Іра Спірідонова Poetry🤫😌
11.04.202521:53
-Ти ще скучаєш?
-Ні, вже перейшло..
Усе минається,
Живу по троху іншим,
Люблю дивитись зранку у вікно
Кудись у небо - вічності у вічі,
Люблю гуляти довго під дощем,
А потім грітись вдома теплим чаєм,
Й не відчувати непотрібний щем
Коли тягуче й дивно так скучаєш...
Я знову є
Такою як колись,
Усе минулось,
Врешті все минає,
Напевно щось всередині втомилось,
Дійшло межі,
Отого свого краю...
12.04.2025
-Ні, вже перейшло..
Усе минається,
Живу по троху іншим,
Люблю дивитись зранку у вікно
Кудись у небо - вічності у вічі,
Люблю гуляти довго під дощем,
А потім грітись вдома теплим чаєм,
Й не відчувати непотрібний щем
Коли тягуче й дивно так скучаєш...
Я знову є
Такою як колись,
Усе минулось,
Врешті все минає,
Напевно щось всередині втомилось,
Дійшло межі,
Отого свого краю...
12.04.2025
05.04.202505:31
Розкажи мені сон,
Розкажи мені всі свої сни,
Розкажи як ти бігла щаслива по берегу моря
Як ні що у ту мить не змогло би тебе зупинити,
Ні паради планет, ні з небес опадаючі зорі,
Ні чиїсь заборони, ні власні великі страхи,
Було світло всередині, що виривалось назовні,
І ти знала, що зможеш те світло в собі зберегти,
І весь простір навколо здавався від того прозорим.
05.04.2025
Розкажи мені всі свої сни,
Розкажи як ти бігла щаслива по берегу моря
Як ні що у ту мить не змогло би тебе зупинити,
Ні паради планет, ні з небес опадаючі зорі,
Ні чиїсь заборони, ні власні великі страхи,
Було світло всередині, що виривалось назовні,
І ти знала, що зможеш те світло в собі зберегти,
І весь простір навколо здавався від того прозорим.
05.04.2025
04.12.202407:50
06.06.202413:57
Мрії твої - мірИло твоєї віри,
Врешті розвіє вітер усі страхИ
І у повітрі знову запахне миром
Й звідкісь візьмуться сили угору йти
Може не дуже швидко, але угору
Й кожен наступний крок - назавжди вперед,
І у повітрі раптом запахне морем,
І більше не будо в ньому про біль та смерть,
Більше не буде в ньому про тихій відчай,
Буде про вічні цінності і новий день,
Й сміху в повітрі буде лунати більше
Й світло почне оживати в серцях людей.
06.06.2024
П. С. А ви знали, що в Києві буде "Країна мрій" - великий, душевний, класний фестиваль?
Я теж спочатку не знала, а потім як дізналась, а ще трошки потім мені запропонували почитати пару своїх віршів, бо там буде "Поетична майстерня", тож приходьте, хто в Києві ( сам фестиваль з 21 до 23 червня, я там 22 червня буду щось розказувати, до речі не знаю що, але думаю щось придумаю...)
Світла знов немає.🙄
Генеруємо зсередини😉🔥.
Врешті розвіє вітер усі страхИ
І у повітрі знову запахне миром
Й звідкісь візьмуться сили угору йти
Може не дуже швидко, але угору
Й кожен наступний крок - назавжди вперед,
І у повітрі раптом запахне морем,
І більше не будо в ньому про біль та смерть,
Більше не буде в ньому про тихій відчай,
Буде про вічні цінності і новий день,
Й сміху в повітрі буде лунати більше
Й світло почне оживати в серцях людей.
06.06.2024
П. С. А ви знали, що в Києві буде "Країна мрій" - великий, душевний, класний фестиваль?
Я теж спочатку не знала, а потім як дізналась, а ще трошки потім мені запропонували почитати пару своїх віршів, бо там буде "Поетична майстерня", тож приходьте, хто в Києві ( сам фестиваль з 21 до 23 червня, я там 22 червня буду щось розказувати, до речі не знаю що, але думаю щось придумаю...)
Світла знов немає.🙄
Генеруємо зсередини😉🔥.
26.05.202407:28
Хочу додому, звернутись калачиком,
Стиснутись, стати маленькою крапкою
Майже не бути, нічого не значити,
Просто лежати і повністю плакати,
Вся абсолютно, кожнісіньким атом,
Щоб виливалось прогіркле і зболене,
Плакати, плакати, плакати, плакати
За всі навіки скалічені долі,
За ту повислу над світом безпомічність,
За ту жорстокість сліпу й поглинаючу
За всі молитви, прокльони і сповіді,
За те, що хочеться витерти з пам'яті,
За ті слова, що не встигли сказатися,
За обіцянки, яким не судилося,
За всі розстріляні мрії і задуми,
За те, що з серця все рветься й не вирветься...
За все бездумно безцільно зруйноване,
За тиху віру - "Ми зможем. Ми вистоїм" ,
За увесь біль, що не ділиться порівну,
За ті завислі у просторі вистріли..
..
Хочеться плакати,
Але не плачеться -
Сльози застрягли -
Прозоро - обпалені
Душі затихли
Звернулись калачиком
Хтось на землі,
Хтось далеко за хмарами.
26.05.2024
П. С. Харків...
Стиснутись, стати маленькою крапкою
Майже не бути, нічого не значити,
Просто лежати і повністю плакати,
Вся абсолютно, кожнісіньким атом,
Щоб виливалось прогіркле і зболене,
Плакати, плакати, плакати, плакати
За всі навіки скалічені долі,
За ту повислу над світом безпомічність,
За ту жорстокість сліпу й поглинаючу
За всі молитви, прокльони і сповіді,
За те, що хочеться витерти з пам'яті,
За ті слова, що не встигли сказатися,
За обіцянки, яким не судилося,
За всі розстріляні мрії і задуми,
За те, що з серця все рветься й не вирветься...
За все бездумно безцільно зруйноване,
За тиху віру - "Ми зможем. Ми вистоїм" ,
За увесь біль, що не ділиться порівну,
За ті завислі у просторі вистріли..
..
Хочеться плакати,
Але не плачеться -
Сльози застрягли -
Прозоро - обпалені
Душі затихли
Звернулись калачиком
Хтось на землі,
Хтось далеко за хмарами.
26.05.2024
П. С. Харків...
19.05.202419:09
Спочатку було воно,
А потім..
Усе що потім -
Будинок. Двері. Вікно.
І протяг між ними...
Протяг.
І хвилями по воді
Розходилось, розчинялось,
І гострий минався біль
Та пам'ять лишалась
Память...
19.05.2024
П. С.
- І чого тобі не вистачає, Хвильовий?
- Повітря. Чистого.
П. П. С. Дуже захотілось після цього фільму прочитати "Я ( романтика) ". Чомусь саме її....
А потім..
Усе що потім -
Будинок. Двері. Вікно.
І протяг між ними...
Протяг.
І хвилями по воді
Розходилось, розчинялось,
І гострий минався біль
Та пам'ять лишалась
Память...
19.05.2024
П. С.
- І чого тобі не вистачає, Хвильовий?
- Повітря. Чистого.
П. П. С. Дуже захотілось після цього фільму прочитати "Я ( романтика) ". Чомусь саме її....
09.04.202521:59
Вона така водночас грішна, свята і втомлена,
Заплакана і засміяна наче квітневий день,
І пахне від нею тишею, кавою і любов'ю,
Так зазвичай пахне лише від близьких людей,
Так зазвичай пахне лише під ранок,
Коли весна потроху вступає в свої права,
Коли вітер ледь-ледь торкається до фіранок,
Коли раптом знову хочеться вірити у дива,
Коли раптом знову хочеться просто жити,
Блукати сонними вулицями,
Посміхатись своїм думкам,
Відчувати як волосся торкається ніжно вітер,
Як воно слухняно плутається в його руках,
Як від того стає тепло і дуже легко
Десь там всередині в грудях і в животі,
Як поступово зникає чергове маленьке пекло,
І навіть тінь від нього зникає,
Навіть найменша тінь...
10.04.2025
П. С. Кажуть з неділі потепління..
Так хочеться вірити. 🥺😌
Я сьогодні вперше за цю зиму вдягнула під штани ще одні штани🙄 😎😏
Теплої ночі❤.. і спокійної ❤( хоч як завжди вже сирени виють, шахеди літають.. 🥺)
Заплакана і засміяна наче квітневий день,
І пахне від нею тишею, кавою і любов'ю,
Так зазвичай пахне лише від близьких людей,
Так зазвичай пахне лише під ранок,
Коли весна потроху вступає в свої права,
Коли вітер ледь-ледь торкається до фіранок,
Коли раптом знову хочеться вірити у дива,
Коли раптом знову хочеться просто жити,
Блукати сонними вулицями,
Посміхатись своїм думкам,
Відчувати як волосся торкається ніжно вітер,
Як воно слухняно плутається в його руках,
Як від того стає тепло і дуже легко
Десь там всередині в грудях і в животі,
Як поступово зникає чергове маленьке пекло,
І навіть тінь від нього зникає,
Навіть найменша тінь...
10.04.2025
П. С. Кажуть з неділі потепління..
Так хочеться вірити. 🥺😌
Я сьогодні вперше за цю зиму вдягнула під штани ще одні штани🙄 😎😏
Теплої ночі❤.. і спокійної ❤( хоч як завжди вже сирени виють, шахеди літають.. 🥺)
04.04.202521:23
Недопохвалені, недообійняті,
Зламані діти ходили життям,
Втомлені страхами, болями, війнами
Тими, що зовні, і тими що там,
Там усередині, зліва у грудях
Або ще десь, де сховалась душа,
Ходять світами загублені люди,
Щось виливають у дивних віршах,
Іноді навіть послаблюють захист
І ненадовго знімають броню,
І обіцяють змінитись назавжди
І майже щиро говорять "люблю",
І обіймають, неначе востаннє
Наче складають нескладений пазл
Люди, що так хочуть бути не зайві,
Зламані діти всередині нас...
05. 04. 2025...
Зламані діти ходили життям,
Втомлені страхами, болями, війнами
Тими, що зовні, і тими що там,
Там усередині, зліва у грудях
Або ще десь, де сховалась душа,
Ходять світами загублені люди,
Щось виливають у дивних віршах,
Іноді навіть послаблюють захист
І ненадовго знімають броню,
І обіцяють змінитись назавжди
І майже щиро говорять "люблю",
І обіймають, неначе востаннє
Наче складають нескладений пазл
Люди, що так хочуть бути не зайві,
Зламані діти всередині нас...
05. 04. 2025...
मीडिया सामग्री तक पहुँच नहीं हो सकी
26.08.202418:28
А янголи ходили по землі,
І іноді своє губили пір'я,
Й на руки брали у найтяжчі дні,
І зігрівали бережно в обіймах,
І на ніч цілували у чоло,
І захищали від вітрів, як вміли
І підставляли плечі і крило,
І безумовно в кожного з нас вірили,
І просто були - подихом весни,
Чи посмішкою в когось на обличчі,
Чи образом, який приходить в сни
І розчиняє біль, зневіру, відчай,
І просто є - підтримкою й теплом,
З тобою разом, в кожному моменті,
Й любов'ю огортає, мов крилом
З народження аж до самої смерті.
26.08.2024
П. С. Гарної всім ночі.
І нехай буде світло і мирно.
Обіймаю❤🤗
І іноді своє губили пір'я,
Й на руки брали у найтяжчі дні,
І зігрівали бережно в обіймах,
І на ніч цілували у чоло,
І захищали від вітрів, як вміли
І підставляли плечі і крило,
І безумовно в кожного з нас вірили,
І просто були - подихом весни,
Чи посмішкою в когось на обличчі,
Чи образом, який приходить в сни
І розчиняє біль, зневіру, відчай,
І просто є - підтримкою й теплом,
З тобою разом, в кожному моменті,
Й любов'ю огортає, мов крилом
З народження аж до самої смерті.
26.08.2024
П. С. Гарної всім ночі.
І нехай буде світло і мирно.
Обіймаю❤🤗
28.05.202413:27
А що ти будеш робити потім,
Коли здійсняться всі твої "хочу",
Коли бажання стануть навпроти
І глянуть віддано тобі в очі,
А може й в душу, а може й глибши,
І скажуть тихо - "бери, не бійся.. "
Чи не розчИнить тебе той вихор,
Чи не наповнить усю по вінця,
Чи може вип'є до дна, до краплі,
Лиш тільки крапку від "і" залишить,
А чи потрібна буде та крапка,
І що під нею ти зможеш вишити?
Які нові візерунки долі,
Яку нову нескінченність літер -
Ласкаву вічність, ромашки в полі,
На них застиглі краплинки світла,
На них завмерлі чергові "хочу"
І невідомі далекі "потім",
І до мурах вже знайомий почерк,
І довгий погляд
Й бездонні очі..
28.05.2024
Коли здійсняться всі твої "хочу",
Коли бажання стануть навпроти
І глянуть віддано тобі в очі,
А може й в душу, а може й глибши,
І скажуть тихо - "бери, не бійся.. "
Чи не розчИнить тебе той вихор,
Чи не наповнить усю по вінця,
Чи може вип'є до дна, до краплі,
Лиш тільки крапку від "і" залишить,
А чи потрібна буде та крапка,
І що під нею ти зможеш вишити?
Які нові візерунки долі,
Яку нову нескінченність літер -
Ласкаву вічність, ромашки в полі,
На них застиглі краплинки світла,
На них завмерлі чергові "хочу"
І невідомі далекі "потім",
І до мурах вже знайомий почерк,
І довгий погляд
Й бездонні очі..
28.05.2024
24.05.202407:44
Встигати все й нічого не встигати,
Прожити день, провідчувати ніч,
Пробути поруч -
Це є так багато,
Пробути повністю й розтанути як сніг.
Пробути пошепки, на вушко,
Ледве чутно,
Легеньким подихом,
Чи дотиком руки,
Усе відчути, просто все відчути,
А потім в серці то навіки берегти.
24.05.2024
П. С. Зазвичай перша частина вірша в мене пишеться одразу, не замислюючись, за пару хвилин...
А от далі..
Далі починаються цікаві речі - вмикається мозок і починає -"шо шо ти робиш? Пишеш? Ти серйозно? Сонце моє, ти взагалі в курсі, що тобі треба ( далі йде різноманітний перелік треба)... Тому давай закругляйся і йди робити щось корисне"
І в мене починається якась легка внутрішня паніка і я стараюсь написати пошвидше, щоб піти ж робити те корисне..
І все.. Ступор...
Тож закінчення віршів досить часто переписуються потім ( вже після додавання кудись) по 100500 разів.
Тому бажаю всім ( і собі також😁) розслаблено продуктивного дня. 😉
Все встигнути і головне відчути.
Обіймаю🤗🤗🤗
Прожити день, провідчувати ніч,
Пробути поруч -
Це є так багато,
Пробути повністю й розтанути як сніг.
Пробути пошепки, на вушко,
Ледве чутно,
Легеньким подихом,
Чи дотиком руки,
Усе відчути, просто все відчути,
А потім в серці то навіки берегти.
24.05.2024
П. С. Зазвичай перша частина вірша в мене пишеться одразу, не замислюючись, за пару хвилин...
А от далі..
Далі починаються цікаві речі - вмикається мозок і починає -"шо шо ти робиш? Пишеш? Ти серйозно? Сонце моє, ти взагалі в курсі, що тобі треба ( далі йде різноманітний перелік треба)... Тому давай закругляйся і йди робити щось корисне"
І в мене починається якась легка внутрішня паніка і я стараюсь написати пошвидше, щоб піти ж робити те корисне..
І все.. Ступор...
Тож закінчення віршів досить часто переписуються потім ( вже після додавання кудись) по 100500 разів.
Тому бажаю всім ( і собі також😁) розслаблено продуктивного дня. 😉
Все встигнути і головне відчути.
Обіймаю🤗🤗🤗
19.05.202412:06
Між скалічених міст,
Перекреслених доль,
Ненаписаних ще некрологів,
Воскресала любов,
Проростала любов,
Прокладала стежки і дороги
В сонні душі людей
В найтемніші кутки,
Що ніколи не бачили світла,
І вони намагались навпомацьки йти
Як птахи довірятися вітру,
Не боятись падінь
Підійматися вверх,
Щоб побачити врешті щось більше,
Те, що є важливіше ніж страх
Або смерть,
Те що є за усе важливішим...
19.05.2024
Перекреслених доль,
Ненаписаних ще некрологів,
Воскресала любов,
Проростала любов,
Прокладала стежки і дороги
В сонні душі людей
В найтемніші кутки,
Що ніколи не бачили світла,
І вони намагались навпомацьки йти
Як птахи довірятися вітру,
Не боятись падінь
Підійматися вверх,
Щоб побачити врешті щось більше,
Те, що є важливіше ніж страх
Або смерть,
Те що є за усе важливішим...
19.05.2024
07.04.202512:39
Янголам холодно
В янголів з неба сніг
Квітень за вікнами,
В серці чомусь зима,
Янголи ходять втомлені по землі
Їм би літати,
Та сил ні на що нема,
Янголам холодно
Сумно і дуже зле,
Тиша над хмарами
Й сонце кудись пішло
Все перемелеться,
Зрештою все мине,
Навіть оте жорстоке і підле зло...
07.04.2025
В янголів з неба сніг
Квітень за вікнами,
В серці чомусь зима,
Янголи ходять втомлені по землі
Їм би літати,
Та сил ні на що нема,
Янголам холодно
Сумно і дуже зле,
Тиша над хмарами
Й сонце кудись пішло
Все перемелеться,
Зрештою все мине,
Навіть оте жорстоке і підле зло...
07.04.2025
27.02.202522:39
Ми з тобою перейшли зиму,
Хоч і досі не минув лютий,
Хоч ми досі такі вразливі,
І не знаєм як далі бути,
Але знаєм, що якось треба,
Просто з впертості треба бути,
І тримати крилами небо,
Щоб минув вже отой лютий,
Бо минає ж усе, чуєш?
І стається це часто раптом,
Затихають шторми і бурі,
І фінальна ставиться крапка,
І встає березневе сонце,
І рожевим малює простір,
Й посміхається нам спросоння
По весняному тепло й просто...
28.02.2025...
П. С. А вже завтра знову весна... 🌱
А за вікном знову виє... 🥺
Хоч і досі не минув лютий,
Хоч ми досі такі вразливі,
І не знаєм як далі бути,
Але знаєм, що якось треба,
Просто з впертості треба бути,
І тримати крилами небо,
Щоб минув вже отой лютий,
Бо минає ж усе, чуєш?
І стається це часто раптом,
Затихають шторми і бурі,
І фінальна ставиться крапка,
І встає березневе сонце,
І рожевим малює простір,
Й посміхається нам спросоння
По весняному тепло й просто...
28.02.2025...
П. С. А вже завтра знову весна... 🌱
А за вікном знову виє... 🥺
21.07.202408:12
Замикаєш мою долоню в своїй руці,
Це не доля, не карма, не фатум
Це щось інакше,
І проміння котиться краплями по щоці,
І ніхто, насправді, не знає, що буде дальше,
І ніхто не знає чи "дальше" насправді є,
Може це все вигадка, сон, і нічого більше,
А у тебе в долонях зігрілося щось моє,
А мене в долонях - іще непрожиті вірші,
І горнятко кави з корицею й молоком,
І маленька затишна загорнута в спокій вічність,
Й загустіла карма і віщий якийсь сон,
І як завжди п'янка, невагома й прозора тиша.
21.07. 2024
Це не доля, не карма, не фатум
Це щось інакше,
І проміння котиться краплями по щоці,
І ніхто, насправді, не знає, що буде дальше,
І ніхто не знає чи "дальше" насправді є,
Може це все вигадка, сон, і нічого більше,
А у тебе в долонях зігрілося щось моє,
А мене в долонях - іще непрожиті вірші,
І горнятко кави з корицею й молоком,
І маленька затишна загорнута в спокій вічність,
Й загустіла карма і віщий якийсь сон,
І як завжди п'янка, невагома й прозора тиша.
21.07. 2024
27.05.202420:04
І буде день -
Й не буде більше дня.
І буде ніч -
І ніч уже не буде.
І буде шлях
Той неповторний шлях,
І будуть люди, дуже різні люди,
І буде дощ
Змивати біль з землі,
Й земля по трохи буде оживати,
І буде дім
Той до цеглинки твій,
І буде так попереду багато...
Хай буде....
Хай навіки буде так,
Хай буде день і ніч, і шлях, і люди,
І дощ,
Крилатий вільний наче птах,
Що страх і біль з усіх усюд змивати буде...
27.05.2024
Й не буде більше дня.
І буде ніч -
І ніч уже не буде.
І буде шлях
Той неповторний шлях,
І будуть люди, дуже різні люди,
І буде дощ
Змивати біль з землі,
Й земля по трохи буде оживати,
І буде дім
Той до цеглинки твій,
І буде так попереду багато...
Хай буде....
Хай навіки буде так,
Хай буде день і ніч, і шлях, і люди,
І дощ,
Крилатий вільний наче птах,
Що страх і біль з усіх усюд змивати буде...
27.05.2024
21.05.202402:54
А ти прийми в мені мої звороти
Вони так само є як лицеві
Хоч їх не видно, але ти на дотик
Відчути можеш темне те в мені,
Те, що ховається від інших,
З чим не можна
Виходити на зовні
Без броні,
А ти відчуй в мені оте тривожне,
Те болісно-обпечене в мені.
Ні, ні його не прошу лікувати,
Ти просто погляд
Погляд не відводь
У кожного із з нас свій власний фатум,
І власні демони,
Й свій особистий бог,
І вдалі ракурси,
І ракурси не дуже,
Й у кожного, повір, існують дні
Коли ти ладен вивернути душу
Щоб врешті глянути на все
Що є на дні.
21.05.2024.
Вони так само є як лицеві
Хоч їх не видно, але ти на дотик
Відчути можеш темне те в мені,
Те, що ховається від інших,
З чим не можна
Виходити на зовні
Без броні,
А ти відчуй в мені оте тривожне,
Те болісно-обпечене в мені.
Ні, ні його не прошу лікувати,
Ти просто погляд
Погляд не відводь
У кожного із з нас свій власний фатум,
І власні демони,
Й свій особистий бог,
І вдалі ракурси,
І ракурси не дуже,
Й у кожного, повір, існують дні
Коли ти ладен вивернути душу
Щоб врешті глянути на все
Що є на дні.
21.05.2024.
मीडिया सामग्री तक पहुँच नहीं हो सकी
17.05.202416:44
Вона просто ставалась іноді,
Як стаються весною грози,
Як гілки огортає інієм,
Як вірші виростають з прози,
Як слова виникають з ніжності,
Й ти зриваєшся раптом з місця,
Вона просто ставалась іноді,
Відміняючи час і відстань,
Перекреслюючи відносності,
Недовіри і безпорадності,
Усі шрами, помилки, досвіди,
Вона просто ставалась радістю,
Дуже світлою, дуже тихою
Невагомо-природньо теплою,
Й відкривалась як друге дихання,
І враз ставало так легко,
легко так...
17.05.2024
Як стаються весною грози,
Як гілки огортає інієм,
Як вірші виростають з прози,
Як слова виникають з ніжності,
Й ти зриваєшся раптом з місця,
Вона просто ставалась іноді,
Відміняючи час і відстань,
Перекреслюючи відносності,
Недовіри і безпорадності,
Усі шрами, помилки, досвіди,
Вона просто ставалась радістю,
Дуже світлою, дуже тихою
Невагомо-природньо теплою,
Й відкривалась як друге дихання,
І враз ставало так легко,
легко так...
17.05.2024
06.04.202521:25
На дитячому майданчику відбувалася нарада НАТО,
Тимофію - три, Аріні - сім, Кості було шістнадцять,
Всі вони безумовно професійні іноземні солдати,
І зібрались для діла, не у ігри дитячі грати,
А що імена не Джон, не Гаррі, не Сміт,
Що молоді занадто - то прикриття,
І світ дивився,
Вже три роки дивився світ,
Як вбивають правду, цінності і життя,
Як руйнують долі, стирають з лиця землі
Цілі квартали, а часом цілі міста,
Але ж кожен за себе,
І тому споглядає світ,
Тривожиться трохи
Рахує тихо до ста,
І засинає,
Закутаний в власний страх,
У власні амбіції,
Бажання грошей і влади,
І міцно так спить,
І сниться йому війна
І дитячі майданчики -
Ті знищені "бази НАТО"...
07.04.2025
... 04.04.2025....Кривий Ріг..
Тимофію - три, Аріні - сім, Кості було шістнадцять,
Всі вони безумовно професійні іноземні солдати,
І зібрались для діла, не у ігри дитячі грати,
А що імена не Джон, не Гаррі, не Сміт,
Що молоді занадто - то прикриття,
І світ дивився,
Вже три роки дивився світ,
Як вбивають правду, цінності і життя,
Як руйнують долі, стирають з лиця землі
Цілі квартали, а часом цілі міста,
Але ж кожен за себе,
І тому споглядає світ,
Тривожиться трохи
Рахує тихо до ста,
І засинає,
Закутаний в власний страх,
У власні амбіції,
Бажання грошей і влади,
І міцно так спить,
І сниться йому війна
І дитячі майданчики -
Ті знищені "бази НАТО"...
07.04.2025
... 04.04.2025....Кривий Ріг..
24.02.202520:09
І зрештою ти залишаєшся сам на сам
З малесеньким згустком, що зветься твоя душа,
І знаходиш новий, ледве помітний шрам,
І вчергове думаєш - навіщо так поспішав?
Чому не дивився під ноги?
Куди летів?
Які повітряні замки знов зруйнував?
Душі ж було боляче,
Боляче, ...але втім,
Це лише шрам, не крах і не повний провал,
Це просто досвід,
Без нього насправді як?
Це просто досвід,
Маленький дослід душі,
Бачиш попереду світло -
Горить маяк,
І музика вітру вплітається у вірші...
24.02.2025
П. С. Це вже майже традиція - гуляти ввечері з собакою і ловити з простору вірші, і бути такою нетерплячою, що одразу на ходу їх викладати.
Сьогодні дуже страшна дата і день який я пам'ятаю майже похвилинно.. Вже три роки пам'ятаю - і літаки над головою, і світломаскування, і вибухи...
Але нехай все ж попереду світить той потрібний кожному маяк, а поруч будуть ті з ким тепло йти.
Мирної ночі.
Обіймаю❤
З малесеньким згустком, що зветься твоя душа,
І знаходиш новий, ледве помітний шрам,
І вчергове думаєш - навіщо так поспішав?
Чому не дивився під ноги?
Куди летів?
Які повітряні замки знов зруйнував?
Душі ж було боляче,
Боляче, ...але втім,
Це лише шрам, не крах і не повний провал,
Це просто досвід,
Без нього насправді як?
Це просто досвід,
Маленький дослід душі,
Бачиш попереду світло -
Горить маяк,
І музика вітру вплітається у вірші...
24.02.2025
П. С. Це вже майже традиція - гуляти ввечері з собакою і ловити з простору вірші, і бути такою нетерплячою, що одразу на ходу їх викладати.
Сьогодні дуже страшна дата і день який я пам'ятаю майже похвилинно.. Вже три роки пам'ятаю - і літаки над головою, і світломаскування, і вибухи...
Але нехай все ж попереду світить той потрібний кожному маяк, а поруч будуть ті з ким тепло йти.
Мирної ночі.
Обіймаю❤
23.06.202409:29
І неначе й нема війни
І у небі летять лелеки
Тільки вибухи знову в сни
Проникають з того "далеко",
І у тиші прогірклий смак
Наче щось підсвідоме тисне
І збивається серця такт
І в повітрі бракує кисню...
І потрібних бракує слів
Й невагомого того миру
А в птахів все такий же спів
А в птахів ті ж прекрасні крила..
23.06.2024
П. С. Такий собі післясмак після вчорашнього дня на " Країні мрій"...
І у небі летять лелеки
Тільки вибухи знову в сни
Проникають з того "далеко",
І у тиші прогірклий смак
Наче щось підсвідоме тисне
І збивається серця такт
І в повітрі бракує кисню...
І потрібних бракує слів
Й невагомого того миру
А в птахів все такий же спів
А в птахів ті ж прекрасні крила..
23.06.2024
П. С. Такий собі післясмак після вчорашнього дня на " Країні мрій"...
26.05.202411:59
Перев'язуй туго, щоб не кровило,
Бо як витече вся, то тоді біда,
Зникне те, що було колись важливим,
Зникне те, що тримало і тил, і дах,
Зникне те без чого не сила жити,
Та й потреби жити уже нема,
Перев'язуй туго, не дай кровити,
Щоб залишилась віра сліпа в дива,
Щоб вона запеклась,
Й загоїлись рани,
І щоб було бажання іти вперед
Ну, а шрами - дурниця,
Це ж просто шрами,
І навряд чи їх вийде
Безслідно стерти....
26.05.2024
Бо як витече вся, то тоді біда,
Зникне те, що було колись важливим,
Зникне те, що тримало і тил, і дах,
Зникне те без чого не сила жити,
Та й потреби жити уже нема,
Перев'язуй туго, не дай кровити,
Щоб залишилась віра сліпа в дива,
Щоб вона запеклась,
Й загоїлись рани,
І щоб було бажання іти вперед
Ну, а шрами - дурниця,
Це ж просто шрами,
І навряд чи їх вийде
Безслідно стерти....
26.05.2024
20.05.202417:07
Увага! У Києві оголошена...
...
Знову виє з усіх усюд
Звук такий неприємно - заношений,
За два роки вже звичний звук.
Та чомусь кожен раз збивається
Серця ритм.
Пропускає стук,
І легенький мороз по пальцях
Замикає черговий круг,
І сплітаються дні у тижні,
Тижні туляться в місяці,
А ми ж хочем не просто вижити
Ми ж усі хочем жити. Всі.
Зустрічати світанки і потяги,
І до болю близьких людей,
Зігріватись в обіймах від протягів,
І за днем малювати день,
Планувати майбутні звершення,
Мрії втілювати в життя,
А не просто чекати завершення
Остогидлого того виття...
20.05.2024
П. С. Останнім часом мені чомусь все страшніше додавати вірші на канал. Бо додам вірш і люди відписуються🙄🥺.
І я така думаю - " ну і на хіба ти додаєш ті вірші? Сиди тихенько, працюй роботу. Не маяч стільки в телеграмі". Але рука тягнеться і.. додаю.. Бо таки в замітках губляться.
А якщо без жартів, то є в мене одна з заповітних мрій - щоб цей страх - страх додавання недоречних віршів, був єдиним в моєму житті..
...
Знову виє з усіх усюд
Звук такий неприємно - заношений,
За два роки вже звичний звук.
Та чомусь кожен раз збивається
Серця ритм.
Пропускає стук,
І легенький мороз по пальцях
Замикає черговий круг,
І сплітаються дні у тижні,
Тижні туляться в місяці,
А ми ж хочем не просто вижити
Ми ж усі хочем жити. Всі.
Зустрічати світанки і потяги,
І до болю близьких людей,
Зігріватись в обіймах від протягів,
І за днем малювати день,
Планувати майбутні звершення,
Мрії втілювати в життя,
А не просто чекати завершення
Остогидлого того виття...
20.05.2024
П. С. Останнім часом мені чомусь все страшніше додавати вірші на канал. Бо додам вірш і люди відписуються🙄🥺.
І я така думаю - " ну і на хіба ти додаєш ті вірші? Сиди тихенько, працюй роботу. Не маяч стільки в телеграмі". Але рука тягнеться і.. додаю.. Бо таки в замітках губляться.
А якщо без жартів, то є в мене одна з заповітних мрій - щоб цей страх - страх додавання недоречних віршів, був єдиним в моєму житті..
16.05.202408:02
У коморі закрили горе,
Щоб наплакалось від душі,
А воно одиноке й кволе
Раптом стало складати вірші,
У рядках виливало тугу,
Заплітало думки і сни,
То писало про темні смуги,
То про те, як нарешті зникло,
Як на місці гіркого горя
Народилося щось нове,
Щось глибоке, неначе море,
Щоб пірнув...
І пливеш, пливеш...
Всі печалі змиваєш, втоми,
Всі нещастя, весь біль і сум...
...
У коморі закрили горе,
А відкривши, знайшли красу...
16.05.2024
Щоб наплакалось від душі,
А воно одиноке й кволе
Раптом стало складати вірші,
У рядках виливало тугу,
Заплітало думки і сни,
То писало про темні смуги,
То про те, як нарешті зникло,
Як на місці гіркого горя
Народилося щось нове,
Щось глибоке, неначе море,
Щоб пірнув...
І пливеш, пливеш...
Всі печалі змиваєш, втоми,
Всі нещастя, весь біль і сум...
...
У коморі закрили горе,
А відкривши, знайшли красу...
16.05.2024
दिखाया गया 1 - 24 का 25
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।