Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
артилерія!
पुस्तकें
«кому яка власне справа
допоки мою біографію не друкують в підручниках
я маю право
робити дурниці» (с) Калитко
мій інстаграм!
@artyleriya_
допоки мою біографію не друкують в підручниках
я маю право
робити дурниці» (с) Калитко
мій інстаграм!
@artyleriya_
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थानУкраїна
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिNov 12, 2020
TGlist में जोड़ा गया
Jun 09, 2023संलग्न समूह
АЯ
артилерія!
0
पुस्तकें
रिकॉर्ड
10.09.202323:59
4.9Kसदस्य29.03.202523:59
400उद्धरण सूचकांक12.11.202323:59
1.9Kप्रति पोस्ट औसत दृश्य31.12.202323:59
1.1Kप्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य19.08.202323:59
14.33%ER12.11.202323:59
43.12%ERR09.04.202509:59
постійно не вистачає одного лиш доторку
однієї млости
щоби саморуч викреслити
щоби самостійно винести за дужки досвід
щоби переплавити кожен пластиковий спогад
у стіл
стільчик
кольє
футболку
тільки не на смітник
хай буде поряд
а поки
проводжу по тобі стомленими зіницями
і відчуваю нестачу дотику
яким би намотувала на пальчика твоє волосся
як ниточка в голку
безцеремонно вдиратися у твої — одяг, постіль і простір
доторком би
провести від перенісся до кінчика носа
і дивитися на твій профіль
мама казала, що ми схожі
//насправді, мама казала, що ти жахливо виглядаєш
і вже потім сказала, що ми схожі
ну мені подобається…. принаймні може
постійно напіврозпадаюся поряд з тобою
на жінку
і на куценьке бажання
таке знаєш
не платонічне зовсім
мені млосно
та всі проходять
коли достатньо довго терти себе наждачкою
у ванній із йоду
однієї млости
щоби саморуч викреслити
щоби самостійно винести за дужки досвід
щоби переплавити кожен пластиковий спогад
у стіл
стільчик
кольє
футболку
тільки не на смітник
хай буде поряд
а поки
проводжу по тобі стомленими зіницями
і відчуваю нестачу дотику
яким би намотувала на пальчика твоє волосся
як ниточка в голку
безцеремонно вдиратися у твої — одяг, постіль і простір
доторком би
провести від перенісся до кінчика носа
і дивитися на твій профіль
мама казала, що ми схожі
//насправді, мама казала, що ти жахливо виглядаєш
і вже потім сказала, що ми схожі
ну мені подобається…. принаймні може
постійно напіврозпадаюся поряд з тобою
на жінку
і на куценьке бажання
таке знаєш
не платонічне зовсім
мені млосно
та всі проходять
коли достатньо довго терти себе наждачкою
у ванній із йоду
16.04.202517:14
У калюжі пʼять щук.
В звіриній самосвідомості мені мислиться, що і я — маю зябра і що я — теж риба.
Можливо, навіть щука.
Можливо, навіть шоста калюжна щука, а не якась собі окрема рибна одиниця.
Та це гіпотеза.
Перша щука з калюжі давно померла. Мене щось повʼязувало з нею, але я не можу пригадати що, коли і чому. Фіґ з нею з цією щукою.
Плаває своїм ніжним черевцем до гори, підставляє його під сонечко і нікому не заважає.
Ще одна щучка — моя улюблена. Я знаю кожну її лусочку. Вона не кусається. Цю щуку, власне кажучи, і я кусати не планую.
З нею можна виповзти на перекур. З нею можна подивитися євробачення і фільми гаспара ное. Нормальна щука, людська. Якби моя воля — я би посадила її в акваріум, подалі від інших щук, щоби вони не мали на неї впливу. Але цій щуці подобається її калюжа і її калюжні товариші. Хай так. Мені вони теж подобаються, якщо чесно.
І є ще одна щука.
Ну і щука.
Справжнісінька. Як візьме і як вʼїде в тебе зубами! І болить, і болить до нудоти, а як звикнеш — вже і подобається наче. Відпускає різко, без попередження, а ти ходи, носи на собі цей кусь як трофейний матеріал і хоч плач, хоч не плач, хоч проси вкусити знову, а щуці вже, вибачте, нову жертву до калюжі веди.
Тебе то вже зазубрили на смак.
Є ще дві щуки, але вони так. Ну знаєте, як в оповідях буває, для фону.
Одна з них недолюблює мене — ат, it’s unpleasant, та переживеться, впораємося. Інша ж — така типова маскуліна щучка, з вусиками. Гарненька, але особисто мені від неї лячно. Не мого смаку риба.
Врешті, з калюжі починає грати якийсь ненавʼязливий фанковий мотивчик — боже збав, а ніжка таки смикається в такт, волосся на вітрі розвивається, з руки стирчить ота сама — в біса красивезна ідіотська щука, але тобі, тобі — серйозній жінці з вищою освітою і дипломом таки весело, весело, уявляєш?
Ти і щуки. Картина маслом.
Якось, якось була одна історійка з першою з них.
Ночували в подружній постелі і щука питала:
— А чоловік, чоловік твій де?
На що я і кажу:
— Ну він же не дурний, він вихований! Чому ж він буде ночувати з нами, поки ти тут?
А потім ми багато курили, поки нас кусали комарі в заростях високої трави, і мене величали найзагадковішою рибою. Блаженні часи.
Друга щука розказувала, що вона фліртує виключно способом розмови про геополітику.
Ми ніколи не говорили про геополітику і саме з цієї благословенної причини в нас все добре. І тому це досі моя улюблена щука.
З третьої щуки ухи не звариш.
Що я власне їй і сказала, як тільки ми перетнулися в калюжі.
— Все хороше, — в напівтемряві мичу, тягнучи слова, натягуючи панчішку — таки направду, не вічне.
Із темряви мені долітало:
— От ми з тобою не вічні, але чи значить це що ми… «хараши»?
— Ну я точно «хараша», — сміялася. Сміялася собі, дурненька.
Подобається по-справжньому — коли не можеш пояснити, чому подобається, казав якось один мудрий філософ, навряд прісноводний.
А буває, щуки їдять інших щук.
Думалося, що я саме такого роду щучка.
Врешті лежу біля калюжі, грію кісточки на сонці.
Ну і бог з ним. Зате поплавала.
В звіриній самосвідомості мені мислиться, що і я — маю зябра і що я — теж риба.
Можливо, навіть щука.
Можливо, навіть шоста калюжна щука, а не якась собі окрема рибна одиниця.
Та це гіпотеза.
Перша щука з калюжі давно померла. Мене щось повʼязувало з нею, але я не можу пригадати що, коли і чому. Фіґ з нею з цією щукою.
Плаває своїм ніжним черевцем до гори, підставляє його під сонечко і нікому не заважає.
Ще одна щучка — моя улюблена. Я знаю кожну її лусочку. Вона не кусається. Цю щуку, власне кажучи, і я кусати не планую.
З нею можна виповзти на перекур. З нею можна подивитися євробачення і фільми гаспара ное. Нормальна щука, людська. Якби моя воля — я би посадила її в акваріум, подалі від інших щук, щоби вони не мали на неї впливу. Але цій щуці подобається її калюжа і її калюжні товариші. Хай так. Мені вони теж подобаються, якщо чесно.
І є ще одна щука.
Ну і щука.
Справжнісінька. Як візьме і як вʼїде в тебе зубами! І болить, і болить до нудоти, а як звикнеш — вже і подобається наче. Відпускає різко, без попередження, а ти ходи, носи на собі цей кусь як трофейний матеріал і хоч плач, хоч не плач, хоч проси вкусити знову, а щуці вже, вибачте, нову жертву до калюжі веди.
Тебе то вже зазубрили на смак.
Є ще дві щуки, але вони так. Ну знаєте, як в оповідях буває, для фону.
Одна з них недолюблює мене — ат, it’s unpleasant, та переживеться, впораємося. Інша ж — така типова маскуліна щучка, з вусиками. Гарненька, але особисто мені від неї лячно. Не мого смаку риба.
Врешті, з калюжі починає грати якийсь ненавʼязливий фанковий мотивчик — боже збав, а ніжка таки смикається в такт, волосся на вітрі розвивається, з руки стирчить ота сама — в біса красивезна ідіотська щука, але тобі, тобі — серйозній жінці з вищою освітою і дипломом таки весело, весело, уявляєш?
Ти і щуки. Картина маслом.
Якось, якось була одна історійка з першою з них.
Ночували в подружній постелі і щука питала:
— А чоловік, чоловік твій де?
На що я і кажу:
— Ну він же не дурний, він вихований! Чому ж він буде ночувати з нами, поки ти тут?
А потім ми багато курили, поки нас кусали комарі в заростях високої трави, і мене величали найзагадковішою рибою. Блаженні часи.
Друга щука розказувала, що вона фліртує виключно способом розмови про геополітику.
Ми ніколи не говорили про геополітику і саме з цієї благословенної причини в нас все добре. І тому це досі моя улюблена щука.
З третьої щуки ухи не звариш.
Що я власне їй і сказала, як тільки ми перетнулися в калюжі.
— Все хороше, — в напівтемряві мичу, тягнучи слова, натягуючи панчішку — таки направду, не вічне.
Із темряви мені долітало:
— От ми з тобою не вічні, але чи значить це що ми… «хараши»?
— Ну я точно «хараша», — сміялася. Сміялася собі, дурненька.
Подобається по-справжньому — коли не можеш пояснити, чому подобається, казав якось один мудрий філософ, навряд прісноводний.
А буває, щуки їдять інших щук.
Думалося, що я саме такого роду щучка.
Врешті лежу біля калюжі, грію кісточки на сонці.
Ну і бог з ним. Зате поплавала.
02.04.202519:29
ми з тобою такі ніжні звірі
кажу я і хитро зіщулююся в радіоефірі
допоки дивляться
я тримаюся сили
допоки я в твоїх розфокусованих зіницях і затуманеному тілі
цирк триматиметься на моїй вірі
допоки не прийти у чуже логово
допоки не обриднути змитим гримом
допоки не вимуштрувати тебе із себе
нанічними читаннями пошепки томиків із Шекспіра
покірно вкладаю голову в пащу
голодним і оскаженілим
який же тоді з мене звір
я дивлюся в дзеркало
і замість штрихованої шкіри
бачу
голову
відкушену від власної шиї
кажу я і хитро зіщулююся в радіоефірі
допоки дивляться
я тримаюся сили
допоки я в твоїх розфокусованих зіницях і затуманеному тілі
цирк триматиметься на моїй вірі
допоки не прийти у чуже логово
допоки не обриднути змитим гримом
допоки не вимуштрувати тебе із себе
нанічними читаннями пошепки томиків із Шекспіра
покірно вкладаю голову в пащу
голодним і оскаженілим
який же тоді з мене звір
я дивлюся в дзеркало
і замість штрихованої шкіри
бачу
голову
відкушену від власної шиї
13.04.202518:20
просинатись у світ
у якому мені все болить
і доносити в нього
прямо як в школу на штори
власний маленький біль
і накраяний ножечком - від душевної щедрості - твій
шию, що затекла від спання
хребці, щедро виламані гіперлордозом
біль — це великою мірою мить
блаженства
між безперервним щастям і смертю
уявімо,
що ти лишився би прямо тут
і лишався би до кінця і лишався стоїчно вперто
якби тобі завжди не вистачало мене —
щастя
не існувало би
як концепту
не мала би з чим порівняти
і може, усе би
завмерло
у якому мені все болить
і доносити в нього
прямо як в школу на штори
власний маленький біль
і накраяний ножечком - від душевної щедрості - твій
шию, що затекла від спання
хребці, щедро виламані гіперлордозом
біль — це великою мірою мить
блаженства
між безперервним щастям і смертю
уявімо,
що ти лишився би прямо тут
і лишався би до кінця і лишався стоїчно вперто
якби тобі завжди не вистачало мене —
щастя
не існувало би
як концепту
не мала би з чим порівняти
і може, усе би
завмерло
25.03.202514:17
я-я/і-і/або-або
я не маю на що спертися
я ніколи не була тут
я чую
чую
та тільки звук
чую та тільки голос
з вкраденим сенсом
чую ритмований стук
билець дивану
й мені терпко
мені страшно
до хрусту кісточки
і подобається кожен рух
мені лишається підкоритися
і власноруч виписати команду руш
лишається тільки сіпнути плечиком
ну бо
а врешті
що ж
завжди можна сказати
так
і нічого не вийде
завжди можна сказати ні
і нічого не вийде
також
я не маю на що спертися
я ніколи не була тут
я чую
чую
та тільки звук
чую та тільки голос
з вкраденим сенсом
чую ритмований стук
билець дивану
й мені терпко
мені страшно
до хрусту кісточки
і подобається кожен рух
мені лишається підкоритися
і власноруч виписати команду руш
лишається тільки сіпнути плечиком
ну бо
а врешті
що ж
завжди можна сказати
так
і нічого не вийде
завжди можна сказати ні
і нічого не вийде
також
16.04.202519:23
11.04.202513:42
спочатку розжувати
потім зжити
я вимагаю мʼякості
у твого розпанаханого зла
такі залюблені мені два роги
і копитця
якими втоптано мій ніжнокрихкотілий стан
в поневіряння
висічені ритми
цівкою крові
стікають по ногах
і я сміюся
червонистій кризі
вклішовано банальним
а таки життям
потім зжити
я вимагаю мʼякості
у твого розпанаханого зла
такі залюблені мені два роги
і копитця
якими втоптано мій ніжнокрихкотілий стан
в поневіряння
висічені ритми
цівкою крові
стікають по ногах
і я сміюся
червонистій кризі
вклішовано банальним
а таки життям
13.04.202518:20
02.04.202519:29
16.04.202517:14
всі співпадіння з реальними персонажами випадкові! або ні!😋
13.04.202518:20
сьогодні в мені проснулася екзистенційна філософка, enjoy this ride
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।
