ланвелікс і сюжетний голод
01.05.202517:26
✨ Книжкові підсумки минулого місяця:
🟡 Пенелопа Дуглас "Схованка" - 8/10
🟡 Пенелопа Дуглас "Вимикач" + "Конклав" - 9.7/10
🟢 Пенелопа Дуглас "Сутінки" - 5.6/10
🟢 Оліві Блейк "Шістка Атласа" - 6.5/10
🟢 Синя тюрма (2й том) - 9/10
🖤 Вірджинія Вулф "Орландо" - 4/10
🟡 Нора Сакавіч "Лисяча нора" - 7/10
😝 продовжую "Маленьке життя" Ганья Янаґігара
🤢 почав "Гидота" Ірвін Велш
🤢 почав слухати "Записки кирпатого Мефістофеля" Володимира Винниченко
посилання приведуть вас до моїх відгуків
🟡 Пенелопа Дуглас "Схованка" - 8/10
🟡 Пенелопа Дуглас "Вимикач" + "Конклав" - 9.7/10
🟢 Пенелопа Дуглас "Сутінки" - 5.6/10
🟢 Оліві Блейк "Шістка Атласа" - 6.5/10
🟢 Синя тюрма (2й том) - 9/10
🖤 Вірджинія Вулф "Орландо" - 4/10
🟡 Нора Сакавіч "Лисяча нора" - 7/10
😝 продовжую "Маленьке життя" Ганья Янаґігара
🤢 почав "Гидота" Ірвін Велш
🤢 почав слухати "Записки кирпатого Мефістофеля" Володимира Винниченко
посилання приведуть вас до моїх відгуків
23.04.202518:27
Автор: Канешіро Мунеюкі, Ілюстратор: Юске Номура
Назва: Синя тюрма (Том 2)
Жанр: Спортивна манга, шонен
Футбол, який більше нагадує стратегію виживання, ніж звичну гру - другий том "Синьої тюрми" знову кидає героїв у бій за право існувати.
Турнір набирає обертів, і з кожною сторінкою напруга лише зростає: тут не просто м’яч ганяють, тут викликають у гру найтемніші амбіції. Ігрове поле - це вже не місце командної гри, а арена, де виживає найхитріший, найвинахідливіший, найголодніший до перемоги. У кожному матчі - психологічна дуель, де розкриваються нові здібності та потенціали, про які герої й не підозрювали.
У цьому томі знову з'являється те, що найбільше мене захоплює: відчуття, ніби ти не читаєш спортивну мангу, а спостерігаєш за розгортанням інтелектуального бою. Хлопці поступово усвідомлюють, що талант - це ще не все. Потрібно щось більше: психологічна витримка, здатність діяти в хаосі, і, головне, бажання розчавити суперника заради власної мрії. У кожному — щось прокидається, і це щось небезпечне.
Особливо круто, що попри знайомство з історією (адже аніме я вже двічі передивився), манга не втрачає ефекту несподіванки. Навпаки - ніби дає змогу зазирнути глибше в психологію персонажів. Другий том лише зміцнив мою думку: це не просто манга про футбол, це манга про боротьбу з собою, за себе і проти всіх.
Очі вже тягнуться до третього тому, але поки стримуюсь - тримаю його як таємний бонус на потім.
Висновок: Якщо вам здається, що спорт - це про лише гру, ця манга змінить ваше уявлення. У "Синій тюрмі" кожен пас - виклик, а кожен гол - виживання.
Оцінка:
9 з 10 прокинутих монстрів на футбольному полі
Назва: Синя тюрма (Том 2)
Жанр: Спортивна манга, шонен
Футбол, який більше нагадує стратегію виживання, ніж звичну гру - другий том "Синьої тюрми" знову кидає героїв у бій за право існувати.
Турнір набирає обертів, і з кожною сторінкою напруга лише зростає: тут не просто м’яч ганяють, тут викликають у гру найтемніші амбіції. Ігрове поле - це вже не місце командної гри, а арена, де виживає найхитріший, найвинахідливіший, найголодніший до перемоги. У кожному матчі - психологічна дуель, де розкриваються нові здібності та потенціали, про які герої й не підозрювали.
У цьому томі знову з'являється те, що найбільше мене захоплює: відчуття, ніби ти не читаєш спортивну мангу, а спостерігаєш за розгортанням інтелектуального бою. Хлопці поступово усвідомлюють, що талант - це ще не все. Потрібно щось більше: психологічна витримка, здатність діяти в хаосі, і, головне, бажання розчавити суперника заради власної мрії. У кожному — щось прокидається, і це щось небезпечне.
Особливо круто, що попри знайомство з історією (адже аніме я вже двічі передивився), манга не втрачає ефекту несподіванки. Навпаки - ніби дає змогу зазирнути глибше в психологію персонажів. Другий том лише зміцнив мою думку: це не просто манга про футбол, це манга про боротьбу з собою, за себе і проти всіх.
Очі вже тягнуться до третього тому, але поки стримуюсь - тримаю його як таємний бонус на потім.
Висновок: Якщо вам здається, що спорт - це про лише гру, ця манга змінить ваше уявлення. У "Синій тюрмі" кожен пас - виклик, а кожен гол - виживання.
Оцінка:
9 з 10 прокинутих монстрів на футбольному полі
04.04.202514:18
Міг би забрати посилку з книжками ще в обід , щойно прокинувся після нічної зміни.
Але вирішив відкласти цю приємність до моменту, коли повернуся зі спортзалу — бо якщо я вже пережив день ніг, то заслуговую на бодай якусь винагороду. Навіть якщо це просто те, за що сам і заплатив.
Погода теж виступила сьогоднішнім бонус до настрою та винагороди перед та після залу. Сніг в неділю непотрібний (чи вже у вівторок та середу, бо прогноз непостійний як я), дякую, охорона корекція
Але вирішив відкласти цю приємність до моменту, коли повернуся зі спортзалу — бо якщо я вже пережив день ніг, то заслуговую на бодай якусь винагороду. Навіть якщо це просто те, за що сам і заплатив.
Погода теж виступила сьогоднішнім бонус до настрою та винагороди перед та після залу. Сніг в неділю непотрібний (чи вже у вівторок та середу, бо прогноз непостійний як я), дякую, охорона корекція
हटा दिया गया31.03.202511:38
30.03.202518:18
летс го по мастершефу
як завжди там
🎮 https://www.twitch.tv/lanvelix
як завжди там
🎮 https://www.twitch.tv/lanvelix
30.03.202514:12
який чудовий таргет в інсті, весь світ вже натякає
нема у мене з цим проблем
наче
нема у мене з цим проблем
наче
29.03.202507:05
я здається хотів перейти на формат коротких відгуків, та мабуть з цією книгою не вийде,
вдень покажу свої думки і невеличкий алерт
враження неймовірні, сподіваюсь у пості вистачить символів 🫠
вдень покажу свої думки і невеличкий алерт
враження неймовірні, сподіваюсь у пості вистачить символів 🫠
25.04.202512:06
Автор: Вірджинія Вулф
Назва: Орландо: біографія
Жанр: класика, експериментальна проза
Рейтинг на Goodreads: - 3.87/5
Видавництво в Україні: Ще одну сторінку
Задум був революційний, а враження - десь на межі захоплення формою і повного нерозуміння змісту.
"Орландо" - це історія про людину, яка проживає три століття, змінює стать, країни, звички й одяг, але залишає в собі одне спільне - відстороненість. Починаючи як шляхетний юнак при дворі Єлизавети І, Орландо поступово стає жінкою і продовжує свій шлях крізь віки, стикаючись із часом, суспільством і ідентичністю. Але замість того, щоб зануритись у переживання героя, ми ніби спостерігаємо ззовні, із холодної хмаринки над Лондоном.
Ідея гендерної плинності на фоні історичних змін - звучить сучасно навіть сьогодні. Це був дійсно сміливий задум для свого часу. Але коли вся суть зводиться до "все це трапилося і трапилося" — легко, буденно, без жодного внутрішнього конфлікту - мені, як читачу, було складно в це зануритись. Орландо так і не став для мене ані живою людиною, ані символом - лише химерною фігурою в літературному експерименті.
Я ціную стиль Вулф - поетичний, часом розмитий, але чіпляючий. Так, до нього треба звикнути, але звикнувши, помічаєш: сам стиль тримає більше, ніж сюжет. Бо сюжету, як такого, тут майже й немає. Події змінюються одна за одною з дивовижною швидкістю - ти ще не встиг осмислити одне століття, як уже читаєш про інше. Це не подорож - це галерея моментів, де ти не встигаєш зупинитися біля жодного полотна.
Читаючи цю книгу, я ніби виконував обряд - не через захоплення, а з поваги до класики. І навіть у цьому є певна цінність: я зрозумів, що не всі книги мають бути для мене. Є такі, що написані, щоб існувати, а не щоб сподобатися.
Оцінка: 4 з 10
Назва: Орландо: біографія
Жанр: класика, експериментальна проза
Рейтинг на Goodreads: - 3.87/5
Видавництво в Україні: Ще одну сторінку
Задум був революційний, а враження - десь на межі захоплення формою і повного нерозуміння змісту.
"Орландо" - це історія про людину, яка проживає три століття, змінює стать, країни, звички й одяг, але залишає в собі одне спільне - відстороненість. Починаючи як шляхетний юнак при дворі Єлизавети І, Орландо поступово стає жінкою і продовжує свій шлях крізь віки, стикаючись із часом, суспільством і ідентичністю. Але замість того, щоб зануритись у переживання героя, ми ніби спостерігаємо ззовні, із холодної хмаринки над Лондоном.
Ідея гендерної плинності на фоні історичних змін - звучить сучасно навіть сьогодні. Це був дійсно сміливий задум для свого часу. Але коли вся суть зводиться до "все це трапилося і трапилося" — легко, буденно, без жодного внутрішнього конфлікту - мені, як читачу, було складно в це зануритись. Орландо так і не став для мене ані живою людиною, ані символом - лише химерною фігурою в літературному експерименті.
Я ціную стиль Вулф - поетичний, часом розмитий, але чіпляючий. Так, до нього треба звикнути, але звикнувши, помічаєш: сам стиль тримає більше, ніж сюжет. Бо сюжету, як такого, тут майже й немає. Події змінюються одна за одною з дивовижною швидкістю - ти ще не встиг осмислити одне століття, як уже читаєш про інше. Це не подорож - це галерея моментів, де ти не встигаєш зупинитися біля жодного полотна.
Читаючи цю книгу, я ніби виконував обряд - не через захоплення, а з поваги до класики. І навіть у цьому є певна цінність: я зрозумів, що не всі книги мають бути для мене. Є такі, що написані, щоб існувати, а не щоб сподобатися.
Оцінка: 4 з 10
15.04.202518:05
Автор: Пенелопа Дуглас
Назва: Сутінки (Диявольська ніч. Книга 4)
Жанр: дарк-роман
Рейтинг на Goodreads: - 4.29/5
Видавництво в Україні: @ksd_bookclub 🌟
Іноді найтемніша ніч — не фінал, а лише затягнутий епілог.
Це четверта й фінальна частина серії "Диявольської ночі", де історія Вілла Грейсона та Еммі мала би поставити жирну крапку у вже й так буремному циклі. Але замість феєричної історії ми отримали затягнутий роман на 900 сторінок, у якому ледь не забули, що головний герой - це Вілл.
Сюжет розвивається у двох часових лініях: минулому (яке, варто визнати, справді зворушливе та ніжне, і тут Віл відкривається по-новому) та теперішньому, де все здається... дивним. Герої крутяться довкола драм, постільні сцени виходять за межі не тільки пристойності, а й доцільності (сцена у потязі - це взагалі що було і для чого?). І замість того, щоб зануритись у внутрішній світ Вілла, розкрити його травми, страхи, шлях до одужання — ми отримуємо щось максимально поверхневе.
Було відчуття, ніби авторка вирішила не завершити серію, а просто догодити фанатам: зібрати всіх героїв, роздати кожному сцену, додати максимум фан-сервісу, але при цьому звести нанівець усе, що будувалось до цього. Вілл взагалі виглядає як інша людина - не та, яку ми знали раніше. Його минуле ніби стерли гумкою, а замість історії реабілітації - ми отримали романтичну листівку без емоційної глибини.
Це не фінал, якого заслуговувала ця серія.
Це була спроба згадати все - але натомість усе розмилось у сутінках.
Оцінка:
5.6 із 10 сцен, що мали бути про Вілла, але кудись зникли
Назва: Сутінки (Диявольська ніч. Книга 4)
Жанр: дарк-роман
Рейтинг на Goodreads: - 4.29/5
Видавництво в Україні: @ksd_bookclub 🌟
Іноді найтемніша ніч — не фінал, а лише затягнутий епілог.
Це четверта й фінальна частина серії "Диявольської ночі", де історія Вілла Грейсона та Еммі мала би поставити жирну крапку у вже й так буремному циклі. Але замість феєричної історії ми отримали затягнутий роман на 900 сторінок, у якому ледь не забули, що головний герой - це Вілл.
Сюжет розвивається у двох часових лініях: минулому (яке, варто визнати, справді зворушливе та ніжне, і тут Віл відкривається по-новому) та теперішньому, де все здається... дивним. Герої крутяться довкола драм, постільні сцени виходять за межі не тільки пристойності, а й доцільності (сцена у потязі - це взагалі що було і для чого?). І замість того, щоб зануритись у внутрішній світ Вілла, розкрити його травми, страхи, шлях до одужання — ми отримуємо щось максимально поверхневе.
Було відчуття, ніби авторка вирішила не завершити серію, а просто догодити фанатам: зібрати всіх героїв, роздати кожному сцену, додати максимум фан-сервісу, але при цьому звести нанівець усе, що будувалось до цього. Вілл взагалі виглядає як інша людина - не та, яку ми знали раніше. Його минуле ніби стерли гумкою, а замість історії реабілітації - ми отримали романтичну листівку без емоційної глибини.
Це не фінал, якого заслуговувала ця серія.
Це була спроба згадати все - але натомість усе розмилось у сутінках.
Оцінка:
5.6 із 10 сцен, що мали бути про Вілла, але кудись зникли
03.04.202514:29
на ютуб каналі вже за сотню перевалило,
вважаємо подарунком на день народження каналу 🤩
знак від всесвіту прийнято, починаю активну фазу підготовки нового відео
вважаємо подарунком на день народження каналу 🤩
знак від всесвіту прийнято, починаю активну фазу підготовки нового відео
30.03.202516:44
то реакцію поставить на рецензію альбому, то просто відповість на жарт
ну наша
ну наша
29.03.202515:19
MrBeast і Джеймс Паттерсон написали разом трилер
Сюжет книги — смертельно небезпечні випробування по всьому світу, шось в дусі Гри в Кальмара чи Аліси в прикордонні
Однак, перша книга MrBeast ще не вийшла, але вже робить історію: продажі прав на екранізацію досягли восьмизначних цифр (це десятки мільйонів доларів).
Сюжет книги — смертельно небезпечні випробування по всьому світу, шось в дусі Гри в Кальмара чи Аліси в прикордонні
Однак, перша книга MrBeast ще не вийшла, але вже робить історію: продажі прав на екранізацію досягли восьмизначних цифр (це десятки мільйонів доларів).
28.03.202514:00
Ariana Grande - eternal sunshine deluxe: brighter days ahead
Нові пісні стали останніми штрихами, яких не вистачало, щоб альбом заграв усіма відтінками. Вони ніби відкрили таємні двері в іншу його сторону, змусили почути знайомі мотиви зовсім інакше – глибше, яскравіше, болючіше чи навпаки, ніжніше. Альбом ожив у моєму плейлисті, став не просто добіркою треків, а окремою історією, що звучить по-новому з кожним прослуховуванням.
Dandelion… Щойно пробило 6:30 ранку, вона з’явилася в спотіфай – і все, я пропав. Увімкнув раз, потім ще раз, і ще. Репіт за репітом, а світ навколо ніби завмер, залишивши тільки мене й цю мелодію. Репіт за репітом, і от уже здається, що мелодія розчиняється в повітрі разом із першим сонячним світлом.
А я побіг дивитись короткометражку – фінальний акорд цього релізу.
Делюкс-версія – це чиста магія. Атмосфера, продуманість, навіть промо зробили на совість. Залишилося одне питання: вінілову платівку замовляти зараз чи негайно зараз?
Нові пісні стали останніми штрихами, яких не вистачало, щоб альбом заграв усіма відтінками. Вони ніби відкрили таємні двері в іншу його сторону, змусили почути знайомі мотиви зовсім інакше – глибше, яскравіше, болючіше чи навпаки, ніжніше. Альбом ожив у моєму плейлисті, став не просто добіркою треків, а окремою історією, що звучить по-новому з кожним прослуховуванням.
Dandelion… Щойно пробило 6:30 ранку, вона з’явилася в спотіфай – і все, я пропав. Увімкнув раз, потім ще раз, і ще. Репіт за репітом, а світ навколо ніби завмер, залишивши тільки мене й цю мелодію. Репіт за репітом, і от уже здається, що мелодія розчиняється в повітрі разом із першим сонячним світлом.
А я побіг дивитись короткометражку – фінальний акорд цього релізу.
Делюкс-версія – це чиста магія. Атмосфера, продуманість, навіть промо зробили на совість. Залишилося одне питання: вінілову платівку замовляти зараз чи негайно зараз?
25.04.202507:03
🎬 Ти (You)
Рік: 2025 (5й, фінальний сезон)
Жанр: трилер, драма, психологічний детектив
IMDb: 8.1/10
Останній акорд історії про Джо Голдберга - і звучить він нарешті не його голосом.
У п’ятому сезоні "Ти" ми повертаємось до Джо, який намагається скласти уламки власної легенди, що розсипається на очах. Він знову у Нью-Йорку, і знову ніби намагається жити "інакше". Але цього разу йому не так щастить: жінки навколо більше не просто об'єкти для маніпуляцій - вони грають власну гру, і часто виходять переможницями.
Події закручені настільки, що часом навіть гравітація здається зайвою. Так, деякі сюжетні повороти виглядали як фокуси без підготовки - виживання персонажів у неможливих умовах, рішення, які суперечать здоровому глузду. Але що ж, це серіал. І попри все, я подивився весь сезон за одну ніч - напруга працює, тримає мертвою хваткою.
Окремий респект за музичний супровід: "Bubblegum Bitch", "Guilty as Sin?", "Happier Than Ever" і "vampire" звучали так, наче сцени писались під них, а не навпаки. Саундтреки цього сезону - як додаткові персонажі, які ще глибше занурюють у те, що відбувається на екрані.
Було трохи прикро не отримати окрему серію про суд - присяжні, процес, усі карти на стіл. Хоча флешбеків було більш ніж достатньо, хотілося останній пазл все ж таки вставити самостійно.
А ще – хочеться спін-офф. Про Генрі. Про його життя "після Джо", про голос батька, що час від часу звучить у голові. Про спадок, який не обирають, але який можна або знищити, або стати його продовженням. Це могло б бути ще страшніше, ще розумніше – і навіть глибше.
Висновок: П’ятий сезон не ідеальний, але він став саме тим фіналом, якого ми давно чекали – чесним, хоч і з плямами. І вперше за всі роки у Джо нарешті з’явились гідні супротивниці.
Оцінка: 7 з 10 моментів, коли ти такий: "Та ну не вижив же ж... А, вижив. Ну звісно."
Рік: 2025 (5й, фінальний сезон)
Жанр: трилер, драма, психологічний детектив
IMDb: 8.1/10
Останній акорд історії про Джо Голдберга - і звучить він нарешті не його голосом.
У п’ятому сезоні "Ти" ми повертаємось до Джо, який намагається скласти уламки власної легенди, що розсипається на очах. Він знову у Нью-Йорку, і знову ніби намагається жити "інакше". Але цього разу йому не так щастить: жінки навколо більше не просто об'єкти для маніпуляцій - вони грають власну гру, і часто виходять переможницями.
Події закручені настільки, що часом навіть гравітація здається зайвою. Так, деякі сюжетні повороти виглядали як фокуси без підготовки - виживання персонажів у неможливих умовах, рішення, які суперечать здоровому глузду. Але що ж, це серіал. І попри все, я подивився весь сезон за одну ніч - напруга працює, тримає мертвою хваткою.
Окремий респект за музичний супровід: "Bubblegum Bitch", "Guilty as Sin?", "Happier Than Ever" і "vampire" звучали так, наче сцени писались під них, а не навпаки. Саундтреки цього сезону - як додаткові персонажі, які ще глибше занурюють у те, що відбувається на екрані.
Було трохи прикро не отримати окрему серію про суд - присяжні, процес, усі карти на стіл. Хоча флешбеків було більш ніж достатньо, хотілося останній пазл все ж таки вставити самостійно.
А ще – хочеться спін-офф. Про Генрі. Про його життя "після Джо", про голос батька, що час від часу звучить у голові. Про спадок, який не обирають, але який можна або знищити, або стати його продовженням. Це могло б бути ще страшніше, ще розумніше – і навіть глибше.
Висновок: П’ятий сезон не ідеальний, але він став саме тим фіналом, якого ми давно чекали – чесним, хоч і з плямами. І вперше за всі роки у Джо нарешті з’явились гідні супротивниці.
Оцінка: 7 з 10 моментів, коли ти такий: "Та ну не вижив же ж... А, вижив. Ну звісно."
11.04.202507:05
📱 Чорне зеркало - 7й сезон
(2025)
Не знаю, чи то ефект щойно переглянутих епізодів, чи цей сезон Чорного дзеркала справді один із найсильніших + я згадав, наскільки скучив за цим серіалом. І тепер точно знаю: треба передивитись усе спочатку.
Обожнюю, як Нетфлікс влаштовує нам гойдалки: то серіал, який хочеться забути одразу, то - шедевр, про який не перестаєш думати. Оце баланс, якого ми не просили, але отримали.
Цей епізод — безжальний і точний постріл у сучасну реальність.
У світі стрімінгів, медицини та платних функцій зрештою програє саме користувач, бо система - а саме капіталізм - завжди перемагає.
Епізод чудово показує, як нас заманюють у хащі підписок: “ви заплатили - дякуємо, але за перегляд без реклами, будь ласка, доплатіть ще”. І в якийсь момент ти вже не розумієш, скільки саме підписок тебе “тягнуть” щомісяця.
Я реально зупинився і задумався: у мене підписок не так уже й багато, але як легко це все може перетворитися на пастку. Один із найактуальніших і найпронизливіших епізодів за весь час.
Газлайтинг, ефект Мандели, маніпуляції, булінг - усе разом і приправлене відчуттям тривоги від недалекого майбутнього. Цей епізод змушує боятися не лише технологій, а й тих, хто вміє ними керувати.
І знаєте, дякую цьому та схожим серіалам за те, що попереджають: тепер я після трейлера нового "Пункту призначення" теж перевірятиму всі напої з льодом. Бо довіра - це розкіш, яку майбутнє навряд чи подарує.
Нарешті зрозуміло, чому вчителі в школі забороняли приносити чай до комп’ютера. Хоча, чесно кажучи, навряд чи хтось тоді міг випадково опинитись у чорно-білому фільмі й... застрягти там назавжди.
Уявіть: ви закохуєтесь у когось у вигаданому світі, втрачаєте його там, а потім повертаєтесь у реальний світ - знаючи, що цієї людини вже немає і тут. Як з цим жити далі - без поняття.
Неймовірна ідея, реалізована майже ідеально.
Особливе задоволення - це пасхалки. Якщо ви дивились Bandersnatch (а це один із моїх фаворитів ever), то ловити паралелі буде ще цікавіше.
Пам’ять - це, мабуть, найдорожче, що ми маємо. І ця серія ще раз про це нагадує.
Тут майбутнє малюється не як щось далеке й абстрактне, а як світ, де ти можеш буквально пройтись своїми спогадами. І хоч ця технологія - фантастика, але ідея її втілення лякає і водночас приваблює.
Це міг би бути окремий повнометражний фільм - і, чесно кажучи, був би одним із найкращих у жанрі.
Крістін Міліоті тут просто бомбезна — після Пінгвіну вона знову видала перформанс, за який хочеться встати й аплодувати стоячи.
І так, я з тих, кому подобається, коли історія трішки мучить, коли герої борються не тільки з технікою, а й із собою, а сюжет ще й по нервах проїжджає.
Отакий я, нічого не поробиш.
(2025)
Не знаю, чи то ефект щойно переглянутих епізодів, чи цей сезон Чорного дзеркала справді один із найсильніших + я згадав, наскільки скучив за цим серіалом. І тепер точно знаю: треба передивитись усе спочатку.
Обожнюю, як Нетфлікс влаштовує нам гойдалки: то серіал, який хочеться забути одразу, то - шедевр, про який не перестаєш думати. Оце баланс, якого ми не просили, але отримали.
"Звичайні люди" — 10/10
Цей епізод — безжальний і точний постріл у сучасну реальність.
У світі стрімінгів, медицини та платних функцій зрештою програє саме користувач, бо система - а саме капіталізм - завжди перемагає.
Епізод чудово показує, як нас заманюють у хащі підписок: “ви заплатили - дякуємо, але за перегляд без реклами, будь ласка, доплатіть ще”. І в якийсь момент ти вже не розумієш, скільки саме підписок тебе “тягнуть” щомісяця.
Я реально зупинився і задумався: у мене підписок не так уже й багато, але як легко це все може перетворитися на пастку. Один із найактуальніших і найпронизливіших епізодів за весь час.
"Чорна бестія" — 8/10
Газлайтинг, ефект Мандели, маніпуляції, булінг - усе разом і приправлене відчуттям тривоги від недалекого майбутнього. Цей епізод змушує боятися не лише технологій, а й тих, хто вміє ними керувати.
І знаєте, дякую цьому та схожим серіалам за те, що попереджають: тепер я після трейлера нового "Пункту призначення" теж перевірятиму всі напої з льодом. Бо довіра - це розкіш, яку майбутнє навряд чи подарує.
"Готель “Фантазія” — 9/10
Нарешті зрозуміло, чому вчителі в школі забороняли приносити чай до комп’ютера. Хоча, чесно кажучи, навряд чи хтось тоді міг випадково опинитись у чорно-білому фільмі й... застрягти там назавжди.
Уявіть: ви закохуєтесь у когось у вигаданому світі, втрачаєте його там, а потім повертаєтесь у реальний світ - знаючи, що цієї людини вже немає і тут. Як з цим жити далі - без поняття.
"Іграшка" — 8/10
Неймовірна ідея, реалізована майже ідеально.
Особливе задоволення - це пасхалки. Якщо ви дивились Bandersnatch (а це один із моїх фаворитів ever), то ловити паралелі буде ще цікавіше.
"Спомин" — 9/10
Пам’ять - це, мабуть, найдорожче, що ми маємо. І ця серія ще раз про це нагадує.
Тут майбутнє малюється не як щось далеке й абстрактне, а як світ, де ти можеш буквально пройтись своїми спогадами. І хоч ця технологія - фантастика, але ідея її втілення лякає і водночас приваблює.
"USS Каллістер: У нескінченність" — 9/10
Це міг би бути окремий повнометражний фільм - і, чесно кажучи, був би одним із найкращих у жанрі.
Крістін Міліоті тут просто бомбезна — після Пінгвіну вона знову видала перформанс, за який хочеться встати й аплодувати стоячи.
І так, я з тих, кому подобається, коли історія трішки мучить, коли герої борються не тільки з технікою, а й із собою, а сюжет ще й по нервах проїжджає.
Отакий я, нічого не поробиш.
Повторюсь, неймовірний сезон і точний must watch 🫡
02.04.202506:33
🙃 #читаюзараз
Пенелопа Дуглас
Схованка (Диявольска ніч. Книга 2)
бо вже четверта частина десь в дорозі, а я другу не читав
тому таки паралельно почав до "Маленького життя"
Пенелопа Дуглас
Схованка (Диявольска ніч. Книга 2)
бо вже четверта частина десь в дорозі, а я другу не читав
тому таки паралельно почав до "Маленького життя"
30.03.202516:44
29.03.202510:33
+
Символіка The Raven Едгара По випливає у сюжеті і цитується мабуть в кожному розділі, то наче передвістя неминучої трагедії. І це дарує історії особливу глибину. Nevermore – не просто слово. Це вирок, що нависає над Хеймітчем, над його минулим, майбутнім, усім, що він колись любив.
Це ще й нотка особистої ностальгії: кілька років тому я вчив цю поему напам’ять в університеті, і тепер, перегортаючи сторінки, наче заново відчув її силу. Вона тут – як зловісне передбачення, як нагадування, що минуле не відпускає не тільки Хеймітча.
+
Цей процес читання був для мене незвичним і навіть трохи викликом. Давно не читав англійською, ще довше — не аналізував кожен розділ настільки детально, а тим більше не записував усі події. У підсумку вийшло шість списаних сторінок із розбором сюжету по розділах і довжелезна нотатка, яку довелося стискати, скорочувати та зводити до відгуку, що вийшов втричі коротший і я навіть цим пишаюсь 🙃
Символіка The Raven Едгара По випливає у сюжеті і цитується мабуть в кожному розділі, то наче передвістя неминучої трагедії. І це дарує історії особливу глибину. Nevermore – не просто слово. Це вирок, що нависає над Хеймітчем, над його минулим, майбутнім, усім, що він колись любив.
Це ще й нотка особистої ностальгії: кілька років тому я вчив цю поему напам’ять в університеті, і тепер, перегортаючи сторінки, наче заново відчув її силу. Вона тут – як зловісне передбачення, як нагадування, що минуле не відпускає не тільки Хеймітча.
+
Цей процес читання був для мене незвичним і навіть трохи викликом. Давно не читав англійською, ще довше — не аналізував кожен розділ настільки детально, а тим більше не записував усі події. У підсумку вийшло шість списаних сторінок із розбором сюжету по розділах і довжелезна нотатка, яку довелося стискати, скорочувати та зводити до відгуку, що вийшов втричі коротший і я навіть цим пишаюсь 🙃
26.03.202523:39
колекція вінілових платівок все одно сама себе не поповнить 😓
тому чекаю вже не тільки на 11ту платівку (десь в червні, але можливо її продаватиму) , а й на 12ту та 13ту (десь у травні)
тому чекаю вже не тільки на 11ту платівку (десь в червні, але можливо її продаватиму) , а й на 12ту та 13ту (десь у травні)
24.04.202504:06
Посидівши в коридорі вночі трохи погортав каталог і зрозумів, що всі бажанки я вже замовив до цього 🙃
06.04.202517:04
хто пропустив не пропускайте
інфа про стріми на іншому каналі з закріпленого
може хтось теж хоче мастершеф глянути за минулий тиждень
інфа про стріми на іншому каналі з закріпленого
може хтось теж хоче мастершеф глянути за минулий тиждень
30.03.202522:15
Вибачаюсь за невеличкий хаос, але хочеться зробити цей канал більш естетичним і наповненим глибшим змістом. Тут залишаться рекомендації, відгуки, рецензії — усе, що вписується у формат глибокого аналізу.
Якщо вам цікаво більше про мене, події з мого життя, стріми та контент поза межами відгуків — ласкаво прошу на @lanvelixv2.
Не наполягаю на підписці, але якщо ви тут не лише заради відгуків, то, можливо, саме той канал вам буде цікавішим.
Тут і надалі фокус залишиться на книгах, а також фільмах, серіалах і всьому, що мене надихає. А от на другому каналі я хочу вийти із зони комфорту та більше розвиватися у плані контенту, який виходить за рамки рекомендацій.
Щоб не засмічувати цей простір сторонніми дописами, вони поступово переїдуть на @lanvelixv2 і будуть видалені звідси.
Отакий апгрейд!
(там наприклад вже є вірш який був написаний на стрімі мастер-шефу про крученики 😉)
Якщо вам цікаво більше про мене, події з мого життя, стріми та контент поза межами відгуків — ласкаво прошу на @lanvelixv2.
Не наполягаю на підписці, але якщо ви тут не лише заради відгуків, то, можливо, саме той канал вам буде цікавішим.
Тут і надалі фокус залишиться на книгах, а також фільмах, серіалах і всьому, що мене надихає. А от на другому каналі я хочу вийти із зони комфорту та більше розвиватися у плані контенту, який виходить за рамки рекомендацій.
Щоб не засмічувати цей простір сторонніми дописами, вони поступово переїдуть на @lanvelixv2 і будуть видалені звідси.
Отакий апгрейд!
(там наприклад вже є вірш який був написаний на стрімі мастер-шефу про крученики 😉)
30.03.202516:43
через годинку планую дивитись МастерШеф за 22ге число
+ може ще й за вчора
як завжди там
🎮 https://www.twitch.tv/lanvelix
старт: приблизно 20:40 - 21:00
за 5-10 хвилин до початку закину ще раз
тому любителів лізти в бульйон та кручеників запрошую, як мінімум почнете шарити в локальних мемах 😁
+ може ще й за вчора
як завжди там
🎮 https://www.twitch.tv/lanvelix
старт: приблизно 20:40 - 21:00
за 5-10 хвилин до початку закину ще раз
тому любителів лізти в бульйон та кручеників запрошую, як мінімум почнете шарити в локальних мемах 😁
29.03.202510:31
Авторка: Сюзанна Коллінз
Назва: Світанок на жнивах (Sunrise on the Reaping)
Жанр: антиутопія, наукова фантастика
Рейтинг на Goodreads: 4.7/5
Видавництво в Україні: BookChef 🌟
(але вийде українською в третьому кварталі цього року)
📌 Про сюжет (без спойлерів)
У найтемніші моменти людяність здається розкішшю. Але навіть у безжальній грі, де єдиний закон – убити або бути вбитим, залишається щось більше: любов, пам’ять, воля до спротиву. Світанок на жнивах – це не просто передісторія, а історія про те, як формується легенда.
Панем. Світ, де шанс на життя – це розкіш, а смерть – видовищне шоу. Хеймітч, шістнадцятирічний хлопець з Округу 12, знає, що таке безнадія. Коли його ім’я таки звучить на жеребкуванні, він ще не усвідомлює, що ця арена стане не просто випробуванням, а місцем, яке назавжди змінить його душу. Та він не просто боєць – він розумник. Він знаходить спосіб вижити там, де інші помирають, але перемога – це не кінець боротьби.
Система не пробачає тих, хто її перемагає.
📌 Враження
Якщо у Баладі про співочих птахів і змій ми бачили, як система створює монстра, то тут ми бачимо, як вона намагається зламати людину. Але не все так просто.
Ця книга – як ніж, що повільно входить у серце. Від першої сторінки і до останнього речення Світанок на жнивах змушує відчувати кожну емоцію разом із героєм: страх, лють, відчай, біль втрати й, зрештою, порожнечу після того, як усе закінчилося. Коллінз майстерно веде нас крізь цей хаос, показуючи, що виживання – це не тріумф, а жертва. І щоразу, коли здається, що книга дарує проблиск надії, авторка безжально нагадує: Панем все ще тут.
Хеймітч не схожий на інших трибутів. Він не просто сильний чи хитрий – він розуміє правила гри краще за всіх. Але навіть він не готовий до того, що чекає на нього після повернення додому. Саме тут книга б’є найболючіше: смерть на арені – миттєва, а життя після неї – це нескінченна боротьба. Хеймітч втрачає все, що йому дороге, але саме ця жорстокість народжує волю до боротьби.
Що робить цю книгу особливою – це не лише біль і жорстокість, а й тонка, майже невловима надія. Навіть у найтемніші моменти залишається щось, що тримає героя на плаву. Любов. Спогади. Дружба. І коли в кінці ми бачимо маленькі проблиски майбутнього, це дарує відчуття, що боротьба не була марною.
А яку ностальгію дарують пасхалки! Нові деталі щодо минулих Ігор, знайомі персонажі, які тут лише починають шлях боротьби із системою. Ми вже знаємо, як складно їм буде – адже пройде ще майже чверть століття, перш ніж вони нарешті зможуть щось змінити.
Та фінал усе ж таки приніс тепло. Нарешті ми отримали щось і після Переспівниці, і хоча герої втратили надто багато, але бодай здобули сім’ю та примарний шанс на майбутнє.
📌 Висновок
Ця книга – як удар у серце, який залишає слід назавжди. Вона про біль, що не загоюється, про любов, що сильніша за смерть, і про спротив, що народжується з найглибшої темряви. Світанок на жнивах – це нагадування про те, що боротьба ніколи не завершується, але навіть у найжорстокішому світі завжди залишається шанс на іскру світла.
📌 Оцінка
10 з 10 бокалів, які Хеймітч вип'є, щоб не згадувати
Назва: Світанок на жнивах (Sunrise on the Reaping)
Жанр: антиутопія, наукова фантастика
Рейтинг на Goodreads: 4.7/5
Видавництво в Україні: BookChef 🌟
(але вийде українською в третьому кварталі цього року)
Зворотний відлік почався. Вісімнадцяті Голодні ігри ось-ось зруйнують чергове життя, і цього разу у центрі бурі – Хеймітч Абернаті. Світанок на жнивах – це історія не лише про виживання, а про те, якою ціною воно дається.
📌 Про сюжет (без спойлерів)
У найтемніші моменти людяність здається розкішшю. Але навіть у безжальній грі, де єдиний закон – убити або бути вбитим, залишається щось більше: любов, пам’ять, воля до спротиву. Світанок на жнивах – це не просто передісторія, а історія про те, як формується легенда.
Панем. Світ, де шанс на життя – це розкіш, а смерть – видовищне шоу. Хеймітч, шістнадцятирічний хлопець з Округу 12, знає, що таке безнадія. Коли його ім’я таки звучить на жеребкуванні, він ще не усвідомлює, що ця арена стане не просто випробуванням, а місцем, яке назавжди змінить його душу. Та він не просто боєць – він розумник. Він знаходить спосіб вижити там, де інші помирають, але перемога – це не кінець боротьби.
Система не пробачає тих, хто її перемагає.
📌 Враження
Якщо у Баладі про співочих птахів і змій ми бачили, як система створює монстра, то тут ми бачимо, як вона намагається зламати людину. Але не все так просто.
Ця книга – як ніж, що повільно входить у серце. Від першої сторінки і до останнього речення Світанок на жнивах змушує відчувати кожну емоцію разом із героєм: страх, лють, відчай, біль втрати й, зрештою, порожнечу після того, як усе закінчилося. Коллінз майстерно веде нас крізь цей хаос, показуючи, що виживання – це не тріумф, а жертва. І щоразу, коли здається, що книга дарує проблиск надії, авторка безжально нагадує: Панем все ще тут.
Хеймітч не схожий на інших трибутів. Він не просто сильний чи хитрий – він розуміє правила гри краще за всіх. Але навіть він не готовий до того, що чекає на нього після повернення додому. Саме тут книга б’є найболючіше: смерть на арені – миттєва, а життя після неї – це нескінченна боротьба. Хеймітч втрачає все, що йому дороге, але саме ця жорстокість народжує волю до боротьби.
Що робить цю книгу особливою – це не лише біль і жорстокість, а й тонка, майже невловима надія. Навіть у найтемніші моменти залишається щось, що тримає героя на плаву. Любов. Спогади. Дружба. І коли в кінці ми бачимо маленькі проблиски майбутнього, це дарує відчуття, що боротьба не була марною.
А яку ностальгію дарують пасхалки! Нові деталі щодо минулих Ігор, знайомі персонажі, які тут лише починають шлях боротьби із системою. Ми вже знаємо, як складно їм буде – адже пройде ще майже чверть століття, перш ніж вони нарешті зможуть щось змінити.
Та фінал усе ж таки приніс тепло. Нарешті ми отримали щось і після Переспівниці, і хоча герої втратили надто багато, але бодай здобули сім’ю та примарний шанс на майбутнє.
📌 Висновок
Ця книга – як удар у серце, який залишає слід назавжди. Вона про біль, що не загоюється, про любов, що сильніша за смерть, і про спротив, що народжується з найглибшої темряви. Світанок на жнивах – це нагадування про те, що боротьба ніколи не завершується, але навіть у найжорстокішому світі завжди залишається шанс на іскру світла.
📌 Оцінка
10 з 10 бокалів, які Хеймітч вип'є, щоб не згадувати
25.03.202521:42
книжки вже виходять швидше, ніж у мене вільний час видніється на горизонті
галочками ледь помітного зеленого помітив те, що збираюсь замовити
галочками ледь помітного зеленого помітив те, що збираюсь замовити
दिखाया गया 1 - 24 का 82
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।