Regnum Aeternum

«Все найкраще я жертвував для мого одного ідеалу на цьому світі — для улюбленого українського народу. І тут я мав багато розчарувань — однак мій ідеал залишився чистим як хрусталь і залишиться таким до моєї смерті»

Хто на кого орієнтується?

Всі різноманітно. Один на особу. Другий на партію. Третій на форму влади. Четвертий на чужі держави. І з останніх один на Польщу, другий на Німеччину, третій на Антанту і т. д.

Це сектанство!

Колись в Росії люди гинули, в вогонь лізли із за того, чи молитись двома чи трьома пальцями? Чи казати "Господи помилуий" чи "Господи помилуй“.
Це далека від народу інтелігенщина!

Кожний має свою програму, гасло, тактику. Але всі ми збираємось будувати одну Велику, Єдину, Неділиму Україну. Кожний тягне в свою сторону!… Розкол сил, розпад, катастрофа! Сварки, наради, лайки — це інтелігентська спеціальність, із якої ми не виліземо до дійсної будови України.

Як можна опиратись на меншості, дуже маленькі, нікчемні і слабі? А хіба не меншість ті окремі особи, партії, поборники форми влади? Нікчемна меншість?

Наша орієнтація — одна: нарід, нарід і ще нарід. Він є сила, титан. В його руках вся влада. Без народу сектанти жити не можуть.

Але без сектантів — інтелігентів — дилетантів народ проживе!

Катастрофа дуже далеко зайшла. Але ще не пізно, щоб урятувати справу. Покиньмо всі гасла, програми, секти, орієнтації і злучаймось з народом. Ми — інтелігенція мусимо бути тільки першими робітниками на службі народній. Але не навпаки, як досі було, де народ нам служив. Час панування меншості над більшістю вже минув. Народ нам все дає. А що ми йому дали? Сором нам і дітям нашим, коли згадаємо про нашу роботу. Повний розвал — це дарунок сектантів народові. "Після мене хоч потоп“ — каже французька приказка. Це гасло наших сектантів! Хто не орієнтується на народ, на самостійну Україну — той зрадник батьківщині. Тільки тоді наш народ прийме свою інтелігенцію, коли вона зречеться свого партійного сектанства і разом з ним стане в одну міцну лаву до будови вільної незалежної України.

Париж… На дворі теплінь, не дивлячись на початок лютого, коли у нас на Україні морози. На вулицях багато освітлення, якого нема нігде в Центральній Европі. Рух на вулицях теж великий, переважно автомобільний. Знайомлюсь з українською колонією і констатую, що тут більш партій і напрямків, ніж українців. Посольство наше стоїть цілком особливо, і не знайшов ні одного українця, який би заявив себе прихильником цеї державної інстітуції, а навпаки — майже кожен з українців спричинився до того, щоб дискредитувати цю установу, цеб то — дискредитувати її персональний склад, з графом Тишкевичем на чолі. Бідні французи аж за голову беруться, коли заговориш з ними про українські справи.