Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
DP
Did Panas
Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка.
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateJun 14, 2022
Added to TGlist
Apr 16, 2024Linked chat
DP
Did_Panas_chat
33
Records
18.04.202506:18
1.8KSubscribers28.03.202523:59
100Citation index30.09.202423:59
3.9KAverage views per post07.11.202423:59
509Average views per ad post08.03.202517:52
96.43%ER07.09.202423:59
250.03%ERR13.04.202509:06
Ну нехай тепер іще якась карамурза пердне, що отим ракетникам дуже важко було запускати ракети по Сумах, бо "миадіннарот".
17.04.202508:50
Тицьбук нагадав. Три роки тому. Почуття не змінилися. Ота русскайа тітонька, на яку я тоді нагримав, поїхала до Росії.
Поспішаю записати, доки не вщухло.
Я зараз трохи прогулявся тут городами. Майорка - райська місцина, я щасливий, що Г-сподь напоумив нас переїхати сюди десять... майже одинадцять уже років тому. Хоча, Берлін - це теж чудово й це місто - певно, моє найулюбленіше після мого милого Києва. Але тут народилася моя донечка й я гадаю, це - ідеальне місце для діточок. Ті, хто тут народжуються, тих любить Б-г.
Але я не про це. Я зараз роздивлявся навкруги, бачив людей, які вийшли погуляти або виїхали на велосипедах чи оцих довбаних електросамокатах, які сиділи на газонах під деревами й робили пікніки, бо ж неділя й свято... і думав про тих, кого вбивають та ґвалтують ті нелюди. Про тих, хто біжить світ за очі, хто пише кульковою ручкою на спині в малої дитини її ім'я та день народження, аби дитинка не згубилася, якщо маму та тата вб'ють сучі двадцятирічні кати з якогось Мухосранська, які відчули безкарність і їм цікаво - як це, вбити беззахисну жінку чи дитину й не бути покараними... Про тих, хто відмовляється здатися в сплюндрованому Маріуполі й знає, що, скоріш за все, незабаром загине, але спочатку хоче взяти з собов стільки цих вилупків, скільки зможе - і він зможе, бо він - солдат найвищого вишколу, вмілий, вмотивований, страшний навіть без зброї, а зброя ще є - дякувати Б-гові та волонтерам. Про тих, хто змушений давити в собі горе, давити співчуття, давити людські почуття, аби планувати чергову операцію, під час якої доводиться посилати солдатів на небезпеку, а часом - на вірну смерть, аби взяти ще кілька десятків, кількасот життів оцих недолюдків. Щоб вони ніколи - НІКОЛИ! - не змогли більше плюндрувати, ґвалтувати, вбивати беззахисних, щоб ті, які залишилися живими, знали, що нікуди вони не подінуться, що їх буде вбито, пошматовано, знищено.
В мене ніколи в житті не було в серці такої ненависті. Дружина каже, що я змінився, вона дорікає мені, що я кидаюсь на нашу знайому росіянку, безневинну жінку, яка живе тут вже нівроку двадцять років, побрану з якимось турком, за те, що вона сміє мені сказати, що "я не знаю, кому вірити". Я знаю, кому вірити й я волаю про це їй просто в обличчя, бо я не можу цього чути...
І я відчуваю страшну провину. В перші дні я хотів летіти, бігти, повзти до Києва. Я - добрий стрілець, справді добрий, незважаючи на окуляри, вік та тахікардію. Я міг би дістатися України та бити цих пекельних мугирів, доки мене не вцілять. Дружина каже - якби не доня, вона б мене благословила до України. Але є доня, їй без мене зараз справді ніяк - я працюю, більш ніхто. І я сидю тут, волонтерю щосили зі своєю клятою провиною, волаю по допомогу до кожного, хто може почути. Українці чують. Німці, багаті майоркінські німці, готові допомагати Червоному Хресту, біженцям, дітлахам - але не вкраїнській армії. Бо вони такі мирні, такі безпорадні, так бояться роздратувати блядського хуйла... Я репетую в їхні вуха, що там, де нема української армії - там Буча, Маріуполь та Ірпінь. Але вони уникають мого погляду й пропонують мені стати шефом багатого фонду, який стане допомагати кому завгодно, але не українській армії... Не стану. Це й без мене можна.
Я єврей, я знаю, що таке геноцид - генетичною пам'яттю знаю, половиною моєї великої родини, яка лежить в Бабиному Ярові, знаю. Я ненавиджу цього хуйла й кожного, хто його підтримує - ненавиджу так люто, як не ненавидів ще нікого в житті. Я сподіваюсь не побачити поблизу жодного русского, який мені дасть привід його вбити - навіть, якщо він буде дебелий та озброєний. І я хочу дожити до нашої перемоги. Я хочу побачити, як вони скиглять та просять їстоньки, як вони розповідають, що вони не такі й що їх абманулі. І я знаю, що ця перемога буде - навіть, як я сам не доживу. Моя доня це побачить і вона вспадкує від мене цю ненависть, отже - зможе порадіти їх поразці й тому, що не має жодного - ЖОДНОГО - стосунку до цієї гнилої, мерзенної території, яка досі зветься найбільшою країною в світі. Carthagem esse delendam.
Поспішаю записати, доки не вщухло.
Я зараз трохи прогулявся тут городами. Майорка - райська місцина, я щасливий, що Г-сподь напоумив нас переїхати сюди десять... майже одинадцять уже років тому. Хоча, Берлін - це теж чудово й це місто - певно, моє найулюбленіше після мого милого Києва. Але тут народилася моя донечка й я гадаю, це - ідеальне місце для діточок. Ті, хто тут народжуються, тих любить Б-г.
Але я не про це. Я зараз роздивлявся навкруги, бачив людей, які вийшли погуляти або виїхали на велосипедах чи оцих довбаних електросамокатах, які сиділи на газонах під деревами й робили пікніки, бо ж неділя й свято... і думав про тих, кого вбивають та ґвалтують ті нелюди. Про тих, хто біжить світ за очі, хто пише кульковою ручкою на спині в малої дитини її ім'я та день народження, аби дитинка не згубилася, якщо маму та тата вб'ють сучі двадцятирічні кати з якогось Мухосранська, які відчули безкарність і їм цікаво - як це, вбити беззахисну жінку чи дитину й не бути покараними... Про тих, хто відмовляється здатися в сплюндрованому Маріуполі й знає, що, скоріш за все, незабаром загине, але спочатку хоче взяти з собов стільки цих вилупків, скільки зможе - і він зможе, бо він - солдат найвищого вишколу, вмілий, вмотивований, страшний навіть без зброї, а зброя ще є - дякувати Б-гові та волонтерам. Про тих, хто змушений давити в собі горе, давити співчуття, давити людські почуття, аби планувати чергову операцію, під час якої доводиться посилати солдатів на небезпеку, а часом - на вірну смерть, аби взяти ще кілька десятків, кількасот життів оцих недолюдків. Щоб вони ніколи - НІКОЛИ! - не змогли більше плюндрувати, ґвалтувати, вбивати беззахисних, щоб ті, які залишилися живими, знали, що нікуди вони не подінуться, що їх буде вбито, пошматовано, знищено.
В мене ніколи в житті не було в серці такої ненависті. Дружина каже, що я змінився, вона дорікає мені, що я кидаюсь на нашу знайому росіянку, безневинну жінку, яка живе тут вже нівроку двадцять років, побрану з якимось турком, за те, що вона сміє мені сказати, що "я не знаю, кому вірити". Я знаю, кому вірити й я волаю про це їй просто в обличчя, бо я не можу цього чути...
І я відчуваю страшну провину. В перші дні я хотів летіти, бігти, повзти до Києва. Я - добрий стрілець, справді добрий, незважаючи на окуляри, вік та тахікардію. Я міг би дістатися України та бити цих пекельних мугирів, доки мене не вцілять. Дружина каже - якби не доня, вона б мене благословила до України. Але є доня, їй без мене зараз справді ніяк - я працюю, більш ніхто. І я сидю тут, волонтерю щосили зі своєю клятою провиною, волаю по допомогу до кожного, хто може почути. Українці чують. Німці, багаті майоркінські німці, готові допомагати Червоному Хресту, біженцям, дітлахам - але не вкраїнській армії. Бо вони такі мирні, такі безпорадні, так бояться роздратувати блядського хуйла... Я репетую в їхні вуха, що там, де нема української армії - там Буча, Маріуполь та Ірпінь. Але вони уникають мого погляду й пропонують мені стати шефом багатого фонду, який стане допомагати кому завгодно, але не українській армії... Не стану. Це й без мене можна.
Я єврей, я знаю, що таке геноцид - генетичною пам'яттю знаю, половиною моєї великої родини, яка лежить в Бабиному Ярові, знаю. Я ненавиджу цього хуйла й кожного, хто його підтримує - ненавиджу так люто, як не ненавидів ще нікого в житті. Я сподіваюсь не побачити поблизу жодного русского, який мені дасть привід його вбити - навіть, якщо він буде дебелий та озброєний. І я хочу дожити до нашої перемоги. Я хочу побачити, як вони скиглять та просять їстоньки, як вони розповідають, що вони не такі й що їх абманулі. І я знаю, що ця перемога буде - навіть, як я сам не доживу. Моя доня це побачить і вона вспадкує від мене цю ненависть, отже - зможе порадіти їх поразці й тому, що не має жодного - ЖОДНОГО - стосунку до цієї гнилої, мерзенної території, яка досі зветься найбільшою країною в світі. Carthagem esse delendam.
18.04.202517:23
Свинособачого посла в Німеччині не запросили на 8 травня на пам'ятну церемонію на Зееловських висотах (остання велика битва Другої Світової - причому, з військової точки зору - цілком безглузда та непотрібна). Це вперше в історії.
20.03.202510:24
Цікаво, після сьогоднішнього пиздеця в Енгельсі хуйло волатиме "Трампе, закрий небо!"?
13.04.202520:06
Хотів вам трохи розповісти, як воно ниньки буває в Німеччині.
Отже, вчора, в центрі Берліна, в одному з потягів метро (їх в Німеччині називають U-Bahn) один 42-річний сирієць вбив кухонним ножем одного 29-річного німця.
Ні, не поспішайте казати: "От, ці кляті терористи" і тому подібне. Обидвох просто штовхнуло одного на другого в щільно набитому вагоні, хтось когось зачепив, вони поштовхалися, сирієць витяг ножа й тричі вдарив німця - один удар потрапив просто в серце.
Ні, знову ж таки, не поспішайте казати: "Та ті араби - дикуни, злочинці". Бо сирієць - справді злочинець, торговець наркотою, якого вже кілька разів притягували до відповідальності за побиття, погрози й таке інше. Але оцей вбитий німець - теж торговець наркотою, гірше за те - ґвалтівник, та ще й вчинив кілька нападів на поліцейських. Вони один одного не знали, просто посерилися в вагоні й сирієць встиг першим...
Але найдивніше сталося потім. Сирійця, який вискочив назовні, наздогнала поліція, він кинувся з ножем на поліцая й той його стрелив. Сирійця довезли до шпиталю, але даремно - він гикнувся. Це, відверто кажучи, перший на моїй пам'яті випадок, що я чую, що поліція когось стрелила. Послухав з цього приводу інтерв'ю шефа поліцейської профспілки Німеччини, він довго казав про те, що все правильно, все за законом, але в його голосі звучало: "А шо, так можна було???".
Я не коментую. Ні, я не коментую.
Отже, вчора, в центрі Берліна, в одному з потягів метро (їх в Німеччині називають U-Bahn) один 42-річний сирієць вбив кухонним ножем одного 29-річного німця.
Ні, не поспішайте казати: "От, ці кляті терористи" і тому подібне. Обидвох просто штовхнуло одного на другого в щільно набитому вагоні, хтось когось зачепив, вони поштовхалися, сирієць витяг ножа й тричі вдарив німця - один удар потрапив просто в серце.
Ні, знову ж таки, не поспішайте казати: "Та ті араби - дикуни, злочинці". Бо сирієць - справді злочинець, торговець наркотою, якого вже кілька разів притягували до відповідальності за побиття, погрози й таке інше. Але оцей вбитий німець - теж торговець наркотою, гірше за те - ґвалтівник, та ще й вчинив кілька нападів на поліцейських. Вони один одного не знали, просто посерилися в вагоні й сирієць встиг першим...
Але найдивніше сталося потім. Сирійця, який вискочив назовні, наздогнала поліція, він кинувся з ножем на поліцая й той його стрелив. Сирійця довезли до шпиталю, але даремно - він гикнувся. Це, відверто кажучи, перший на моїй пам'яті випадок, що я чую, що поліція когось стрелила. Послухав з цього приводу інтерв'ю шефа поліцейської профспілки Німеччини, він довго казав про те, що все правильно, все за законом, але в його голосі звучало: "А шо, так можна було???".
Я не коментую. Ні, я не коментую.
18.04.202508:40
Міністерство закордонних справ Ізраїлю офіційно підтвердило, що жодна ізраїльська офіційна делегація не збирається їхати до мокви на дєвятойє майа.
13.04.202521:32
Ви знаєте, після того, як трохи попустило, цілком відсторонено та аргументовано можу стверджувати, що настав момент, коли Україна має як змогу, так і необхідність створення власної організації (не державної, а неофіційної), схожої за своєю діяльністю на Центр Соломона Візенталя. Лишень з трохи розширеними повноваженнями. Щоб наступний президент (не цей, цей не наважиться та й не треба йому) міг повторити слова Голди Меїр: "Відправляйте хлопців".
14.04.202510:43
Тицьбук нагадав, що рівно рік тому в мене був такий запис: "Гом джаббар Мар'яні!".
З тієї пори, бачу, нічого не змінилося. Гом джаббар Мар'яні, курва рогата!!!
З тієї пори, бачу, нічого не змінилося. Гом джаббар Мар'яні, курва рогата!!!
01.04.202508:22
Сьогодні зранку зателефонував посол США в Іспанії й сказав, що власним коштом закриє оці 7 тисяч гривень, які залишилося зібрати, щоб купити 17-му бату 57-ї бригади генератора. За це я маю віддати йому на умовах концесії всі родовища природного газу з моєї старої сраки.
Любий Другий фронте, рятуйте діда! Закрийте, будь ласочка, ці 7 тисяч гривень, бо посол каже, що, як я не погоджуся, в мене будуть череваті наслідки...
Любий Другий фронте, рятуйте діда! Закрийте, будь ласочка, ці 7 тисяч гривень, бо посол каже, що, як я не погоджуся, в мене будуть череваті наслідки...
15.04.202506:14
Коли я був маленький, то справді думав, що "садок вишневий волохатий".
15.04.202518:12
Не знаю, чи це правда, але, якщо правда - то дякую болгарам. Вони рятують українців від самих себе.
16.04.202517:16
Нимформационное агентство АТАСС: "Слухи о том, что во время посещения пересидентом Роисси харама Насилия Блажного, с небес кто-то громко сказал "Тупин хуйло!", ложны. На самом деле, было сказано "Тупин не хуйло!".
15.04.202519:10
А ви знаєте, що в серіалі Star Trek. Next Generation, в другому сезоні, 12 серії (Hotel Royale), команда "Ентерпрайза" знаходить рештки американського астронавта, полковника Річі, а на комбінезоні в нього - прапор США 2030 року, на якому - 52 зірки. Тобто, два додаткових штати - Канада та Мексика...
При цьому автор сценарія - не Трумп. :)
При цьому автор сценарія - не Трумп. :)
17.04.202512:23
То що виходить: зелені холуї так і не спромоглися зліпити бодай липу на Порошенка, тому спробували його зачмирити за те, що він, можливо, коли-небудь може зробити? І навіть це в них не вийшло?
Як там зелефани кажуть? "Дайте йому час, він навчиться"? Курво, він навіть, як диктатором стати, не навчився... Узурпатор-двійочник. Як там співала іменинниця? "Сдєлать хотєл грозу, а получіл козу"?
Як там зелефани кажуть? "Дайте йому час, він навчиться"? Курво, він навіть, як диктатором стати, не навчився... Узурпатор-двійочник. Як там співала іменинниця? "Сдєлать хотєл грозу, а получіл козу"?
17.04.202520:59
Отепер точно знаємо, що диплом юриста бубачка отримав превентивно.
Log in to unlock more functionality.
