Зʼїж книгу
Аргументовані книжкові відгуки, книжкова поліція та ексклюзив від українських митців 💚
Для зв‘язку — @krilistva
Для зв‘язку — @krilistva
TGlist रेटिंग
0
0
प्रकारसार्वजनिक
सत्यापन
असत्यापितविश्वसनीयता
अविश्वसनीयस्थानУкраїна
भाषाअन्य
चैनल निर्माण की तिथिFeb 07, 2025
TGlist में जोड़ा गया
Apr 15, 2024संलग्न समूह
З‘їж книгу Chat
14
समूह "Зʼїж книгу" में नवीनतम पोस्ट
19.05.202506:30
Друзі! Як у вас справи і що зараз читаєте? Діліться в коментарях! (Рубрика по понеділках)
За вашими порадами читаю зараз «Мартіна Ідена» Джека Лондона. Вже на середині і-і-і мені дуже подобається книга! Розумію всіх, хто прочитав її в юному віці і боїться перечитувати, здається, що найкраще її читати років до 20, енівей, книга прекрасна, відгуку бути
За вашими порадами читаю зараз «Мартіна Ідена» Джека Лондона. Вже на середині і-і-і мені дуже подобається книга! Розумію всіх, хто прочитав її в юному віці і боїться перечитувати, здається, що найкраще її читати років до 20, енівей, книга прекрасна, відгуку бути
18.05.202510:20
Давно не було книг в #ЗК_фешн (а тим часом тенденція щодо вшивання/підкреслення інтелектуальності в ДНК брендів набирає обертів!)
Bottega Veneta в центрі Шанхая представила інтерактивну поетичну інсталяцію з кількох тисяч примірників антології «У такому приголомшливому світі» авторства Ю Сюхуа, розміщених у тривимірній формі логотипа бренду
Пара слів про китайську письменницю Ю Сюхуа (там цікаво!):
• внаслідок гіпоксії при народженні авторка отримала церебральний параліч, що ускладнює її мовлення та рухливість
• попри те, що Ю Сюхуа почала писати поезію у 1998 році, вона здобула популярність у Китаї завдяки віршу «Я перетнула пів-Китаю, щоб спати з тобою», який став вірусним у соцмережах
• її поезія часто порушує теми любові, самотності, тілесності, сільського життя та обмежень, пов’язаних з інвалідністю
• в 2015 її збірка «Місячне світло падає на мою ліву долоню» стала бестселером.
Було продано понад 300 000 примірників — це рекорд для поезії в Китаї!
• в 2016 фільм «Ще завтра» (Still Tomorrow) про життя та творчість письменниці отримав міжнародне визнання
• в 2021 вийшла англомовна збірка «Moonlight Rests on My Left Palm», так авторка вийшла на міжнародну арену
• зараз поетеса
продовжує розвивати свою творчу діяльність, виходячи вже за межі поезії. Крім співпраці з Bottega, дебютувала як виконавиця в танцювально-театральній постановці
Першоджерело новини про інсталяцію
Bottega Veneta в центрі Шанхая представила інтерактивну поетичну інсталяцію з кількох тисяч примірників антології «У такому приголомшливому світі» авторства Ю Сюхуа, розміщених у тривимірній формі логотипа бренду
Пара слів про китайську письменницю Ю Сюхуа (там цікаво!):
• внаслідок гіпоксії при народженні авторка отримала церебральний параліч, що ускладнює її мовлення та рухливість
• попри те, що Ю Сюхуа почала писати поезію у 1998 році, вона здобула популярність у Китаї завдяки віршу «Я перетнула пів-Китаю, щоб спати з тобою», який став вірусним у соцмережах
• її поезія часто порушує теми любові, самотності, тілесності, сільського життя та обмежень, пов’язаних з інвалідністю
• в 2015 її збірка «Місячне світло падає на мою ліву долоню» стала бестселером.
Було продано понад 300 000 примірників — це рекорд для поезії в Китаї!
• в 2016 фільм «Ще завтра» (Still Tomorrow) про життя та творчість письменниці отримав міжнародне визнання
• в 2021 вийшла англомовна збірка «Moonlight Rests on My Left Palm», так авторка вийшла на міжнародну арену
• зараз поетеса
продовжує розвивати свою творчу діяльність, виходячи вже за межі поезії. Крім співпраці з Bottega, дебютувала як виконавиця в танцювально-театральній постановці
Першоджерело новини про інсталяцію
17.05.202518:35
Найкраще, що читала за останній час – це не другий том «Пошуків» Пруста та (вже половина) «Мартіна Ідена» Джека Лондона, а подорожній щоденник Аліси Peake-week Pappers, де вона ділиться своїми круїзними пригодами! Початок ось тут
💚👏
💚👏
16.05.202510:23
На сайті Української Правди вийшло інтервʼю Богдани Романцової з письменницею Ольгою Токарчук
Про те, як Токарчук сьогодні бачить роман:
[bold – «Зʼїж книгу»]
Крім того, директор Фонду Ротги Токарчук, Іренеуш Ґрін, згадав, як Токарчук, отримуючи нагороду Doctor Honoris Causa в Сорбонні, зазначила, що література припинила бути фікцією, вигадкою. У світі маніпуляції, пропаганди та перебріхувань, особливо з боку російського агресора, література стає пошуком правди
Раджу прочитати текст інтервʼю повністю!
Про те, як Токарчук сьогодні бачить роман:
Ми бачимо зараз чимало змін у підході до писання. Так розвивається і поширюється жанр автофікшну – щира безпосередня оповідь про себе, написана так, ніби людина носить на тілі камеру і транслює те, що відбувається. Мені здається, це перший літературний жанр, що виник внаслідок впливу соціальних мереж, де люди активно презентують себе. Можливо, ми стали свідками появи нового жанру, що постав завдяки інтернету.
А ще мене захоплює пошук інших нараторів, не класичних, до яких ми звикли: від третьої чи першої особи. Власне, цей пошук відкриває нам різні перспективи. Так у романі "Лінкольн у бардо" Джорджа Сондерса оповідачами стають привиди померлих. А в "Книгах Якова" частину історії переповідає Єнта, яку я називаю оповідачкою від четвертої особи. Нараторами можуть бути тварини чи рослинні буття. Це цікавий аспект колективної психології: ми так чітко окреслили власне я, що тепер вирушаємо на пошуки інших я.
А ще у часи хиткості, непевності дедалі популярнішою стає наукова фантастика. Вона створює неймовірні картини, пропонує альтернативну реальність. З одного боку, це дає розраду і надію на майбутнє в цьому хиткому світі. А з другого, примиряє нас із думкою про апокаліпсис.
Моя наступна ідея може прозвучати дещо контроверсійно, але я вважаю літературою і сюжетні комп’ютерні ігри, які дають змогу гравцям вибудовувати власні історії. Це також фікшн, просто він проявляється в іншому медіа.
[bold – «Зʼїж книгу»]
Крім того, директор Фонду Ротги Токарчук, Іренеуш Ґрін, згадав, як Токарчук, отримуючи нагороду Doctor Honoris Causa в Сорбонні, зазначила, що література припинила бути фікцією, вигадкою. У світі маніпуляції, пропаганди та перебріхувань, особливо з боку російського агресора, література стає пошуком правди
Раджу прочитати текст інтервʼю повністю!
15.05.202512:05
Рубрика супер #ЗК_офтоп (звісно не реклама, знахідка дня!)
Є такий класний український дизайнер, підприємиць, кооунер banda agency Павло Вржещ. Нещодавно він став випускати короткі відео на YouTube про саморозвиток. В останньому він коротко та дуже точно розповідає про синдром самозванця
Якщо ви знайомі з цим відчуттям коли треба «ось ще трошки повчитися і тоді вже починати діяти / працювати / створювати [книжковий😏] телеграм канал / писати книгу тощо», то раджу до прослуховування цієї майже мантри
(пара тез:
* цікавість до якоїсь справи і є запрошенням до дій в цій справі
* найцікавіше працювати в будь-якій сфері поки ти ще вчишся, поки є що досліджувати і поки ти не став експертом
* у самозванців є велика перевага – вони здатні на круті експерименти)
Є такий класний український дизайнер, підприємиць, кооунер banda agency Павло Вржещ. Нещодавно він став випускати короткі відео на YouTube про саморозвиток. В останньому він коротко та дуже точно розповідає про синдром самозванця
Якщо ви знайомі з цим відчуттям коли треба «ось ще трошки повчитися і тоді вже починати діяти / працювати / створювати [книжковий😏] телеграм канал / писати книгу тощо», то раджу до прослуховування цієї майже мантри
(пара тез:
* цікавість до якоїсь справи і є запрошенням до дій в цій справі
* найцікавіше працювати в будь-якій сфері поки ти ще вчишся, поки є що досліджувати і поки ти не став експертом
* у самозванців є велика перевага – вони здатні на круті експерименти)
15.05.202506:30
Прочитане в квітні💚
1. «У пошуках втраченого часу. На Свановій стороні» Марсель Пруст
Перший том семитомної епопеї. Неназваний оповідач, коштуючи мадленку змочену чаєм, занурюється у спогади свого життя. Він згадує дитинство у Комбре, а ще розповідає історію кохання, що перетворилась на божевільні ревнощі (друга сімʼї) Сванна. Про життя, любов, памʼять та істину, що народжується зі спогадів
2. «Синя борода» Курт Воннеґут
Вдруге прочитала цю книгу (для мого книжкового клубу), вдруге – однозначно 10/10. Це псевдо автобіографія художника Рабо Карабекяна та його шлях від гіперреалізму через абстрактний експрессіонізм до головної роботи всього життя. Книга про мистецтво vs кітч, війну та мир, пошуки себе, а ще про світ, в якому «настала черга жінок»
3. «Про що я говорю, коли говорю про біг» Харукі Муракамі
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя
4. «За маму, за тата» Каріна Саварина
Шестирічна Варя живе зі своєю бабусею. У них є город, велике хазяйство та цілком щасливе життя. Одного дня, бабуся зникає та Варі доводиться переїхати в жахливе місце, у квартиру до своїх батьків. Байдужа, холодна та навіть жорстока обстановка, в якій зростає дівчинка спонукає її до постійного стресу, а разом з цим до пошуків власної безпеки в їжі. Історія про безвідповідальне батьківство та нещасливе дитинство
#ЗК_списки
1. «У пошуках втраченого часу. На Свановій стороні» Марсель Пруст
Перший том семитомної епопеї. Неназваний оповідач, коштуючи мадленку змочену чаєм, занурюється у спогади свого життя. Він згадує дитинство у Комбре, а ще розповідає історію кохання, що перетворилась на божевільні ревнощі (друга сімʼї) Сванна. Про життя, любов, памʼять та істину, що народжується зі спогадів
2. «Синя борода» Курт Воннеґут
Вдруге прочитала цю книгу (для мого книжкового клубу), вдруге – однозначно 10/10. Це псевдо автобіографія художника Рабо Карабекяна та його шлях від гіперреалізму через абстрактний експрессіонізм до головної роботи всього життя. Книга про мистецтво vs кітч, війну та мир, пошуки себе, а ще про світ, в якому «настала черга жінок»
3. «Про що я говорю, коли говорю про біг» Харукі Муракамі
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя
4. «За маму, за тата» Каріна Саварина
Шестирічна Варя живе зі своєю бабусею. У них є город, велике хазяйство та цілком щасливе життя. Одного дня, бабуся зникає та Варі доводиться переїхати в жахливе місце, у квартиру до своїх батьків. Байдужа, холодна та навіть жорстока обстановка, в якій зростає дівчинка спонукає її до постійного стресу, а разом з цим до пошуків власної безпеки в їжі. Історія про безвідповідальне батьківство та нещасливе дитинство
#ЗК_списки
14.05.202506:32
«Смерть якось об'єднує, смерть вона, мов трамвай: не так важливо, як ти тут опинився, головне де тобі виходити». Про життя під час смерті, про передчасне дорослішання та про все несказане, що і так є зрозумілим
«Арабески»
Сергій Жадан
4/5
Дванадцять коротких замальовок (в супроводі замальовок графічних), що місцями переплетені між собою та обʼєднані темою війни. Проте якщо уявити текстуальну композицію візуально, то вона радше нагадує не арабески (східний орнемант), а тонке та крихке павутиння на перехрестях якого поховані жертви
Місце подій у цих текстах не завжди розкривається, а сюжети оповідань з мʼясом вирвані з контексту цілісної картини. Жадан пише мінімалістичний та поетичний (так, в прозі абсолютно відчувається рука поета) текст, він не балує деталями, він наче сподівається, що читач і так розуміє про що тут йдеться. І так і є, читач розуміє. Ті, хто проживав війну, впізнає
• майже інтернатівського вчителя, який невпевнений хто свій, а хто чужий
• самотні міста без перехожих
• світ, де більше немає відчуття безпеки
Субʼєктивно
Коли береш читати книги Жадана, це вже як гарантія того, що книга буде хорошою. І ця збірка не виняток. Тонко, красиво та глибоко. Раджу до читання!
На цьому все💚
#ЗК_відгук 27 (21)
«Арабески»
Сергій Жадан
4/5
Дванадцять коротких замальовок (в супроводі замальовок графічних), що місцями переплетені між собою та обʼєднані темою війни. Проте якщо уявити текстуальну композицію візуально, то вона радше нагадує не арабески (східний орнемант), а тонке та крихке павутиння на перехрестях якого поховані жертви
Місце подій у цих текстах не завжди розкривається, а сюжети оповідань з мʼясом вирвані з контексту цілісної картини. Жадан пише мінімалістичний та поетичний (так, в прозі абсолютно відчувається рука поета) текст, він не балує деталями, він наче сподівається, що читач і так розуміє про що тут йдеться. І так і є, читач розуміє. Ті, хто проживав війну, впізнає
• майже інтернатівського вчителя, який невпевнений хто свій, а хто чужий
— Ненавиджу, сказав Пал Іванич
— Кого? — не зрозумів Товстун
— Тих, хто все це почав.
— А хто все це почав?
• самотні міста без перехожих
Цілий тиждень місто лежало, мов тварина з перебитим хребтом
• світ, де більше немає відчуття безпеки
Як у дитинстві: стоїш поруч із дорослими, вони заступають тобі світ, і тобі від цього стає затишно і спокійно. Знаєш, що в разі чого вони захистять, заступляться. Щоправда тепер дорослі — це ми
Субʼєктивно
Коли береш читати книги Жадана, це вже як гарантія того, що книга буде хорошою. І ця збірка не виняток. Тонко, красиво та глибоко. Раджу до читання!
На цьому все💚
#ЗК_відгук 27 (21)
14.05.202506:32
13.05.202515:31
(трошки розбігаються очі щодо того чим зайнятись сьогодні ввечері, ваші варіанти! потрібна допомога!💪)
13.05.202512:05
Для всіх, хто любить біг та книги
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
Ніхто й ніколи не заохочував мене стати письменником, навпаки — від цієї ідеї здебільшого відраджували. Я сам цього хотів — і здійснив своє бажання. Так само ніхто не стане бігуном тільки тому, що хтось дасть йому таку пораду. Люди зазвичай бігають, бо хочуть цього
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
Один, що особливо мені запам'ятався, — це пробіжка 1983 року в Центральному парку з письменником Джоном Ірвінґом. Тоді я перекладав книжку «Випусти ведмедів на волю» і, коли був у Нью-Йорку, попрохав його про інтерв'ю. Він сказав, що зайнятий, але якщо я прийду вранці до Центрального парку, де він бігає, то ми зможемо поговорити на ходу. Бігаючи в парку рано-вранці, ми говорили про все на світі. Я не записував нашу розмову на диктофон і не міг робити нотаток, тож зараз лишився тільки радісний спомин про те, як ми двоє бігаємо на свіжому ранковому повітрі.
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
13.05.202507:35
У 2019 році сталося сенсаційне відкриття: у приватній колекції, що десятиліттями зберігалася в таємниці, було знайдено сотні малюнків Франца Кафки (1883–1924). Більшість із них були створені під час його студентських років (1901–1907) і відкривають нову, раніше невідому грань цього видатного модерніста. Малюнки засвідчують «подвійний талант» Кафки — як письменника й художника — який уперше повноцінно представлено в каталозі, що містить понад 240 ілюстрацій
+2
13.05.202507:35
13.05.202506:30
Анпекінг книжкового подарунку, про який я не мріяла💚
13.05.202506:30
12.05.202519:52
Одеса, 2025💪
रिकॉर्ड
04.05.202523:59
4.7Kसदस्य19.04.202523:59
300उद्धरण सूचकांक19.02.202521:21
3.6Kप्रति पोस्ट औसत दृश्य10.05.202502:11
1.2Kप्रति विज्ञापन पोस्ट औसत दृश्य09.01.202513:34
16.31%ER20.02.202512:40
79.80%ERR
06.05.202518:18
(всі ми іноді трошки
Педро Паскаль🙂)
Педро Паскаль🙂)
06.05.202505:08
🏆Пулітцерівську премію 2025 отримав Персіваль Еверетт за роман «Джеймс» (який скоро має вийти українською мовою!)
«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима
Джим дізнається, що його господиня, міс Ватсон, планує продати його на Південь, що означає розлуку з родиною. У відчаї він тікає на острів Джексона, де зустрічає Гека Фінна, який інсценував власну смерть, щоб уникнути жорстокого батька. Разом вони вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемами
Роман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів
Крім Пулітцера книга отримала Національну книжкову премію США та Kirkus Prize. Роман також був фіналістом Букерівської премії (але перемогла книга Саманти Харві «Orbital», ви памʼятаєте цю історію) та увійшла до списку найкращих книг 2024 року за версією Time
Вже планується екранізація роману, де продюсером має бути Стівен Спілберг, а режисером – Тайка [❤️🔥] Вайтіті
«Джеймс» – переосмислена версія класичного твору Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна», подана з точки зору раба Джима
Джим дізнається, що його господиня, міс Ватсон, планує продати його на Південь, що означає розлуку з родиною. У відчаї він тікає на острів Джексона, де зустрічає Гека Фінна, який інсценував власну смерть, щоб уникнути жорстокого батька. Разом вони вирушають у подорож по Міссісіпі, стикаючись із шахраями, небезпеками та моральними дилемами
Роман досліджує теми расизму, свободи, ідентичності та гідності. В тексті автор використовує гумор, іронію та філософські роздуми, щоб підкреслити абсурдність расових стереотипів
Крім Пулітцера книга отримала Національну книжкову премію США та Kirkus Prize. Роман також був фіналістом Букерівської премії (але перемогла книга Саманти Харві «Orbital», ви памʼятаєте цю історію) та увійшла до списку найкращих книг 2024 року за версією Time
Вже планується екранізація роману, де продюсером має бути Стівен Спілберг, а режисером – Тайка [❤️🔥] Вайтіті
19.05.202506:30
Друзі! Як у вас справи і що зараз читаєте? Діліться в коментарях! (Рубрика по понеділках)
За вашими порадами читаю зараз «Мартіна Ідена» Джека Лондона. Вже на середині і-і-і мені дуже подобається книга! Розумію всіх, хто прочитав її в юному віці і боїться перечитувати, здається, що найкраще її читати років до 20, енівей, книга прекрасна, відгуку бути
За вашими порадами читаю зараз «Мартіна Ідена» Джека Лондона. Вже на середині і-і-і мені дуже подобається книга! Розумію всіх, хто прочитав її в юному віці і боїться перечитувати, здається, що найкраще її читати років до 20, енівей, книга прекрасна, відгуку бути
12.05.202519:52
Одеса, 2025💪
+3
30.04.202506:43
13.05.202506:30
06.05.202506:29
Анпекінг💚
Коли я засумнівалась, чи потрібні мені всі ці книги, один мудрець мені сказав: «головне: купити і поставити на поличку, а там якось дійдеш😊». Наразі стадія: 2 том, 200-та сторінка
Коли я засумнівалась, чи потрібні мені всі ці книги, один мудрець мені сказав: «головне: купити і поставити на поличку, а там якось дійдеш😊». Наразі стадія: 2 том, 200-та сторінка
10.05.202508:05
В травні учасники книжкового клубу Дуа Ліпи будуть читати книгу «Єдина донька» Ґуадалупе Неттель. З тексту анонсу (прочитайте💔):
(книга є і в українському перекладі)
Лаура й Аліна — подруги трохи за тридцять, які живуть у Мехіко. Обидві твердо переконані, що не хочуть мати дітей, вважаючи материнство пасткою патріархату. Та раптом Аліна змінює свою думку. Можливо, ви подумаєте, що саме тут їхні шляхи розходяться, але справжній поворот у цій книзі — несподіваний для всіх.
Життя Аліни перевертається з ніг на голову, коли вона дізнається про важкий медичний діагноз своєї ще ненародженої доньки. Її дружба з Лаурою стає важливішою, ніж будь-коли.
Маленька Інес не помирає, як боялися її батьки, — вона народжується живою, попри всі прогнози. Але ця історія не уникає складних реалій виховання дитини з тяжкими інвалідностями — навпаки, вона зосереджена на піднесеній силі любові, коли батьки починають по-справжньому пізнавати свою доньку. Цей досвід стає трансформаційним для всіх, хто піклується про Інес.
Піклування, у всіх його проявах, зображене в цій книзі надзвичайно чуттєво — чи то Лаура без зайвих слів бере на себе турботу про травмовану дитину по сусідству, чи то голуби на балконі ніжно вирощують зозуленя у своєму гнізді. І, як ви дізнаєтесь, жодна дрібниця не пройде повз увагу голуба!
Ця книга водночас надихає й розриває серце. Якщо ви стикаєтесь із подібними проблемами, читайте її у власному темпі. У своїй основі це історія про різні форми сім’ї, і вона змусила мене замислитися над тим, якою честю є турбота про того, кого ти справді любиш
(книга є і в українському перекладі)
05.05.202506:31
Друзі, що зараз читаєте? Діліться в коментарях. (Рубрика по понеділках)
Починаю читати книгу, яку обрали учасники мого книжкового клубу (до речі, у нас справжня демократія, я голосувала за іншу😁)💚
Починаю читати книгу, яку обрали учасники мого книжкового клубу (до речі, у нас справжня демократія, я голосувала за іншу😁)💚
13.05.202512:05
Для всіх, хто любить біг та книги
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
«Про що я говорю, коли говорю про біг»
Харукі Муракамі
4/5
Мемуари японського письменника Харукі Муракамі, де він ділиться своїм спортивним та письменницьким досвідом, знаходячи між першим та другим паралелі. Муракамі розповідає, як бувши власником бару вирішив стати письменником та як біг дисциплінував його життя. На момент написання книги автору було вже 58 років, тож крім того, що текст постає ретроспективою його життя, автор багато розмірковує і про прийняття старіння
З цікавого:
• автор філософськи розмірковує про суперництво та перемогу, вважаючи що головний суперник це і є ти сам та що важливим є «смак перемоги над собою»
• Муракамі сам навчився мистецтву перекладу (він перекладав на японську класичні твори англійською, наприклад Фіцджеральда) та вважає що знання набуті самостійно залишаються назавжди
• ось нам всім така проста та важлива істина про те, що треба робити те, що хочеш
Ніхто й ніколи не заохочував мене стати письменником, навпаки — від цієї ідеї здебільшого відраджували. Я сам цього хотів — і здійснив своє бажання. Так само ніхто не стане бігуном тільки тому, що хтось дасть йому таку пораду. Люди зазвичай бігають, бо хочуть цього
• найважливіші характеристики письменника на думку Муракамі:
1 – талант
2 – уміння зосереджуватись
3 – витривалість
• класна історія про те, як Муракамі та Ірвінґ якось бігали разом в парку (прочитайте!):
Один, що особливо мені запам'ятався, — це пробіжка 1983 року в Центральному парку з письменником Джоном Ірвінґом. Тоді я перекладав книжку «Випусти ведмедів на волю» і, коли був у Нью-Йорку, попрохав його про інтерв'ю. Він сказав, що зайнятий, але якщо я прийду вранці до Центрального парку, де він бігає, то ми зможемо поговорити на ходу. Бігаючи в парку рано-вранці, ми говорили про все на світі. Я не записував нашу розмову на диктофон і не міг робити нотаток, тож зараз лишився тільки радісний спомин про те, як ми двоє бігаємо на свіжому ранковому повітрі.
• назва книги посилається до назви збірки оповідань [мого улюбленого!] Реймонда Карвера «Про що я говорю, коли говорю про любов» (до речі, Муракамі перекладав японською і тексти Карвера)
Субʼєктивно
Мемуари звісно не поаналізуєш так як художні романи, адже «що хотів сказати автор», те він і сказав. Після того, як Муракамі закрив свій бар, у якому, як він зазначив, йому довелось багато спілкуватись з людьми, він закрився та став вести інтровертний спосіб життя. Про мемуари автора я б якраз і сказала, що вони доволі інтровертні, що Муракамі ніби привідкриває завісу, але відразу вимикає світло. Текст красивий та чесний, проте по-японськи стриманий (душі навиворіт як в мемуарах Кінга тут не буде). Проте. Якщо ви любите біг чи будь-який спорт, якщо вам знайоме таке відчуття під час вправ коли «я більше не можу!» перетворюється на «я не вірю, що я це зміг/змогла», то ви будете читати та подумки приємно кивати. А для всіх, хто ще ніколи не бігав чи не займався на постійній основі спортом, книга може стати джерелом натхнення для того, щоб розпочати свій шлях!
Раджу до читання, на цьому все💚
#ЗК_відгук 126 (20)
अधिक कार्यक्षमता अनलॉक करने के लिए लॉगिन करें।
