Вчусь читати в 50
03.05.202517:58
Транзишин. Олександр Михед
#vivat
Це збірка коротких оповідань. Але згадка про деякі, схоже, залишиться в пам’яті надовго. Спробую коротко і вам розказати чим саме зачепило кожне.
1) Червоний світанок. Його найкраще описати за допомогою цитат. Щоб не стати
варто зробити дещо зовсім просте:
І тоді є надія, що таки зачнеться
2) Неймовірна справа "Кишенькового оракула"
Я не читала "Жовтолику" і сумніваюсь, що Ребекка Кван читала текст Михеда, але якийсь зв'язок між ними є😉
3) Ліфт
Мені здається, з початком війни ми іноді стаємо менш емпатичними і вважаємо, що дещо
Але якщо спробувати прочитати цей текст з намаганням зрозуміти відчуття людини в певних умовах
стає трохи не по собі🥹
4) Поєдинок
Це коктейль із "Пітьми" Павлюка та "Катерини" Шевченка. Можливо там є й ще якісь інгредієнти, яких я не відчула. Тож спробуйте його самі. Головне пам’ятати:
5) Мороки
Здається автор любить Конотопську відьму — правда тут "відьму" не топлять, а спалюють. Є тут і пояснення цим діям людей з точки зору дослідників головного мозку(візуальним поясненням буде славнозвісна картина Босха)
6) Віруси любові
У мене було дивне відчуття, що читаю суміш Орвела та Поланіка. Дивне, бо хоча я не читала "1984", чомусь здається, що <strike>ноги</strike> задум Михеда виросли саме з цього тексту Орвела. І так само нічого не читаючи в Поланіка, відчула відсилку до його "Чарівна ти"(якось читала анотацію та відгуки).
Тож кому цікаво — спробуйте порівняти🧐
А ще, у вас буде можливість порівняти деякі моменти і з "Часосховищем" Господінова, якого я ще теж не читала, щоб сказати напевно.
Ще мене здивувало, що незважаючи на певні моменти, які викликали огиду, все ж хотілося читати далі(цікаво, до речі, наскільки цей текст по-іншому сприймається читачами-чоловіками😏)
І хоча десь згодна, що
все ж нікому не побажаю відчути саме той біль, який переживає головний герой 😢
7) 18, 17, 6, 3, 2, 2, 1
Я не помилилася, це не перелік сторінок, а назва оповідання і, здається, найбільш дивна назва, що мені траплялася. І саме оповідання найбільш дивне з усіх. І найменш зрозуміле для мене🤷♀️🙈🤔
8) Транзишин
Коли писала про біль в п.6, це я ще не знала, що чекає мене в цьому оповіданні. Мені складно(і я вдячна Всесвіту за це) зрозуміти <strike>чому</strike> як люди все-таки зважуються на подібні кроки, після яких фізичний біль виходить, думаю, на зовсім інший рівень. Але і він, мабуть, ніщо в порівнянні з болем емоційним💔
Здається, автор своїм текстом таки застерігає від певних необдуманих дій(не дарма ж він говорить про F63.9 як Хворобу кохання, якої насправді не існує)🤔
9) Покарання мисливця
Тепер я знаю, що існує така картина та що її написав нідерландський художник Паулюс Поттер. Що саме символізує це його полотно, я можливо ще спробую почитати, бо поки всі посилання траплялися російською. Можливо, це оповідання перегукується з п.7 і можливо навіть кількість звірів там однакова?🤔(вибачте, але перевіряти мені ліньки)
Але цей текст(та картина) призвели до думки, що таки так, іноді, щоб вижити, зброю до рук беруть ті, кому це зовсім не властиво🥺
10) Онан
З такою назвою я очікувала тут дещо зовсім інше(особливо після п.6😉). І не очікувала, що це оповідання найбільш зачепить💔
Тож бажаю всім вам натхнення ділитися своїми історіями і так ростити своїх дітей, щоб і їм не було що замовчувати🥺
Не все і не всім зайде в цій збірці, але я б радила спробувати, хоча б, щоб відчути стиль автора.
Я точно не жалкую, що витратила на неї свій час🤗❤️
#vivat
Це збірка коротких оповідань. Але згадка про деякі, схоже, залишиться в пам’яті надовго. Спробую коротко і вам розказати чим саме зачепило кожне.
1) Червоний світанок. Його найкраще описати за допомогою цитат. Щоб не стати
клонами себе, зробленими на китайській фабриці
варто зробити дещо зовсім просте:
треба тут прибрати
І тоді є надія, що таки зачнеться
чудесний світ новий
2) Неймовірна справа "Кишенькового оракула"
Я не читала "Жовтолику" і сумніваюсь, що Ребекка Кван читала текст Михеда, але якийсь зв'язок між ними є😉
Ви можете судити мене за мої злочини. Але ніхто не зможе сказати, що я — автор чужої книжки
3) Ліфт
Мені здається, з початком війни ми іноді стаємо менш емпатичними і вважаємо, що дещо
це не найстрашніше, що може статися
Але якщо спробувати прочитати цей текст з намаганням зрозуміти відчуття людини в певних умовах
без перерв. Не відволікаючись ні на що
стає трохи не по собі🥹
4) Поєдинок
Це коктейль із "Пітьми" Павлюка та "Катерини" Шевченка. Можливо там є й ще якісь інгредієнти, яких я не відчула. Тож спробуйте його самі. Головне пам’ятати:
коли люди і янголи відвертаються від тебе, лишаються лишень чорти🥹💔
5) Мороки
Здається автор любить Конотопську відьму — правда тут "відьму" не топлять, а спалюють. Є тут і пояснення цим діям людей з точки зору дослідників головного мозку(візуальним поясненням буде славнозвісна картина Босха)
Найстрашніше, що нас всіх забирають подалі від реальності, у глиб мороку. І навіть якщо ти захочеш, то все одно не зможеш припинити цей спектакль. Не зможеш спалити весь театр💔
6) Віруси любові
У мене було дивне відчуття, що читаю суміш Орвела та Поланіка. Дивне, бо хоча я не читала "1984", чомусь здається, що <strike>ноги</strike> задум Михеда виросли саме з цього тексту Орвела. І так само нічого не читаючи в Поланіка, відчула відсилку до його "Чарівна ти"(якось читала анотацію та відгуки).
Тож кому цікаво — спробуйте порівняти🧐
А ще, у вас буде можливість порівняти деякі моменти і з "Часосховищем" Господінова, якого я ще теж не читала, щоб сказати напевно.
Ще мене здивувало, що незважаючи на певні моменти, які викликали огиду, все ж хотілося читати далі(цікаво, до речі, наскільки цей текст по-іншому сприймається читачами-чоловіками😏)
І хоча десь згодна, що
без болю справжнього кохання не буває
все ж нікому не побажаю відчути саме той біль, який переживає головний герой 😢
7) 18, 17, 6, 3, 2, 2, 1
Я не помилилася, це не перелік сторінок, а назва оповідання і, здається, найбільш дивна назва, що мені траплялася. І саме оповідання найбільш дивне з усіх. І найменш зрозуміле для мене🤷♀️🙈🤔
8) Транзишин
Коли писала про біль в п.6, це я ще не знала, що чекає мене в цьому оповіданні. Мені складно(і я вдячна Всесвіту за це) зрозуміти <strike>чому</strike> як люди все-таки зважуються на подібні кроки, після яких фізичний біль виходить, думаю, на зовсім інший рівень. Але і він, мабуть, ніщо в порівнянні з болем емоційним💔
Здається, автор своїм текстом таки застерігає від певних необдуманих дій(не дарма ж він говорить про F63.9 як Хворобу кохання, якої насправді не існує)🤔
9) Покарання мисливця
Тепер я знаю, що існує така картина та що її написав нідерландський художник Паулюс Поттер. Що саме символізує це його полотно, я можливо ще спробую почитати, бо поки всі посилання траплялися російською. Можливо, це оповідання перегукується з п.7 і можливо навіть кількість звірів там однакова?🤔(вибачте, але перевіряти мені ліньки)
Але цей текст(та картина) призвели до думки, що таки так, іноді, щоб вижити, зброю до рук беруть ті, кому це зовсім не властиво🥺
Під деревом танцюють коза з ведмедем, а косуля з коровою. Немає меж їхній радості.
Їхню смерть убито
10) Онан
З такою назвою я очікувала тут дещо зовсім інше(особливо після п.6😉). І не очікувала, що це оповідання найбільш зачепить💔
Часом краще лишати свої історії при собі
Тож бажаю всім вам натхнення ділитися своїми історіями і так ростити своїх дітей, щоб і їм не було що замовчувати🥺
Не все і не всім зайде в цій збірці, але я б радила спробувати, хоча б, щоб відчути стиль автора.
Я точно не жалкую, що витратила на неї свій час🤗❤️
Reposted from:
📚 Непозбувний книгочитун
29.04.202516:00
Отже, діло було так.
Щоб зібрати більше грошів, вчора я раптово вирішила написати Любко Дерешу, спитати, чи не підписав би він мій примірник "Погляду Медузи"?
З'ясувалося, що він знає про існування цього каналу, а коли дізнався про розіграш, вигріб усі свої залишки книжок, які мав вдома, і віддав нам ❤️. Вчора ввечері ми зустрілися, він їх підписав і передав.
В підсумку маю ще 9 (дев'ять) "Поглядів Медузи" для цього розіграшу (в книгарнях їх практично не лишилося, хіба якщо дуже пощастить).
8 з них з підписом "Читачам каналу Непозбувний книгочитун", а один - з підписом, датованим 2024 роком (кажу ж - вигрібав все, що було вдома). Кому з переможців який дістанеться - не знаю, це буде рендомно.
Тепер ми беремо ту саму банку зі збором для фонду Гуркіт і донейтимо. В ній вже 40К грн, але ж книжок тепер багато! І вони з підписом! Тож і суму розраховую зібрати велику. Нагадаю, збираємо на FPV на оптоволокні для батальйону безпілотних систем "Булава" в складі 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців.
- усі, хто донейтив на розіграш мого примірника, продовжують брати участь у розіграші цих книжок (спеціально для цього не створювала нову банку, а лишила ту ж саму);
- умови такі самі: кожна 1 грн підвищує шанси на виграш. Скільки гривень задонейтите, така буде і кількість "квитків".
- традиційно: якщо донейтите не з Моно, вказуйте свої контакти у примітках. Щоб я вас потім знайшла.
- Усі 9 книжок розіграю рівно за тиждень, у вівторок, 6 травня, через спеціальний сервіс Монобанку. Доставка - з мене, і ще до кожної книжки додам закладинку каналу.
Ну шо, зберемо <strike>100К гривень</strike> 150К гривень? 🤗
банка тут
банка тут
банка тут
Щоб зібрати більше грошів, вчора я раптово вирішила написати Любко Дерешу, спитати, чи не підписав би він мій примірник "Погляду Медузи"?
З'ясувалося, що він знає про існування цього каналу, а коли дізнався про розіграш, вигріб усі свої залишки книжок, які мав вдома, і віддав нам ❤️. Вчора ввечері ми зустрілися, він їх підписав і передав.
В підсумку маю ще 9 (дев'ять) "Поглядів Медузи" для цього розіграшу (в книгарнях їх практично не лишилося, хіба якщо дуже пощастить).
8 з них з підписом "Читачам каналу Непозбувний книгочитун", а один - з підписом, датованим 2024 роком (кажу ж - вигрібав все, що було вдома). Кому з переможців який дістанеться - не знаю, це буде рендомно.
Тепер ми беремо ту саму банку зі збором для фонду Гуркіт і донейтимо. В ній вже 40К грн, але ж книжок тепер багато! І вони з підписом! Тож і суму розраховую зібрати велику. Нагадаю, збираємо на FPV на оптоволокні для батальйону безпілотних систем "Булава" в складі 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців.
- усі, хто донейтив на розіграш мого примірника, продовжують брати участь у розіграші цих книжок (спеціально для цього не створювала нову банку, а лишила ту ж саму);
- умови такі самі: кожна 1 грн підвищує шанси на виграш. Скільки гривень задонейтите, така буде і кількість "квитків".
- традиційно: якщо донейтите не з Моно, вказуйте свої контакти у примітках. Щоб я вас потім знайшла.
- Усі 9 книжок розіграю рівно за тиждень, у вівторок, 6 травня, через спеціальний сервіс Монобанку. Доставка - з мене, і ще до кожної книжки додам закладинку каналу.
Ну шо, зберемо <strike>100К гривень</strike> 150К гривень? 🤗
банка тут
банка тут
банка тут
24.04.202504:28
Думаю, ми з вами вправі вважати, що це божевілля почалося ще в 2014.
А зараз вже мабуть у всьому світі все менше тих, хто зважиться сміятися
Але, на жаль, після таких ночей як сьогодні розумієш, що саме українців тримають
Транзишин. Олександр Михед
Тому ми з вами також вправі зняти напругу після безсонної ночі:
- Дронопад (сюди йде мій щомісячний максимальний платіж)
- Ахіллес (гарна допомога гарним людям гарно робити свою справу)
- 3-я ОШБр (ця бригада відома всім, тож просто нагадаю про можливість виграти ще купу книг).
Я посеред ночі закинула на цю банку, захотілося підтримати Настю, яка сьогодні
А ще вона тут обіцяє за донат від 50 грн розіграти чудову книгу📘
А зараз вже мабуть у всьому світі все менше тих, хто зважиться сміятися
в обличчя абсурду, що насувався на них
Але, на жаль, після таких ночей як сьогодні розумієш, що саме українців тримають
на півсхлипі від смерті
Транзишин. Олександр Михед
Тому ми з вами також вправі зняти напругу після безсонної ночі:
- Дронопад (сюди йде мій щомісячний максимальний платіж)
- Ахіллес (гарна допомога гарним людям гарно робити свою справу)
- 3-я ОШБр (ця бригада відома всім, тож просто нагадаю про можливість виграти ще купу книг).
Я посеред ночі закинула на цю банку, захотілося підтримати Настю, яка сьогодні
своїми очима побачила вибух ракети💔
А ще вона тут обіцяє за донат від 50 грн розіграти чудову книгу📘
19.04.202512:36
Сумувати не сумую... Що загадаю, зроблю. Їсти маю що... весело мені... а може буде ще ліпше...
При мені дуже велике щастя... Таке щастя, що не покине тебе ніколи...
Її щастя не може ніколи її покинути
👆Перша цитата — з "Некультурної" Ольги Кобилянської (повний відгук тут), написаної в 1896 році.
Можна прожити дуже драматичне життя, дуже складне і бути абсолютно щасливою людиною при цьому. Я не знаю жодної по-справжньому щасливої людини, у якої було легке, просте життя. Людина створена для щастя, людина – коваль свого щастя — це не ілюзія. Питання в тому, хто і як розіграє свою партію, наскільки протримається, тут потрібно дуже багато власних зусиль і дуже багато везіння. Але я відповідальна за якість свого життя і я можу вибрати щастя, тобто я можу не сприймати щастя як максимально сприятливий збіг обставин, а сприймати його як досвід, який вдалося інтегрувати, вдалося прийняти важкі ситуації, з яких вдалося вибратися. Ця історія подолань теж частина мого щастя
👆Друга цитата — ось з цієї розмови Юлії Бориско з психоаналітикинею Оленою Платовою, записаного в 2025.
Тобто те, до чого прийшли наші психологи через 130 років, героїні Кобилянської знали ще тоді🤌
Хтось ще має сумніви в психотерапевтичних здібностях цієї письменниці?😉🤗❤️
14.04.202505:48
Вчора зовсім не читалося, але багато часу було, щоб подумати, чи й помислити, як роблять книжні люди(про це напередодні прочитала тут)
От, здається, вже давно в нашій бульбашці ніхто не шукає слів, щоб довести росіянам наскільки вони неправі, коли кажуть, що ми брати/сестри, та ще й рідні.
А так як останнім часом часто повертаюсь думками до серіалу "Юнацтво", то таке от порівняння прийшло в голову👇
Дитина вчинила найстрашнішій вчинок — вбивство. І батьки, замість засудити сина чи й взагалі від нього відмовитися, намагаються не тільки визнати свою частину провини, а й підтримати свою кровинку, наскільки це можливо в тих обставинах.
Бо це СПРАВЖНІ РІДНІ ЛЮДИ.
Якщо ж росіяни <strike>вважають нас</strike> намагаються всім довести, що ми одна сім'я, то ЧОМУ ж вони ВБИВАЮТЬ НАЙРІДНІШИХ?😡
От, здається, вже давно в нашій бульбашці ніхто не шукає слів, щоб довести росіянам наскільки вони неправі, коли кажуть, що ми брати/сестри, та ще й рідні.
А так як останнім часом часто повертаюсь думками до серіалу "Юнацтво", то таке от порівняння прийшло в голову👇
Дитина вчинила найстрашнішій вчинок — вбивство. І батьки, замість засудити сина чи й взагалі від нього відмовитися, намагаються не тільки визнати свою частину провини, а й підтримати свою кровинку, наскільки це можливо в тих обставинах.
Бо це СПРАВЖНІ РІДНІ ЛЮДИ.
Якщо ж росіяни <strike>вважають нас</strike> намагаються всім довести, що ми одна сім'я, то ЧОМУ ж вони ВБИВАЮТЬ НАЙРІДНІШИХ?😡
10.04.202518:21
Жизня. Олег Сенцов
#ВСЛ
Бралася за книгу без великих очікувань, просто захотілося прочитати про становлення характеру цієї неординарної особистості.
Я не читала раніше книг Сенцова, не бачила фільм "Носоріг", який він зняв, але свого часу вболівала за його звільнення з російського полону та дуже вдячна за його особистий внесок у захист України.
Але, на жаль, ця його книга мене не захопила, хоча й було на початку кілька цікавих моментів та несподіваних словесних формулювань. Загалом же текст досить сухий, а герой видається трохи зарозумілим для того віку. Можливо справа в перекладі.
До речі, після нього йде оригінал російською(тільки от для чого, я не розумію).
Як не зрозуміла й ось цього:
Що ж, свою книгу Анастасія Левкова "За Перекопом є земля" написала не даремно, її точно варто читати, а може й перечитувати, багатьом з нас🥺💔
А от останнє речення з книги Сенцова мені запам'яталося:
Досить, налазилися, маємо той паркан тримати в незламному стані, а сітку бажано з колючого дроту😡
#ВСЛ
Бралася за книгу без великих очікувань, просто захотілося прочитати про становлення характеру цієї неординарної особистості.
Я не читала раніше книг Сенцова, не бачила фільм "Носоріг", який він зняв, але свого часу вболівала за його звільнення з російського полону та дуже вдячна за його особистий внесок у захист України.
Але, на жаль, ця його книга мене не захопила, хоча й було на початку кілька цікавих моментів та несподіваних словесних формулювань. Загалом же текст досить сухий, а герой видається трохи зарозумілим для того віку. Можливо справа в перекладі.
До речі, після нього йде оригінал російською(тільки от для чого, я не розумію).
Як не зрозуміла й ось цього:
У Макара була велика родина. Його батьки... були хохлами з відповідною вимовою та звичками, вони переїхали у Крим звідкись із України
Що ж, свою книгу Анастасія Левкова "За Перекопом є земля" написала не даремно, її точно варто читати, а може й перечитувати, багатьом з нас🥺💔
А от останнє речення з книги Сенцова мені запам'яталося:
А паркан — там, де й був, і прогнута сітка є, от тільки перелазити вже ні до кого
Досить, налазилися, маємо той паркан тримати в незламному стані, а сітку бажано з колючого дроту😡
03.05.202505:48
Сподіваюсь, нікому з вас не доводилося так провести вечір п'ятниці😉
Українців, звісно, зараз можуть чекати зовсім інші небезпеки та ще й кожного дня💔
Але принаймні ми з вами, навчені періодом блекаутів, навряд чи зайшли б в ліфт без телефону😎🥺
Транзишин. Олександр Михед
Українців, звісно, зараз можуть чекати зовсім інші небезпеки та ще й кожного дня💔
Але принаймні ми з вами, навчені періодом блекаутів, навряд чи зайшли б в ліфт без телефону😎🥺
Транзишин. Олександр Михед
28.04.202516:06
Здається, <strike>дядя Гоша</strike> Михед ще в 2017 вже про щось здогадувався🤔🥺
Хоча, в наступному реченні стає зрозуміло, що в дечому таки, на жаль, і помилявся:
💔💔💔
Транзишин. Олександр Михед
Хоча, в наступному реченні стає зрозуміло, що в дечому таки, на жаль, і помилявся:
Але не буде крові
💔💔💔
Транзишин. Олександр Михед
22.04.202517:02
Хоча Валя вже кілька тижнів наполегливо розповідала про роботу над своїм новим інтерв'ю на каналі in book we trust з Серафимою Білою, я не реагувала. І геть не збиралася це дивитися🤷♀️. Бо тема ну зооовсім не моя(що тут поробиш, мені моторошний весь той ваш горор🫣, я й так препогано сплю☹️).
Але коли YouTube вже сам мені підкинув цей випуск на каналі, вирішила <strike>глянути одним оком</strike> не чинити супротиву.
І... мені сподобалося👍
Те, що Валя зможе так щиро провести розмову, у мене сумнівів не було, але що такою ж відкритою, органічною, а головне цікавою виявиться її співрозмовниця, я чомусь не очікувала.
Як і того, що мені(хоч теж поки одним оком🫣) тепер хочеться заглянути і в цю збірку горорних оповідань "Первісне зло" (ну вони ж певно коротенькі, то нічого зі мною не встигне статися🤣). Тим більше, що мені зовсім не хочеться, щоб пані Серафима(укладачка книги та перекладачка більшої частини текстів з неї) мене боялася😉🤗.
Хоча, на жаль, щоб розпізнати наприклад, домашнє насильство чи аб'юз, горор мені не потрібен😢
Тому, навіть якщо ви такі ж боягузки, як я, а тим більше, якщо навпаки обожнюєте горорні тексти, раджу до перегляду це відео, бо теж зможете дізнатися дещо цікавеньке:
- при якому управлінні горор взагалі може існувати🧐
- чому ми не любимо дивитися в розбите дзеркало🫣
- чому зозулі немає діла до кількості років нашого життя🤷♀️
- і навіть чому виникає певна тривога після певного процесу😉
А ще, чому, на думку Серафими, горор просто необхідно читати підліткам🤔. При цьому вона згадує свого тата, як приклад відповідального батьківства (думаю, ви розумієте чому його підхід щодо відсутності приставки та часу з комп'ютером мені дуууже імпонує🤝). До речі, Серафима йому за це дуже вдячна, бо та норма, яку їй поставили
Так що, як бачите, це робоча схема😉
Дещо з цього відео взагалі змусило мої брови полізти на лоба😳. Хоча можливо ви вже чули і про кордицепс, і тим паче про toxoplasma gondii(токсоплазма гондії), і навіть, про те, що з останнім треба бути аж дуже обережним всім нам, але особливо тим, хто має котиків. Так що, книголюби, ті з вас, хто ще й котолюби — ви точно маєте подивитися це відео😉
Тішуся, що серед нашої молоді є такі талановиті люди, хай в яких різноманітних напрямках вони працюють👍🤗❤️
Але коли YouTube вже сам мені підкинув цей випуск на каналі, вирішила <strike>глянути одним оком</strike> не чинити супротиву.
І... мені сподобалося👍
Те, що Валя зможе так щиро провести розмову, у мене сумнівів не було, але що такою ж відкритою, органічною, а головне цікавою виявиться її співрозмовниця, я чомусь не очікувала.
Як і того, що мені(хоч теж поки одним оком🫣) тепер хочеться заглянути і в цю збірку горорних оповідань "Первісне зло" (ну вони ж певно коротенькі, то нічого зі мною не встигне статися🤣). Тим більше, що мені зовсім не хочеться, щоб пані Серафима(укладачка книги та перекладачка більшої частини текстів з неї) мене боялася😉🤗.
Хоча, на жаль, щоб розпізнати наприклад, домашнє насильство чи аб'юз, горор мені не потрібен😢
Тому, навіть якщо ви такі ж боягузки, як я, а тим більше, якщо навпаки обожнюєте горорні тексти, раджу до перегляду це відео, бо теж зможете дізнатися дещо цікавеньке:
- при якому управлінні горор взагалі може існувати🧐
- чому ми не любимо дивитися в розбите дзеркало🫣
- чому зозулі немає діла до кількості років нашого життя🤷♀️
- і навіть чому виникає певна тривога після певного процесу😉
А ще, чому, на думку Серафими, горор просто необхідно читати підліткам🤔. При цьому вона згадує свого тата, як приклад відповідального батьківства (думаю, ви розумієте чому його підхід щодо відсутності приставки та часу з комп'ютером мені дуууже імпонує🤝). До речі, Серафима йому за це дуже вдячна, бо та норма, яку їй поставили
провокувала чим себе зайняти — читати книги і писати
Так що, як бачите, це робоча схема😉
Дещо з цього відео взагалі змусило мої брови полізти на лоба😳. Хоча можливо ви вже чули і про кордицепс, і тим паче про toxoplasma gondii(токсоплазма гондії), і навіть, про те, що з останнім треба бути аж дуже обережним всім нам, але особливо тим, хто має котиків. Так що, книголюби, ті з вас, хто ще й котолюби — ви точно маєте подивитися це відео😉
Тішуся, що серед нашої молоді є такі талановиті люди, хай в яких різноманітних напрямках вони працюють👍🤗❤️
18.04.202506:09
Як закінчиться ця казка, нам не знати. Але ця війна точно закінчиться нашою Перемогою
Цими словами закінчується казка-реальність "Котик, Півник, Шафка" Олександра Михеда.
Раджу читати цей текст, можна й з дітками, він написаний досить просто, але в ньому проговорено багато важливих думок. Моє серце найбільше зачепила ось ця
Вона боїться поворухнутися й розбудити любу онуку. Дитина Великої війни береже останні секунди мирного життя дитини, що війни не знала
Можливо, комусь вираз Велика війна не сподобається, але автор кілька разів чітко проговорює хто є хто.
Текст Михеда напрочуд світлий, хоча й невимовно сумний. Тому якраз підходить до читання в такий день як сьогодні🙏🥺
10.04.202517:31
Що ж це я, <strike>не зумів зупинитися вчасно, все ясно</strike> почала читати наступну книгу, забувши викласти відгук про попередню🙈
Тож перериваю <strike>фієсту</strike> читання, така от вам жизня😉🤷♀
Тож перериваю <strike>фієсту</strike> читання, така от вам жизня😉🤷♀
01.05.202518:21
Дочитала. В збірці десять оповідань. Відгук буде пізніше.
А поки поділіться вашою останньою прочитаною і вашим враження від неї(можна зовсім коротко — так чи ні😉)
А поки поділіться вашою останньою прочитаною і вашим враження від неї(можна зовсім коротко — так чи ні😉)
25.04.202505:49
В дитинстві я щиро заздрила нашій сільській бібліотекарці😉
Хотілося б, щоб ця спеціальність була дійсно однією
Цікаво, є тут серед вас такі непересічні розуми😉
Насправді, я впевнена що кожен/кожна з нас в певному сенсі обрані🤗❤️
Транзишин. Олександр Михед
Хотілося б, щоб ця спеціальність була дійсно однією
з найпрестижніших
Цікаво, є тут серед вас такі непересічні розуми😉
Насправді, я впевнена що кожен/кожна з нас в певному сенсі обрані🤗❤️
Транзишин. Олександр Михед
21.04.202515:19
Якщо уявити, що вам дуже цікаво😉 чим я (окрім поїдання пасок😋) зайняла вчорашній вихідний день (давно не мала аж стільки вільного часу), то ось:
- читання старої книги(рік видання 1981)
- читання нової книги(2024 р.в. і куплена буквально на днях)
- прослуховування розмови Жадана та Гусейнової на каналі Радіо Хартія
- повторний перегляд серіалу "Юнацтво" (вже ділилася своїми враженнями про нього ось тут)
- перегляд розмови про горор (несподівано? Для мене теж 😉🤗, докладніше — в наступному дописі)
- читання старої книги(рік видання 1981)
- читання нової книги(2024 р.в. і куплена буквально на днях)
- прослуховування розмови Жадана та Гусейнової на каналі Радіо Хартія
- повторний перегляд серіалу "Юнацтво" (вже ділилася своїми враженнями про нього ось тут)
- перегляд розмови про горор (несподівано? Для мене теж 😉🤗, докладніше — в наступному дописі)
16.04.202515:17
Після прочитання одного з текстів американської класики, повернулася, щоб дочитати кілька з української, які залишилися непрочитаними після Меланхолійного вальсу, Людини та Царівни в цій збірці Ольги Кобилянської. Цього разу це була коротенька новела "Некультурна", коротенька, але дуууже прогресивна, особливо якщо зважати, що написано це було майже 130років тому.
От уявіть собі сорокарічну(з хвостиком) жінку з
яка жила сама, ну майже сама😉
забезпечувала себе сама
З молодості вона любила курити люльку, а замість жіночої роботи любила
Коли ж до неї залицявся пан, вона досить тонко все зрозуміла
а при спробі зґвалтування змогла за себе постояти
В політиці жінка теж непогано розбирається(декому з сучасників би повчитися😉)
Свого часу юною дівчиною сама вирішила за кого йти заміж
та й в подальшому до чоловіків відноситься досить... вільно😉, ось так, наприклад,
або ще й так
Може впевненості їй додавала фізична сила😉
І хоча вона розуміє, що з роками слабшає, сприймає це досить філософськи
Як на мене, це її тонке розуміння сутності людського життя та щастя — найважливіше, що хотіла донести авторка до нас
❤️❤️❤️
От уявіть собі сорокарічну(з хвостиком) жінку з
якоюсь внутрішньою красою, повною дикого, невиробленого артизму й вічної молодості, що пробивалися ще дотепер однаково сильно в кожнім її слові, в погляді її мудрих блискучих очей, а найбільше в живих рухах її голови, що приковувала несвідомо погляд до себе
яка жила сама, ну майже сама😉
тягнуться за нею її собачка, кури, кіт і дві білі плекані безрогі
забезпечувала себе сама
сидить і або пряде, а як ні, то вирізує з дерев що-небудь: хрести, ложки, мисочки або що-небудь інше дрібне, що їй на думку прийде
З молодості вона любила курити люльку, а замість жіночої роботи любила
мужеські роботи. Треба граблі зробити — зроблю, треба дров врубати — врубаю. Піти з кіньми до коваля — піду. Коновку збити — зіб'ю!
Коли ж до неї залицявся пан, вона досить тонко все зрозуміла
де би вона була зайшла, якби була хотіла!... Але в неї було лице...
а при спробі зґвалтування змогла за себе постояти
Видиш кулак? А зуби видиш? Як котюга пірву тебе, заїм, розшарпаю
В політиці жінка теж непогано розбирається(декому з сучасників би повчитися😉)
Се той, що купував людям пиво, коли хотів, аби його вибрали на бурмістра, і говорив людям, що він їх брат...
А чому тепер не брат, коли вибрали другого?
Свого часу юною дівчиною сама вирішила за кого йти заміж
Зігрію місце там, де мені захочеться... Не злюблю, верну назад
та й в подальшому до чоловіків відноситься досить... вільно😉, ось так, наприклад,
буде добрий, буде і йому добре; а заграє лихом, найдуться двері з хати!
або ще й так
що мені за причина тримати тебе в хаті, як ти мені не до вподоби? Звікую й сама, а не хочу... не журюся, що не найду; найду!
Може впевненості їй додавала фізична сила😉
в неї кулаки ще здорові, ще звалить п'яного до землі
І хоча вона розуміє, що з роками слабшає, сприймає це досить філософськи
Сього не каже вона сумно. Не каже якимсь плаксивим, співчуття вимагаючим голосом, лише поважно, задумчиво. Був початок, то буде й кінець, а — жаль — нехай його вітри рознесуть!
Як на мене, це її тонке розуміння сутності людського життя та щастя — найважливіше, що хотіла донести авторка до нас
Сумувати не сумую... Що загадаю, зроблю. Їсти маю що... весело мені... а може буде ще ліпше...
При мені дуже велике щастя... Таке щастя, що не покине тебе ніколи...
Її щастя не може ніколи її покинути
❤️❤️❤️
13.04.202506:32
Святкового вам недільного настрою❤️
Можливо ви навіть вип'єте сьогодні келих вина🤗
Але якщо не любите говорити тости, тримайте <strike>відмазку</strike> пораду (вустами графа, на хвилиночку).
Не дякуйте😉🤗
Фієста. І сонце сходить. Ернест Ґемінґвей
Можливо ви навіть вип'єте сьогодні келих вина🤗
Але якщо не любите говорити тости, тримайте <strike>відмазку</strike> пораду (вустами графа, на хвилиночку).
Не дякуйте😉🤗
Фієста. І сонце сходить. Ернест Ґемінґвей
09.04.202516:55
А може воно й непогано було б, щоб і зараз новини з деяких країн передавалися таким чином🤔
Може деякі великі цабе не міняли б тоді свої рішення аж так часто та непередбачувано😏😡
Фієста. І сонце сходить. Ернест Ґемінґвей
Може деякі великі цабе не міняли б тоді свої рішення аж так часто та непередбачувано😏😡
Фієста. І сонце сходить. Ернест Ґемінґвей
29.04.202516:15
Це раптом вам сподобався мій відгук про книгу "Погляд Медузи" Любко Дереша😉, але ви забули її купити, то ось тут(або дивіться попередній репост) за донат будь-якої величини можна виграти паперовий примірник та ще й з підписом автора🔥
Хто не в курсі — книга перемогла в Премії книжкових блогерів🤗❤️
Хто не в курсі — книга перемогла в Премії книжкових блогерів🤗❤️
24.04.202506:27
Вибачте, раптом ви тут ще не визначилися куди саме полетить ваш донат(або у вас залишилося трішки грошів😏), то можна ще допомогти пану Віталію на деталі для дронів, які він сам збирає — коли не пише книги👍
(дуже хочу почитати його останню новинку Там, де живуть книжки)🤗
(дуже хочу почитати його останню новинку Там, де живуть книжки)🤗
20.04.202506:09
Життя — се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю такої жертви ні від кого.
Сойчине крило. Іван Франко
В цей світлий день пам'ятаймо про тих, завдяки кому ми маємо можливість святкувати, та про те, що вони жертвують свій найцінніший скарб💔
15.04.202518:10
Фієста. І сонце сходить. Ернест Гемінґвей
#ВСЛ
В книзі заявлено 288с., але сам текст книги реально займає 255. Чому я почала з підрахунків сторінок? Щоб ви були налаштовані таки прочитати цей текст, зважаючи хоча б на невеликий обсяг. А ще тут у мене практично чітко спрацювало правило 100 сторінок, після яких стає зрозуміло подобається книга чи ні.
Бо саме на с.112 при описі перетину кордону зрозуміла чому маю відчуття, що ця книга мене бісить — навряд чи хтось з мого оточення чи з моїх рідних зможуть дозволити собі подорожі найближчим часом(і не тому, що це є прям чимось аж таким необхідним, а тому, що хтозна скільки це ще триватиме🥹).
Але водночас тут же і зрозуміла, що Ґемінґвей писав це після Першої світової, і навряд чи тоді хтось очікував, що подібна війна колись повториться💔
Тому просто описував як молоді люди по мірі своїх можливостей намагалися забути пережите.
Думаю, я зрозуміла це, бо прочитала передмову, інакше сприймала б ці подорожі/походеньки/пиятики друзів як дещо пусте та беззмістовне, бо про війну написано настільки тонесенькими штрихами, що це майже не помітно. А декому з них довелося пройти пекло
На жаль, в наших реаліях в стані героїв «Фієсти» українські захисники опиняться ще дуже нескоро. А так хочеться, щоб швидше настали дні, коли замість своєї служби по захисту нас з вами та опису своїх відчуттів у стані війни, наші письменники та поети мали змогу писати про свої післявоєнні настрої та подорожі. І щоб швидше зійшло сонце перемоги над нашою землею, ми всі маємо невтомно допомагати — якщо не донатити, то хоча б підтримувати один одного.
Можливо наступні слова видадуться вам дещо різкими, але вони надзвичайно чітко окреслюють певний стан:
Тож якщо раптом вам здається, що у вашому оточенні є дещо легковажні на перший погляд люди, пам’ятайте, що головніше розуміти чи мають вони добро в душі🙏🥹
А ще пам’ятаймо, що ця книга практично дебютна в доробку тоді ще 26-річного Гемінґвея, тож не будьмо занадто критичними. По крайній мірі, я точно буду продовжувати знайомство з цим автором
🤗❤️
#ВСЛ
В книзі заявлено 288с., але сам текст книги реально займає 255. Чому я почала з підрахунків сторінок? Щоб ви були налаштовані таки прочитати цей текст, зважаючи хоча б на невеликий обсяг. А ще тут у мене практично чітко спрацювало правило 100 сторінок, після яких стає зрозуміло подобається книга чи ні.
Бо саме на с.112 при описі перетину кордону зрозуміла чому маю відчуття, що ця книга мене бісить — навряд чи хтось з мого оточення чи з моїх рідних зможуть дозволити собі подорожі найближчим часом(і не тому, що це є прям чимось аж таким необхідним, а тому, що хтозна скільки це ще триватиме🥹).
Але водночас тут же і зрозуміла, що Ґемінґвей писав це після Першої світової, і навряд чи тоді хтось очікував, що подібна війна колись повториться💔
Тому просто описував як молоді люди по мірі своїх можливостей намагалися забути пережите.
Думаю, я зрозуміла це, бо прочитала передмову, інакше сприймала б ці подорожі/походеньки/пиятики друзів як дещо пусте та беззмістовне, бо про війну написано настільки тонесенькими штрихами, що це майже не помітно. А декому з них довелося пройти пекло
Саме тому, що я стільки всього пережив, я й навчився насолоджуватися життям
На жаль, в наших реаліях в стані героїв «Фієсти» українські захисники опиняться ще дуже нескоро. А так хочеться, щоб швидше настали дні, коли замість своєї служби по захисту нас з вами та опису своїх відчуттів у стані війни, наші письменники та поети мали змогу писати про свої післявоєнні настрої та подорожі. І щоб швидше зійшло сонце перемоги над нашою землею, ми всі маємо невтомно допомагати — якщо не донатити, то хоча б підтримувати один одного.
Можливо наступні слова видадуться вам дещо різкими, але вони надзвичайно чітко окреслюють певний стан:
Так добре стає на душі, коли вирішуєш не бути сучкою
Тож якщо раптом вам здається, що у вашому оточенні є дещо легковажні на перший погляд люди, пам’ятайте, що головніше розуміти чи мають вони добро в душі🙏🥹
А ще пам’ятаймо, що ця книга практично дебютна в доробку тоді ще 26-річного Гемінґвея, тож не будьмо занадто критичними. По крайній мірі, я точно буду продовжувати знайомство з цим автором
🤗❤️
12.04.202508:16
До речі, у #ВСЛ до 16.04.25 триває передвеликодній розпродаж. Цього разу я придбала для себе та внука(хоча все ж таки більше для себе😉)
1. Котик, Півник, Шафка. Олександр Михед
2. Віндобонський апокриф. Катерина Девдера
3. Е-е-есторії екскаватора Еки. Вікторія Амеліна
Якщо б ви раптом мене спитали, що крім цього придбати вам, то слухайте😉👇
По-перше, можна купити кілька книг Пратчета(якщо почали чи плануєте його читати) — зі знижками є ось такі: Ерік, Маскарад, Пані та Панове, Вільні малолюдці, Віщі сестри, Глиняні ноги, Останній континент, Зимар.
По-друге, даю перелік відгуків на ті, які я вже прочитала(або ні🙈, тому можете придбати, хоча б зважаючи на ціну, якщо не на мої враження😉):
Дім для Дома. Вікторія Амеліна (дуууже раджу)
Їсти, молитися, кохати. Елізабет Ґілберт (раджу, якщо вам хоча б до 40)
Кодер країни ОЗ. Ніса Інджі (раджу)
Морбака. Сельма Лаґерльоф (тут вже самі вирішуйте)
Жизня. Олег Сенцов(нуууу, таке собі)
Мануель і Діді. Велика книга маленьких мишачих пригод. Ервін Мозер (ця без відгуку — читали давно, внуку подобалася, тому раджу, якщо маєте малечу до 5рочків, якій могли б читати чи подарувати)
Ще кілька з тих, що маю, але не прочитані, тож поки без відгуків:
Ця книжка зробить тебе митцем. Рут Міллінґтон (з внуком ще не читали, тому ось вам поки відгук про неї пана Володимира)
Таборові діти. Любов Загоровська (я все ніяк не зважуюсь прочитати ці свідчення, а варто, щоб знати
По-третє, що б я хотіла купити, якби мій гаманець не чинив супротиву
(з цитатами з анотацій, які мене чіпляють):
БЖД Сашко Ушкалов
Червоні Хащі. Фоззі
Дефіляда в Москві. Василь Кожелянко
Аромат щастя найсильніший під час дощу. Віржіні Ґрімальді
Сміховисько. Світлана Ройз
Ну й якщо хочете, щоб вам заздрив Сергій Жадан😉, долучайтеся — деякі книги Гемінґвея зараз майже за півціни
І щоб не жалкувати(як я), що не знали свого часу про ці дитячі книги, придивіться ще до цих:
Знаменита фабрика слів. Аньєс де Лєстрад
Про драконів і щастя. Катерина Міхаліцина
Ну й ще кілька, які можливо куплю внуку пізніше(чи попрошу купити його батьків😉)
Маленька книжка про любов. Ульф Старк (буде в шкільній програмі)
Ґарґантіс. Книга 2. Томас Тейлор (треба б спочатку першу, звісно, але поки хороша ціна)
Одинадцять помідорів і один маленький. Євгенія Кузнєцова (може знайомство з авторкою слід нарешті розпочати, хоча б разом з внуком😉)
1. Котик, Півник, Шафка. Олександр Михед
2. Віндобонський апокриф. Катерина Девдера
3. Е-е-есторії екскаватора Еки. Вікторія Амеліна
Якщо б ви раптом мене спитали, що крім цього придбати вам, то слухайте😉👇
По-перше, можна купити кілька книг Пратчета(якщо почали чи плануєте його читати) — зі знижками є ось такі: Ерік, Маскарад, Пані та Панове, Вільні малолюдці, Віщі сестри, Глиняні ноги, Останній континент, Зимар.
По-друге, даю перелік відгуків на ті, які я вже прочитала(або ні🙈, тому можете придбати, хоча б зважаючи на ціну, якщо не на мої враження😉):
Дім для Дома. Вікторія Амеліна (дуууже раджу)
Їсти, молитися, кохати. Елізабет Ґілберт (раджу, якщо вам хоча б до 40)
Кодер країни ОЗ. Ніса Інджі (раджу)
Морбака. Сельма Лаґерльоф (тут вже самі вирішуйте)
Жизня. Олег Сенцов(нуууу, таке собі)
Мануель і Діді. Велика книга маленьких мишачих пригод. Ервін Мозер (ця без відгуку — читали давно, внуку подобалася, тому раджу, якщо маєте малечу до 5рочків, якій могли б читати чи подарувати)
Ще кілька з тих, що маю, але не прочитані, тож поки без відгуків:
Ця книжка зробить тебе митцем. Рут Міллінґтон (з внуком ще не читали, тому ось вам поки відгук про неї пана Володимира)
Таборові діти. Любов Загоровська (я все ніяк не зважуюсь прочитати ці свідчення, а варто, щоб знати
як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила «ворогами народу»
По-третє, що б я хотіла купити, якби мій гаманець не чинив супротиву
(з цитатами з анотацій, які мене чіпляють):
БЖД Сашко Ушкалов
Цей текст, веселий і водночас трохи сумний, непередбачуваний і справжній
Червоні Хащі. Фоззі
Неважливо, якою мовою ти говориш, які історії мав раніше, де народився, вчився та чи читав класику. Головне, щоб уболівав за наших
Дефіляда в Москві. Василь Кожелянко
Майстерна оповідь, сповнена тонкого гумору, вигадливо описуваних подій, не втрачає актуальності й зараз, у наших буремних реаліях
Аромат щастя найсильніший під час дощу. Віржіні Ґрімальді
Тож Полін писатиме йому листи, щоб відновити всю їхню історію, веселу і щемку. Але минуле може ховати в собі найнещадніші таємниці…
Сміховисько. Світлана Ройз
діти навчаться долати страх чи відчуття заціпеніння і давати раду злості чи паніці
Ну й якщо хочете, щоб вам заздрив Сергій Жадан😉, долучайтеся — деякі книги Гемінґвея зараз майже за півціни
І щоб не жалкувати(як я), що не знали свого часу про ці дитячі книги, придивіться ще до цих:
Знаменита фабрика слів. Аньєс де Лєстрад
справжнього значення набувають не самі слова, які промовляємо, а те, що в них вкладаємо
Про драконів і щастя. Катерина Міхаліцина
той, хто зазирне в книжку, неодмінно їм(драконам) усміхнеться
Ну й ще кілька, які можливо куплю внуку пізніше(чи попрошу купити його батьків😉)
Маленька книжка про любов. Ульф Старк (буде в шкільній програмі)
Ґарґантіс. Книга 2. Томас Тейлор (треба б спочатку першу, звісно, але поки хороша ціна)
Одинадцять помідорів і один маленький. Євгенія Кузнєцова (може знайомство з авторкою слід нарешті розпочати, хоча б разом з внуком😉)
08.04.202518:10
Так ось звідки Валерій Шевчук запозичив той свій червонясто-синій колір, який я змогла уявити тільки пурпуровим. Ще й саме земля в його книзі найчастіше була такого кольору. Якщо забули, я вам напам'ятаю😉 — мова йде про "Три листки за вікном"
Та й
героїв Шевчука можливо теж народилися після читання ним книги Гадсона🤔😉
Фієста. І сонце сходить. Ернест Ґемінґвей
Та й
уявнілюбовні пригоди
героїв Шевчука можливо теж народилися після читання ним книги Гадсона🤔😉
Фієста. І сонце сходить. Ернест Ґемінґвей
Shown 1 - 24 of 66
Log in to unlock more functionality.