Mahakala o࿗n Defense
Reposted from:
котлован
29.04.202519:46
Владлен був впертий, але щирий та з міцними ідеалами, що і довів.
Честь 🫡
Честь 🫡
28.04.202521:50
Ретрит "Тибетська медицина". Монастир "Шейчен-лінг". Ольгінка, Донецька область.
Орієнтовно 2011-2013 роки.
https://youtube.com/playlist?list=PL3Ipg94feMzONfuH6oEM-Dy1Yy69gF5S_&si=bjPvX8J1oe2HnMND
Орієнтовно 2011-2013 роки.
https://youtube.com/playlist?list=PL3Ipg94feMzONfuH6oEM-Dy1Yy69gF5S_&si=bjPvX8J1oe2HnMND
16.04.202509:43
В самій Україні практика і традиція Ніппондзан Мьоходзі почалися наприкінці 1991 року з візиту Високоповажного Терасави-Сенсея до Харкова, Донецька та Сімферополя, де він зустрівся з тими, хто прагнув пізнати буддизм. Вже тоді в Україні формувалися буддійські спільноти різних напрямків: у Донецьку – Махасанґха в традиції корейського ордену Чоге, а у Черкасах та Харкові – школа «Білий Лотос», більш схожа на школу бойових мистецтв, ніж на релігійну громаду. До 1993 року деякі учасники Махасанґхи у Донецьку стали учнями Сенсея, а згодом і сама Махасанґха юридично перереєструвалася як Махасанґха Ніппондзан Мьоходзі. З’явилися також спільноти його учнів у Києві, Харкові, Луганську, Севастополі, Черкасах. У Харкові на базі колишнього піонерського табору в лісопарку при Інституті підвищення кваліфікації лікарів з'явився тимчасовий храм і невелика Ступа, яка стала духовним символом єдності багатьох шукаючих душ з місцевих та з усієї України.
Діяльність Сенсея та його учнів простягнулася далеко за межі нашої країни: регіони колишнього СРСР, далекі країни Азії. У 90-х і 2000-х роках Терасава-Сенсей разом із учнями здійснював щорічні паломництва до Індії, Непалу, Пакистану, Китаю, Тибету, Кореї, В’єтнаму, Японії, а також відвідував з миротворчими місіями гарячі точки Північного і Південного Кавказу, Близького Сходу. Хоч мета не була збирати послідовників, у багатьох містах і країнах Євразії у Сенсея з’явилося чимало друзів і прихильників серед учених, буддологів, культурних діячів і просто простих людей різних національностей і віросповідань — їх гостинно приймали в своїх домах як близьких.
Зусилля Сенсея та наполеглива праця професора А. Н. Ігнатовича в Москві наприкінці 90-х років дали плодотворний результат — перше науково анотоване видання трьох частин Лотосової Сутри російською мовою.
З кінця 90-х — початку 2000-х основою громад учнів Ніппондзан Мьоходзі стали 15-20 монахів, які прийняли посвяту від Терасави-Сенсея, та численні упасаки й упасіки — миряни, що практикують Дхарму.
Після подій у Криму та початку війни на сході України учням Сенсея довелося залишити свої храми у Донецьку та під Луганськом, а також було порушено зв’язки з громадою у Севастополі. Велику мрію — будівництво Ступи-Кургана під Луганськом та храму в Донецьку — довелося заморозити. Водночас з’явились три нових центри:
Біля Дніпра під Черкасами, у селі Кедина Гора — спадкоємець громади під Луганськом, Місце Пути «Бодхімандала Батько Дніпро»;
У місті Ірпінь Київської області — розширена київська громада, храм «Сукхаваті Бодхімандала»;
у Карпатах, поруч із Кривопільським перевалом між Ворохтою і Верховиною — спадкоємець донеччан, храм «Бодхімандала Нова Ґрідхракутта».
Діяльність Сенсея та його учнів простягнулася далеко за межі нашої країни: регіони колишнього СРСР, далекі країни Азії. У 90-х і 2000-х роках Терасава-Сенсей разом із учнями здійснював щорічні паломництва до Індії, Непалу, Пакистану, Китаю, Тибету, Кореї, В’єтнаму, Японії, а також відвідував з миротворчими місіями гарячі точки Північного і Південного Кавказу, Близького Сходу. Хоч мета не була збирати послідовників, у багатьох містах і країнах Євразії у Сенсея з’явилося чимало друзів і прихильників серед учених, буддологів, культурних діячів і просто простих людей різних національностей і віросповідань — їх гостинно приймали в своїх домах як близьких.
Зусилля Сенсея та наполеглива праця професора А. Н. Ігнатовича в Москві наприкінці 90-х років дали плодотворний результат — перше науково анотоване видання трьох частин Лотосової Сутри російською мовою.
З кінця 90-х — початку 2000-х основою громад учнів Ніппондзан Мьоходзі стали 15-20 монахів, які прийняли посвяту від Терасави-Сенсея, та численні упасаки й упасіки — миряни, що практикують Дхарму.
Після подій у Криму та початку війни на сході України учням Сенсея довелося залишити свої храми у Донецьку та під Луганськом, а також було порушено зв’язки з громадою у Севастополі. Велику мрію — будівництво Ступи-Кургана під Луганськом та храму в Донецьку — довелося заморозити. Водночас з’явились три нових центри:
Біля Дніпра під Черкасами, у селі Кедина Гора — спадкоємець громади під Луганськом, Місце Пути «Бодхімандала Батько Дніпро»;
У місті Ірпінь Київської області — розширена київська громада, храм «Сукхаваті Бодхімандала»;
у Карпатах, поруч із Кривопільським перевалом між Ворохтою і Верховиною — спадкоємець донеччан, храм «Бодхімандала Нова Ґрідхракутта».
10.04.202504:07
Chöd Bardo Thodol (2017)
Old Captain — постіндустріальний лейбл із Житомира.
Тибетське слово «Чод» означає «відрізати» або «вбити». Воно представлене на тханках прапором перемоги або ритуальним ножем. У практиці Чод адепт символічно пропонує плоть свого тіла у формі тантричного бенкету. Шкіра тіла практикуючого уособлює поверхневу реальність або майю: вона відрізана від кісток, матеріальна;
Подібність між ритуалом Чод і ініціацією шамана очевидна, хоча між ними є суттєва різниця: ініціація шамана є мимовільною, тоді як Чод — це свідоме рішення щодо ритуальної смерті як можливості потрапити в місця, де перебувають божества та демони, й запропонувати власне тіло як їжу їм.
Чод є усвідомленням справжньої природи розуму та «відсічення» або «вбивства» невігластва. Бо об'єкт невігластва це і є корінь сансари, переконання в істинному існуванні «Я» — має бути вбите як внутрішній ворог, ілюзія. Це шлях практики Дхарми: досягнення звільнення, остаточного щастя, припинення всіх страждань, перероджень і самої смерті.
Old Captain — постіндустріальний лейбл із Житомира.
Тибетське слово «Чод» означає «відрізати» або «вбити». Воно представлене на тханках прапором перемоги або ритуальним ножем. У практиці Чод адепт символічно пропонує плоть свого тіла у формі тантричного бенкету. Шкіра тіла практикуючого уособлює поверхневу реальність або майю: вона відрізана від кісток, матеріальна;
Подібність між ритуалом Чод і ініціацією шамана очевидна, хоча між ними є суттєва різниця: ініціація шамана є мимовільною, тоді як Чод — це свідоме рішення щодо ритуальної смерті як можливості потрапити в місця, де перебувають божества та демони, й запропонувати власне тіло як їжу їм.
Чод є усвідомленням справжньої природи розуму та «відсічення» або «вбивства» невігластва. Бо об'єкт невігластва це і є корінь сансари, переконання в істинному існуванні «Я» — має бути вбите як внутрішній ворог, ілюзія. Це шлях практики Дхарми: досягнення звільнення, остаточного щастя, припинення всіх страждань, перероджень і самої смерті.
30.03.202519:40
#Авторське
«Мати Калі підтримує Батьківщину Мати у важкий момент»
06.03 – 30.03
Час роботи 12:57:50
"Мати, яка захищає всю дхарму в мені, справді є найвищою матір’ю."
ॐ क्रीं काली
Ом Крим Калі
«Мати Калі підтримує Батьківщину Мати у важкий момент»
06.03 – 30.03
Час роботи 12:57:50
"Мати, яка захищає всю дхарму в мені, справді є найвищою матір’ю."
ॐ क्रीं काली
Ом Крим Калі
27.03.202515:35
Буддійський монастир Шейчен-лінг. Перший і єдиний офіційно визнаний в Україні буддійським монастирь, який належить до тибетської гілки буддійської традиції Ваджраяна — школи Ньїнґма-па. Ольгінка, Донецька область. Фото: Січень 2025 року.
Освячений 5 травня 1993 року, а офіційну реєстрацію отримав у 2003 році.
У 2009 році монастир встиг відвідати преподобний Цеванг Г'яцо Кхенпо-лама, який спеціально прибув до України з монастиря Міндролінг (Північна Індія) – одного з головних монастирів буддизму Тибету. Тут побував і відомий японський чернець Дзюнсей Терасава.
Храм учнем і вчителем якого був Олег Мужчиль (Дорже Жамбо Чойдже-лама, Лісник).
Обитель жителі якого були готові до оборони на всіх фронтах, матеріальному та духовному. «Вибухівки в монастирі було стільки, що вся Ольгінка могла злетіти у повітря»: казали мешканці села журналістам вже під час окупації.
Нині монастир порожній. Секрети українського опору так і залишились за товстими монастирськими мурами.
Освячений 5 травня 1993 року, а офіційну реєстрацію отримав у 2003 році.
У 2009 році монастир встиг відвідати преподобний Цеванг Г'яцо Кхенпо-лама, який спеціально прибув до України з монастиря Міндролінг (Північна Індія) – одного з головних монастирів буддизму Тибету. Тут побував і відомий японський чернець Дзюнсей Терасава.
Храм учнем і вчителем якого був Олег Мужчиль (Дорже Жамбо Чойдже-лама, Лісник).
Обитель жителі якого були готові до оборони на всіх фронтах, матеріальному та духовному. «Вибухівки в монастирі було стільки, що вся Ольгінка могла злетіти у повітря»: казали мешканці села журналістам вже під час окупації.
Нині монастир порожній. Секрети українського опору так і залишились за товстими монастирськими мурами.
29.04.202518:55
Протягом року думала, що зможу щось сказати в таку дату, але ні. Все йде тільки в гірший бік, почуття не згасають, а розгораються полум’ям ще сильнішим. Час не лікує рани, навпаки, знову і знову провертає ножа. З’явилося відчуття, ніби не договорила, не дізналася важливого, не поділилася думкою, бо вірила що буде ще можливість. Іноді хочеться розповісти щось, посміятися з тих жартів, які розуміли лише ми двоє. Але вже ніколи цього не буде. Спогади перетворюються на скупу сльозу або ж на істеричний сміх. Немає слова на відомих мені мовами, яке б описало те, що я відчуваю на душі.
«Пусть тебе и не нравится, но я себя считаю кшатрием.»
Люблю, любила і любитиму. Не прощаюсь. У наступному житті обов’язково зустрінемось. Політаємо по посадках і полях Люботина, поблукаємо лісами, поплачемо, посміємося, погорюємо. Якщо так буде суджено.
Владлен «Опера» – PRESENTE!
«Пусть тебе и не нравится, но я себя считаю кшатрием.»
Люблю, любила і любитиму. Не прощаюсь. У наступному житті обов’язково зустрінемось. Політаємо по посадках і полях Люботина, поблукаємо лісами, поплачемо, посміємося, погорюємо. Якщо так буде суджено.
Владлен «Опера» – PRESENTE!
25.04.202511:44
Дзюнсей Терасава: Дух Майдану - відродження героїчного духу скіфів
15.04.202523:15
Фото: Сучасний пам'ятник Тіч Куанг Дуку в момент самоспалення
«Мадам Ню» (Дружина Дьєма), яка народилася в буддійській сім'ї, але прийняла католицтво, яка різко прокоментувала смерть монаха. Назвала самоспалення «барбекю» і заявила: «Якщо буддисти хочуть влаштувати ще одне барбекю, я буду рада надати бензин. Нехай вони горять.»
Ці коментарі довели ситуацію до кипіння. Ще троє монахів влаштували самоспалення, смерть та горе прокотилися по всій країні, і у відповідь 1400± монахів було заарештовано та частину страчено.
«Мадам Ню» (Дружина Дьєма), яка народилася в буддійській сім'ї, але прийняла католицтво, яка різко прокоментувала смерть монаха. Назвала самоспалення «барбекю» і заявила: «Якщо буддисти хочуть влаштувати ще одне барбекю, я буду рада надати бензин. Нехай вони горять.»
Ці коментарі довели ситуацію до кипіння. Ще троє монахів влаштували самоспалення, смерть та горе прокотилися по всій країні, і у відповідь 1400± монахів було заарештовано та частину страчено.
06.04.202522:15
А як може бути громадянином України той, хто не хоче захищати Україну? І чи громадянин він після цього?
Він ніяким чином не може вважати себе громадянином. І суспільство повинно сприймати його саме так. Як би це жорстко не звучало. Хтось може з автоматом в руках захищати, хтось може, як кажуть, в тилу кувати перемогу, але всі повинні працювати на цю перемогу. А якщо людина говорить: "Та я тут при чому? Нехай хтось інший робить." Ні, ти не громадянин.
– Кирило Буданов
Він ніяким чином не може вважати себе громадянином. І суспільство повинно сприймати його саме так. Як би це жорстко не звучало. Хтось може з автоматом в руках захищати, хтось може, як кажуть, в тилу кувати перемогу, але всі повинні працювати на цю перемогу. А якщо людина говорить: "Та я тут при чому? Нехай хтось інший робить." Ні, ти не громадянин.
– Кирило Буданов
30.03.202513:49
25.03.202517:44
У Кріта Югу, на величній горі Кайласа, де переплітаються небесні світи з землею, Махамая, найкраща з гір, з'єдналася зі мною у таїнстві любощів. У момент, коли моє насіння залишило тіло, вона раптом стала грізною, її сутність спалахнула, і з її священного тіла виросли дві Шакті, які стали її вірними супутницями, відомими як Дакині і Варіні.
Одного дня могутня Чандіка, разом зі своїми двома супутницями, вирушила до берегів священної ріки Бушбабхадра. Це місце, оточене красою природи, наповнене ароматами квітів і дзюрчанням води, стало свідком її витонченості та сили.
Коли на небі стало по обіді, недостатньо підживлені, її голодні подруги звернулися до Чандіки: "О, будь ласка, дай нам їсти!" Почувши цю прохання, вона, усміхнена і благословенна, поглянула в усі чотири сторони світу, а потім, з рішучістю, відсікла власну голову своїми нігтями. Лівою струменем її священної крові вона нагодувала Дакині, правою – Варіні, а з центральної струменя відпила свою власну кров.
Закінчивши дійство, вона, взялася за голову, повернула її назад на своє тіло і відновила свій первісний вигляд. Повертаючись увечері додому, я, побачивши її блідий вигляд і ознаки втоми, запідозрив, що її зневажили або образили інші. Ця підозра запалила у мені вогонь гніву та справедливості.
З глибини цього гніву, частина мене з'явилася у вигляді Кродхабхайрави, втіленням божественної сили і знищення зла. Це сталося в день Віратрі, коли спалахнули небесні зірки, і таким чином народилася Чіннамаста, зливаючи в собі вічну силу і життєдайну енергію. Переплетіння любові, гніву і божественного прояву знайшло своє місце в інтригуючому світі, що свідчить про велич енергії Шакті і Шиви.
– Пран Тошані Тантра
Одного дня могутня Чандіка, разом зі своїми двома супутницями, вирушила до берегів священної ріки Бушбабхадра. Це місце, оточене красою природи, наповнене ароматами квітів і дзюрчанням води, стало свідком її витонченості та сили.
Коли на небі стало по обіді, недостатньо підживлені, її голодні подруги звернулися до Чандіки: "О, будь ласка, дай нам їсти!" Почувши цю прохання, вона, усміхнена і благословенна, поглянула в усі чотири сторони світу, а потім, з рішучістю, відсікла власну голову своїми нігтями. Лівою струменем її священної крові вона нагодувала Дакині, правою – Варіні, а з центральної струменя відпила свою власну кров.
Закінчивши дійство, вона, взялася за голову, повернула її назад на своє тіло і відновила свій первісний вигляд. Повертаючись увечері додому, я, побачивши її блідий вигляд і ознаки втоми, запідозрив, що її зневажили або образили інші. Ця підозра запалила у мені вогонь гніву та справедливості.
З глибини цього гніву, частина мене з'явилася у вигляді Кродхабхайрави, втіленням божественної сили і знищення зла. Це сталося в день Віратрі, коли спалахнули небесні зірки, і таким чином народилася Чіннамаста, зливаючи в собі вічну силу і життєдайну енергію. Переплетіння любові, гніву і божественного прояву знайшло своє місце в інтригуючому світі, що свідчить про велич енергії Шакті і Шиви.
– Пран Тошані Тантра
Reposted from:
Tod und Ruinen | Смерть та Руїни
29.04.202518:02
Год без весточки от тебя.
Год, как тебя не хватает всем нам.
Лучшие уходят, не прощаясь.
Мы тоже не успели попрощаться – ведь прощаться с тобой не хотелось никогда.
Ты всегда чтил пантеон героев.
Теперь ты среди них – среди достойных.
Скоро встретимся там, где нам положено.
Владлен "Опера" Сабіна – PRESENTE!
Год, как тебя не хватает всем нам.
Лучшие уходят, не прощаясь.
Мы тоже не успели попрощаться – ведь прощаться с тобой не хотелось никогда.
Ты всегда чтил пантеон героев.
Теперь ты среди них – среди достойных.
Скоро встретимся там, где нам положено.
Владлен "Опера" Сабіна – PRESENTE!
25.04.202511:22
Книга відомого мандрівного буддійського ченця і вчителя Дзюнсея Терасави «Територія безсмертя» потрапила до читача в дні доленосні не тільки для України. Схоже, що заклики і застереження А. Шпенглера, Р. Генона, М. Хайдеггера, Іоанна Павла II, Далай-лами XIV, Г. Йонаса і багатьох інших мислителів про кризу сучасного світу і про загальну відповідальність за ситуацію на Землі виявилися мало почутими. Тим самим людство постало перед більш загрозливими викликами - глобальним тероризмом, крахом світової системи міжнародної безпеки і масштабними змінами існуючих державних кордонів. У своїй новій книзі Д. Терасава, спираючись на 40-річний досвід духовної практики, не лише відверто показує кризу сучасного світу, а й пропонує власне бачення щодо її подолання.
Книгу складають лекції буддійського вчителя, сказані ним за останні роки в країнах Євразії при різних обставинах, які були записані, і підготовлені до друку його учнями буддійської сангхи. З них випливає, що запропоновані ідеї і бачення у автора з'явилися не випадково, а базуються на багаторічному досвіді перебування в Індії, Казахстані, Киргизстані, Китаї, Росії, Україні. Це занурення в живий євразійський культурний континуум було посилено знайомством з літературою і спиралося на практику Лотосової Сутри і духовні пошуки Д. Терасави. Завдяки такому підходу, власне, і вдалося побачити і з'єднати воєдино ті смисли, які ще недавно здавалися далекими і роз'єднаними.
Революційні події 2004 і 2014 в Україні, до яких Д. Терасава також мав можливість долучитися, в книзі оцінюються дуже високо: «Події, які відбувалися в центрі української столиці, визначають майбутнє всього світу», «Майдан - стріли зла перетворюються в квіти». Найбільшу увагу буддійський монах звертає на безстрашність повсталого народу, витоки якої вбачає не в звичній для багатьох козацькій Україні, а в більш ранні періоди:
«Головним рішучим випробуванням для всіх стало випробування страхом. І люди виявилися безстрашними. Чому? Тому, що вони були готові пожертвувати навіть життям. Це і є вища, остаточна, досконала параміта-переправа бодхісаттви. Існує глибока причина, чому український народ зміг здійснити цю практику. Вона - в глибоких духовних коріннях українців, витоки яких в безсмертному героїзм скіфів. Древній український духовний героїзм об'єднав усіх на Майдані. Всі, як один, від усього серця, не шкодували своїх тіл і життів.»
У ці драматичні для України дні Д. Терасава пропонує скористатися пассіонарним підйомом і вкрай серйозно підійти до національної ідеї, вийшовши за існуючі обмеження. Він вважає, що «сьогоднішній український націоналізм базується на дуже малому часовому відрізку і не є справжнім, бо дійсно Велике ігнорується незаслужено. Зате пропонуються недовговічні ідеали», «Українцям потрібна універсальна ідентичність».
На його думку, справжня національна ідея спрямована на відновлення зв'язку віків і повернення до справжніх вільнолюбивих коренів, які втрачені.
«Герої не вмирають» - одне з ключових гасел революційно-визвольної боротьби, що проходить в Україні, як і повернення значущості постаті героя в суспільстві, символічно перегукуються з ідеалами скіфської епохи, до актуалізації яких закликає Д. Терасава: «Похованого в кургані героя чествували не просто як померлого, кургани - це меморіал гідного безсмертя і вічності. Ті давні люди були готові померти разом з героєм, вони не вважали, що наше фізичне існування має кінець, і вірили, що після смерті зберігаються вічні відносини і взаємозв'язок з героєм», «Яким повинен бути справжній чоловік. Забутий ідеал героя».
«Скіф - це той, хто прагне бути героєм», «Скіфське братство героїв - модель для створення нового світу».
Книгу складають лекції буддійського вчителя, сказані ним за останні роки в країнах Євразії при різних обставинах, які були записані, і підготовлені до друку його учнями буддійської сангхи. З них випливає, що запропоновані ідеї і бачення у автора з'явилися не випадково, а базуються на багаторічному досвіді перебування в Індії, Казахстані, Киргизстані, Китаї, Росії, Україні. Це занурення в живий євразійський культурний континуум було посилено знайомством з літературою і спиралося на практику Лотосової Сутри і духовні пошуки Д. Терасави. Завдяки такому підходу, власне, і вдалося побачити і з'єднати воєдино ті смисли, які ще недавно здавалися далекими і роз'єднаними.
Революційні події 2004 і 2014 в Україні, до яких Д. Терасава також мав можливість долучитися, в книзі оцінюються дуже високо: «Події, які відбувалися в центрі української столиці, визначають майбутнє всього світу», «Майдан - стріли зла перетворюються в квіти». Найбільшу увагу буддійський монах звертає на безстрашність повсталого народу, витоки якої вбачає не в звичній для багатьох козацькій Україні, а в більш ранні періоди:
«Головним рішучим випробуванням для всіх стало випробування страхом. І люди виявилися безстрашними. Чому? Тому, що вони були готові пожертвувати навіть життям. Це і є вища, остаточна, досконала параміта-переправа бодхісаттви. Існує глибока причина, чому український народ зміг здійснити цю практику. Вона - в глибоких духовних коріннях українців, витоки яких в безсмертному героїзм скіфів. Древній український духовний героїзм об'єднав усіх на Майдані. Всі, як один, від усього серця, не шкодували своїх тіл і життів.»
У ці драматичні для України дні Д. Терасава пропонує скористатися пассіонарним підйомом і вкрай серйозно підійти до національної ідеї, вийшовши за існуючі обмеження. Він вважає, що «сьогоднішній український націоналізм базується на дуже малому часовому відрізку і не є справжнім, бо дійсно Велике ігнорується незаслужено. Зате пропонуються недовговічні ідеали», «Українцям потрібна універсальна ідентичність».
На його думку, справжня національна ідея спрямована на відновлення зв'язку віків і повернення до справжніх вільнолюбивих коренів, які втрачені.
«Герої не вмирають» - одне з ключових гасел революційно-визвольної боротьби, що проходить в Україні, як і повернення значущості постаті героя в суспільстві, символічно перегукуються з ідеалами скіфської епохи, до актуалізації яких закликає Д. Терасава: «Похованого в кургані героя чествували не просто як померлого, кургани - це меморіал гідного безсмертя і вічності. Ті давні люди були готові померти разом з героєм, вони не вважали, що наше фізичне існування має кінець, і вірили, що після смерті зберігаються вічні відносини і взаємозв'язок з героєм», «Яким повинен бути справжній чоловік. Забутий ідеал героя».
«Скіф - це той, хто прагне бути героєм», «Скіфське братство героїв - модель для створення нового світу».
10.04.202516:23
Тибетська ступа зводиться за сакральним принципом і символізує тіло, мову та розум Будди. Її форма — втілення пробудженого розуму та шлях до просвітлення (бодгі).
Конструкція ступи відображає п’ять очищуючих елементів:
Основа — квадрат, що уособлює стихію землі. Це стабільність, опора, початок духовного шляху.
Купол — символ води, яка очищує пристрасті та прив’язаності.
Тринадцять кілець — символ повітря, руху й енергії. Вони також уособлюють 13 стадій просвітлення — звідси й назва "Ступа Просвітлення".
Парасолька та верхівка — символ простору, природи розуму, пустотності.
На самій вершині розташований тигле — краплеподібний символ, що втілює пробуджений стан розуму Будди. А над ним — знаки Вогню, Сонця та Місяця.
Всередину ступи вкладають священні реліквії, мантри, статуетки, зображення — усе це називається зунтрул, або ж "осяйне наповнення". Воно наповнює ступу благословенням і робить її джерелом накопичення заслуг і очищення негативної карми.
Ступу орієнтують за сторонами світу, а її внутрішня вісь (сюнгтрул) символізує вісь світу — гору Меру, центр Всесвіту у буддійській космології.
На першому фото красується ніша з Буддою, вона виконує роль місця благословення та вшанування, це частина зовнішнього фасаду ступи, через яку проявляється присутність Пробудженого. В таких нішах іноді можуть бути образи Шак’ямуні, Падмасамбхави або іншого вчителя.
Конструкція ступи відображає п’ять очищуючих елементів:
Основа — квадрат, що уособлює стихію землі. Це стабільність, опора, початок духовного шляху.
Купол — символ води, яка очищує пристрасті та прив’язаності.
Тринадцять кілець — символ повітря, руху й енергії. Вони також уособлюють 13 стадій просвітлення — звідси й назва "Ступа Просвітлення".
Парасолька та верхівка — символ простору, природи розуму, пустотності.
На самій вершині розташований тигле — краплеподібний символ, що втілює пробуджений стан розуму Будди. А над ним — знаки Вогню, Сонця та Місяця.
Всередину ступи вкладають священні реліквії, мантри, статуетки, зображення — усе це називається зунтрул, або ж "осяйне наповнення". Воно наповнює ступу благословенням і робить її джерелом накопичення заслуг і очищення негативної карми.
Ступу орієнтують за сторонами світу, а її внутрішня вісь (сюнгтрул) символізує вісь світу — гору Меру, центр Всесвіту у буддійській космології.
На першому фото красується ніша з Буддою, вона виконує роль місця благословення та вшанування, це частина зовнішнього фасаду ступи, через яку проявляється присутність Пробудженого. В таких нішах іноді можуть бути образи Шак’ямуні, Падмасамбхави або іншого вчителя.
03.04.202512:25
Колесо Життя розгортається в чотирьох концентричних колах, кожне з яких зображує кожен з циклів існування.
Дванадцять ланок залежного походження: Це коло демонструє, як невігластво веде до виникнення страждань. Ланки починаються з "невігластва", яке породжує "упередження", що, в свою чергу, створює жагу до матеріальних і імпульсивних бажань. Це призводить до «взаємодії» та «народження», що зумовлюють переродження в циклі сансари.
Шість сфер колеса життя: Це коло класифікує істот на основі їх карми, що визначає їх переродження. Існують шість сфер: боги, напівбоги, люди, тварини, голодні привиди та пекельні істоти. Кожна сфера відображає різні умови життя, які залежать від накопиченої карми.
Проміжний стан (Бардо): Друге коло акцентує увагу на тому, як дії приводять до певних наслідків. Позитивні дії, такі як доброта і співчуття, ведуть до високих перероджень, що пов’язане з щастям і благополуччям. Негативні дії, такі як агресія чи ненависть, призводять до страждань і перероджень у нижчих формах існування.
Три омани: Найвнутрішнє коло ілюструє три основні емоції, які є корінням усіх страждань: незнання (свиня), гнів (змія) та жадібність (півень). Ці емоції взаємодіють, призводячи до невірних рішень і дій, які утримують істот у циклі Сансари.
Дванадцять ланок залежного походження: Це коло демонструє, як невігластво веде до виникнення страждань. Ланки починаються з "невігластва", яке породжує "упередження", що, в свою чергу, створює жагу до матеріальних і імпульсивних бажань. Це призводить до «взаємодії» та «народження», що зумовлюють переродження в циклі сансари.
Шість сфер колеса життя: Це коло класифікує істот на основі їх карми, що визначає їх переродження. Існують шість сфер: боги, напівбоги, люди, тварини, голодні привиди та пекельні істоти. Кожна сфера відображає різні умови життя, які залежать від накопиченої карми.
Проміжний стан (Бардо): Друге коло акцентує увагу на тому, як дії приводять до певних наслідків. Позитивні дії, такі як доброта і співчуття, ведуть до високих перероджень, що пов’язане з щастям і благополуччям. Негативні дії, такі як агресія чи ненависть, призводять до страждань і перероджень у нижчих формах існування.
Три омани: Найвнутрішнє коло ілюструє три основні емоції, які є корінням усіх страждань: незнання (свиня), гнів (змія) та жадібність (півень). Ці емоції взаємодіють, призводячи до невірних рішень і дій, які утримують істот у циклі Сансари.
30.03.202513:47
24.03.202520:26
Мандала Будди Амітаби ⚡️
Будда Амітаба часто зображується в подобі Шак'ямуні, але зазвичай його представляють сидячим у медитаційній мудрі. Мудра дотику землі належить лише сидячому Шак'ямуні. У тибетському буддизмі Амітаба асоціюється з червоним кольором — символом любові, співчуття та емоційної енергії. Його призначення — захищати істот від негативних емоцій, пов'язаних з прив'язаністю, а його унікальним символом є та ж сама квітка.
Амітаба уособлює характеристики лотосу: ніжність, відкритість і чистоту. Вважається, що він — червоний Будда Заходу і найдавніший із П’яти Дхьяні Будд у традиції Ваджраяна. Його ім’я перекладається як «безмежне світло», також його називають «Амітаюс» — Будда безмежного життя.
Будда Амітаба часто зображується в подобі Шак'ямуні, але зазвичай його представляють сидячим у медитаційній мудрі. Мудра дотику землі належить лише сидячому Шак'ямуні. У тибетському буддизмі Амітаба асоціюється з червоним кольором — символом любові, співчуття та емоційної енергії. Його призначення — захищати істот від негативних емоцій, пов'язаних з прив'язаністю, а його унікальним символом є та ж сама квітка.
Амітаба уособлює характеристики лотосу: ніжність, відкритість і чистоту. Вважається, що він — червоний Будда Заходу і найдавніший із П’яти Дхьяні Будд у традиції Ваджраяна. Його ім’я перекладається як «безмежне світло», також його називають «Амітаюс» — Будда безмежного життя.
Reposted from:
Авангард (АКС)
29.04.202515:54
Зниклі безвісти - не забуті
У безодні війни їхні імена не загубляться. Кожен зниклий безвісти захисник - це героїчна історія, яка має бути почута, хоч їхні долі досі залишаються невідомими.
Минулого року з бойових задач не повернулися 14 Авангардистів, 7 з них досі залишаються у статусі «безвісти зниклий». Ці два слова - невимовний біль рідних і для всіх нас, які щодня чекають звістки – біль, який неможливо виміряти.
Памʼятаємо чин кожного!
Олександр «Олекса» Сердюков - 20.03.2024
- належав до складу організаційної старшини Авангарду, старший сержант взводу у десантно-штурмовій сотні. Олекса керував обороною під час операції поблизу с.Тоненьке на Донеччині
Дмитро «Рембо» Мандзюк - 20.03.2024
- командир відділення у взводі Олекси. Потрапив під мінометний обстріл, намагаючись евакуювати Олексу
Марʼян «Маріо» Гбур - 14.04.2024
- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь у заході на свіжі позиції у лісі під Часовим Яром
Артем «Смішний» Новосілецький - 23.04.2024
- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь в обороні села Парасковіївка, поблизу Новомихайлівки. Потрапив під обстріл ворожої артилерії
Владлен «Опера» Сабіна - 29.04.2024
- молодий активіст Авангарду, який став бійцем нашої десантно-штурмової роти. Опера брав участь у складній розвідувальній операції, очолюючи групу. Під час цієї операції з оборони села Парасковіївка прийняв ближній бій із противником
Віталій «Ромашка» Ромашко - 29.04.24
- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь в обороні села Парасковіївка, поблизу Новомихайлівки. Потрапив під обстріл ворожої артилерії, йдучи на заміну групи Опери
Сергій «Арджуна» Кальницький - 10.10.2024
- належав до складу організаційної старшини Авангарду, старший сержант взводу в ГУР. Брав участь у багатьох штурмових операціях на різних напрямках фронту. Під час своєї останньої задачі, Арджуна намагався надати допомогу своїм пораненим бійцям
В СТРОЮ!
У безодні війни їхні імена не загубляться. Кожен зниклий безвісти захисник - це героїчна історія, яка має бути почута, хоч їхні долі досі залишаються невідомими.
Минулого року з бойових задач не повернулися 14 Авангардистів, 7 з них досі залишаються у статусі «безвісти зниклий». Ці два слова - невимовний біль рідних і для всіх нас, які щодня чекають звістки – біль, який неможливо виміряти.
Памʼятаємо чин кожного!
Олександр «Олекса» Сердюков - 20.03.2024
- належав до складу організаційної старшини Авангарду, старший сержант взводу у десантно-штурмовій сотні. Олекса керував обороною під час операції поблизу с.Тоненьке на Донеччині
Дмитро «Рембо» Мандзюк - 20.03.2024
- командир відділення у взводі Олекси. Потрапив під мінометний обстріл, намагаючись евакуювати Олексу
Марʼян «Маріо» Гбур - 14.04.2024
- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь у заході на свіжі позиції у лісі під Часовим Яром
Артем «Смішний» Новосілецький - 23.04.2024
- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь в обороні села Парасковіївка, поблизу Новомихайлівки. Потрапив під обстріл ворожої артилерії
Владлен «Опера» Сабіна - 29.04.2024
- молодий активіст Авангарду, який став бійцем нашої десантно-штурмової роти. Опера брав участь у складній розвідувальній операції, очолюючи групу. Під час цієї операції з оборони села Парасковіївка прийняв ближній бій із противником
Віталій «Ромашка» Ромашко - 29.04.24
- боєць десантно-штурмової сотні Авангарду. Брав участь в обороні села Парасковіївка, поблизу Новомихайлівки. Потрапив під обстріл ворожої артилерії, йдучи на заміну групи Опери
Сергій «Арджуна» Кальницький - 10.10.2024
- належав до складу організаційної старшини Авангарду, старший сержант взводу в ГУР. Брав участь у багатьох штурмових операціях на різних напрямках фронту. Під час своєї останньої задачі, Арджуна намагався надати допомогу своїм пораненим бійцям
В СТРОЮ!
10.04.202514:21
Тибетська буддійська ступа в Тибетському Традиційному Саду в Києві, належним чином заповнена та освячена Тулку Чокі Німар Рінпоче. Зроблена з плит червоного граніту з кар'єру під Житомиром.
02.04.202512:08
28.03.202520:41
"Вічною залишається лише Золота Квітка, що виростає з внутрішнього звільнення від усіх оковів матеріального світу. Той, хто досягає цієї стадії, трансформує власне его; він уже не сидить у рамках монадного існування, а проникає в магічне коло полярної двоїстості всіх явищ, повертаючись до неподільного Єдиного, що є Дао."
– Секрет золотої квітки, сторінка 18.
– Секрет золотої квітки, сторінка 18.
Reposted from:
Mahakala o࿗n Defense
24.03.202512:21
Лектор - історик, релігієзнавець Сергій Заїковський, для багатьох відомий як Деймос.
Загинув 24 березня 2022 року виконуючи бойове завдання з деокупації села Лукʼянівка в Київській області в складі протитанкового взводу.
Presente! 🅰️
https://youtu.be/Cwk5LbdcTMQ?si=WMTpI6703x9Cqwcz
Загинув 24 березня 2022 року виконуючи бойове завдання з деокупації села Лукʼянівка в Київській області в складі протитанкового взводу.
Presente! 🅰️
https://youtu.be/Cwk5LbdcTMQ?si=WMTpI6703x9Cqwcz
Shown 1 - 24 of 55
Log in to unlock more functionality.