Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
дайфуку вишневий коло хати 🌸 avatar

дайфуку вишневий коло хати 🌸

я Іра і я пишу про Японію
заняття з японської: https://mssg.me/cherrydaifuku
з інших питань пишіть сюди: @aoimor_i
※ якщо я не відповідаю - пінгуйте мене, будь ласка, я можу пропустити повідомлення 🥺
підтримати канал: https://ko-fi.com/aoimori
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verified
Trust
Not trusted
Location
LanguageOther
Channel creation dateOct 29, 2021
Added to TGlist
Apr 10, 2024
Linked chat

Records

28.04.202523:59
6.5KSubscribers
29.06.202423:59
0Citation index
08.10.202423:59
13.6KAverage views per post
31.10.202423:59
13.6KAverage views per ad post
18.04.202515:58
19.86%ER
08.10.202423:59
233.28%ERR

Popular posts дайфуку вишневий коло хати 🌸

Чапля під дощем, Каванабе Кьосай, 1870
І до важливих новин: у Японії БОЙКОТ ПІНГВІНІВ!! 😡🐧

Через подорожчання електрики і риби у японських зоопарках перейшли на дешевші види кормів для пінгвінів і видр, але вони не хочуть тої дешевої скумбрії, а тому відмовляються їсти і вперто бойкотують нововведення працівників зоопарку 😔💔
Пугач, Токуґава Ієміцу (третій шьоґун з роду Токуґава, внук Токуґави Ієясу), перша половина 17 ст
я думаю вам всім сьогодні конче необхідно подивитися на цю милу глиняну качечку епохи Кофун (5-6 ст. н.е.) 🥺
Скелет, який саджає квіти, Каванабе Кьосай
японці у 13 столітті коли атакували монголи бі лайк:
Замок Хіросакі, Йошіда Хіроші, 1955
Тиждень починається добре, коли дізнаєшся, що в кінці травня українською видадуть класику японської культурної антропології 😩❤️

У видавництві "Стилет і Стилос" зараз триває передзамовлення на книжку, яка у свій час відкрила іноземцям японську культуру і виховала кілька поколінь японістів — "Хризантема і Меч" американської антропологині Рут Бенедикт.

Це масштабне дослідження культури Японії у часи Другої Світової, яке дуже повпливало на те, як її сприймали у світі, а серед самих японців продавалось мільйонними накладами (кажуть, що деяких воно наштовхнуло на рефлексію щодо дій Японії на війні). Книгу опублікували у 1946, коли для більшості американців культура і історія Японії були незрозумілими і недоступними, тож вона внесла величезну контрибуцію у те, як американці уявляли і репрезентували Японію у поп-культурі. "Хризантема і Меч" — дуже фундаментальна праця, і я тішуся, що ми нарешті зможемо прочитати її українською від хорошого видавництва 🥺❤️ в мене є їхня "Українська Демонологія" і там дуже топова якість друку

Хотілось б бачити якомога більше такої літератури українською, бо в книгарнях досі була якась бідося з книгами про історію чи культуру Японії 😭
Весняний місяць, Такахаші Тензан
Професія коваля у Японії завжди вважалась традиційно чоловічою — і навіть не тому, що потребувала фізичної сили, а з релігійних причин. Покровителем усіх ковалів вважалося божество Канаяґо-камі (іронічно, жінка), і жоден поважаючий себе коваль не міг провадити свою діяльність без її благословення. Але Канаяґо-камі була дуже ревнивою богинею, і палко ненавиділа жінок через те, що одна з них колись звабила її коханого. Тому жінок за жодних обставин не допускали до роботи у ковальських майстернях, бо вони апріорі були поза межами милості Канаяґо-камі.

Ковальство завжди було надзвичайно важливим, надто ж для самураїв, які у двобоях могли покладатися тільки на свій меч і його міцність. Вважалось, що коваль благословенний тільки у тому випадку, якщо меч залишався абсолютно неушкодженим після битви; якщо ж він ламався чи надщерблювався, то для його коваля це означало невідворотний кінець кар'єри. На лезі кожного меча була інскрипція з іменем того, хто його викував; але були й мечі без інскрипції — мечі, підпільно виковані жінками. Мечі без інскрипції ще могли купити, а от якби потенційні покупці знали, що їхній меч викувала жінка — без благословення покровительки ковалів — то вони б його не продали.

На всю Японію зберігся лише один меч, викований жінкою і підписаний її іменем — танто епохи Едо авторства Оцукі Ґен.
Весняний сніг, Такеучі Сейхо
Храм Асакуса Кінрюзан, Цучія Коїцу, 1939
японці придумали ідеальний розподіл життя: у хорошу погоду — працювати на заводі у полі, а у погану погоду, таку як сьогодні — сидіти вдома і читати 😔🤌🏻

коли мене будуть питати, які в мене плани на життя, я буду казати 「晴耕雨読したいです。」
правда чи нє
Любите бахнути маччя-лате? 🤰🏻

А якби не самураї, то не любили б, бо без них ми б не мали маччі 😔💔

У 1868 році правлінню шьоґуна і шьоґунату в цілому настав кінець – відбулась славнозвісна Революція Мейджі – тож тисячі і тисячі людей, які де-факто були самураями і ще недавно нарізали одне одного на сашімі, враз втратили свої посади і єдине джерело доходу. Всім цим людям довелось терміново перекваліфіковуватися; на щастя, курсів “як увійти в айті за 3 місяці” тоді ще не було, а тому вони думали трішки ширше – багатші пішли у бюрократію, а бідніші, які мусили якось зводити кінці з кінцями і тому не могли перебирати вакансіями, подались у фермерство.

Серед таких фермерів за примусом були і колишні васали клану Токуґава; уряд Мейджі вислав весь клан Токуґава і його васалів (а це, на секундочку, десятки тисяч людей) у префектуру Шізуока, де всі ці люди намагались хоч якось прогодуватися. Їм допоміг такий собі Кайшю Кацу, який вирішив розвивати у Шізуоці, де пробували вирощувати чай з 13 століття, чайні плантації. Як військовий, він мав справу з американцями, тому знав, що ті дуже і дуже полюбляють зелений чай; а оскільки головний експортер зеленого чаю, Китай, тоді призупинив експорт внаслідок численних внутрішніх конфліктів, Кацу сподівався швиденько зайняти цю нішу і стати головним постачальником зеленого чаю на ринку. Тож він ризикнув, перетворив цілісіньке плато на велетенську чайну плантацію, і змусив оцих всіх бравих самураїв махати сапками замість катан. Це було важко: більшість тих самураїв, бодай їхні предки і махали катанами якісь 250 років тому, не були звиклими до виснажливої фізичної праці на плантації, ще й під палючим сонцем. Далеко не всі екс-самураї протримались на цій роботі до першого врожаю – а чай дав врожай не одразу, а лише через якийсь час – але ті, котрі втримались на посаді,мали не тільки смачненьку маччу, але й зарплату, яка допомогла їм не вмерти з голоду і згодом налагодити бізнес. Їхні нащадки і досі культивують чай у Шізуоці, яка стала найбільшим експортером чаю у всій Японії і її “чайною префектурою”. А ми, в свою чергу, маємо божественне, нереальне, чудове, смачнезне маччя-лате, навіть не підозрюючи, що завдячуємо цьому розбещеним мажорчикам-самураям, яких змусили копати картоплю пахати на плантації.

На жаль, цей пост не проспонсорований префектурою Шізуока 💔
Log in to unlock more functionality.