“Він, ще молодий і, можливо, навіть розбещений статками батьків, випадково опинився у дуже небезпечному місці, повному суворих, звиклих до тяжкого виживання людей. В місці, де ніхто не переживе ночі, якщо не встигне сховатися. В місці, де страх обов’язково набуває плоті, де навіть хороші люди рідко бувають добрими.

Він просто хоче залишитися в живих і розпачливо жадає повернутися додому, але це просте й зрозуміле бажання має повстати проти задуму темної, могутньої і лихої волі”.

Вечір. Тиха вуличка засніженого міста - і двоє самотніх, чиї вікна навпроти. Незнайомці вночі обмінюються поглядами. Скидається на початок пісні або романтичної історії, чи не так? Проте є ще дещо в цій історії. Могутнє й невідоме, що мешкає в сніговій заметілі. Ця таємна сила має план.Таємнича заметіль закручує події, заплутує усе, перетворюючи звичне й знайоме на химерне й жаське.

Кіберзлочинці, повідомлення з погрозами, уривки шкідливого коду, шпигунські ігри. Поліцейські, слідчий СБУ з псевдо Мольфар. І цей дивний сніговій. Здається, це він смикає людей за невидимі ниточки, змушуючи їх грати у власну гру. Дівчина безслідно зникає з власної квартири майже на очах сусіда, а зимова ніч збурює протистояння сутностей, про існування яких люди й не здогадуються. Але дехто завжди поруч. Дехто спостерігає...

“Між королівствами Гранар і Фідера майже два століття існувала угода, яка мала не допустити появи нищівників - чаклунів із руйнівною магічною силою. Але угода порушується, коли юний шукач коштовного каміння, на ім’я Барв, натрапляє у лісі на незвичайну дівчинку Волошку.

За сім років пробуджується стародавнє закляття, яке може дати значну військову перевагу одному з королівств. Крихкий мир опиняється під загрозою. 

Щоб урятувати Гранар від війни, Волошка та Барв вирушають на поклик закляття у небезпечні Забуті землі, де панують чари та смертоносні створіння. У подорожі їх супроводжують привітна шпигунка, бувалий вояк, дивакуватий чаклун і кошлатий буриндух - утім, лише вірність останнього не викликає сумнівів”.