Нам треба про це поговорити: українські програмісти не вміють проходити співбесіди. В середньому, авжеж, виключення бувають — але загалом ви, панове, занадто розслаблені.
Ринок розробки в Україні ріс шо дурний — і в людях, і в грошах — так багато років поспіль, що вже більшість людей вважає цю ситуацію нормальною. І від співбесід очікує шось типу “ось моє резюме — а шо складно було на попередньому місці? — ой старався дуже! — ви прийняті!” Відповідно, вважає лайв-кодінг червоним прапорцем.
Але ж це тупня! Знаєте, хто хороший програміст? Той, хто добре програмує! Вміння поговорити за верхньорівневі речі це, авжеж, добре, але доки тобі заважає швидкість написання коду — хороший програміст не ти. 😁 Це, доречі, ще помітно зараз буде вилазити, у епоху ллмів: вони генерують код, який провтикує у нюансах. І час на виправлення у людини, яка бачить код наскрізь і може швидко руками виправити, значно менший, аніж воювання із запитом до ЛЛМа, щоб він знайшов сам в себе баг.
Більше того, лайв-кодінг на співбесіді кльовий ще тим, що він показує, що з тобою буде, коли помре прод: чи ти попливеш від стресу, чи мобілізуєшся?..
Коли мені прийшов інвайт від Метабейза, де написано було “лайв-кодінг”, знаєте, що я зробив? Пішов і витратив години 4 на літкод, просто щоби натренувати пальці. І інтро-задачу (яку ті з вас, хто подавався в Метабейз, бачили) зробив за 7 хвилин.
Так що хочеш бути хорошим програмістом — точи свої скіли, а не жалійся, що рекурсія то складно. 😁
