Житомирська міська рада
Новини та анонси подій.
Офіційний канал Житомирської міської ради.
Офіційний канал Житомирської міської ради.
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateNov 22, 2019
Added to TGlist
Sep 16, 2023Records
29.08.202406:44
30.1KSubscribers03.06.202423:59
200Citation index07.05.202523:59
11.7KAverage views per post07.03.202509:20
6KAverage views per ad post12.05.202509:17
6.99%ER07.05.202523:59
41.89%ERR
10.05.202512:31
Житомир попрощався із Воїном-Захисником...
🕯️ ЛОСЬ ВАДИМ ВАСИЛЬОВИЧ
27.08.1986 - 30.04.2025рр.
Вадим народився 27 серпня 1986 року в місті Житомир. Закінчив загальноосвітню школу №35. Ще з підліткового віку захоплювався бойовими мистецтвами — особливо «Айкідо», у якому досяг рівня коричневого пояса. Це захоплення виховало в ньому силу, самодисципліну та вірність життєвим моральним принципам. Це був не лише спорт, а й формуванням його внутрішнього стержня, витримки й поваги до інших.
Він мав хист до малювання, тонко відчував красу світу, був надзвичайно охайним, спокійним і врівноваженим. Друзі відзначали його тонке почуття гумору, щирість і тепле ставлення до людей.Після школи вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього технікуму, здобув фах з будівництва, експлуатації та ремонту автомобільних доріг і аеродромів. Згодом продовжив навчання у Київському національному транспортному університеті.
Працював на підприємствах по всій Україні, був сумлінним, відповідальним і висококваліфікованим спеціалістом. Працював, мріяв про створення власної родини, прагнув знайти споріднену душу, яка б по-справжньому розуміла та ділила з ним життя.
З лютого 2023р. Вадим добровільно став на захист України та доєднався до лав Збройних Сил України. Учасник бойових дій на донецькому напрямку, де був поранений, однак після лікування, навіть маючи інвалідність, повернувся до служби — залишаючись на передовій до останнього дня.
Був справедливим, надійним товаришем і другом, люблячим сином і братом. Його життя — приклад мужності, честі та відданості Україні.
30.04.2025р. смерть вирвала Воїна з лав Захисників, серце його зупинилося.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику...
🕯️ ЛОСЬ ВАДИМ ВАСИЛЬОВИЧ
27.08.1986 - 30.04.2025рр.
Вадим народився 27 серпня 1986 року в місті Житомир. Закінчив загальноосвітню школу №35. Ще з підліткового віку захоплювався бойовими мистецтвами — особливо «Айкідо», у якому досяг рівня коричневого пояса. Це захоплення виховало в ньому силу, самодисципліну та вірність життєвим моральним принципам. Це був не лише спорт, а й формуванням його внутрішнього стержня, витримки й поваги до інших.
Він мав хист до малювання, тонко відчував красу світу, був надзвичайно охайним, спокійним і врівноваженим. Друзі відзначали його тонке почуття гумору, щирість і тепле ставлення до людей.Після школи вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього технікуму, здобув фах з будівництва, експлуатації та ремонту автомобільних доріг і аеродромів. Згодом продовжив навчання у Київському національному транспортному університеті.
Працював на підприємствах по всій Україні, був сумлінним, відповідальним і висококваліфікованим спеціалістом. Працював, мріяв про створення власної родини, прагнув знайти споріднену душу, яка б по-справжньому розуміла та ділила з ним життя.
З лютого 2023р. Вадим добровільно став на захист України та доєднався до лав Збройних Сил України. Учасник бойових дій на донецькому напрямку, де був поранений, однак після лікування, навіть маючи інвалідність, повернувся до служби — залишаючись на передовій до останнього дня.
Був справедливим, надійним товаришем і другом, люблячим сином і братом. Його життя — приклад мужності, честі та відданості Україні.
30.04.2025р. смерть вирвала Воїна з лав Захисників, серце його зупинилося.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику...
07.05.202515:12
На щиті повернувся Герой...
🕯️ СВИСТУН АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
23.10.1984 – 10.04.2025рр.
Андрій народився у
м. Житомирі. Початкову освіту здобув у ЗОШ №21, а згодом через складні життєві обставини, навчався та виховувався у КНЗ «Ушомирська загальноосвітня школа-інтернат І–ІІ ступенів» Житомирської обласної ради, де здобув базову середню освіту. Згодом отримав професію будівельника у ПТУ №1.
Упродовж життя Андрій працював на різних підприємствах міста, а з часом започаткував власну справу — продаж квітів. Він був людиною з добрим серцем, щирий, працьовитий і завжди готовий допомогти. Його любили й поважали. Андрій мав особливу любов до кулінарії, природи та тварин, не минав безпритульних, підгодовував їх і дбав про навколишній світ.
Мріяв про власний дім, простору землю, де б вирощував квіти, вів господарство разом із дружиною, і дарував тепло серця та душі своїй донечці.
З початку 2025р. Андрій у лавах Захисників України став на шлях боротьби проти російських агресорів. За щирість і відкритість, за виваженість і мужність його поважали побратими, до нього з пошаною ставилися командири.
10 квітня 2025р. Воїн героїчно загинув при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
У вічній скорботі залишилися донечка, дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою...
🕯️ СВИСТУН АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
23.10.1984 – 10.04.2025рр.
Андрій народився у
м. Житомирі. Початкову освіту здобув у ЗОШ №21, а згодом через складні життєві обставини, навчався та виховувався у КНЗ «Ушомирська загальноосвітня школа-інтернат І–ІІ ступенів» Житомирської обласної ради, де здобув базову середню освіту. Згодом отримав професію будівельника у ПТУ №1.
Упродовж життя Андрій працював на різних підприємствах міста, а з часом започаткував власну справу — продаж квітів. Він був людиною з добрим серцем, щирий, працьовитий і завжди готовий допомогти. Його любили й поважали. Андрій мав особливу любов до кулінарії, природи та тварин, не минав безпритульних, підгодовував їх і дбав про навколишній світ.
Мріяв про власний дім, простору землю, де б вирощував квіти, вів господарство разом із дружиною, і дарував тепло серця та душі своїй донечці.
З початку 2025р. Андрій у лавах Захисників України став на шлях боротьби проти російських агресорів. За щирість і відкритість, за виваженість і мужність його поважали побратими, до нього з пошаною ставилися командири.
10 квітня 2025р. Воїн героїчно загинув при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
У вічній скорботі залишилися донечка, дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна слава Герою...
26.04.202512:02
Житомир попрощався із Захисником...
🕯️ СТРІЛЬЧИК ОЛЕСЬ АНДРІЙОВИЧ
26.01.1974 - 24.04.2025рр.
Народився у м.Житомирі . Навчався у ЗОШ №33 (нині -ліцей №33).
Після закінчення школи проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись до цивільного життя, працював на різних підприємствах м. Житомира та за його межами.
Працював у газеті “Субота “, займаючись організаційними питаннями.
Був люблячим чоловіком, турботливим татом для своєї донечки. Олесь мав велике захоплення - риболовлю. Любив природу та людей. Він завжди був готовий прийти на допомогу, мав добре, щире серце, був життєрадісним, відданим своїм близьким . Водночас цілеспрямованим та наполегливим.
У 2014р. разом зі своїми товаришами прийняли важливе та сміливе рішення - разом стати на захист України у складі батальйону “Айдар’’.
Захищали нашу країну на Луганському та Донецькому напрямках. За мужність та самовідданість був нагороджений державними та відомчими нагородами: орден ‘’ За мужнісь ‘’ III ступеня, орден ‘’Іван Сірко’’, медалями - ‘’Учасник Бойових дій’’, ‘’За участь у антитерористичній операції’’ , ‘’Учасник АТО’’. Мав поранення, та щоразу повертався у стрій.
24.04.2025р. невблаганна смерть вирвала Воїна із лав Захисників, серце його зупинилося...
У вічній скорботі дружина, донечка, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
🕯️ СТРІЛЬЧИК ОЛЕСЬ АНДРІЙОВИЧ
26.01.1974 - 24.04.2025рр.
Народився у м.Житомирі . Навчався у ЗОШ №33 (нині -ліцей №33).
Після закінчення школи проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Повернувшись до цивільного життя, працював на різних підприємствах м. Житомира та за його межами.
Працював у газеті “Субота “, займаючись організаційними питаннями.
Був люблячим чоловіком, турботливим татом для своєї донечки. Олесь мав велике захоплення - риболовлю. Любив природу та людей. Він завжди був готовий прийти на допомогу, мав добре, щире серце, був життєрадісним, відданим своїм близьким . Водночас цілеспрямованим та наполегливим.
У 2014р. разом зі своїми товаришами прийняли важливе та сміливе рішення - разом стати на захист України у складі батальйону “Айдар’’.
Захищали нашу країну на Луганському та Донецькому напрямках. За мужність та самовідданість був нагороджений державними та відомчими нагородами: орден ‘’ За мужнісь ‘’ III ступеня, орден ‘’Іван Сірко’’, медалями - ‘’Учасник Бойових дій’’, ‘’За участь у антитерористичній операції’’ , ‘’Учасник АТО’’. Мав поранення, та щоразу повертався у стрій.
24.04.2025р. невблаганна смерть вирвала Воїна із лав Захисників, серце його зупинилося...
У вічній скорботі дружина, донечка, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
07.05.202514:27
На щиті повернувся Герой...
🕯️ РЯБЦОВ МИКОЛА РУСЛАНОВИЧ
22.05.1997 - 09.10.2023рр.
Микола народився у селі Мар'янівка на Кримському півострові. У 2012р. разом із батьками переїхав на Вінниччину у село Махаринці. Здобув середню освіту в місцевій ЗОШ, де вирізнявся наполегливістю у навчанні, брав участь у предметних олімпіадах і здобував призові місця.
У 2014р. вступив до Поліського національного університету у м. Житомирі за спеціальністю "Інженер-механік". Паралельно з навчанням працював на СТО, адже автомобілі були його справжньою пристрастю. Активно займався боксом, неодноразово виборював нагороди на спортивних змаганнях.
У 2016р. Микола зустрів свою кохану Олену, з якою побралися та мріяли про діток, про щасливе майбутнє. Але жорстока війна зруйнувала життєві плани подружжя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну Микола повернувся з-за кордону, де працював водієм- далекобійником, щоб стати на захист Батьківщини. У липні 2022р. уклав контракт з одним із підрозділів ЗСУ. Пройшов військове навчання у Німеччині, постійно вдосконалював свої бойові навички, пройшов шлях від рекрута до командира взводу. Йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Микола мав беззаперечний авторитет та повагу серед побратимів і командирів.
За мужні та самовіддані дії при захисті України був відзначений медаллю "Ветеран війни-Учасник бойових дій", численними подяками та грамотами від командування. Його поважали, до нього прислухалися, за ним ішли. Він ніколи не ставив себе вище інших і завжди думав про своїх підлеглих. Коли йому запропонували перевестися до Навчального центру інструктором, він відмовився, сказавши:
"Я не кину своїх побратимів! Я буду з ними!"
У 2023р. під час чергового відпустки, Микола востаннє побачив свою родину.
09.10.2023р. мужній Воїн молодший лейтенант Рябцов Микола Русланович, героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу
н.п. Новопрокопівка Запорізької області. Протягом року і семи місяців вважався зниклим безвісти. І тільки зараз наш Герой повернувся додому на щиті.
У вічній скорботі матуся, дружина, рідні, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Герою...
🕯️ РЯБЦОВ МИКОЛА РУСЛАНОВИЧ
22.05.1997 - 09.10.2023рр.
Микола народився у селі Мар'янівка на Кримському півострові. У 2012р. разом із батьками переїхав на Вінниччину у село Махаринці. Здобув середню освіту в місцевій ЗОШ, де вирізнявся наполегливістю у навчанні, брав участь у предметних олімпіадах і здобував призові місця.
У 2014р. вступив до Поліського національного університету у м. Житомирі за спеціальністю "Інженер-механік". Паралельно з навчанням працював на СТО, адже автомобілі були його справжньою пристрастю. Активно займався боксом, неодноразово виборював нагороди на спортивних змаганнях.
У 2016р. Микола зустрів свою кохану Олену, з якою побралися та мріяли про діток, про щасливе майбутнє. Але жорстока війна зруйнувала життєві плани подружжя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну Микола повернувся з-за кордону, де працював водієм- далекобійником, щоб стати на захист Батьківщини. У липні 2022р. уклав контракт з одним із підрозділів ЗСУ. Пройшов військове навчання у Німеччині, постійно вдосконалював свої бойові навички, пройшов шлях від рекрута до командира взводу. Йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Микола мав беззаперечний авторитет та повагу серед побратимів і командирів.
За мужні та самовіддані дії при захисті України був відзначений медаллю "Ветеран війни-Учасник бойових дій", численними подяками та грамотами від командування. Його поважали, до нього прислухалися, за ним ішли. Він ніколи не ставив себе вище інших і завжди думав про своїх підлеглих. Коли йому запропонували перевестися до Навчального центру інструктором, він відмовився, сказавши:
"Я не кину своїх побратимів! Я буду з ними!"
У 2023р. під час чергового відпустки, Микола востаннє побачив свою родину.
09.10.2023р. мужній Воїн молодший лейтенант Рябцов Микола Русланович, героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу
н.п. Новопрокопівка Запорізької області. Протягом року і семи місяців вважався зниклим безвісти. І тільки зараз наш Герой повернувся додому на щиті.
У вічній скорботі матуся, дружина, рідні, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Герою...
13.05.202506:52
У центрі Житомира заборонять продаж алкоголю в день фіналу Кубка України
Відповідно до рішення ради оборони Житомирської області від 09.05.2025 року, 14 травня у Житомирі у зв’язку із проведенням фінального матчу Кубка України з футболу сезону 2024/2025 тимчасово заборонять продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вина та пива (у тому числі у скляній тарі) у торгівельних об’єктах, розташованих на території Центрального стадіону Житомира, а також на таких вулицях: Старий бульвар, Фещенка-Чопівського, Університетська, Новий бульвар, Шляхетна, Синельниківська, Михайлівська, Лятошинського, Велика Бердичівська від будинків № 12 та № 15 до будинків № 30 та № 35.
Заборона триватиме у такі часові проміжки:
🔹 за 4 години до початку футбольного матчу;
🔹 під час проведення футбольного матчу;
🔹 протягом 2 годин після його завершення.
Відповідно до рішення ради оборони Житомирської області від 09.05.2025 року, 14 травня у Житомирі у зв’язку із проведенням фінального матчу Кубка України з футболу сезону 2024/2025 тимчасово заборонять продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вина та пива (у тому числі у скляній тарі) у торгівельних об’єктах, розташованих на території Центрального стадіону Житомира, а також на таких вулицях: Старий бульвар, Фещенка-Чопівського, Університетська, Новий бульвар, Шляхетна, Синельниківська, Михайлівська, Лятошинського, Велика Бердичівська від будинків № 12 та № 15 до будинків № 30 та № 35.
Заборона триватиме у такі часові проміжки:
🔹 за 4 години до початку футбольного матчу;
🔹 під час проведення футбольного матчу;
🔹 протягом 2 годин після його завершення.
07.05.202510:37
Рідним полеглих Героїв України передали державні нагороди
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно):
🕯 Онушко Володимир Володимирович — капітан.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно):
🕯 Панчук Дмитро Юрійович – молодший сержант;
🕯 Плотніков Єгор Гурійович – солдат;
🕯 Сарнавський Михайло Миколайович – солдат;
🕯 Семєшов Олександр Олександрович – солдат;
🕯 Степаненко Сергій Юліанович – старший солдат.
Медаль «За військову службу Україні» (посмертно):
🕯 Котвицький Микола Валентинович – солдат.
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно):
🕯 Онушко Володимир Володимирович — капітан.
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно):
🕯 Панчук Дмитро Юрійович – молодший сержант;
🕯 Плотніков Єгор Гурійович – солдат;
🕯 Сарнавський Михайло Миколайович – солдат;
🕯 Семєшов Олександр Олександрович – солдат;
🕯 Степаненко Сергій Юліанович – старший солдат.
Медаль «За військову службу Україні» (посмертно):
🕯 Котвицький Микола Валентинович – солдат.
Log in to unlock more functionality.
