
Анатолий Шарий

Лёха в Short’ах Long’ует

Реальний Київ | Украина

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Инсайдер UA

Реальна Війна | Україна | Новини

Лачен пише

Анатолий Шарий

Лёха в Short’ах Long’ует

Реальний Київ | Украина

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Инсайдер UA

Реальна Війна | Україна | Новини

Лачен пише

Анатолий Шарий

Лёха в Short’ах Long’ует

Реальний Київ | Украина

Водоканал
Привіт, я Максим Борітко, креативний директор і керуючий партнер у Banda Agency.
У банді керую великим юнітом, який займається швидким креативом для digital-first рекламних кампаній, соціальними мережами та PR-проєктами.
У банді керую великим юнітом, який займається швидким креативом для digital-first рекламних кампаній, соціальними мережами та PR-проєктами.
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationРосія
LanguageOther
Channel creation dateApr 18, 2020
Added to TGlist
Sep 15, 2023Records
10.05.202523:59
4.9KSubscribers17.03.202523:59
100Citation index30.11.202423:59
2.9KAverage views per post03.12.202423:59
1KAverage views per ad post24.04.202514:21
5.15%ER30.11.202423:59
44.09%ERRGrowth
Subscribers
Citation index
Avg views per post
Avg views per ad post
ER
ERR
08.05.202513:27
Дожили
22.04.202516:29
Втеча від ідей — і від себе
Знову екзистенційна криза)). Вона приходить майже за графіком — раз на рік. Знову відповідав на запитання: «Що я тепер хочу робити?». І як побічний ефект цього філософського акту — в голові з’явилася одна думка.
Люди шукають відповіді на свої внутрішні запитання де завгодно, тільки не в собі.
Курси, семінари, випасани, гриби, візуалізації — що завгодно. Головне — почати кудись іти, на щось записуватись, щось замовляти. І це дивно. Бо запитання — до себе. А відповідь чекаємо, що скаже хтось інший.
Ця "втеча" дуже схожа на те, як я колись намагався вигадувати ідеї.
Я сідав думати — і в голові було порожньо. Тоді відкривав якийсь фреймворк. Потім шукав референси. Коли і це не допомагало — перечитував, наприклад, що таке «позиціонування». Ідей усе ще не було. Зате було відчуття, що я не байдикував, а старанно працював.
Згодом я десь прочитав три речі про мозок. Два факти і одну пораду.
Факт 1. Мозок не може не працювати.
Кожен, хто хоч раз пробував медитувати, знає — зупинити потік думок майже неможливо. І що більше стараєшся — то гірше виходить.
Факт 2. Мозок економить енергію і завжди обирає найлегшу роботу.
Йому байдуже, за яку задачу отримати дофамін — вигадати ідею для бренду чи знайти скриню в Assassin’s Creed. Нагорода однакова. Саме тому так ефективно працюють соцмережі та ігри.
Порада, яку я отримав.
Коли сідаєш щось вигадати, а не йде — мозок одразу підкидає «корисні справи»: подивися референси, проведи ще одне дослідження, заповни фреймворк. Не ведись.
Просто скажи собі: «Окей, не йде — тоді нічого не робитиму». І сиди. Чесно нічого не роби. Буквально. Сиди на стільці й не роби нічого.
Перші п’ять хвилин тебе ламатиме. Захочеться ввімкнути Spotify, взяти телефон, зробити чай. Але ти просто сиди.
Нехай мозок зрозуміє: іншої задачі, окрім придумування, зараз немає. І хвилин за п’ятнадцять у голові починають з’являтись думки. І всі — тільки про ідеї.
З часом я почав спеціально розділяти підготовку до придумування й саме придумування. У мене є, наприклад, 4 години. Окей: одну годину дивлюся референси, ще годину — переглядаю фреймворки чи щось читаю. А потім — дві години просто думаю ідеї. Або не думаю. Просто сиджу, якщо не йде.
Але ідеї стали завжди з'являтися. Як і відповіді на запитання до себе.
___
📱 Водоканал
Знову екзистенційна криза)). Вона приходить майже за графіком — раз на рік. Знову відповідав на запитання: «Що я тепер хочу робити?». І як побічний ефект цього філософського акту — в голові з’явилася одна думка.
Люди шукають відповіді на свої внутрішні запитання де завгодно, тільки не в собі.
Курси, семінари, випасани, гриби, візуалізації — що завгодно. Головне — почати кудись іти, на щось записуватись, щось замовляти. І це дивно. Бо запитання — до себе. А відповідь чекаємо, що скаже хтось інший.
Ця "втеча" дуже схожа на те, як я колись намагався вигадувати ідеї.
Я сідав думати — і в голові було порожньо. Тоді відкривав якийсь фреймворк. Потім шукав референси. Коли і це не допомагало — перечитував, наприклад, що таке «позиціонування». Ідей усе ще не було. Зате було відчуття, що я не байдикував, а старанно працював.
Згодом я десь прочитав три речі про мозок. Два факти і одну пораду.
Факт 1. Мозок не може не працювати.
Кожен, хто хоч раз пробував медитувати, знає — зупинити потік думок майже неможливо. І що більше стараєшся — то гірше виходить.
Факт 2. Мозок економить енергію і завжди обирає найлегшу роботу.
Йому байдуже, за яку задачу отримати дофамін — вигадати ідею для бренду чи знайти скриню в Assassin’s Creed. Нагорода однакова. Саме тому так ефективно працюють соцмережі та ігри.
Порада, яку я отримав.
Коли сідаєш щось вигадати, а не йде — мозок одразу підкидає «корисні справи»: подивися референси, проведи ще одне дослідження, заповни фреймворк. Не ведись.
Просто скажи собі: «Окей, не йде — тоді нічого не робитиму». І сиди. Чесно нічого не роби. Буквально. Сиди на стільці й не роби нічого.
Перші п’ять хвилин тебе ламатиме. Захочеться ввімкнути Spotify, взяти телефон, зробити чай. Але ти просто сиди.
Нехай мозок зрозуміє: іншої задачі, окрім придумування, зараз немає. І хвилин за п’ятнадцять у голові починають з’являтись думки. І всі — тільки про ідеї.
З часом я почав спеціально розділяти підготовку до придумування й саме придумування. У мене є, наприклад, 4 години. Окей: одну годину дивлюся референси, ще годину — переглядаю фреймворки чи щось читаю. А потім — дві години просто думаю ідеї. Або не думаю. Просто сиджу, якщо не йде.
Але ідеї стали завжди з'являтися. Як і відповіді на запитання до себе.
___
📱 Водоканал


15.04.202510:46
Хорошим ідеям потрібен час.
Майже завжди вони з’являються або невчасно, або не зовсім про те, що потрібно тут і зараз. Чому так — не знаю. Просто так виходить.
«Верхівки» були саме такими — і невчасними, і не зовсім про те, що просили.
Відкрив на гугл-драйві тендерну презентацію, де ми вперше розписали й показали цю ідею. 8 березня 2024 року. Трохи більше року тому.
Тоді ідея не потрапила до основної частини — бо не відповідала завданню з брифу.
Але ми зібрали окремий блок із чотирьох ідей, щоб показати, як бачимо співпрацю з брендом. Однією з них були «Верхівки».
До Великодня залишалося трохи більше місяця. Було зрозуміло: ідею «не за брифом», яка потребує виробництва й припадає на пік тендера, навряд чи хтось візьметься реалізовувати.
А зараз, через рік, «Сільпо» втілили «Верхівки». Сьогодні ця ідея виглядає як щось особливе. Але понад рік тому вона була просто ще однією в списку — одним рядком на слайді серед десятка інших.
Не втратити хорошу ідею з часом — це окрема креативна сила.
У моєму холодному серці є окрема зала слави з опаленням — для команд брендів і агентств, які не гублять сильні ідеї в рутині. Тому що сам я розгубив купу. У якийсь момент стає соромно говорити «о, у мене була схожа ідея».
Суть ось у чому: враження від нормальних ідей з часом не змінюється — бо вони не викликають сильних емоцій. Вони завжди просто «ок».
А от до справді хороших ідей з часом охолоджуєшся. Спершу вони захоплюють. А потім це відчуття слабшає — і здається, що було просто «ок».
Беклог ідей.
У мене є кілька світових агентств і команд брендів, за якими я регулярно стежу. Є одна річ, яка повторюється у багатьох — і вона мені дуже подобається.
Вони не вигадують ідеї лише під конкретні задачі. Вони вигадують наперед. Просто те, що захоплює. А на сильні ідеї ставлять мітки — під яке завдання, подію чи ситуацію цю ідею можна буде реалізувати.
А коли з’являється задача — не починають із нуля. Вони йдуть у беклог і дістають щось, що вже є. І просто чекає свого моменту.
Бо хороші ідеї майже ніколи не приходять вчасно. Але якщо їх берегти, то їхній час приходить.
Майже завжди вони з’являються або невчасно, або не зовсім про те, що потрібно тут і зараз. Чому так — не знаю. Просто так виходить.
«Верхівки» були саме такими — і невчасними, і не зовсім про те, що просили.
Відкрив на гугл-драйві тендерну презентацію, де ми вперше розписали й показали цю ідею. 8 березня 2024 року. Трохи більше року тому.
Тоді ідея не потрапила до основної частини — бо не відповідала завданню з брифу.
Але ми зібрали окремий блок із чотирьох ідей, щоб показати, як бачимо співпрацю з брендом. Однією з них були «Верхівки».
До Великодня залишалося трохи більше місяця. Було зрозуміло: ідею «не за брифом», яка потребує виробництва й припадає на пік тендера, навряд чи хтось візьметься реалізовувати.
А зараз, через рік, «Сільпо» втілили «Верхівки». Сьогодні ця ідея виглядає як щось особливе. Але понад рік тому вона була просто ще однією в списку — одним рядком на слайді серед десятка інших.
Не втратити хорошу ідею з часом — це окрема креативна сила.
У моєму холодному серці є окрема зала слави з опаленням — для команд брендів і агентств, які не гублять сильні ідеї в рутині. Тому що сам я розгубив купу. У якийсь момент стає соромно говорити «о, у мене була схожа ідея».
Суть ось у чому: враження від нормальних ідей з часом не змінюється — бо вони не викликають сильних емоцій. Вони завжди просто «ок».
А от до справді хороших ідей з часом охолоджуєшся. Спершу вони захоплюють. А потім це відчуття слабшає — і здається, що було просто «ок».
Беклог ідей.
У мене є кілька світових агентств і команд брендів, за якими я регулярно стежу. Є одна річ, яка повторюється у багатьох — і вона мені дуже подобається.
Вони не вигадують ідеї лише під конкретні задачі. Вони вигадують наперед. Просто те, що захоплює. А на сильні ідеї ставлять мітки — під яке завдання, подію чи ситуацію цю ідею можна буде реалізувати.
А коли з’являється задача — не починають із нуля. Вони йдуть у беклог і дістають щось, що вже є. І просто чекає свого моменту.
Бо хороші ідеї майже ніколи не приходять вчасно. Але якщо їх берегти, то їхній час приходить.
24.04.202518:45
Нещодавно був відбір на Young Lions в Україні.
Це особливий формат Cannes Lions для молодих креаторів до 30 років. Учасники приїжджають на фестиваль, отримують бриф і мають 24 (або 48) години, щоб його вирішити, змагаючись із креаторами з усього світу. Але перед цим у кожній країні проходить національний відбір — щось на кшталт Євробачення, тільки для креативників. Саме він визначає, хто представлятиме країну на міжнародному етапі.
Мій перший креативний директор, до речі, колись виграв золото в категорії Media на Young Lions. А я пролетів у свій останній рік, коли ще міг подаватися — тоді за правилами було обмеження до 27. Одним словом, одна з моїх маленьких психотравм.
Кілька тижнів тому в Україні завершився національний відбір.
Я сів і уважно переглянув усі українські роботи, які потрапили до шортлиста. А потім — за старою звичкою — пробігся по нацвідборах в інших країнах.
🇧🇷І ось на роботі з бразильського нацвідбору я завис.
Бриф — заїжджений: безпека дітей в інтернеті, цільова — батьки.
Мені сподобалася і сама ідея, але ще більше — реалізація. Я вже звик, що на конкурсах молодих креаторів усе трохи кострубате — мало часу, головне ж ідея. А тут — виглядає як «доросла» робота.
І найсмішніше — ця робота посіла лише 8 місце.
Усім, хто брав участь в українському відборі, дуже раджу заглядати на сайти нацвідборів інших країн — щоб розуміти, з ким ми реально конкуруємо.
P.S. Це ще й до питання, чи забере ШІ роботу в креативних людей. Скоріше, він забере її в не креативних. Тому що креативні встигатимуть і свою роботу робити, і ту, яку раніше виконували менш креативні.
___
📱 Водоканал
Це особливий формат Cannes Lions для молодих креаторів до 30 років. Учасники приїжджають на фестиваль, отримують бриф і мають 24 (або 48) години, щоб його вирішити, змагаючись із креаторами з усього світу. Але перед цим у кожній країні проходить національний відбір — щось на кшталт Євробачення, тільки для креативників. Саме він визначає, хто представлятиме країну на міжнародному етапі.
Мій перший креативний директор, до речі, колись виграв золото в категорії Media на Young Lions. А я пролетів у свій останній рік, коли ще міг подаватися — тоді за правилами було обмеження до 27. Одним словом, одна з моїх маленьких психотравм.
Кілька тижнів тому в Україні завершився національний відбір.
Я сів і уважно переглянув усі українські роботи, які потрапили до шортлиста. А потім — за старою звичкою — пробігся по нацвідборах в інших країнах.
🇧🇷І ось на роботі з бразильського нацвідбору я завис.
Бриф — заїжджений: безпека дітей в інтернеті, цільова — батьки.
Мені сподобалася і сама ідея, але ще більше — реалізація. Я вже звик, що на конкурсах молодих креаторів усе трохи кострубате — мало часу, головне ж ідея. А тут — виглядає як «доросла» робота.
І найсмішніше — ця робота посіла лише 8 місце.
Усім, хто брав участь в українському відборі, дуже раджу заглядати на сайти нацвідборів інших країн — щоб розуміти, з ким ми реально конкуруємо.
P.S. Це ще й до питання, чи забере ШІ роботу в креативних людей. Скоріше, він забере її в не креативних. Тому що креативні встигатимуть і свою роботу робити, і ту, яку раніше виконували менш креативні.
___
📱 Водоканал


16.04.202505:54
Маркетологи й рекламісти чомусь дуже люблять щось постійно «ховати».
З якоюсь майже некрофільною пристрастю раз на кілька років вони ховають і знову викопують Креативність.
Ось зараз знову — через оновлення chatGPT.
Але якщо вже й боятися, то я б краще подивився на Meta і те, як вони вже давно тестують інтеграцію всього цього просто в рекламному кабінеті.
Я тут замислився над тим, що буде далі, — і здається, варіант залишився тільки один.
У загальній теорії систем є таке поняття, як «ідеальна система».
Якщо зовсім по-простому — це коли нічого не треба робити, а результат є.
Якщо трохи по-науково-популярному — це система, якої наче й немає, але її функції виконуються.
А якщо зовсім по-науковому — це система, вага, об’єм і площа якої прямують до нуля, хоча здатність виконувати роботу не зменшується.
І ось я дивлюся на рекламний кабінет Meta — і бачу, як він рухається саме до такої ідеальної рекламної системи.
Етап 1.
Нам залишили вибір цілей кампанії, розробку креативів, вибір аудиторії, але прибрали медіапланування.
Тобто більше не потрібно вручну обирати сайти для показу банерів.
Етап 2.
Нам залишили цілі та креативи, але прибрали налаштування аудиторій.
Замість ручного таргетингу — автоматична закупівля аудиторії.
Етап 3 (зараз).
Meta зараз рухається до того, щоб залишити людині тільки вибір цілей.
І навіть цей вибір зводиться до заповнення промпта. Промпт, по суті, — це і є опис цілей реклами, продукту й повідомлення.
Тобто ти розумієш, чого хочеш, формулюєш бриф — а система видає готові креативи.
Далі — останній крок. Наступний етап перетворить рекламу на ту саму «ідеальну систему», де навіть вибір цілей буде автоматизовано.
Усе, що потрібно — це під’єднати рекламний кабінет Meta до складських залишків.
Система сама визначатиме мету, братиме з бази зображення товару, генеруватиме креатив залежно від завдання, запускатиме кампанію й шукатиме людей, яким потрібно показати рекламу, щоб зменшити CAC.
Система зможе прогнозувати, які товари варто посилити, а на які — не витрачати рекламні бюджети, бо сами продадуться, й зупиняти кампанії.
За динамікою замовлень вона передбачатиме потребу в рекламі раніше за людину — і запускатиме тестові кампанії заздалегідь.
Вона навіть сама зможе визначати знижку, тримаючи в голові собівартість, маржу і обсяг товару на складі.
Якщо поєднати дані зі складу, історію замовлень та аналіз креативів, які вже є в аукціоні від усіх гравців категорії, система сама визначатиме, де треба качати впізнаваність, а де — тиснути на переваги чи спецумови.
По суті, усе те, що ми зараз робимо вручну — аналізуємо трекери здоров’я бренду та частки ринку — система робитиме сама. Сама проводитиме бренд-ліфти. Сама визначатиме частки ринку, бо вона сама і є ринок – аукціон.
Якщо це SaaS, можна підключити ще й CRM. Тоді рекламний кабінет у повністю автоматичному режимі визначатиме когорти з низьким LTV, ставитиме для них цільові дії — і під них запускатиме ремаркетингові кампанії.
Коротше кажучи — краса. Роби класні продукти, заповнюй склад і домовся з Meta про частку в прибутку.
___
📱 Водоканал
З якоюсь майже некрофільною пристрастю раз на кілька років вони ховають і знову викопують Креативність.
Ось зараз знову — через оновлення chatGPT.
Але якщо вже й боятися, то я б краще подивився на Meta і те, як вони вже давно тестують інтеграцію всього цього просто в рекламному кабінеті.
Я тут замислився над тим, що буде далі, — і здається, варіант залишився тільки один.
У загальній теорії систем є таке поняття, як «ідеальна система».
Якщо зовсім по-простому — це коли нічого не треба робити, а результат є.
Якщо трохи по-науково-популярному — це система, якої наче й немає, але її функції виконуються.
А якщо зовсім по-науковому — це система, вага, об’єм і площа якої прямують до нуля, хоча здатність виконувати роботу не зменшується.
І ось я дивлюся на рекламний кабінет Meta — і бачу, як він рухається саме до такої ідеальної рекламної системи.
Етап 1.
Нам залишили вибір цілей кампанії, розробку креативів, вибір аудиторії, але прибрали медіапланування.
Тобто більше не потрібно вручну обирати сайти для показу банерів.
Етап 2.
Нам залишили цілі та креативи, але прибрали налаштування аудиторій.
Замість ручного таргетингу — автоматична закупівля аудиторії.
Етап 3 (зараз).
Meta зараз рухається до того, щоб залишити людині тільки вибір цілей.
І навіть цей вибір зводиться до заповнення промпта. Промпт, по суті, — це і є опис цілей реклами, продукту й повідомлення.
Тобто ти розумієш, чого хочеш, формулюєш бриф — а система видає готові креативи.
Далі — останній крок. Наступний етап перетворить рекламу на ту саму «ідеальну систему», де навіть вибір цілей буде автоматизовано.
Усе, що потрібно — це під’єднати рекламний кабінет Meta до складських залишків.
Система сама визначатиме мету, братиме з бази зображення товару, генеруватиме креатив залежно від завдання, запускатиме кампанію й шукатиме людей, яким потрібно показати рекламу, щоб зменшити CAC.
Система зможе прогнозувати, які товари варто посилити, а на які — не витрачати рекламні бюджети, бо сами продадуться, й зупиняти кампанії.
За динамікою замовлень вона передбачатиме потребу в рекламі раніше за людину — і запускатиме тестові кампанії заздалегідь.
Вона навіть сама зможе визначати знижку, тримаючи в голові собівартість, маржу і обсяг товару на складі.
Якщо поєднати дані зі складу, історію замовлень та аналіз креативів, які вже є в аукціоні від усіх гравців категорії, система сама визначатиме, де треба качати впізнаваність, а де — тиснути на переваги чи спецумови.
По суті, усе те, що ми зараз робимо вручну — аналізуємо трекери здоров’я бренду та частки ринку — система робитиме сама. Сама проводитиме бренд-ліфти. Сама визначатиме частки ринку, бо вона сама і є ринок – аукціон.
Якщо це SaaS, можна підключити ще й CRM. Тоді рекламний кабінет у повністю автоматичному режимі визначатиме когорти з низьким LTV, ставитиме для них цільові дії — і під них запускатиме ремаркетингові кампанії.
Коротше кажучи — краса. Роби класні продукти, заповнюй склад і домовся з Meta про частку в прибутку.
___
📱 Водоканал
Log in to unlock more functionality.