Індії та Китаї. В Індії він помер мученицькою смертю від язичників десь у 68–72 рр.
