Religion
Рівне. Голос Церкви
Religion
26.02.202505:00
У 1925 році владика був зведений у сан архієпископа, виступав проти так званих лубенського та григоріанського розколів.
В останні роки життя у владики Василія різко погіршився стан здоров’я, у похилому віці (на той момент йому було 72 роки) архієрей переживав тяжке матеріальне становище. Професор КДА В. П. Рибінський так згадує про останній період життя архієпископа Василія (Богдашевського): «Методичность свою он сохранил до старости. И в последние годы жизни он гулял в свои определенные часы. Но, конечно, ученой работы вести уже не мог». Помер владика 26 лютого 1933 року.
Кончина його була дуже зворушлива і на той час стала особливою настановою для віруючих людей. Владика тяжко хворів і, не дослухаючись до порад лікаря, старець з останніх сил вирушив на всеношну службу зі словами: «Я хочу померти в церкві». Дорогою в храм, поблизу Успенського собору він впав і помер. Тіло владики негайно перенесли в Братський монастир, облачили. І дійсно: братія монастиря звершувала всеношну службу в присутності архієрея, котрий лежав у гробі посеред храму.
У 1935 році, через знищення церкви Києво-Братського монастиря, останки архієпископа Василія (Богдашевського) були перенесені на Лук’янівське кладовище Києва.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/26/26-lyutoho-svyatytelya-vasyliya-arkhiyepyskopa-kanivskoho/
В останні роки життя у владики Василія різко погіршився стан здоров’я, у похилому віці (на той момент йому було 72 роки) архієрей переживав тяжке матеріальне становище. Професор КДА В. П. Рибінський так згадує про останній період життя архієпископа Василія (Богдашевського): «Методичность свою он сохранил до старости. И в последние годы жизни он гулял в свои определенные часы. Но, конечно, ученой работы вести уже не мог». Помер владика 26 лютого 1933 року.
Кончина його була дуже зворушлива і на той час стала особливою настановою для віруючих людей. Владика тяжко хворів і, не дослухаючись до порад лікаря, старець з останніх сил вирушив на всеношну службу зі словами: «Я хочу померти в церкві». Дорогою в храм, поблизу Успенського собору він впав і помер. Тіло владики негайно перенесли в Братський монастир, облачили. І дійсно: братія монастиря звершувала всеношну службу в присутності архієрея, котрий лежав у гробі посеред храму.
У 1935 році, через знищення церкви Києво-Братського монастиря, останки архієпископа Василія (Богдашевського) були перенесені на Лук’янівське кладовище Києва.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/26/26-lyutoho-svyatytelya-vasyliya-arkhiyepyskopa-kanivskoho/
12.02.202509:03
❗️Прийом керуючого єпархією
14 лютого , у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
14 лютого , у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
11.02.202505:30
🌿11 ЛЮТОГО -СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ІГНАТІЯ БОГОНОСЦЯ
Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, тому що він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком поширення та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він відобразив для нас апостольську епоху.
Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим юнаком, якого Господь узяв на руки і сказав: «Якщо не звернетеся і не будете як діти, не ввійдете до Царства Небесного» (Мт.18:3). Богоносцем він названий тому, що, міцно люблячи Господа, він ніби носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. З послання святого Ігнатія до мирян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалиму в 72 році помер Євод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.
Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67–107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він ввів на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився у ранній Церкві.
107 року під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати невинність і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах послали до Риму, де на втіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Риму він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: «Благаю вас, не чиніть мені любові. Залишіть мене бути їжею звірів, щоб через них досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай змелють мене зуби звірів, так стану чистим хлібом Христовим». Почувши мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його були перенесені в Антіохію, а згодом повернуті до Риму і покладені в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.
У своєму посланні до Ефесян святий Ігнатій писав: «Зберігайте віру і любов, показуйте себе християнами. Віра і любов є початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у поєднанні є справа Божа. Все інше, що стосується чесноти від них, відбувається. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув, не ненавидить».
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/11-lyutoho-svyashchennomuchenyka-ihnatiya-bohonostsya-2/
Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, тому що він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком поширення та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він відобразив для нас апостольську епоху.
Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим юнаком, якого Господь узяв на руки і сказав: «Якщо не звернетеся і не будете як діти, не ввійдете до Царства Небесного» (Мт.18:3). Богоносцем він названий тому, що, міцно люблячи Господа, він ніби носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. З послання святого Ігнатія до мирян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалиму в 72 році помер Євод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.
Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67–107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він ввів на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився у ранній Церкві.
107 року під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати невинність і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах послали до Риму, де на втіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Риму він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: «Благаю вас, не чиніть мені любові. Залишіть мене бути їжею звірів, щоб через них досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай змелють мене зуби звірів, так стану чистим хлібом Христовим». Почувши мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його були перенесені в Антіохію, а згодом повернуті до Риму і покладені в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.
У своєму посланні до Ефесян святий Ігнатій писав: «Зберігайте віру і любов, показуйте себе християнами. Віра і любов є початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у поєднанні є справа Божа. Все інше, що стосується чесноти від них, відбувається. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув, не ненавидить».
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/11-lyutoho-svyashchennomuchenyka-ihnatiya-bohonostsya-2/
10.02.202512:32
✅ПРО ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ГОВОРИЛИ У ЗДОЛБУНІВСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ
9 лютого 2025 року, у Михайлівському храмі села Здовбиця відбувся круглий стіл викладачів недільних шкіл Здолбунівського благочиння. Захід відбувається вдруге. Близько тридцяти священників та мирян зібралися, щоб поділитися досвідом у духовному вихованні дітей та обговорити подальший розвиток недільних шкіл. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
До участі в круглому столі було запрошено керівника відділу по роботі з недільними школами Рівненської єпархії УПЦ, протоієрея Іоана Дячука, який запропонував нові ідеї та рекомендації для вдосконалення роботи. Під час зустрічі учасники проаналізували результати роботи відділу в минулому році та окреслили плани на наступний період.
За словами прот. Олександра Карпюка, у Здолбунівському благочинні функціонує 21 недільна школа, де займається 240 дітей. За 2024 рік було проведено низку заходів, серед яких:
• круглий стіл викладачів недільних шкіл,
• конкурс малюнків до свята Благовіщення,
• перший Пасхальний гала-концерт недільних шкіл,
• дитячий табір «Анголятко»,
• олімпіада недільних шкіл.
“Круглий стіл став ще одним важливим кроком у розвитку духовної освіти та виховання майбутнього нашої Церкви”, – зауважив прот. Василь Начев, благочинний Здолбунівського благочиння.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/pro-dukhovne-vykhovannya-ditey-hovoryly-u-zdolbunivskomu-blahochynni/
9 лютого 2025 року, у Михайлівському храмі села Здовбиця відбувся круглий стіл викладачів недільних шкіл Здолбунівського благочиння. Захід відбувається вдруге. Близько тридцяти священників та мирян зібралися, щоб поділитися досвідом у духовному вихованні дітей та обговорити подальший розвиток недільних шкіл. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
До участі в круглому столі було запрошено керівника відділу по роботі з недільними школами Рівненської єпархії УПЦ, протоієрея Іоана Дячука, який запропонував нові ідеї та рекомендації для вдосконалення роботи. Під час зустрічі учасники проаналізували результати роботи відділу в минулому році та окреслили плани на наступний період.
За словами прот. Олександра Карпюка, у Здолбунівському благочинні функціонує 21 недільна школа, де займається 240 дітей. За 2024 рік було проведено низку заходів, серед яких:
• круглий стіл викладачів недільних шкіл,
• конкурс малюнків до свята Благовіщення,
• перший Пасхальний гала-концерт недільних шкіл,
• дитячий табір «Анголятко»,
• олімпіада недільних шкіл.
“Круглий стіл став ще одним важливим кроком у розвитку духовної освіти та виховання майбутнього нашої Церкви”, – зауважив прот. Василь Начев, благочинний Здолбунівського благочиння.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/pro-dukhovne-vykhovannya-ditey-hovoryly-u-zdolbunivskomu-blahochynni/
31.01.202504:52
#словоархіпастиря
🌿Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен записав звернення з Гори Синай
Під час паломництва на Святу Гору Синай архієпископ Рівненський та Острозький Пимен записав відеозвернення, у якому наголосив на великому духовному значенні цього місця для кожного християнина.
Владика підкреслив, що підйом на Синай – це не просто фізичний шлях, а насамперед духовна праця, наповнена молитвою. Кожен паломник ніс у своєму серці прохання до Бога, а на вершині, під час Божественної літургії, особливі молитви були піднесені за мир та спокій в Україні.
Гора Синай – місце, де Господь явив Себе, місце зустрічі людини з Богом. І саме з цією вірою паломники здійснили свій підйом, освячуючи кожен крок молитвою та довірою до Всевишнього.
🌿Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен записав звернення з Гори Синай
Під час паломництва на Святу Гору Синай архієпископ Рівненський та Острозький Пимен записав відеозвернення, у якому наголосив на великому духовному значенні цього місця для кожного християнина.
Владика підкреслив, що підйом на Синай – це не просто фізичний шлях, а насамперед духовна праця, наповнена молитвою. Кожен паломник ніс у своєму серці прохання до Бога, а на вершині, під час Божественної літургії, особливі молитви були піднесені за мир та спокій в Україні.
Гора Синай – місце, де Господь явив Себе, місце зустрічі людини з Богом. І саме з цією вірою паломники здійснили свій підйом, освячуючи кожен крок молитвою та довірою до Всевишнього.
26.01.202507:08
Входячи до в’язниці, Святий Єрміл співав: – «Господь – світло моє і спасіння моє: кого мені боятися? Господь міцність життя мого: кого мені боятися? (Пс.26:1) Небесне світло осяяло його, і знову почувся голос, який закликав мужньо переносити страждання і обіцяв кінець їх після трьох днів. Вранці другого дня цар знову покликав святого на судилище. Він з’явився перед ним зі світлим обличчям, веселим поглядом і радістю в серці. Мучитель, хитаючи головою і сміючись з мученика, сказав:
За три дні цар знову зажадав Єрміла на суд і сказав йому:
— Чи ти розкаявся і чи згоден принести жертви богам, щоб звільнитися від майбутніх мук? Чи ти все ще одержимий безумством і сам готуєш собі смерть?
Воїн Христов на славу Господа, що зміцнив його, мужньо відповідав на це:
– Царю! Я вже сказав тобі раз, і тобі слід було б задовольнятися моїми першими словами і більше не питати мене. У мене є Бог Небесний; Ним Одним я живу, готовий принести себе самого в жертву, і від Нього чекаю отримати велику допомогу собі.
— Подивлюся я, чи допоможе тобі Живущий на небі, — сказав цар, і одразу наказав шести сильним і жорстоким воїнам розтягнути його на землі і нещадно бити.
Святий терпляче терпів муку, – ніби били не його, – і так молився Богові:
-“Господи Боже мій! Заради мене Ти зазнав ран і побоїв при Понтійському Пілаті; зміцни мене Сам у моїх стражданнях за Тебе, пошли мені силу перенести ці муки, щоб через участь у стражданнях Твоїх стати мені гідним бути учасником вічної слави Твоєї.” Коли Святий молився так, раптом почувся голос із неба, що говорив:
-Відповідай нам, – яку користь принесла тобі похмура в’язниця? Чи переконали тебе перенесені страждання підкоритися царському закону і віддати богам честь, що їм належить? Чи треба буде вигадувати ще муки проти затятості твого серця?
-Похмура темниця, – відповів мученик, – просвітила мене; на душі в мене спокійно, радісно і світло, що дає мені добру надію на отримання майбутньої нагороди; і я дуже дивуюсь, чому нітрохи не розсіюється темрява, в яку ти занурений і яка приховує істину від твоїх душевних очей. Коли Святий викривав таким чином оману царя, Лікіній вигукнув:
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/26-sichnya-muchenykiv-yermila-i-stratonika-3/
За три дні цар знову зажадав Єрміла на суд і сказав йому:
— Чи ти розкаявся і чи згоден принести жертви богам, щоб звільнитися від майбутніх мук? Чи ти все ще одержимий безумством і сам готуєш собі смерть?
Воїн Христов на славу Господа, що зміцнив його, мужньо відповідав на це:
– Царю! Я вже сказав тобі раз, і тобі слід було б задовольнятися моїми першими словами і більше не питати мене. У мене є Бог Небесний; Ним Одним я живу, готовий принести себе самого в жертву, і від Нього чекаю отримати велику допомогу собі.
— Подивлюся я, чи допоможе тобі Живущий на небі, — сказав цар, і одразу наказав шести сильним і жорстоким воїнам розтягнути його на землі і нещадно бити.
Святий терпляче терпів муку, – ніби били не його, – і так молився Богові:
-“Господи Боже мій! Заради мене Ти зазнав ран і побоїв при Понтійському Пілаті; зміцни мене Сам у моїх стражданнях за Тебе, пошли мені силу перенести ці муки, щоб через участь у стражданнях Твоїх стати мені гідним бути учасником вічної слави Твоєї.” Коли Святий молився так, раптом почувся голос із неба, що говорив:
-Відповідай нам, – яку користь принесла тобі похмура в’язниця? Чи переконали тебе перенесені страждання підкоритися царському закону і віддати богам честь, що їм належить? Чи треба буде вигадувати ще муки проти затятості твого серця?
-Похмура темниця, – відповів мученик, – просвітила мене; на душі в мене спокійно, радісно і світло, що дає мені добру надію на отримання майбутньої нагороди; і я дуже дивуюсь, чому нітрохи не розсіюється темрява, в яку ти занурений і яка приховує істину від твоїх душевних очей. Коли Святий викривав таким чином оману царя, Лікіній вигукнув:
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/26-sichnya-muchenykiv-yermila-i-stratonika-3/
18.02.202506:00
У 1694 році за його благословенням було засновано Любецький скит за дві версти від Любеча; 1694 року святитель освятив у Домницькому чоловічому монастирі храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а влітку 1695 року – величний храм на честь Пресвятої Богородиці, збудований на вершині Болдинської гори поблизу стародавнього Іллінського монастиря.
За святителя Феодосії у Чернігівській єпархії спостерігається особливе піднесення та посилення чернецтва. Святитель також приділяв велику увагу духовенству і був суворо розбірливий при виборі кандидатів священства. Він особливо опікувався чернігівськими духовними школами, запрошував у них із Києва вчених ченців, серед яких був святий Іван (Максимович), майбутній митрополит Тобольський, який згодом став помічником і наступником святителя і організатором чернігівських духовних шкіл. Сувора справедливість у відношенні до духовенства та пастви, глибоке співчуття, поблажливість та християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія. До нього часто зверталися за допомогою та порадою не лише православні, а й особи інших сповідань.
Але недовго святитель Феодосії опікувався Чернігівською паствою. Відчуваючи наближення смерті, він викликав до себе в Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоанна (Максимовича) і звів його з ієромонаха до архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря. У новому архімандриті він наперед готував собі наступника. 6 лютого 1696 року святитель Феодосій помер і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, за правим клиросом, в особливо зробленому для того склепі. Згодом його наступник святитель Іоанн (Максимович) побудував над його труною цегляне склепіння з хвалебним написом у віршах на подяку за чудове зцілення від тяжкої хвороби. Особливе благодатне дарування, яке набув святитель Феодосій, засвідчено його подвижницьким життям і потаємною допомогою всім, хто підносив йому молитви.
Уславлення святителя Феодосія відбулося 9 вересня 1896 року.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/17/18-lyutoho-svyatytelya-feodosiya-chernihivskoho-3/
За святителя Феодосії у Чернігівській єпархії спостерігається особливе піднесення та посилення чернецтва. Святитель також приділяв велику увагу духовенству і був суворо розбірливий при виборі кандидатів священства. Він особливо опікувався чернігівськими духовними школами, запрошував у них із Києва вчених ченців, серед яких був святий Іван (Максимович), майбутній митрополит Тобольський, який згодом став помічником і наступником святителя і організатором чернігівських духовних шкіл. Сувора справедливість у відношенні до духовенства та пастви, глибоке співчуття, поблажливість та християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності святителя Феодосія. До нього часто зверталися за допомогою та порадою не лише православні, а й особи інших сповідань.
Але недовго святитель Феодосії опікувався Чернігівською паствою. Відчуваючи наближення смерті, він викликав до себе в Чернігів намісника Брянського Свенського монастиря, святого Іоанна (Максимовича) і звів його з ієромонаха до архімандрита Чернігівського Єлецького монастиря. У новому архімандриті він наперед готував собі наступника. 6 лютого 1696 року святитель Феодосій помер і був похований у Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі, за правим клиросом, в особливо зробленому для того склепі. Згодом його наступник святитель Іоанн (Максимович) побудував над його труною цегляне склепіння з хвалебним написом у віршах на подяку за чудове зцілення від тяжкої хвороби. Особливе благодатне дарування, яке набув святитель Феодосій, засвідчено його подвижницьким життям і потаємною допомогою всім, хто підносив йому молитви.
Уславлення святителя Феодосія відбулося 9 вересня 1896 року.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/17/18-lyutoho-svyatytelya-feodosiya-chernihivskoho-3/
12.02.202505:10
🌿12 ЛЮТОГО – СОБОР ВСЕЛЕНСЬКИХ УЧИТЕЛІВ ТА СВЯТИТЕЛІВ ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО, ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА ТА ІОАННА ЗЛАТОУСТОГО
За часів імператора Олексія Комніна, який правив із 1081 до 1118 року, у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори мужів, освічених у питаннях віри і старанних у набутті чеснот. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу св. Василію перед двома іншими, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту. У ньому, говорили його прихильники, не було нічого низинного чи земного, він був організатором чернецтва, очільником усієї Церкви в боротьбі з єресями, суворим і вимогливим пастирем стосовно чистоти моралі. Тому, робили висновок вони, св. Василій стоїть вище за св. Іоанна Златоуста, який за характером був більш схильний прощати грішників.
Інша партія, навпаки, захищала Златоуста, заперечуючи супротивникам, що прославлений єпископ Константинополя анітрохи не меншою мірою, ніж свт. Василій, був спрямований боротися з вадами, закликати грішників до покаяння і спонукати народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, златоустий пастир зросив Церкву справжньою повноводною рікою проповідей. У них він тлумачив Слово Боже і показував, як його застосовувати в повсякденному житті, причому йому вдалося це зробити краще, ніж двом іншим християнським учителям.
Третя група ратувала за те, щоб визнати головним свт. Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Вони говорили, що свт. Григорій, який краще за всіх опанував мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого ступеня в спогляданні Бога, тому ніхто з людей не зміг настільки чудово викласти вчення про Святу Трійцю.
Таким чином, кожна партія захищала одного отця перед двома іншими, і це протистояння захопило незабаром усіх жителів столиці. Зовсім уже не думаючи про шанобливе ставлення до святителів, люди пускалися в нескінченні суперечки і сварки. Розбіжностям між партіями не було видно ні кінця, ні краю.
Тоді вночі три святителі з’явилися уві сні св. Іоанну Мавроподу, митрополиту Євхаїтському (пам’ять 5 жовтня), спочатку по одному, а потім утрьох. В один голос вони йому сказали: “Як ти бачиш, ми всі разом перебуваємо поруч із Богом, і жодні суперечки чи суперництво нас не розділяють. Кожен із нас у ту міру обставин і натхнення, яка була йому дарована Святим Духом, писав і вчив того, що необхідно для спасіння людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. Якщо ти прикликаєш ім’я одного із нас, двоє інших також присутні поруч із ним. Тому повели тим, хто свариться, не створювати через нас розколів у Церкві, оскільки за життя всі свої зусилля ми присвячували встановленню єдності та злагоди в мирі. Потім об’єднай наші пам’яті в одне свято і склади для нього службу, включивши туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, згідно з мистецтвом і наукою, які Господь тобі дав. Передай цю службу християнам, щоб вони святкували її щороку. Якщо вони шануватимуть нас таким чином – єдиними перед Богом і в Бозі, то ми обіцяємо, що клопотатимемо в нашій спільній молитві про їхнє спасіння”. Після цих слів святителі піднялися на небо, огорнуті невимовним світлом, звертаючись один до одного на ім’я.
Тоді свт. Іоанн Мавропод зібрав без зволікання народ і повідомив про одкровення. Оскільки всі поважали митрополита за чесноту та захоплювалися силою його красномовства, партії, що сперечалися, примирилися. Усі стали просити Іоанна негайно взятися за складання служби спільного свята трьох святителів. Тонко продумавши питання, Іоанн вирішив відвести цьому святкуванню тридцятий день січня (за юліанським календарем), щоб немовби скріпити печаткою цей місяць, протягом якого згадуються всі три святителі окремо.
За часів імператора Олексія Комніна, який правив із 1081 до 1118 року, у Константинополі розгорілася суперечка, що розділила на три табори мужів, освічених у питаннях віри і старанних у набутті чеснот. Йшлося про трьох святителів і видатних отців Церкви: Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу св. Василію перед двома іншими, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту. У ньому, говорили його прихильники, не було нічого низинного чи земного, він був організатором чернецтва, очільником усієї Церкви в боротьбі з єресями, суворим і вимогливим пастирем стосовно чистоти моралі. Тому, робили висновок вони, св. Василій стоїть вище за св. Іоанна Златоуста, який за характером був більш схильний прощати грішників.
Інша партія, навпаки, захищала Златоуста, заперечуючи супротивникам, що прославлений єпископ Константинополя анітрохи не меншою мірою, ніж свт. Василій, був спрямований боротися з вадами, закликати грішників до покаяння і спонукати народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, златоустий пастир зросив Церкву справжньою повноводною рікою проповідей. У них він тлумачив Слово Боже і показував, як його застосовувати в повсякденному житті, причому йому вдалося це зробити краще, ніж двом іншим християнським учителям.
Третя група ратувала за те, щоб визнати головним свт. Григорія Богослова за велич, чистоту і глибину його мови. Вони говорили, що свт. Григорій, який краще за всіх опанував мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого ступеня в спогляданні Бога, тому ніхто з людей не зміг настільки чудово викласти вчення про Святу Трійцю.
Таким чином, кожна партія захищала одного отця перед двома іншими, і це протистояння захопило незабаром усіх жителів столиці. Зовсім уже не думаючи про шанобливе ставлення до святителів, люди пускалися в нескінченні суперечки і сварки. Розбіжностям між партіями не було видно ні кінця, ні краю.
Тоді вночі три святителі з’явилися уві сні св. Іоанну Мавроподу, митрополиту Євхаїтському (пам’ять 5 жовтня), спочатку по одному, а потім утрьох. В один голос вони йому сказали: “Як ти бачиш, ми всі разом перебуваємо поруч із Богом, і жодні суперечки чи суперництво нас не розділяють. Кожен із нас у ту міру обставин і натхнення, яка була йому дарована Святим Духом, писав і вчив того, що необхідно для спасіння людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. Якщо ти прикликаєш ім’я одного із нас, двоє інших також присутні поруч із ним. Тому повели тим, хто свариться, не створювати через нас розколів у Церкві, оскільки за життя всі свої зусилля ми присвячували встановленню єдності та злагоди в мирі. Потім об’єднай наші пам’яті в одне свято і склади для нього службу, включивши туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, згідно з мистецтвом і наукою, які Господь тобі дав. Передай цю службу християнам, щоб вони святкували її щороку. Якщо вони шануватимуть нас таким чином – єдиними перед Богом і в Бозі, то ми обіцяємо, що клопотатимемо в нашій спільній молитві про їхнє спасіння”. Після цих слів святителі піднялися на небо, огорнуті невимовним світлом, звертаючись один до одного на ім’я.
Тоді свт. Іоанн Мавропод зібрав без зволікання народ і повідомив про одкровення. Оскільки всі поважали митрополита за чесноту та захоплювалися силою його красномовства, партії, що сперечалися, примирилися. Усі стали просити Іоанна негайно взятися за складання служби спільного свята трьох святителів. Тонко продумавши питання, Іоанн вирішив відвести цьому святкуванню тридцятий день січня (за юліанським календарем), щоб немовби скріпити печаткою цей місяць, протягом якого згадуються всі три святителі окремо.
Reposted from:
Перший Козацький
10.02.202520:38
❗️ЗАВТРА ВІДБУДЕТЬСЯ ЗАСІДАННЯ ПО СПРАВІ ВЛ. АРСЕНІЯ
11 лютого відбудеться чергове судове засідання у процесі проти намісника Святогірської Лаври митр. Арсенія.
Прес-служба обителі повідомляє, що о 13:00 у Слов’янському міськрайонному суді відбудеться чергове підготовче засідання у справі архієрея.
Братія закликає до молитов за владику!
Ганебний процес знущань, який побудовано на брехні та ненависті до владики Арсенія триває.
11 лютого відбудеться чергове судове засідання у процесі проти намісника Святогірської Лаври митр. Арсенія.
Прес-служба обителі повідомляє, що о 13:00 у Слов’янському міськрайонному суді відбудеться чергове підготовче засідання у справі архієрея.
Братія закликає до молитов за владику!
Ганебний процес знущань, який побудовано на брехні та ненависті до владики Арсенія триває.
10.02.202512:07
🇺🇦У РАДИВИЛОВІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ЗЕМНУ ДОРОГУ ВОЇНА БОРИСА ТУШАКОВСЬКОГО
У Радивилові відбувся чин похорону загиблого Героя, 43-річного солдата Збройних Сил України Бориса Олександровича Тушаковського, який був прихожанином, півчим хору Олександра-Невського храму. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
9 лютого 2025 року в Олександро-Невському храмі м. Радивилова священники УПЦ здійснили чин похорону над загиблим воїном Борисом Тушаковським. За словами настоятеля храму о. Вячеслава Демчука, Борис був відповідальним і сумлінним християнином, активним учасником церковного хору та християнських паломництв. Його любов до хресних ходів, зокрема з Кам’янець-Подільського на Почаїв, свідчила про глибоку віру та духовність. Духовна громада висловила скорботу за доброю, світлою людиною, добрим чоловіком і батьком, чиє місце в серцях близьких і друзів назавжди залишиться незмінним.
Борис Олександрвич був призваний на військову службу у березні 2022 року, відзначився на фронті як стрілець стрілецького відділення стрілецького батальйону. Воїн загинув 2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області.
У осиротілій родині Героя залишилися дружина Наталія Павлівна, двоє малолітніх донечок віком 6 та 4 роки, а також старший брат.
Щирі співчуття родині… Воїну Борису вічна памʼять та шана…
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/u-radyvylovi-provely-v-ostannyu-zemnu-dorohu-voyina-borysa-tushakovskoho/
У Радивилові відбувся чин похорону загиблого Героя, 43-річного солдата Збройних Сил України Бориса Олександровича Тушаковського, який був прихожанином, півчим хору Олександра-Невського храму. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
9 лютого 2025 року в Олександро-Невському храмі м. Радивилова священники УПЦ здійснили чин похорону над загиблим воїном Борисом Тушаковським. За словами настоятеля храму о. Вячеслава Демчука, Борис був відповідальним і сумлінним християнином, активним учасником церковного хору та християнських паломництв. Його любов до хресних ходів, зокрема з Кам’янець-Подільського на Почаїв, свідчила про глибоку віру та духовність. Духовна громада висловила скорботу за доброю, світлою людиною, добрим чоловіком і батьком, чиє місце в серцях близьких і друзів назавжди залишиться незмінним.
Борис Олександрвич був призваний на військову службу у березні 2022 року, відзначився на фронті як стрілець стрілецького відділення стрілецького батальйону. Воїн загинув 2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області.
У осиротілій родині Героя залишилися дружина Наталія Павлівна, двоє малолітніх донечок віком 6 та 4 роки, а також старший брат.
Щирі співчуття родині… Воїну Борису вічна памʼять та шана…
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/u-radyvylovi-provely-v-ostannyu-zemnu-dorohu-voyina-borysa-tushakovskoho/
26.01.202514:57
🌿🫶ПІД ЧАС БЛАГОДІЙНОЇ ЯРМАРКИ У КВАСИЛОВІ ЗІБРАЛИ 38 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ДЛЯ ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ
Відбулася благодійна акція у Петропавлівській парафії УПА Квасилова: колядки, ярмарок та допомога онкохворим дітям. Під час заходу зібрали 38. 100 грн. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
26 січня 2025 року на території Петропавлівської парафії у селищі Квасилів відбулася тепла та зворушлива благодійна акція на підтримку онкохворих дітей. Подія об’єднала мешканців селища, які долучилися до доброчинності.
Захід розпочався у храмі з Божественної літургії. Після молитви парафіяни стали свідками справжнього святкового дійства: дитячий та юнацький колективи, а також приходський хор старшого покоління виконали традиційні колядки, створюючи атмосферу радості та єдності.
Після завершення концертної частини всі присутні зібралися на території храму, де на великих столах розгорнулася святкова ярмарка. Гостей пригощали солодощами, бутербродами, ароматною ухою та глінтвейном. Усі охочі могли не лише скуштувати смачні страви, але й зробити свій внесок у спільну добру справу. Вдалося зібрати 38, 100 гривень.
Організатор акції, протоієрей Василь, настоятель Петропавлівської церкви та благочинний Здолбунівського благочиння, наголосив на важливості таких ініціатив.
“Це не лише спосіб зібрати кошти на підтримку онкохворих дітей, але й можливість об’єднати людей навколо милосердя та співчуття,” – зазначив священник.
Захід завершився теплими посмішками, словами вдячності та розумінням, що навіть невеликий внесок кожного здатен змінити чиєсь життя на краще.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/26/pid-chas-blahodiynoyi-yarmarky-u-kvasylovi-zibraly-38-tysyach-hryven-dlya-onkokhvorykh-ditey/
Відбулася благодійна акція у Петропавлівській парафії УПА Квасилова: колядки, ярмарок та допомога онкохворим дітям. Під час заходу зібрали 38. 100 грн. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
26 січня 2025 року на території Петропавлівської парафії у селищі Квасилів відбулася тепла та зворушлива благодійна акція на підтримку онкохворих дітей. Подія об’єднала мешканців селища, які долучилися до доброчинності.
Захід розпочався у храмі з Божественної літургії. Після молитви парафіяни стали свідками справжнього святкового дійства: дитячий та юнацький колективи, а також приходський хор старшого покоління виконали традиційні колядки, створюючи атмосферу радості та єдності.
Після завершення концертної частини всі присутні зібралися на території храму, де на великих столах розгорнулася святкова ярмарка. Гостей пригощали солодощами, бутербродами, ароматною ухою та глінтвейном. Усі охочі могли не лише скуштувати смачні страви, але й зробити свій внесок у спільну добру справу. Вдалося зібрати 38, 100 гривень.
Організатор акції, протоієрей Василь, настоятель Петропавлівської церкви та благочинний Здолбунівського благочиння, наголосив на важливості таких ініціатив.
“Це не лише спосіб зібрати кошти на підтримку онкохворих дітей, але й можливість об’єднати людей навколо милосердя та співчуття,” – зазначив священник.
Захід завершився теплими посмішками, словами вдячності та розумінням, що навіть невеликий внесок кожного здатен змінити чиєсь життя на краще.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/26/pid-chas-blahodiynoyi-yarmarky-u-kvasylovi-zibraly-38-tysyach-hryven-dlya-onkokhvorykh-ditey/
25.01.202520:32
🕊️«Во Иордане крещающуся Тебе, Господи, Троическое явися поклонение: Родителев бо глас свидетельствоваше Тебе, возлюбленнаго Тя Сына именуя, и Дух в виде голубине, извествоваше словесе утверждение. Явлейся Христе Боже, и мир просвещей, слава Тебе».
Тропар виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного
Тропар виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного
13.02.202505:31
Літописи зберегли свідоцтва про два випадки чудесного порятунку Новгорода від лих: у 1097 році святитель Никита своєю молитвою погасив пожежу, яка винищувала місто, а вдруге, під час згубної посухи пішов дощ, тому він вважається захисником від пожеж та покровителем землеробства. Відомо також, що святитель Никита вшановувався як захисник вітчизни, покровитель воїнів. Літописець, розповідаючи про похід Новгородського князя Мстислава та його перемоги, зауважує, що Мстислав повернувся «в град свій молитвами преподобного Никити, єпископа Новгородського».
13 років керував святитель Никита новгородською паствою і помер у 1108 року, 31 січня. Мощі святого зберігаються у Софіївському соборі Новгорода.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/12/13-lyutoho-svyatytelya-nykyty-pecherskoho-yepyskopa-novhorodskoho-2/
13 років керував святитель Никита новгородською паствою і помер у 1108 року, 31 січня. Мощі святого зберігаються у Софіївському соборі Новгорода.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/12/13-lyutoho-svyatytelya-nykyty-pecherskoho-yepyskopa-novhorodskoho-2/
12.02.202505:10
Як співається в численних тропарях із цієї чудової служби, три святителі, “земна трійця”, різні як особистості, але єдині за благодаттю Божою, заповіли нам у своїх писаннях і прикладом свого життя шанувати й прославляти Пресвяту Трійцю – Бога Єдиного у трьох Особах. Ці світильники Церкви поширили по всій землі світло істинної віри всупереч небезпекам та переслідуванням і залишили нам, їхнім нащадкам, святу спадщину. Через їхні творіння ми можемо також досягти вищого блаженства і вічного життя в присутності Бога разом з усіма святими.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/12-lyutoho-sobor-vselenskykh-uchyteliv-ta-svyatyteliv-vasyliya-velykoho-hryhoriya-bohoslova-ta-ioanna-zlatoustoho-2/
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/12-lyutoho-sobor-vselenskykh-uchyteliv-ta-svyatyteliv-vasyliya-velykoho-hryhoriya-bohoslova-ta-ioanna-zlatoustoho-2/
10.02.202515:28
❗️ЗАПРОШУЄМО У ПАЛОМНИЦТВО НА СВЯТУ ЗЕМЛЮ
З 16 по 20 квітня 2025 року з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена запрошуємо вас у паломництво до Святої Землі, щоб разом відзначити Світле Христове Воскресіння. Це унікальна можливість пройти шляхами, якими ходив Спаситель, відчути благодать святих місць та стати свідком Чуда сходження Благодатного Вогню.
Вирушаючи у паломництво до Святої Землі, ми не просто залишаємо буденність позаду; ми відкриваємо серце для глибокої духовної подорожі, прагнучи зустріти Бога там, де Його благодать засяяла з особливою повнотою.
Це паломництво — можливість пройти шляхами, якими ходив Спаситель, відчути благодать місць, де відбувалися найважливіші події нашої віри, і зміцнити свій духовний зв’язок із Господом.
Ми відвідаємо Єрихон — найдавніше місто світу, піднімемося на Гору Спокуси, де Христос провів сорок днів у пості та молитві, зануримося у води ріки Йордан у місці хрещення Ісуса. У Віфлеємі вклонимося місцю народження Спасителя та помолимося перед чудотворною іконою Божої Матері «Віфлеємська».
У Велику Суботу разом зустрінемо Благодатний Вогонь біля Яффських воріт, а опівночі візьмемо участь у Пасхальному богослужінні на Гробі Господньому. На завершення паломництва піднімемося на Єлеонську гору, місце Вознесіння Господнього, та відвідаємо Гефсиманський сад.
Приєднуйтесь до нас у цій незабутній мандрівці, щоб разом пережити глибоке духовне оновлення та відчути присутність Бога у кожному кроці на Святій Землі.
Усі деталі можна з‘ясувати за номером телефону: 0967671938 м. Валентина Ілліна
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/zaproshuyemo-u-palomnytstvo-na-svyatu-zemlyu/
З 16 по 20 квітня 2025 року з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена запрошуємо вас у паломництво до Святої Землі, щоб разом відзначити Світле Христове Воскресіння. Це унікальна можливість пройти шляхами, якими ходив Спаситель, відчути благодать святих місць та стати свідком Чуда сходження Благодатного Вогню.
Вирушаючи у паломництво до Святої Землі, ми не просто залишаємо буденність позаду; ми відкриваємо серце для глибокої духовної подорожі, прагнучи зустріти Бога там, де Його благодать засяяла з особливою повнотою.
Це паломництво — можливість пройти шляхами, якими ходив Спаситель, відчути благодать місць, де відбувалися найважливіші події нашої віри, і зміцнити свій духовний зв’язок із Господом.
Ми відвідаємо Єрихон — найдавніше місто світу, піднімемося на Гору Спокуси, де Христос провів сорок днів у пості та молитві, зануримося у води ріки Йордан у місці хрещення Ісуса. У Віфлеємі вклонимося місцю народження Спасителя та помолимося перед чудотворною іконою Божої Матері «Віфлеємська».
У Велику Суботу разом зустрінемо Благодатний Вогонь біля Яффських воріт, а опівночі візьмемо участь у Пасхальному богослужінні на Гробі Господньому. На завершення паломництва піднімемося на Єлеонську гору, місце Вознесіння Господнього, та відвідаємо Гефсиманський сад.
Приєднуйтесь до нас у цій незабутній мандрівці, щоб разом пережити глибоке духовне оновлення та відчути присутність Бога у кожному кроці на Святій Землі.
Усі деталі можна з‘ясувати за номером телефону: 0967671938 м. Валентина Ілліна
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/zaproshuyemo-u-palomnytstvo-na-svyatu-zemlyu/
10.02.202505:15
Преподобний Єфрем Сирін був великим учителем покаяння. Прощення гріхів у таїнстві Покаяння, на його вчення, це зовнішнє виправдання, не забуття гріхів, а повне знищення їх. Сльози покаяння змивають та спалюють гріх. І ще вони живуть, перетворюють гріховне єство, дають силу “ходити шляхом заповідей Господніх“, зміцнюючись надією на Бога. У вогненній купелі Покаяння, писав преподобний, “сам себе переплавляєш ти, грішник, сам себе воскресаєш із мертвих”.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/10-lyutoho-prepodobnoho-yefrema-syrina-3/
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/10-lyutoho-prepodobnoho-yefrema-syrina-3/
Reposted from:
Українська Православна Церква
26.01.202508:14
⚖️Заарештовано чергового борця з УПЦ, який, як вважає прокуратура, прикидався волонтером.
Печерський суд Києва відправив під варту міського голову Ірпеня Олександра Маркушина, який причетний до низки захоплень храмів Української Православної Церкви у Київській області. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на suspilne.media.
Справа Маркушина пов’язана із його виїздом за кордон з 24 серпня по 30 серпня 2022 року. Міський голова Ірпеня нібито їхав в Італію за допомогою військовим. Втім, за даними прокурора, він не надав ніяких документів, що підтверджують волонтерську діяльність за кордоном.
Суд обрав Маркушину запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2025 року з можливістю внести заставу 30 млн гривень. Також до цієї дати його відсторонили від роботи.
Печерський суд Києва відправив під варту міського голову Ірпеня Олександра Маркушина, який причетний до низки захоплень храмів Української Православної Церкви у Київській області. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на suspilne.media.
Справа Маркушина пов’язана із його виїздом за кордон з 24 серпня по 30 серпня 2022 року. Міський голова Ірпеня нібито їхав в Італію за допомогою військовим. Втім, за даними прокурора, він не надав ніяких документів, що підтверджують волонтерську діяльність за кордоном.
Суд обрав Маркушину запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2025 року з можливістю внести заставу 30 млн гривень. Також до цієї дати його відсторонили від роботи.
25.01.202513:14
13.02.202505:31
🌿13 ЛЮТОГО – СВЯТИТЕЛЯ НИКИТИ ПЕЧЕРСЬКОГО, ЄПИСКОПА НОВГОРОДСЬКОГО
Преподобний Никита був киянином – один із перших пострижників Києво-Печерської обителі. Він подвизався там за преподобного ігумена Нікона (1078-1088). У молодості інок Никита, бажаючи прославитися серед ченців, почав просити ігумена, щоб він благословив його трудитися наодинці, в затворі. Ігумен перешкоджав йому, говорячи:
«Чадо! Не корисно тобі, будучи юним, сидіти бездіяльно. Краще перебувати тобі з братією, працюючи разом, і ти не втратиш нагороду свою. Сам ти бачив брата нашого Ісакія печерника, як він був спокушений у затворі бісами; і тільки благодать Божа та молитви преподобних отців наших Антонія та Феодосія врятували його. Бажання твоє вище сил».
Никита ж зовсім не хотів слухати слова ігумена, тому що не міг подолати сильного прагнення свого до затворницького життя, і тому, як захотів, так і зробив. Зачинившись, загородив двері міцно і, не виходячи, був один у молитві. Минуло кілька днів, як інок не уникнув диявольських сіток. Під час співу свого він чув якийсь голос, ніби хтось разом із ним молився. Потім з’явився перед ним біс в образі Ангела. І недосвідчений подвижник, спокусившись, вклонився йому як Ангелові. Тоді сказав йому біс: «Тепер ти вже не молися, але читай книги і будеш розмовляти з Богом, будеш промовляти слово, щоб я приходив до тебе». Никита, повіривши сказаному і спокусившись ще більше, перестав молитися, але старанно почав читати книги, бачачи при цьому біса, що безперестанку молиться за нього. Никита радів, думаючи, що сам Ангел творить за нього молитву.
Незабаром Никита настільки вдосконалився у вивченні Старого Завіту, що знав його напам’ять. Також з тими, хто приходить до нього, багато розмовляв про користь для душі від читання Писання. На навіювання спокусника він почав пророкувати, і велика слава поширилася про нього, всі дивувалися з виконання його пророчих словес. Так, Никита повідомив князя Ізяслава про вбивство Новгородського князя Гліба Святославича. Справді, незабаром настала звістка, яка підтвердила його слова. У літописах повідомляється, що князя Гліба було вбито 30 травня 1079 року. Тож пророцтва Никити з дивовижною точністю виконувались. Це переконувало самітника у правильності обраного ним шляху. Про молитву ж і покаяння Никита не думав.
Він часто розмовляв про Святе Письмо Старого Завіту, але уникав навіть згадок про ім’я Господа Ісуса Христа, уникав розмов про Святе Євангеліє. Дізнавшись про це, святі отці Києво-Печерської Лаври зрозуміли, що інок перебуває у небезпечному духовному стані. Вони не залишили у біді свого побратима. Преподобні отці, здійснивши багато молитв за Никиту, вигнали з нього біса. Після цього вони спитали Никиту; чи знає він щось із книг Старого Завіту. Никита клявся, що він ніколи їх не читав і навіть виявився забув грамоту, так що батьки знову навчали його читання та письма. Тоді, прийшовши до тями, Никита «сповідав гріх свій і плачучи про те гірко, дав собі велику стриманість і послух вести чисте і смиренне життя». Людинолюбний Господь, бачачи такі великі подвиги блаженного, а також і колишні чесноти його, прийняв справжнє покаяння.
В 1096 преподобний Никита був зведений митрополитом Київським Єфремом (друга половина XI століття) в єпископський сан і призначено на кафедру Великого Новгорода. У «Розписі, чи короткому літописці Новгородських владик» святитель Никита значиться шостим Новгородським єпископом.
З часу єпископської хіротонії праці святого Никити помножилися, а подвиги, які він чинив в обителі, зросли. Предметом особливих турбот святителя Никити була місіонерська діяльність із утвердження християнства, поширення та підтримки благочестя в єпархії. Протягом двадцятирічного архієрейського служіння він був для своєї пастви прикладом доброчесного життя. У похвальному слові святителю Никиті говориться, що він таємно подавав милостині бідним, опікувався ними.
Святитель Никита був ревним молитовником і клопотався за свою паству, і Господь прославив його доброчесне життя, давши дар чудотворення.
Преподобний Никита був киянином – один із перших пострижників Києво-Печерської обителі. Він подвизався там за преподобного ігумена Нікона (1078-1088). У молодості інок Никита, бажаючи прославитися серед ченців, почав просити ігумена, щоб він благословив його трудитися наодинці, в затворі. Ігумен перешкоджав йому, говорячи:
«Чадо! Не корисно тобі, будучи юним, сидіти бездіяльно. Краще перебувати тобі з братією, працюючи разом, і ти не втратиш нагороду свою. Сам ти бачив брата нашого Ісакія печерника, як він був спокушений у затворі бісами; і тільки благодать Божа та молитви преподобних отців наших Антонія та Феодосія врятували його. Бажання твоє вище сил».
Никита ж зовсім не хотів слухати слова ігумена, тому що не міг подолати сильного прагнення свого до затворницького життя, і тому, як захотів, так і зробив. Зачинившись, загородив двері міцно і, не виходячи, був один у молитві. Минуло кілька днів, як інок не уникнув диявольських сіток. Під час співу свого він чув якийсь голос, ніби хтось разом із ним молився. Потім з’явився перед ним біс в образі Ангела. І недосвідчений подвижник, спокусившись, вклонився йому як Ангелові. Тоді сказав йому біс: «Тепер ти вже не молися, але читай книги і будеш розмовляти з Богом, будеш промовляти слово, щоб я приходив до тебе». Никита, повіривши сказаному і спокусившись ще більше, перестав молитися, але старанно почав читати книги, бачачи при цьому біса, що безперестанку молиться за нього. Никита радів, думаючи, що сам Ангел творить за нього молитву.
Незабаром Никита настільки вдосконалився у вивченні Старого Завіту, що знав його напам’ять. Також з тими, хто приходить до нього, багато розмовляв про користь для душі від читання Писання. На навіювання спокусника він почав пророкувати, і велика слава поширилася про нього, всі дивувалися з виконання його пророчих словес. Так, Никита повідомив князя Ізяслава про вбивство Новгородського князя Гліба Святославича. Справді, незабаром настала звістка, яка підтвердила його слова. У літописах повідомляється, що князя Гліба було вбито 30 травня 1079 року. Тож пророцтва Никити з дивовижною точністю виконувались. Це переконувало самітника у правильності обраного ним шляху. Про молитву ж і покаяння Никита не думав.
Він часто розмовляв про Святе Письмо Старого Завіту, але уникав навіть згадок про ім’я Господа Ісуса Христа, уникав розмов про Святе Євангеліє. Дізнавшись про це, святі отці Києво-Печерської Лаври зрозуміли, що інок перебуває у небезпечному духовному стані. Вони не залишили у біді свого побратима. Преподобні отці, здійснивши багато молитв за Никиту, вигнали з нього біса. Після цього вони спитали Никиту; чи знає він щось із книг Старого Завіту. Никита клявся, що він ніколи їх не читав і навіть виявився забув грамоту, так що батьки знову навчали його читання та письма. Тоді, прийшовши до тями, Никита «сповідав гріх свій і плачучи про те гірко, дав собі велику стриманість і послух вести чисте і смиренне життя». Людинолюбний Господь, бачачи такі великі подвиги блаженного, а також і колишні чесноти його, прийняв справжнє покаяння.
В 1096 преподобний Никита був зведений митрополитом Київським Єфремом (друга половина XI століття) в єпископський сан і призначено на кафедру Великого Новгорода. У «Розписі, чи короткому літописці Новгородських владик» святитель Никита значиться шостим Новгородським єпископом.
З часу єпископської хіротонії праці святого Никити помножилися, а подвиги, які він чинив в обителі, зросли. Предметом особливих турбот святителя Никити була місіонерська діяльність із утвердження християнства, поширення та підтримки благочестя в єпархії. Протягом двадцятирічного архієрейського служіння він був для своєї пастви прикладом доброчесного життя. У похвальному слові святителю Никиті говориться, що він таємно подавав милостині бідним, опікувався ними.
Святитель Никита був ревним молитовником і клопотався за свою паству, і Господь прославив його доброчесне життя, давши дар чудотворення.
11.02.202509:20
🇺🇦В УСТІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ЗАХИСНИКОМ СЕРГІЄМ ГНЕСЕМ
В Усті 10 лютого в останню дорогу провели полеглого 40-річного військового Сергія Вікторовича ГНЕСЯ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Соборний чин відспівування відбувся у домівці хресного батька захисника. Очолив чин похорону благочинний І-го Корецького благочиння протоієрей Андрій ДЯЧЕК у співслужінні протоієрея Володимира ЗІНЬКОВА та духовенства.
Рідні, друзі, військовослужбовці та громадськість вшанували пам’ять молодого воїна, який віддав своє життя за незалежність України.
Родом Сергій ГНЕСЬ із Маріуполя, після окупації міста був змушений залишити рідний дім. До останнього подиху він боронив Батьківщину. 29 січня 2025 року на Курському напрямку він віддав своє життя, залишаючись вірним військовій присязі та своєму народу.
Вічний спочинок захисник знайшов на місцевому кладовищі. Поховали його з військовими почестями.
Щирі співчуття родині та близьким… Неможливо знайти слова втіхи, загоїти біль та гіркоту від втрати найдорожчої людини.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою…
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/v-usti-poproshchalysya-iz-zahyblym-zakhysnykom-serhiyem-hnesem/
В Усті 10 лютого в останню дорогу провели полеглого 40-річного військового Сергія Вікторовича ГНЕСЯ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Соборний чин відспівування відбувся у домівці хресного батька захисника. Очолив чин похорону благочинний І-го Корецького благочиння протоієрей Андрій ДЯЧЕК у співслужінні протоієрея Володимира ЗІНЬКОВА та духовенства.
Рідні, друзі, військовослужбовці та громадськість вшанували пам’ять молодого воїна, який віддав своє життя за незалежність України.
Родом Сергій ГНЕСЬ із Маріуполя, після окупації міста був змушений залишити рідний дім. До останнього подиху він боронив Батьківщину. 29 січня 2025 року на Курському напрямку він віддав своє життя, залишаючись вірним військовій присязі та своєму народу.
Вічний спочинок захисник знайшов на місцевому кладовищі. Поховали його з військовими почестями.
Щирі співчуття родині та близьким… Неможливо знайти слова втіхи, загоїти біль та гіркоту від втрати найдорожчої людини.
Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою…
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/v-usti-poproshchalysya-iz-zahyblym-zakhysnykom-serhiyem-hnesem/
10.02.202514:22
🙏Архієпископ Пимен наголосив на величі подвигу новомучеників та сповідників ХХ століття, які віддали своє життя за віру в Христа. Він підкреслив, що ці святі, проливши свою кров за Кров Христову, стали вічними причасниками Божими у Царстві Небесному. Владика закликав вірян не втратити насіння віри, посіяне сповідниками, а виростити його та отримати Божественний врожай.
Ці слова архієпископа Пимена пролунали під час його проповіді, у Неділю про митаря та фарисея, де він розповів про подвиг новомучеників та сповідників ХХ століття.
Ці слова архієпископа Пимена пролунали під час його проповіді, у Неділю про митаря та фарисея, де він розповів про подвиг новомучеників та сповідників ХХ століття.
10.02.202505:15
🌿10 ЛЮТОГО – ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА СИРІНА
Преподобний Єфрем Сирін, вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) у місті Нізібії (Месопотамії) у християнській родині бідних землеробів. Батьки виховали сина у благочесті. Але, вирізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він у юності часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Божому Промислі, доки не отримав від Господа напоумлення, що направило його на шлях покаяння і спасіння. Якось його несправедливо звинуватили в крадіжці овець і посадили до в’язниці. У ній він почув уві сні голос, що закликав його до покаяння та виправлення життя.
У Єфремі прокинулося глибоке покаяння. Юнак пішов у гори і став пустельником. Такий рід християнського подвижництва був запроваджений у Нізібії учнем преподобного Антонія Великого єгипетським пустельником Євгеном.
Серед пустельників особливо виділявся знаменитий аскет, проповідник християнства та викривач аріан єпископ Низібійської Церкви святий Яків (пам’ять 13 січня). Преподобний Єфрем став одним із його учнів. Під благодатним керівництвом святителя преподобний Єфрем набув християнської лагідності, смиренності, покірності Промислу Божого, що дає силу покірно переносити різні спокуси. Святитель Яків знав високі достоїнства свого учня і використав їх на благо Церкви – доручав йому читати проповіді, навчати дітей у училищі, взяв його із собою на І Вселенський Собор у Нікеї (325 р.). Преподобний Єфрем 14 років був у послуху у святителя Якова до його смерті.
Після взяття Нізібії персами у 363 році преподобний Єфрем залишив пустелю та оселився в монастирі поблизу міста Едеси. Тут він побачив багато великих подвижників, які проводили життя в молитвах та псалмоспівах. Печери були їхнім єдиним притулком, харчувалися вони одними рослинами. Особливо він зблизився з подвижником Іуліаном (пам’ять 18 жовтня), який був із ним одного покаяного духу. Преподобний Єфрем поєднував з подвижницькими працями невпинне вивчення Слова Божого, почерпаючи в ньому для своєї душі розчулення та мудрість. Господь дав йому дар вчительства, до нього почали приходити люди, які чекали почути його настанови, які особливо діяли на душі тому, що він починав їх з викриття себе. Преподобний і усно, і письмово навчав усіх покаянню, вірі та благочестю, викривав аріанську брехню, яка тоді хвилювала християнське суспільство. Язичники, слухаючи проповіді преподобного, зверталися до християнства.
Чимало попрацював він і в тлумаченні Святого Письма – поясненні П’ятикнижжя Мойсея. Ним написано багато молитов і піснеспівів, які збагатили церковне Богослужіння. Відомі молитви до Пресвятої Трійці, Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Він написав для своєї Церкви піснеспіви на дні двонадесятих Господніх свят (Різдво Христове, Хрещення), Воскресіння, похоронні піснеспіви. Його покаяна молитва “Господи і Владико живота мого…” читається великим постом і закликає християн до духовного оновлення. Церква з давніх-давен високо цінувала праці преподобного Єфрема: його творіння читалися в деяких церквах на зборах вірних після Святого Письма. І тепер за Статутом Церкви деякі його повчання належить читати в дні посту.
Між пророками святий Давид, переважно, псалмоспівець; між святими отцями Церкви преподобний Єфрем Сирін – переважно молитовник. Духовне дослідження зробила його наставником ченців та помічником єдесських пастирів. Преподобний Єфрем писав по-сирійськи, але його твори дуже рано були перекладені грецькою та вірменською мовами, а з грецької – латинською та слов’янською.
У численних творах преподобного зустрічаються цілісні картини життя сирійських подвижників, чільне місце у якій посідала молитва, а потім праця загальна на братню користь, послух. Погляди сенс життя в усіх сирійських аскетів були однакові. Кінцевою метою своїх подвигів ченці вважали Богоспілкування та вселення Божественної благодаті в душу подвижника, справжнє життя було для них часом плачу, посту та праць.
Запорука обожнювання в нас – Хрещення Христове, головний двигун життя християнського – покаяння.
Преподобний Єфрем Сирін, вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) у місті Нізібії (Месопотамії) у християнській родині бідних землеробів. Батьки виховали сина у благочесті. Але, вирізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він у юності часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Божому Промислі, доки не отримав від Господа напоумлення, що направило його на шлях покаяння і спасіння. Якось його несправедливо звинуватили в крадіжці овець і посадили до в’язниці. У ній він почув уві сні голос, що закликав його до покаяння та виправлення життя.
У Єфремі прокинулося глибоке покаяння. Юнак пішов у гори і став пустельником. Такий рід християнського подвижництва був запроваджений у Нізібії учнем преподобного Антонія Великого єгипетським пустельником Євгеном.
Серед пустельників особливо виділявся знаменитий аскет, проповідник християнства та викривач аріан єпископ Низібійської Церкви святий Яків (пам’ять 13 січня). Преподобний Єфрем став одним із його учнів. Під благодатним керівництвом святителя преподобний Єфрем набув християнської лагідності, смиренності, покірності Промислу Божого, що дає силу покірно переносити різні спокуси. Святитель Яків знав високі достоїнства свого учня і використав їх на благо Церкви – доручав йому читати проповіді, навчати дітей у училищі, взяв його із собою на І Вселенський Собор у Нікеї (325 р.). Преподобний Єфрем 14 років був у послуху у святителя Якова до його смерті.
Після взяття Нізібії персами у 363 році преподобний Єфрем залишив пустелю та оселився в монастирі поблизу міста Едеси. Тут він побачив багато великих подвижників, які проводили життя в молитвах та псалмоспівах. Печери були їхнім єдиним притулком, харчувалися вони одними рослинами. Особливо він зблизився з подвижником Іуліаном (пам’ять 18 жовтня), який був із ним одного покаяного духу. Преподобний Єфрем поєднував з подвижницькими працями невпинне вивчення Слова Божого, почерпаючи в ньому для своєї душі розчулення та мудрість. Господь дав йому дар вчительства, до нього почали приходити люди, які чекали почути його настанови, які особливо діяли на душі тому, що він починав їх з викриття себе. Преподобний і усно, і письмово навчав усіх покаянню, вірі та благочестю, викривав аріанську брехню, яка тоді хвилювала християнське суспільство. Язичники, слухаючи проповіді преподобного, зверталися до християнства.
Чимало попрацював він і в тлумаченні Святого Письма – поясненні П’ятикнижжя Мойсея. Ним написано багато молитов і піснеспівів, які збагатили церковне Богослужіння. Відомі молитви до Пресвятої Трійці, Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Він написав для своєї Церкви піснеспіви на дні двонадесятих Господніх свят (Різдво Христове, Хрещення), Воскресіння, похоронні піснеспіви. Його покаяна молитва “Господи і Владико живота мого…” читається великим постом і закликає християн до духовного оновлення. Церква з давніх-давен високо цінувала праці преподобного Єфрема: його творіння читалися в деяких церквах на зборах вірних після Святого Письма. І тепер за Статутом Церкви деякі його повчання належить читати в дні посту.
Між пророками святий Давид, переважно, псалмоспівець; між святими отцями Церкви преподобний Єфрем Сирін – переважно молитовник. Духовне дослідження зробила його наставником ченців та помічником єдесських пастирів. Преподобний Єфрем писав по-сирійськи, але його твори дуже рано були перекладені грецькою та вірменською мовами, а з грецької – латинською та слов’янською.
У численних творах преподобного зустрічаються цілісні картини життя сирійських подвижників, чільне місце у якій посідала молитва, а потім праця загальна на братню користь, послух. Погляди сенс життя в усіх сирійських аскетів були однакові. Кінцевою метою своїх подвигів ченці вважали Богоспілкування та вселення Божественної благодаті в душу подвижника, справжнє життя було для них часом плачу, посту та праць.
Запорука обожнювання в нас – Хрещення Христове, головний двигун життя християнського – покаяння.
26.01.202507:08
❄️26 СІЧНЯ-МУЧЕНИКІВ ЄРМІЛА І СТРАТОНІКА
У царювання Лікінія, безбожного і вельми ревного ідолопоклонника, всім християнам загрожувала болісна смерть. Їх розшукували по всіх країнах, містах та селищах. І кожен, хто, знайшовши християнина, доносив про нього цареві, входив через те милосердя до нього і удостоювався великої почесті. Тому всі, з догоди цареві, почали розшукувати і переслідувати християн.
Одного разу, коли Лікіній сидів на троні і провадив суд, один воїн підійшов до нього і сказав: – Є тут християнин на ім’я Єрміл, який має серед християн сан диякона; давно вже служачи Христові, він сміється з наших богів і з тебе, царю, і не хоче знати тебе.
Почувши це, цар наказав знайти і схопити Єрмила. Святий молився, підносячи руки до Господа, свого Бога, коли прийшли до нього послані від царя. Дізнавшись, що його беруть на суд і муку за Христа, він зрадів та звеселився, і пішов за воїнами не як насильно ведений, але з бадьорою поспішністю, ніби йшов для здобуття почестей. Сповнений благородної мужності, постав він перед царем. Побачивши його, Лікіній спитав:
– Скажи нам, чи ти християнин, як ми чули про тебе? – Я, – відповів Єрміл, – не лише вільно визнаю себе християнином, але заявляю, що я освячений невидимим Богом і постаю перед Ним у сані диякона. — Будь дияконом, тобто служителем, і наших богів, — сказав цар. На цю пропозицію царя мученик з презирством відповів:
– Мені здається, царю, – ти або глухий, або божевільний. Я сказав тобі, що служу невидимому Богу, а не тим вашим ідолам, які, побачивши себе, самі нічого не бачать і не розуміють, що значить бути дияконом. У спокусі ти шануєш їх за богів, тим часом як вони є бездушними і глухими каменями та деревами, виробами рук людських, які більше заслуговують на те, щоб з них сміялися, аніж поклонялися їм. Цар не міг більше чути вільних промов мученика і наказав бити його по ланітах особливими мідними знаряддями, заздалегідь приготованими для муки, і при цьому примовляти:
-Не будь, Єрміле, зухвалий мовою, шануй царя, принеси жертву богам і позбав себе від муки. Святий же, здавалося, не тільки не відчував жодного болю під час найсильніших побоїв, а ще й сміявся з безсилля мучителя. Потім, піднявши голос, він голосно сказав цареві;
-Безліч ран приймеш ти сам і страшну руку Божу пізнаєш на собі за те, що, залишивши свого Творця, звертаєшся до глухих і німих богів, особливо ж – за те, що й інших, наче заздривши їхньому спасінню, хочеш насильно призвести до такої ж смерті. Після цього цар наказав відвести святого Єрміла на три дні до в’язниці, розраховуючи, що він одумається і покається у своїй сміливості. Мученик же дорогою співав: – «Господь за мене – не злякаюся: що зробить мені людина» (Пс.117:6). «На Бога надіюсь, не боюся; що зробить мені тіло” (Пс.55:5).
При вході ж у в’язницю він співав:
– «Пастир Ізраїлю! Послухай; Який водить, як овець, Йосипа, що сидить на Херувимах, яви Себе, і прийди врятувати нас» (Пс.79:2–3). І Господь не забув раба Свого, але послав на втіху та зміцнення його Ангола, який, явившись, сказав йому: – Єрміле! Будь мужній, кажи, не змовкай і не бійся, бо скоро ти здобудеш перемогу над задумами мучителя і отримаєш за страждання пресвятий вінець згори.
Так Бог, озброївши Свого воїна на подвиг, оперезав його силою, зміцнив руки його на боротьбу і дав м’язам його, ніби мідний лук і щит спасіння.
-Амін, амінь, Єрміле! Через три дні ти позбавишся цих мук і отримаєш велику нагороду за свої страждання. Цей голос надав мученикові велику мужність і силу, а на мучителів навів великий страх і трепет; вони впали на землю і нічого робити не могли. Прийшов у трепет і цар, однак, не хотів визнати сили Божої. За його наказом Святого мученика знову відвели до в’язниці. Сторожем в’язничним, якому було доручено стерегти мученика, був Стратонік. Він був таємним християнином та другом святого Єрмила. Серце його журилося побачивши страждань мученика, але в той же час він радів у душі його мужності і твердості, тільки не наважувався сам піти на такі страждання.
У царювання Лікінія, безбожного і вельми ревного ідолопоклонника, всім християнам загрожувала болісна смерть. Їх розшукували по всіх країнах, містах та селищах. І кожен, хто, знайшовши християнина, доносив про нього цареві, входив через те милосердя до нього і удостоювався великої почесті. Тому всі, з догоди цареві, почали розшукувати і переслідувати християн.
Одного разу, коли Лікіній сидів на троні і провадив суд, один воїн підійшов до нього і сказав: – Є тут християнин на ім’я Єрміл, який має серед християн сан диякона; давно вже служачи Христові, він сміється з наших богів і з тебе, царю, і не хоче знати тебе.
Почувши це, цар наказав знайти і схопити Єрмила. Святий молився, підносячи руки до Господа, свого Бога, коли прийшли до нього послані від царя. Дізнавшись, що його беруть на суд і муку за Христа, він зрадів та звеселився, і пішов за воїнами не як насильно ведений, але з бадьорою поспішністю, ніби йшов для здобуття почестей. Сповнений благородної мужності, постав він перед царем. Побачивши його, Лікіній спитав:
– Скажи нам, чи ти християнин, як ми чули про тебе? – Я, – відповів Єрміл, – не лише вільно визнаю себе християнином, але заявляю, що я освячений невидимим Богом і постаю перед Ним у сані диякона. — Будь дияконом, тобто служителем, і наших богів, — сказав цар. На цю пропозицію царя мученик з презирством відповів:
– Мені здається, царю, – ти або глухий, або божевільний. Я сказав тобі, що служу невидимому Богу, а не тим вашим ідолам, які, побачивши себе, самі нічого не бачать і не розуміють, що значить бути дияконом. У спокусі ти шануєш їх за богів, тим часом як вони є бездушними і глухими каменями та деревами, виробами рук людських, які більше заслуговують на те, щоб з них сміялися, аніж поклонялися їм. Цар не міг більше чути вільних промов мученика і наказав бити його по ланітах особливими мідними знаряддями, заздалегідь приготованими для муки, і при цьому примовляти:
-Не будь, Єрміле, зухвалий мовою, шануй царя, принеси жертву богам і позбав себе від муки. Святий же, здавалося, не тільки не відчував жодного болю під час найсильніших побоїв, а ще й сміявся з безсилля мучителя. Потім, піднявши голос, він голосно сказав цареві;
-Безліч ран приймеш ти сам і страшну руку Божу пізнаєш на собі за те, що, залишивши свого Творця, звертаєшся до глухих і німих богів, особливо ж – за те, що й інших, наче заздривши їхньому спасінню, хочеш насильно призвести до такої ж смерті. Після цього цар наказав відвести святого Єрміла на три дні до в’язниці, розраховуючи, що він одумається і покається у своїй сміливості. Мученик же дорогою співав: – «Господь за мене – не злякаюся: що зробить мені людина» (Пс.117:6). «На Бога надіюсь, не боюся; що зробить мені тіло” (Пс.55:5).
При вході ж у в’язницю він співав:
– «Пастир Ізраїлю! Послухай; Який водить, як овець, Йосипа, що сидить на Херувимах, яви Себе, і прийди врятувати нас» (Пс.79:2–3). І Господь не забув раба Свого, але послав на втіху та зміцнення його Ангола, який, явившись, сказав йому: – Єрміле! Будь мужній, кажи, не змовкай і не бійся, бо скоро ти здобудеш перемогу над задумами мучителя і отримаєш за страждання пресвятий вінець згори.
Так Бог, озброївши Свого воїна на подвиг, оперезав його силою, зміцнив руки його на боротьбу і дав м’язам його, ніби мідний лук і щит спасіння.
-Амін, амінь, Єрміле! Через три дні ти позбавишся цих мук і отримаєш велику нагороду за свої страждання. Цей голос надав мученикові велику мужність і силу, а на мучителів навів великий страх і трепет; вони впали на землю і нічого робити не могли. Прийшов у трепет і цар, однак, не хотів визнати сили Божої. За його наказом Святого мученика знову відвели до в’язниці. Сторожем в’язничним, якому було доручено стерегти мученика, був Стратонік. Він був таємним християнином та другом святого Єрмила. Серце його журилося побачивши страждань мученика, але в той же час він радів у душі його мужності і твердості, тільки не наважувався сам піти на такі страждання.
25.01.202513:14
🫶АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ПЕРЕДАВ КОШТИ НА ЛІКУВАННЯ АДЕЛІНИ АНДРІЄВСЬКОЇ
Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської, яка бореться з важким захворюванням. Гроші були зібрані під час благодійного концерту «Світло Різдва: з теплом у серці».
Пожертву було передано через батька дівчинки. У знак духовної підтримки архієпископ подарував родині ікону святителя Спиридона Триміфутського та висловив слова благословіння й підтримки.
Владика побажав, щоб святитель Спиридон разом із усіма небесними силами захищали маленьку Аделіну та допомогли їй якнайшвидше одужати.
«Молитовно бажаю, щоб Господь дарував зцілення вашій дитині, а любов і підтримка людей зігрівала ваше серце», — зазначив архієпископ.
Благодійний концерт “Світло Різдва: з теплом у серці” ставодним свідченням того, як спільні зусилля громади, Церкви та небайдужих людей можуть змінити життя на краще, даруючи надію й підтримку тим, хто її потребує.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/arkhiyepyskop-pymen-peredav-koshty-na-likuvannya-adeliny-andriyevskoyi/
Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської, яка бореться з важким захворюванням. Гроші були зібрані під час благодійного концерту «Світло Різдва: з теплом у серці».
Пожертву було передано через батька дівчинки. У знак духовної підтримки архієпископ подарував родині ікону святителя Спиридона Триміфутського та висловив слова благословіння й підтримки.
Владика побажав, щоб святитель Спиридон разом із усіма небесними силами захищали маленьку Аделіну та допомогли їй якнайшвидше одужати.
«Молитовно бажаю, щоб Господь дарував зцілення вашій дитині, а любов і підтримка людей зігрівала ваше серце», — зазначив архієпископ.
Благодійний концерт “Світло Різдва: з теплом у серці” ставодним свідченням того, як спільні зусилля громади, Церкви та небайдужих людей можуть змінити життя на краще, даруючи надію й підтримку тим, хто її потребує.
На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/arkhiyepyskop-pymen-peredav-koshty-na-likuvannya-adeliny-andriyevskoyi/
Shown 1 - 24 of 1789
Log in to unlock more functionality.