Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

View

Николаевский Ванёк

View

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

View

Труха⚡️Україна

View

Николаевский Ванёк

View

Розповідь пошепки: поезія, казки

Blogs

Вірші, фентезі, міські легенди, історії, що я чую їх. Всі тексти належать одному автору - Юлії Баткіліній

TGlist rating

TypePublic

Verification

Not verified

Trust

Not trusted

LocationУкраїна

LanguageOther

Channel creation dateFeb 14, 2025

Added to TGlist

Jun 27, 2023

I own this channel

History of changes

Statistic of Telegram Channel Розповідь пошепки: поезія, казки

More details

Subscribers

193

24 hours00%Week

10.7%Month

41.9%

Citation index

0

Mentions0Shares on channels0Mentions on channels0

Average views per post

0

12 hours00%24 hours00%48 hours00%

Engagement rate (ER)

0%

Reposts0Comments0Reactions0

Engagement rate by reach (ERR)

0%

24 hours0%Week0%Month0%

Average views per ad post

0

1 hour00%1 – 4 hours00%4 - 24 hours00%

More details

Connect our bot to the channel to find out the gender distribution of this channel's audience.

Total posts in 24 hours

0

Dynamic

Latest posts in group "Розповідь пошепки: поезія, казки"

All posts

Reposted from:

Своя полиця

23.03.202510:08

🥳Вітаємо Юлію Баткіліну з днем народження!

Нехай муза завжди буде поруч, слова легко складаються в історії, а читачі з нетерпінням чекають на кожну вашу нову книгу! Бажаємо невичерпного натхнення, цікавих сюжетів, вірних друзів і безліч можливостей для здійснення творчих мрій. Нехай життя буде сповнене пригод, як найкращий роман, а всі сторінки майбутнього пишуться щасливими подіями.

🧡Дізнатися про авторку більше можна в інтерв'ю

📚СВОЯ ПОЛИЦЯ #деньнародження #сучукрліт

28.02.202507:39

20.02.202511:33

У неї всередині – храм. Потемніле від часу, повне протягів склепіння монастиря, в якому давно всі померли. Ікони винесли, настоятелька поїхала з місією у краї, де отруйні змії і яскраві квіти, а можливо, яскраві змії і отруйні квіти – щось із цього її убило. Хрести познімали, коли боролися з релігією і не перемогли. Лавки винесли, коли просто все закінчилося. Вона дістає довгий широкий бич і б’є себе по плечах, і дивиться у віконце з вибитим вітражним склом, де немає більше очей святого.

Їй здається, що якщо біль буде достатньо сильним, якщо страждання заповнить її вщерть, ця пустка розверзнеться, і всередину загляне творець усіх храмів і усіх пусток світу. Скаже: “Ти була чесна. Ти не жаліла себе. Ти не шукала собі винних. Твоя сорочка розірвана. Твоя спина в крові. Ти не можеш спати. Ти схопила запалення. Я благословляю тебе і дарую тобі право нарешті не страждати. Я покараю інших, хто не бичує себе, хто не прийняв своєї провини. Іди, дитя моє, ти прощенна, тепер це припиниться. Я не можу покарати тебе сильніше, ніж ти вже покарала себе сама. Ти молодець”.

Щоразу, коли її душа закипає від несправедливості, коли її життя трощить божевільний вітер, коли помирають найближчі, коли рвуться по живому любові і покликання, їй хочеться взяти довгий бич з металевими кінчиками – і бити себе до смерті, так, наче в собі вона вбиватиме ворога, наклепника, убивцю, крадія, дітогубця, тих, до кого не дотягнешся. Ту себе, що плутає дати, ту себе, що не подужала, збрехала, зрадила, через яку кришиться світ. Проте десь іще далі за храм у її душі є місце – можливо, задній двір, що заріс навпіл отруйними та лікарськими рослинами, дурманом і полином, материнкою і шипшиною. Там щебечуть птахи. Там синє небо. Там сидить хтось лагідний і терпляче чекає, коли вона вийде до нього. Тоді він скаже, що це так ніколи не працювало. Вона боїться цієї миті, бо не певна, чи у нього є інша ідея, на що їй спертись тепер.

04.06.202408:20

Темний ліс, де водяться книжки. Дуже затишний канал, авторка якого і пише, і читає — і глибоко замислюється над тим, що робить. Давайте її трохи підтримаємо. https://t.me/chorna_ryba

Reposted from:

Що там у Коморі?

09.05.202414:06

Ужгород, запрошуємо вас на вечір з письменницею!❤️

Книжкові посиденьки з Надією Вовк запрошують провести вечір разом із харківською письменницею Юлією Баткіліною та поговорити про її книгу «Перехід».

Герої книжки — сучасні українці, які живуть у час великого неспокою і великих змін. Серед них учасники розмовного клубу, де практикують українську мову, і працівниця маленької компанії, у якої складний період вдома і на роботі. Усі вони опиняються на перехресті саме у той момент, коли на світлофорі життя загоряється спочатку червоне, а потім жовте світло.

Є час роззирнутися навкруги і подумати, куди рухатися далі. Наважитися на вирішальний крок. Зробити вибір щодо власного переходу, який стосується мови, стосунків, політичної позиції чи свободи. І триматися цього вибору, навіть якщо більшість не бачить різниці.

📌Зустрічаємося у понеділок, 13 травня, о 18:00
📌 м. Ужгород, вул. Д. Донського, 6

Приходьте, будемо раді усім❤️

Reposted from:

Що там у Коморі?

16.04.202411:25

Маємо чудову новину!❤️

Відтепер на сайті інтернет-книгарні Yakaboo ви можете придбати електронні версії роману «Дорога на Асмару» Сергія Сингаївського та повісті «Перехід» Юлії Баткіліної 🎉

Книжки доступні у форматах epub, mobi, а також у мобільному застосунку Yakaboo.

Придбати електронну версію книги «Дорога на Асмару» можна за посиланням: https://www.yakaboo.ua/ua/doroga-na-asmaru-2760234.html

Електронна версія книги «Перехід»: https://www.yakaboo.ua/ua/perehid-2760235.html

09.04.202409:37

коли я помру, то люди напишуть таке
чому вона не виїхала з цієї країни ну це ж було очевидно
що вона робила на тій вулиці, в тому домі, на тій планеті конченій
тепер через неї застрелять собаку переможуть бацилу якась людина зовсім молода піде в тюрму
доки будемо це терпіти
і це
і це
і оте
а могла би жити проте їла картоплю фрі
подивіться всі на її некрасивий труп і запам'ятайте що вмерла вона від ліні спідниці короткої надто м'якого духу дурості власної зніміть рожеві окуляри панове
смерть у нас для простих людей
а депутати чомусь живі
я лише сподіваюся, що хтось сумуватиме за мною
яка я була
чого прагнула
чого не дописала ту книгу
не приїхала в гості
хоча б один
і обіцяю з того світу не читати коментарі

Reposted from:

Що там у Коморі?

05.04.202411:43

Розігруємо комплект книжок за донат😍

Дякуємо, що поділилися з нами, які додруки вас цікавлять❤️ Зовсім скоро одна з книг, які ви згадуєте в коментарях до попереднього допису, приїде з друку. Про це ми повідомимо додатково, а поки просимо вас долучитися до важливого збору.

Чоловік нашої прекрасної випускової редакторки Насті нині воює на південному напрямку. Його підрозділу аеророзвідки в складі групи морської піхоти потрібне авто для виконання бойових завдань.

Щоби допомогти якнайшвидше закрити потребу, ми відкрили допоміжну банку й запустили благодійний розіграш комплекту з трьох 📚:

🔸«Квітнева відьма», Майґуль Аксельссон
🔸«Німий бог», Юркі Вайнонен
🔸«13 новел», Юркі Вайнонен

Взяти участь у розіграші можна на нашій сторінці в мережі Інстаграм.

05.04.202409:17

Принагідно нагадую: у мене тут ще й книга є, якщо ви її ще не купили. https://komorabooks.com/product/perehid/

05.04.202409:17

ЗАМАЛЬОВКА
Каже, не знецінюю твій досвід,
каже, навіть в тінь твою не стану…
З берегів віддаленого ставу
вітерець приносить – і не досить
запахів лілеї і намулу,
і води, що рве усі загати.
Скльки там лишилось – небагато,
і ніщо цього не потамує.
Каже, вільний вихід, вільний виліт,
каже, все це буде так далеко…
В гнізда повертаються лелеки,
І весна над ними тихо квилить:
он летять, змагаються з кривою,
прилетять – а прихистку немає.
Каже, я тебе не обіймаю –
нащо двічі входити у воду.
Вітерець приносить – і не досить
запаху міцних зелених яблук.
Пам’ятаєш, каже, ми боялись,
ми іще тоді чогось боялись…
Пам’ять – шкірка яблука на дотик,
Луска риби – на тобі, небоже…
Що нас, каже, досі трохи живить?
по воді розходяться крижини,
і немає схожих…

26.03.202409:04

**
Першою не знайомитися.
Не дзвонити.
Не спати з ним на першому побаченні,
На другому,
На третьому,
Узагалі не спати, порядні дівчатка ночують удома.
Що за гріх,
Що за примха –
Кохати цього чоловіка так сильно,
Щоб заснути з ним поруч.
Йому ж немає коли.
Тобі ж немає коли.
Світ палає і кришиться,
Мов печиво, яке ти тисячу разів не спечеш.
Його б і не шкода: він стільки разів вас зраджував.
Та ви не маєте іншого, ось біда.
Кохати цього шаленого чоловіка,
Що не вміє себе берегти,
Народити від нього дитину,
Плакати за ним,
Не проводжати його.
(Вони скажуть, що ти вимахуєшся в інтернеті, а сама).
Тримати за руку, коли хлопці, ви ж у курсі, не плачуть.
Не тримати, бо воно йому надто болить, треба бути самому.
Кричати у небо.
Бути.
Бо світ кришиться, мов печиво,
Світ зраджує вас, мов слизьке зраджує ноги,
Лише кохання
Більше за страх.

22.03.202412:19

Світ перетворюється на гарбуз.
Сраний пластиковий гарбуз.
По знижці на Геловін у найближчому дешевому супермаркеті.
«Всі сторони будуть співпрацювати, щоб якнайкраще виконати свої зобов’язання.
…всім сторонам слід дотримуватися стриманості..
Не кричіть, коли вас ґвалтують: це може порушити стандарти спільноти».
…десять відсотків кешбеку.
Знижка при купівлі трьох.
Лампочка всередині не працює.
«Вам ніхто нічого не винен, подорослішайте вже, нарешті.
Подивіться на себе: диплом за сало,
Недоплачені податки за третій квартал.
Матюкаєтеся.
Ще наш сенатор вважає, що у вас надто здоровий колір обличчя.
Такі можуть битися без зброї, ви ж битиметеся, aren’t you?”
Ще там проблема з вимикачем,
Китай, ви розумієте.
Ми любимо, щоб атмосферу забруднювали подалі від нас,
А темні хмари на обрії можна відретушувати за допомогою
Ліцензійного Фотошопа.
Ми ж законослухняні люди.
Ви точно певні, що це повітря у нас спільне? Гм.
Підсумуємо: сраний гарбуз, дешево, багато, яскраво, не вмикається, бруднить пальці, димить, попри несправні контакти може вдарити током.
Але у нас немає іншого світу,
І трьох по акції немає,
Бо трьох не завезено, вибачте за незручності.
Повернення неможливе.
Біда.

21.03.202409:41

Засаднить моє місто садном – і все, минуло.
Що не день, то приходить хвиля, мене обнулює,
І лишає натомість небо, якесь понуре
І яскраву весну, що не радує, та триває.
То у серці моєму рана ніяк не гоїться,
Моя пустка, моя важка і неспинна гойдалка,
Наскрізний безкінечний вітер шумить неголосно,
Та затишшя ніде по-справжньому не буває.
І ніколи не склеїти небо моє пощерблене,
Хай би всі ви подохли, виродки, хай пощезли би,
Поки біль мій триває – є я, чого ж іще мені,
Чи не надто розкішна думка про те, як треба.
Поки біль мій триває, поки у серці тріщина,
Поки можна лишатися спраглими і невтішними,
поки я відчуваю горе – у них не вийшло і
Цей полумисок недощерблений
Все ще –
Небо.

18.03.202420:28

Смерть підносить любов. І нащо цей фотошоп?
Була би в тіні, сварилися б за дрібниці,
через поріг перечеплювались,
через малий грішок,
були би прості і ниці,
були б, як дурні синиці,
клювали би сало, не вмирали посеред шоу.
Розлука – така сволота, розмазує кольори,
Гіркий її смак не витравиш, він усюди,
і тягне ця нитка, тягне,
у болю є темпоритм,
витримують якось люди,
і я ось буду.
розлука і смерть, невитравлені щури,
погризено світ, пощерблено,
та не щез він.
Тримають його кохання
і непрощення,
і гнів старий.

09.03.202408:13

Жіночність
Щостоліття їх світ розлітався шматками скла.
Хоч спочатку блискучі скалки здавались бризками.
Ті, що мріяли бути поетками й танцюристками,
Мовчки ставали до сірих досвітніх лав.
Всі їх лав-сторі, усі їх гіркі освідчення,
Усі їхні сукні білі, пахкі, мереживні,
Всі їх листи, не отримані й не збережені,
Все їх вело до ув’язнення і увічнення.
Що їм із того безсмертя, мій любий боже?
Що їм із тих присвят, нагород і почестей,
Якщо їх забрали дочасно війна і пошесті,
А їхні слова рознесені перехожими?
Не покаране зло затиха до нового вибрику.
Щостоліття сліди війни розмиває зливами.
Онучкам лишається бути впертими і сміливими
І старовинні фото – в кращому випадку.

All posts

Nothing found 😢

More details

Records

05.04.202523:59

193Subscribers

31.01.202123:59

200Citation index

16.03.202423:59

425Average views per post

18.04.202511:49

0Average views per ad post

27.03.202423:59

30.95%ER

10.03.202423:59

257.58%ERR

Розповідь пошепки: поезія, казки