🐥🌟⭐️😒😋🥰🥸🥰
13. У цілій Галії є лише дві категорії людей, які мають якесь значення і повагу. До простих людей ставляться так само, як до рабів. Поодинці з власної ініціативи людина не має права вирішувати і не має права відвідувати будь-яку нараду. Багато з них пригноблені боргами чи надмірними обовʼязками або без-правністю з боку заможних, віддаються в неволю аристократам, які мають на них всі права, що й пани на своїх рабів. Але що стосується цих двох категорій, то одні є друїди, інші — аристократи. Перші дотичні до справ божих, дбають про громадські й приватні пожертви, тлумачать релігійні питання; до них приходить багато мешканців на навчання, і взагалі, їх дуже поважають у Галлії. Бо майже у всіх суперечливих питаннях, публічних і приватних, вирішують вони, особливо якщо злочин було скоєно, якщо є суперечки щодо успадкування або з питань меж, вони також встановлюють винагороду і визначають розмір штрафів. Якщо хтось, будь-яка особа чи племʼя, не підкоряється їхньому суду, вони позбавляють його участі в жертвопринесеннях. Це найважче для галлів покарання. Ті, кого стосувалося таке покарання, прирівнювалися до безбожників і злочинців, кожен їх сторонився, уникав контактів і розмов із ними, щоб самому не бути нещасним від цих звʼязків. Вони не мають права вимагати справедливості, їм не довіряють ні в чому. На чолі всіх друїдів є той, хто має найбільшу повагу серед них. Після його смерті спадкоємець або хтось, хто вирізняється серед інших заслугами, або в тому разі, коли є багато рівних, за друїдів голосує; а іноді навіть зі зброєю в руках вони борються за пріоритет. У певний період року в країні карнутів, а цей район вважається центром усієї Галлії, друїди сидять на священному місці для проведення судів. Усі, хто має суперечливі питання, приходять сюди з усіх куточків і підкоряються їхнім вирокам і постановам. Вважається, що це вчення постало в Британії, а звідти було перенесено до Галлії, а ті, хто хоче вивчити його краще, їдуть туди на навчання.
🐥🌟⭐️😒😋🥰🥸🥰
14. Друїди зазвичай не беруть участі у війнах і не сплачують податків на рівні з іншими, але звільняються від військової служби та інших обовʼязків. Багато молоді, заохочуваної цими привілеями, добровільно зголошується до них на науку. Посилають їх туди також батьки і родичі. Так само там учили запамʼятовувати велику кількість віршів. Деякі й по двадцять років витрачали на навчання. Вважають, що все, чого навчать грецькою абеткою. Мені здається, що цей принцип був започаткований з двох причин: вони не хочуть, щоб їхнє навчання стало доступним для загалу, щоб учні, використовуючи письмо, не зневажали старань тренувати пам'ять. Зазвичай багато людей вважає, що за допомогою письма можна легше вивчити текст напамʼять. Друїди передусім хочуть прищепити переконання, що душа не вмирає, але переходить після смерті від одного тіла до іншого, і вони вірять, що ця віра, усуваючи страх смерті, стимулює якомога більшу хоробрість. Крім того, вони багато міркують про зірки і їхній рух, про розміри світу і країн, про природу, про силу і можливості безсмертних богів і передають ці знання молодим людям.
🐥🌟⭐️😒😋🥰🥸🥰
16. Увесь галльський народ є надзвичайно побожним, а тому ті, хто ставав немічним або перебував на війні чи в небезпеці, жертвують тварин або людей чи обіцяють, що таку жертву складуть. А складаючи жертви, користуються допомогою друїдів, бо вважають, що прихильність богів не можна здобути інакше, як тільки сплачуючи людським життям за інше людське життя, і такі жертви робили від імені громади. Деякі племена використовують для цього величезні ляльки, окремі члени яких виткані з прутів і заповнюються живими людьми; після того як їх підпалюють, ці люди помирають, охоплені полумʼям. Вони вважають, що для безсмертних богів найприємнішими жертвами є ті, кого спіймано на крадіжці, безчинствах або стидовиськах.

Ті, чиїх тіл не знайшли, повертаються.
Ті, кого не ідентифікували, а їхній прах поховали у спільній могилі, повертаються.
Ті, хто не залагодив важливих справ, повертаються.
Ті, хто відчуває лють, повертаються.
Ті, хто кохає, повертаються.
Ті, хто не усвідомив власної смерті, повертаються.
Ті, кого не відпускають їхні рідні, не можуть піти.

Духи в Тохоку почали з'являтися приблизно через п'ять місяців після цунамі. Жінки зупиняли таксівки, давали адресу, а коли авто рушало, танули в повітрі. Таксисти їхали за вказаною адресою лише для того, щоб побачити голі фундаменти будинку, який знищило цунамі. Пожежників викликали гасити пожежу за адресами, яких уже не існувало. Робітник, котрий працював на узбережжі, відчув, що його хтось плескає по плечу. Озирнувся, але поруч нікого не було. Лише вдома дружина побачила в нього на сорочці чорний відбиток долоні. Біля зруйнованої овочевої крамнички мешканці бачили черги до каси, якої насправді не існувало. Водії розповідали про тіні людей, що тікали в бік гір, ніби мусили безупинно відтворювати останні миті свого життя. Матері казали, що їхні діти, які потонули, приходять додому гратися улюбленими іграшками, переставляють кубики конструктора, вмикають музичні скриньки. А одна жінка перестала виходити з дому, бо в кожній калюжі бачила очі утоплеників.

Дехто звертається до екзорцистів. А інші зумисне шукають духів. Коли смеркає, їдуть до моря, чекають на пляжі або там, де колись стояв їхній будинок. Хочуть іще раз побачити коханих, яких змила хвиля. Не можуть забути.

Постійно відчувають біль. Біль холодної половини ліжка. Біль однієї пари приборів на столі. Біль одного квитка в кіно. Біль тиші у відповідь на поставлене запитання. Біль, коли в шухляді знаходиш написаний її почерком список покупок. Біль не дозволяє піти. Можна збожеволіти від болю. Краще спробувати порозмовляти з померлим.

Це можна залагодити. Треба тільки поїхати на саму північ Тохоку, в провінцію Аоморі й знайти ітако.

Ітако — шаманка, шептуха, медіумка. Три роки тренувань, прокидання о другій ночі, обливання холодною водою, вивчення напам'ять мантр від зубного болю, болю в животі й болю душі. Колись це був шанс для сліпих дівчаток. Тим, хто не бачить зовнішнього світу, вочевидь, легше дивитися на внутрішній світ.

Вони не хизуються своїми здібностями.

Чужим кажуть, що нічого такого не вміють. У них є чоловіки (або теперішні, або колишні) й діти. Звичайна робота. Тільки місцеві знають, що дружина пекаря може допомогти поговорити з покійним батьком. Найпростіше зустрітися з ними на горі Осоредзан — проклятій горі на кінці японського острова Хонсю, з якої здіймаються сірчані випари. На горі стоїть буддистський храм, віряни кажуть, що це останній пункт перед воротами пекла. Тут тече річка Сандзу. Далі вже тільки померлі душі. Двічі на рік, коли померлі стають активніші, ітако ставлять шатра на дорозі до храму. На прохання тих, хто в траурі, дозволяють померлим вселитись у своє тіло й відповідати на запитання. Колись сюди приїжджало понад десять ітако. Тепер тільки дві. Решта померли або надто хворі, щоб увесь день сидіти в білому вбранні й викликати померлих. Зрештою, отих справжніх ітако, які вчилися і справді розмовляють із померлими, залишилося десятеро, максимум дванадцятеро.

А коли таких людей не вистачає, вони можуть вирішити пожертвувати і невинними людьми.
🐥🌟⭐️😒😋🥰🥸🥰
17. З богів найшанованішим є Меркурій, який має найбільше зображень. Вважається, що саме він є винахідником усіх мистецтв, путівником на шляхах і під час подорожей; він сприяє збагаченню та в комерційних справах. І тільки після нього шанують Аполлона, Марса, Юпітера і Мінерву. Ці боги мають майже таке саме втілення, як і люди: Аполлон відганяє хвороби, Мінерва навчає таємниць мистецтв і ремесел, Юпітер виконує найвищу владу над небесними тілами, Марс керує війнами. Коли доводиться брати участь у війнах, він одержує частку того, що здобуто на війні, а після перемоги йому дарують усе, що живе, а решту здобичі зносять в одне місце. У багатьох племен купи такої здобичі можна знайти у святих місцях. Нечасто трапляється, аби хтось, ігноруючи релігійні обряди, наважився взяти щось із жертовної купи. За цей злочин призначається найважча смертна кара в муках.
🐥🌟⭐️😒😋🥰🥸🥸 
18. Усі галли доводять, що вони є нащадками отця Діта, і кажуть, що так навчають друїди. Час вони ділять не днями, а ночами. Дні народження, початок місяців і років розраховують так, що ніч завжди передує дню. Що стосується інших звичаів, то вони відрізняються від тих, які мають інші народи, тим, що їхні діти до досягнення зрілості можуть пройти військову службу. Брати участь у публічних справах дітям не дозволяють і вважають за непристойне, коли син у хлопʼячому віці зʼявляється поза домом у присутності батька.

КиївПрайд збирається провести квір-фестиваль у Києві у Троїцьку батьківську суботу та свято Трійці.