Допоки ти робиш те, що хочеш, ти щасливий.
Останні два роки я постійно запитую себе, чи я щасливий.
Очевидно, ми не могли ставити собі такі питання на початку 2022-ого року.
Але, зараз, нова реальність вже навколо, і «старі питання» теж потрохи знаходять лазівки у свідомості.
Найголовніше питання: «чи ти щасливий?».
Хочеться завжди давати відповідь «так». Напевно, це найголовніше, навіщо ми живемо. Бути щасливими.
Тому, так прикро розуміти, що стверджувальну відповідь на це питання ти дати не можеш.
Довгий час я не міг. Тому що, саме питання якось не доцільне до часів та обставин навколо. Не на часі.
Але, зараз, я почав ставити це питання інакше. Жінка допомогла.
«На скільки балів з 10 ти щасливий?»
Так вже набагато легше давати відповідь. Спробуй.
Мені сподобалось. Моя відповідь – 8. Спочатку я дав 7 балів, але потім передзвонив жінці через 3 години і доклав, що моя оцінка все ж таки 8.
Сподобалось те, що після початку війни я почав використовувати інші критерії для визначення «щастя».
Критерії, повʼязані з успіхом у будь-якій сфері, потіснились критеріями, повʼязаними з близькими, сімʼєю, більш «рідними обʼєктами».
А ще, коли я не маю помітних успіхів в тому, чого навчаюсь, чого намаюсь досягти, я почав відчувати інше.
Почав відчувати радість лише від того, що я взагалі можу це робити.
Що саме? Обрати обʼєкт вивчення або ціль і йти до неї так, як я це бачу. А не так, як за мене вирішують.
За ці роки мені довелось пройти через різні стани і етапи у своїй справі (як і тобі). І я почав бачити привід для радості та гордості, коли мені вдається будувати свій шлях за бажанням, а не за необхідністю.
Коли менше компромісів і більше сміливості.
Когда не від страху, а від віри в себе.
Нехай, ти ще не там, де мріється, але йти за мрією – це вже досягнення та привод відкупорити пляшечку улюбленного чогось-там.
Ти класний. Все в тебе вийде.
А ти, дівчинко, ще класніше.
Час настав.
