Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

View

Николаевский Ванёк

View

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

View

Труха⚡️Україна

View

Николаевский Ванёк

View

Овертайм із Сажком

Sports

Особистий блог заступника головреда Tribuna.com Олександра Сажка. Про український футбол і не тільки - без цензури і з великою долею сарказму
Мій фб: https://www.facebook.com/alexandr.sazhko/
Моя інста: https://www.instagram.com/oleksandrsazhko/

TGlist rating

TypePublic

Verification

Not verified

Trust

Not trusted

LocationУкраїна

LanguageOther

Channel creation dateJun 02, 2021

Added to TGlist

Jun 23, 2023

I own this channel

History of changes

Linked chat

Овертайм з Сажком Chat

Sports

Statistic of Telegram Channel Овертайм із Сажком

More details

Subscribers

1 929

24 hours

70.4%Week

563%Month

1689.5%

Citation index

0

Mentions0Shares on channels0Mentions on channels0

Average views per post

564

12 hours5640%24 hours5640%48 hours842

8.2%

Engagement rate (ER)

5.67%

Reposts5Comments6Reactions27

Engagement rate by reach (ERR)

29.34%

24 hours0%Week

2.34%Month

5.17%

Average views per ad post

706

1 hour31344.33%1 – 4 hours10715.16%4 - 24 hours22231.44%

More details

Connect our bot to the channel to find out the gender distribution of this channel's audience.

Total posts in 24 hours

5

Dynamic

Latest posts in group "Овертайм із Сажком"

All posts

Reposted from:

Tribuna.com Україна

01.05.202510:50

🍔 «Меню дуже дороге, соус там не найкращий»: Волочай відреагував на новину, що McDonald's прибере з меню Біг Тейсті

Новини з McDonald's дійшли до українського спорту 🤣

А що ви думаєте про це? 👇

01.05.202510:50

Головна новина дня - це, звичайно, не угода про корисні копалини зі США. Вся Україна обговорює трагедію Біг тейсті 👇👇👇

01.05.202509:20

Натрапив на новину, що фестиваль Книжкова країна в Києві на ВДНГ відвідали 72,5 тисячі людей. І там продали 90 тисяч книг на загальну суму 28 млн грн.

Був там, як і минулого року, відчув масштаб, кількість людей, різноманітність пропозиції. І хоч ціни там, здається, були вищими, ніж купувати онлайн, придбав пару книжок.

Головне, так сказати, спортивне враження від фестивалю: наскільки ж мало там книжок про спорт. Звичайно, не обходив кожен павільйон, не досліджував суперуважно кожен стенд і кожну книжку, але в найбільшому приміщенні, де були представлені майже всі найбільші видавництва України, в очі кинулася хіба що автобіографія Зінченка - і та англійською. Бо вона ще не вийшла українською - вийде, здається, в кінці травня.

З одного боку, це досить показово для розуміння, наскільки в Україні люблять спорт. З цим все погано.

З іншого боку, є така очевидна вільна ніша, куди можна заходити та розвивати цей напрямок. Бо, як показують загалом цифри Книжкової країни, читати все ж українці люблять. І готові платити 300+ грн за книжки, а то й суттєво більше. Було б що читати.

Тому, якщо хтось давно мріяв написати книгу про футбол, то, можливо, зараз якраз слушний момент, щоб це зробити.

Нагадаю також, що в мене тепер є й невеличкий канал про книги:

📚 Книги: вчусь читати

Підписуйтесь, там не буде багато постів, не буду вас часто турбувати. І, можливо, знайдете там щось для себе почитати цікавого.

30.04.202520:31

У Барселони цього сезону 22 (!) матчі з загальним тоталом голів двох команд більше 4,5.

Хочеться дивитися просто заради шоу.

30.04.202517:21

Цікаве відео про дитячий футбол:

https://www.youtube.com/watch?v=v-9alJrcNr0

Вважаю питання, як УАФ та загалом українському футболу вдасться впоратися з відтоком талановитих дітей за кордон - ключовим для майбутнього нашого футболу. Це важливіше, ніж будь-які містечкові розбірки за чемпіонство.

І поки невідомо, чим це закінчиться.

Мова не тільки про повернення дітей з-за кордону. Очевидно, що багато хто залишиться, хоч працювати над їх збереженням також треба. Але в першу чергу, що мене також давно хвилювало, треба ідентифікувати тих, хто виїхав, налагодити з ними комунікацію, постійно підтримувати зв'язок та змотивувати грати за Україну.

І тоді масовий від'їзд може з трагедії для нашого футболу перетворитися на велику перемогу. Бо матимемо за кордоном сотні, а то й тисячі гравців, які виховувалися в зовсім різних за стилістикою академіях, звикли до конкуренції, тиску, вже адаптовані до футболу серйозного рівня.

Власне, це відео і розкриває, в якому стані зараз це питання.

29.04.202513:50

Загалом думаю, що найбільша проблема ЛНЗ, що вони минулого сезону зайняли занадто високе місце. Так склалися обставини, не те що вони нічого для цього не робили, але це був очевидний стрибок вище поточного рівня клубу.

Все це трошки закрутило голови всім - і власникам, і керівництву. І почалися ставитися цілі, які б не ставилися, якби не було того результату. Хоча очевидно, що певний відкат можна було б очікувати, бо немає в ЛНЗ ще тієї глибини, щоб обов'язково розраховувати одразу на щось велике.

Звідси і метання:

1. Зруйнували вже побудований фундамент під нуль, фактично все почали заново. Замінили успішного тренера, який є прагматиком та не про красиву гру, на іноземця, який по суті ніде себе не проявив, але наче мав би поставити яскравий футбол.

2. Напідписували під цього тренера склад - купу легіонерів, багато молодих. І це не бразильці по 17 мільйонів - таким гравцям дійсно потрібен час. Як і клубу потрібен час, щоб навчитися з ними працювати.

3. Не отримали ані яскравого футболу, ані результату - не дали тренеру часу протрималися одне коло, не стерпіли, поспішно переграли все з голови на ноги, звільнили.

4. Взяли тренера з зовсім іншим стилем. Який є фактично диктатором та вперто ставить один стиль, де потрібні специфічні гравці та терпіння. Не є гнучким, не є зручним.

5. Знову змінили вектор трансферів - напідписували інших гравців вже під нового тренера. Хоча старих не було куди дівати.

6. Тільки трошки знову натрапили на труднощі - істерично звільнити всіх навколо в менеджменті. Навіть адміністраторів погнали) Чим вони-то завинили?

***

Не знаю внутрішньої кухні, не маю інсайдів. Але тут очевидно одне, що в ЛНЗ середині коїться казна що. Якась боротьба за увагу та ресурси власників.

Бо у мене є сумніви, що умовний Колісник, який начебто складав план розвитку клубу на 5 років, обирав ось такий шлях розвитку, коли клуб буде метатися раз на кілька місяців з однієї крайнощі в іншу.

Не буду його захищати. Очевидно, що частина відповідальності за весь цей хаос і на ньому. Але, думаю, він тепер нарешті зрозумів, який гадюшник наш футбол. І там - ти або як всі, або тебе з'їдять.

А то Андрій говорив, як мріяв у футболі працювати, неодноразово. Мене завжди дивувала ця мрія у багатьох людей, наче вони не знають, де опиняться. Ви не бачити, що таке наш футбол, серйозно? За цим тільки зі сторони можна спостерігати. Ну, виключення є, але поки не так багато. І ідеалістом тут точно бути неможливо.

А щодо ЛНЗ, щоб закінчити. Це ж явна шизофренія - наче кілька людей одночасно шепчуть в голову протилежні ідеї та навіть не мають терпіння почекати результату їх реалізації. А голова і рада слухати, бо давно від ліків відмовилася, навіщо їй це, вона і сама краще знає.

Тепер уявіть, якби минулого сезону ЛНЗ фінішував не сьомим, а, наприклад, одинадцятим. Можливо, навіть з певною загрозою вильоту. Напевно таких наполеонівських планів та очікувань у власників не було б. І тоді б могли спокійно розвиватися.

А тепер - ну, це ж очевидно, як говорив про Металіст 1925: очищення Першою лігою таким клубам край необхідне. Коли є гроші, але немає досвіду та терпіння їх використати. І все перетворюється на повний цирк.

29.04.202512:04

Ось це в ЛНЗ там чистка жорстка пішла. Так і напрошуються на очищення Першою лігою 🤣

Reposted from:

📚 Книги: вчусь читати

28.04.202516:35

День #14: 15 хвилин

Відгук: "Шляхетна сила", Андрій Шевченко, Алессандро Альчатто, 252 сторінки

Тематика: біографія

Інвестований час: 7 днів, близько 5 годин чистого читання

Який шикарний початок! Здивував та налаштував, що далі буде дійсно цікаво та в такому ж руслі.

На жаль, це не виправдалося.

Що найбільше бісило - це її редактура. Для розуміння: хоч Шевченко й українець, але книга була написана італійським журналістом та італійською мовою. І тільки потім перекладена на українську.

І це відчувається всюди: як структура речень, які вимагали перефразування, вдосконалення, так і елементарні помилки. До того ж в авторки перекладу дуже специфічний погляд на пунктуацію, від якого хотілося битися головою об стіну.

Здавалося, що деякі, а може й всі глави, професійний редактор взагалі не бачив в очі. І це руйнує сприйняття і без цього не ідеальної книги.

Друга проблема: частина тексту нагадувала Вікіпедію трішки приправлену емоціями. Ось тоді ми грали з тими - я забив, ми виграли і я був дуже радий. А ось тоді ми грали з тими - і програли, це було розчарування.

Автобіографія - це про цікаві внутрішні історії, які ніхто не чув. Що відбувалося з відомою людиною за лаштунками, яка він людина, яке його оточення. І не те що цього немає, але цього, здається, замало.

Через це від книги таке дивне враження: з одного боку, вона наче занадто квапиться закінчитися, вкладає цілі етапи кар'єри в одну-дві глави, а хочеться значно більшого дізнатися про Лобановського, Анчелотті, Суркісів, Мілан, Динамо. З іншого боку, навіть про всьому відчутті поспіху також одночасно здається, що наявний текст можна було ще суттєво скоротити. Бо цікавих історій в ньому недостатньо.

Сумнівна робота автора остаточно зруйнована перекладом та редактурою (точніше її відсутністю).

Чи пораджу читати? Хіба що якщо ви сильно любите український футбол. Шевченко занадто дипломатичний та обережний. Але все ж окремі моменти цікаві тут є, і не те що вона взагалі не дає цікавої інформації. Хоча точно не взірець цікавої автобіографії. Шкода, бо Шевченко - людина, в якої була дуже насичена кар'єра.

#книговідгук

Reposted from:

📚 Книги: вчусь читати

28.04.202516:34

День №9: година

День №10: 20 хвилин

Книга: "Шляхетна сила", Андрій Шевченко, Алессандро Альчатто

...Одного чудового дня Вігано мені повідомив:

- Приїздіть, час настав.

17 серпня 2001 року в тата вже було нове серце.

Ми ніколи не дізнаємося, завдяки кому. І так і має бути. Бо одне врятоване життя завжди означає, що інше життя щойно обірвалося. Серце людини, котрої вже немає, надзвичайно швидко пересаджують у тіло іншої людини, яка ще має пожити. Донор дарує невичерпне щастя родині того, хто отримав серце, але його родичам залишається лише безмежний біль втрати.

Якби я знав, хто врятував моєму батькові життя, з яким обличчям я пішов би до батьків рятівника? Якими словами чи вчинками я б спромігся пояснити, що, певним чином, вони теж мають тішитися? Утім, одне знаю напевне: цей безіменний рятівник ще за життя прийняв надзвичайне рішення. Завдяки його рішенню я вже прийняв своє: мої органи теж рятуватимуть життя...

...Якось я запросив на вечерю Вігано. Він розповів мені про свою працю, свою втіху та турботи. Я попросив у нього про особливу річ:

- Професоре, чи можна мені бути присутнім при пересад-
ці серця?

- А не злякаєшся, Андрію?

- Не злякаюся.

Я людина цікава, зрештою, мені ж треба було знати, що чекає на тата. Я хотів у всіх деталях пізнати в обличчя ворога, з яким боролася вся наша родина в повному складі. Крім того, мене ніколи не охоплює паніка: за вкрай складних обставин я підвищую рівень концентрації. Це ще одна наука від Лобановського. У мене мозок починає краще працювати, шукаючи швидкого рішення.

Утім, Вігано всміхнувся. Мабуть, несерйозно поставився до мого прохання.

А за безмаль два тижні, близько одинадцятої вечора, він мені зателефонував.

- Андрію...

- Щось трапилося з батьком?

- Нічого, з ним все добре. Ну що, готовий?

- До чого?

- Приїхати до мене. Я невдовзі піду в операційну.

О першій ночі я вже приїхав у клініку Сан Маттео, Вігано чекав на мене.

- Не барися, Андрію, пацієнт вже готовий, серце ось-ось привезуть.

Після душу, дезінфекції, мене вдягнули. Коли Вігано подав знак, я увійшов в операційну. Здійснюючи пересадку, пояснював мені кожну дію, крок за кроком, розріз за розрізом. Я зберігав спокій, мені не стало зле, я бачив, як відкривають груди, бачив органи. Пацієнт був курцем, професор показував мені чорні плями, якими були вражені легені: то залишки нікотину.

А поки пересаджував серце, розповідав про те, яку дію чинять різні лікарські засоби, які прийняв батько, і ті, які належить пити під час реабілітації. Я був упевнений у Вігано, адже такі люди як він - феномени.

Коли я не забиваю гол - люди свистять.

Коли помиляються такі, як він, - люди помирають...

#вчусьчитати

Reposted from:

📚 Книги: вчусь читати

28.04.202516:33

День №7: 40 хвилин

День №8: 40 хвилин

Книга: "Шляхетна сила", Андрій Шевченко, Алессандро Альчатто

Радіоактивний.

Мій м'яч був радіоактивним.

Палав. Розлазився, згортаючись калачиком. Від нього тхнуло, як від дешевої пластмаси, яку жбурнули у вогнище. Здувався. Задихався. Умирав.

Я приніс додому шмат Чорнобиля.

Маленьку атомну бомбу, замасковану під мою найбільшу пристрасть: я мріяв стати футболістом. Дев'ятирічним, мимохіть, запустив у квартирі площею сорок квадратних метрів, у якій мешкав разом із батьками та старшою сестрою Оленою, невидимий механізм.

Микола, мій тато, ніби й не стривожився. Точніше, якщо й занепокоївся, ми цього не помічали. Він був військовим, а військових навчають часом вдавати, а часом - приховувати власні емоції. Він мовчки спостерігав за цією несподіваною пожежею у тазику, міцно стискаючи в руках дивний пристрій, якого я раніше не бачив: ним вимірювали рівень радіації, зокрема в предметах.
Люба моя мама теж ані словом не прохопилася. Вона інстинктивно збагнула, у чому її завдання. Захищати, як вміють лише жінки, щойно помітять загрозу для своїх дітей. Вкинувши м'яча в таз, мати з батьком його спалили.

То, безперечно, була вкрай стрімка імпровізація, як знищити сліди, які лишив по собі диявол. Окрім однієї на той момент недооціненої обставини: коли температура підвищується, дияволу тільки того й треба. Принаймні саме цьому бісові.

26 квітня 1986 вибухнув четвертий реактор на Чорнобильській електростанції — наче увесь світ вибухнув, однак до кінця руйнівні масштаби події постали у всьому своєму жахітті лише пізніше. Я, наприклад, тоді гадки ні про що не мав, ще й тому, що за кілька днів після катастрофи майже всі кияни вийшли на Хрещатик на святкову демонстрацію з нагоди Першого травня.

Наскільки все, про що я зараз розповідаю, було серйозно, тоді я збагнути не міг, і не зважав. Ставився до всіх подій так, ніби не існувало жодної загрози. Так само розважався у своєму обмеженому колі, сказати б інтимному, окресленому менш як за 150 кілометрів від щойно розчахнутого пекла загалом, ніби й значна відстань, але в повітрі ці кілометри перетворювалися на автобан, яким безперешкодно поширювалися викиди.
Пряма аеродинамічна труба, що переносила отруту, яка, зрештою, осідала повсюдно: на канапі в залі, де спали батько й мати, у нашій з сестрою спільній кімнатчині, в ошатній невеличкій кухоньці, і надворі. А також у будинку навпроти нашої квартири, малоповерховій казенній будівлі, де розташовувалися, поміж іншого, котельні. Поставивши за котельнею футбольні ворота, ми з друзями грали там годинами. Ми ніколи не втомлювалися, навіть коли доводилося збирати м'ячі, які опинялися на даху через незграбний, кривий удар чи постріл по горобцях. Часто ця доля випадала саме мені, як найбільш прудкому у ватазі. Аби дістатися м'яча, треба було залізти на дерево аж до верхівки, а потім перестрибнути на дах. Річ дуже небезпечна, але мене завжди Бог милував.

Аж до того дня. І знаєте, я тішився, бо окрім мого м'яча, там знайшлася їх купа. Страшенно багато. Залишені після минулих ігор, спадок від дітей, які, загубивши свого м'яча, не наважилися лізти за ним поміж гілляк. Сказав би, що то цвинтар футбольних м'ячів, якби не побачив невдовзі, як один з них горить – мій. Мого поховали в тазику...

#вчусьчитати

28.04.202516:32

Тепер в мене є тг-канал про книги, який, сподіваюсь, будемо вести разом з дружиною:

📚 Книги: вчусь читати

Тут нічого хайпового. Насправді вів його вже для себе та кількох друзів цілий місяць. Але чому б не поділитися з усіма?

Мета - повернути звичку читати регулярно для задоволення, а не роботи, та покращити стан своєї нервової системи, яка серйозно ушатана зараз.

Фактично це щоденник челенджа читати постійно, бо у більшості книг є моменти, які хочеться для себе зберегти та запам'ятати. Що тут буде:

- дуже обмежена кількість постів: від одного на кілька днів до максимум 1-2 на день;
- чимось цікаві, на мою думку, уривки з книжок, які хочу зберегти;
- відгуки про книги;
- враження від челенджу читати кожен день;
- можливо, у майбутньому якісь окремі пости по редактурі, певних технічних нюансах та типових помилках у книгах, на які звертаю увагу як редактор;
- сподіваюсь, розповіді моєї дружини, як вона зараз пише вже другу частину своєї великої книги.

Впевнений, тут є чимало людей, у яких бажання читати щось поза роботою не атрофувалося, як в мене. Або, можливо, навіть ті, в кого схожі проблеми. Підписуйтеся на канал, або навіть приєднуйтеся до челенджа читати кожен день, діліться враженнями.

А нижче зроблю форвард пари історій з автобіографії Андрія Шевченка, яку нещодавно прочитав. Вони не ламають тематику і цього каналу

👇👇👇

28.04.202507:49

От що ще не можу зрозуміти по Шахтарю та Пушичу.

Купують нападника за 17 мільйонів. І він з 12 матчів один раз лише виходить в старті та 6 разів взагалі на поле не з'являється. При цьому в Пушича: з Динамо - 4 заміни, з Колосом - 4 заміни, з Оболонню - взагалі три заміни.

Потім Пушич виходить та розповідає, що його команда втомилася та не витримала другий тайм. Або буде розповідати, що багато молодих гравців, які помиляються.

Те ж саме ж було у 2024-му. Коли постійно не використовувалися заміни, ротації. І коли продали Сікана та Зубкова, відпустили Степаненка, виявилося, що бразильці не готові стабільно давати результат. А як вони можуть бути готові, якщо вони могли отримати значно більше часу на полі, щоб розвиватися - і не отримали.

Зараз все по колу з Еліасом.

І не треба мені розповідати, що це молодий гравець, йому потрібен час та адаптація. Це не АПЛ. Де йому ще грати, як не в УПЛ - помилятися, набирати потрібні хвилин, щоб зростати та адаптовуватися. Але ніт, Пушич і результат не дає, і не розвиває гравців.

З опорником же ситуація ще абсурдніша. Віддали Степаненка, Срна розповідав, як у них все добре та позиція укомплектована, три гравці (Криськів, Назарина, Марлон), і зрештою тепер там грає центрбек Матвієнко.

Бо, як виявилося, все ж опорник має вміти відбирати м'ячі та покривати простір в захисті. А не тікі-таку грати. Ну, абсурд же.

27.04.202517:30

YNWA!!!

Ліверпуль - єдина команда, за яку стабільно та безперервно вболіваю близько 30 років поза збірними України та всіма нашими клубами в єврокубках.

Цей рекордний 20-й титул АПЛ - також заслуга і Клоппа. Який не пішов з клубу в саму кризу. Залишився на сезон, перебудував склад та віддав у руки наступника працюючий механізм.

А далі вже Слот зробив класно свою роботу.

Таке дуже рідко буває у сучасному футболі. Зазвичай нові тренери приходять на руїни.

Вони мають зробити Клоппу медаль АПЛ)

27.04.202517:19

Цей Шахтар закінчився, несіть новий:

Камбек «Динамо» з 0:2 – фінальний вирок безвольності всього проєкту «Шахтаря»

Безвольна та некерована команда, яка не може провести на стабільному рівні навіть один матч в середині УПЛ.

Якби Динамо не забивало саме собі, то тут навіть про нічию не можна було б говорити.

27.04.202516:48

Дуже класний другий тайм від Динамо - наче іншу передачу включили та грали команди різного рівня. Напевно дався в знаки і складний матч Шахтаря з Поліссям з овертаймами у середу.

Як би не закінчилося, а на нічию Динамо точно награло. А якщо врахувати, що Шахтар без привозів на рівному місці суперника сам майже нічого не створив, то може й на більше. Бо могли спокійно забивати 3 по перерві. А у Шахтаря була буквально паніка.

All posts