У сучасному світі поняття "розумна людина" майже вичерпало себе. Колись це була ікона прогресу, моралі, висоти людської думки та гармонії, що відрізняла людину від тварини.
Сьогодні ж розум — лише інструмент, який використовується для досягнення матеріальних цілей, часто без жодної рефлексії над його справжньою суттю. Більше того, можна сказати, що саме цей "культ розуму" став одним із основних факторів, які привели суспільство до глобальних проблем. Чим більш суспільство культурно та розумово розвинуте — тим більше вони копають яму самі собі, лише б покращити умови життя й задовільнити свою зону комфорту, де відсутній дискомфорт — фізичний чи інтелектуальний.
Але чим більше людство уникає болю та труднощів, тим більше воно створює нових загроз. Сучасна "розумна людина" вже не шукає істини, вона прагне контролю, комфорту, безпеки. Війни, екологічна криза, кліматичні катастрофи — усе це продукти того самого розуму, що колись обіцяв свободу. В світі майже не існує прошарку "розумних людей", яких сприймали в античності, через відкритість до інформації та навчання майже всі стали розумними та розвиненими, але цей розум сам вбиває людину, перетворюючи її на тварину, хоча вона і вважає, що це не так, чи можна вважати таку людину розумною?
Зростання технологічного прогресу, який мав звільнити людину від рабства природи, насправді привело до її духовного занепаду. Із кожним новим відкриттям людство тільки занурюється глибше в ілюзії. Філософи постмодернізму, такі як Бодріяр, стверджують, що сучасний світ — це світ симулякрів, у якому правду вже неможливо відрізнити від фальші. Сучасне суспільство занурене в симуляції, створені медіа, соціальними мережами, ілюзіями прогресу. Ми живемо в епоху постправди, де об’єктивна реальність замінена на вигадану картину, зручну для нашого сприйняття. Людина тепер сприймає не істину, а те, що відповідає її уявленням про комфорт та безпеку. Розум як джерело прогресу став основою для створення глобальних структур контролю та маніпуляції. Політичні й економічні еліти використовують наукові та технологічні досягнення для встановлення своєї влади над масами, де розум стає не інструментом звільнення, а засобом підкорення. Водночас сама людина втрачає здатність критично мислити й ставити під сумнів світ навколо себе.
Отже, концепт «розумної людини» в сучасності став лише спогадом про старі філософські концепції зокрема античності. Людина, яка прагне покращити свій комфорт через інтелектуальний розвиток, насправді веде себе до власної загибелі.
Розум, замість того щоб бути джерелом пізнання і прогресу, перетворився на інструмент створення симуляцій, які замінюють собою реальність.
Сучасний світ не потребує "розумних людей" у класичному, античному сенсі. Людська культура, чим більше вона розвивається, тим глибше копає собі яму, ховаючись від болючої істини про свою безпорадність перед власними створеннями. Ми живемо в епоху, де комфорт і технології замінили пошук істини. Тепер залишилось лише питання: чи зможе людство визнати власний нігілізм і прийняти абсурдність свого існування, чи ж воно продовжить безглуздий шлях до саморуйнування, використовуючи розум як свій останній, але фатальний інструмент?
10.09
