🤔🔥Друзі, ось у неділю хочу трішки відійти від політики ,від новин з фронту поговорити про мораль та закон...
У сучасному світі, особливо в умовах криз, воєн та масових переміщень людей, людина все частіше стикається з ситуацією, коли її права обмежуються під різними приводами.
І щоразу це подається переконливо, майже логічно — так, що багато хто навіть не помічає підміни.
При цьому використовуються три основні форми тиску, які легко прийняти за закон: мораль, закон та геополітика.
Вони звучать схоже, але мають різну природу та абсолютно різну юридичну силу.
Мораль - це категорія суспільної оцінки: що правильно чи неправильно на думку більшості, держави, пропаганди чи окремої групи. Не право і обов'язок.
Приклади морального тиску:
– «Ти маєш захищати Батьківщину, ти ж чоловік»
– «Чому ти не на фронті?»
– «А ти задонатив? Чому ти так мало донатиш?
– «Говори українською!»
– «Вас і так надто багато приїхало, ви забираєте наші ресурси»
– «Наші податки йдуть на вас»
– «Зараз не час скаржитися, у країні війна»
– «Справжні чоловіки не біжать, а йдуть до армії»
Це все — моральні конструкції, які не мають юридичної сили. Їхня мета — викликати провину, сором, почуття обов'язку. Але права людини не скасовуються тому, що хтось вважає, що так правильно.
Закон – це система обов'язкових норм, що діють у рамках конституції, міжнародних договорів та процедури. Його не можна підмінити гаслами.
Якщо країні не оголошено офіційний стан війни, немає правових підстав для загальної мобілізації.
Якщо Конституція України (стаття 3) прямо стверджує, що людське життя є найвищою соціальною цінністю, то жодна риторика про воєнний час не може виправдати її систематичного порушення.
Якщо міжнародні конвенції (наприклад, Конвенція про статус біженців 1951 року) забороняють відмову в притулку на підставі кількості заявників — будь-які формулювання на кшталт «вас занадто багато» є незаконними.
Закон – це не думка, не емоції та не риторика. Закон — це межа між правом та свавіллям.
Геополітика – це вже не про людину. Це про держави, інтереси, погрози та баланси сил між ними.
Фрази на кшталт:
– «На кону безпека держави»
– «Це не особисте питання, це глобальний конфлікт»
– «Зараз війна, потім розберемося із правами»
– «Війна все змінює»
означають лише одне:
Ваші особисті права в даний момент більше не є пріоритетом.
Саме тут постає головний парадокс.
Якщо державна юрисдикція вимагає від вас підпорядкування, але при цьому не дотримується власних конституційних норм, то вона де-факто втрачає свою легітимність.
Тому що державна юрисдикція – це не просто територія та структура. Це насамперед зобов'язання дотримуватися закону.
Якщо це зобов'язання ігнорується, юридична конструкція руйнується.
Держава продовжує існувати, але вже не як правова система, а як сила, яка діє поза законом.
Як не потрапити на цю заміну
Щоразу, коли у вас викликають почуття провини, страху чи обов'язку — запитайте себе:
Те, що від мене вимагають, — це мораль, закон чи політична доцільність?
Мораль - це як правильно, але на чиюсь думку.
Закон — це як годиться, з рівними обов'язками та правами.
Політика це як зручно, але комусь іншому.
Так працює маніпуляція.
Спочатку на вас тиснуть морально — ти мусиш, так треба.
Потім, якщо ви чините опір — посилаються на закон, але не дають вам посилання на конкретну статтю чи процедуру.
А якщо й це не спрацювало, то вам кажуть: це війна, це не час, це геополітика.
Але важливо пам'ятати:
Мораль не зобов'язує – вона може бути будь-якою.
Закон є обов'язковим, як і для вас, так і для держави.
Права або є, або немає. Решта — форма тиску, яку треба вміти розпізнавати і називати своїми словами.
Ну як вам ? Ви згідні з такими думками ,з таким баченням ?
Цікаво як ви вважаєте...🫶🤝
