Спонукальний інцидент
06.05.202513:32
Дочитала "Слова Променистого ордену". Ну, дооообре, вкінці все було ДУЖЕ добре, захотілося пірнати за героями одразу в "Присяжника".
АЛЕ наскільки ж крейзі, що треба плисти цілу тисячу сторінок, щоб отримати винагороду, я гребу 😱
Мені здається, трохи недооцінено, скільки довіри до автора вимагають "Хроніки Буресвітла". Здається, одного лише вигляду книжок достатньо, аби це зрозуміти, але ніт. Мені розвиднілося тільки вкінці 2ої частини. Довелося знову підписувати пакт із собою «чи згодна я на цю мандрівку».
Якби я була Сандерсоном, мій страх номер один був би розгубити цю дику довіру, бо без неї можна і не дожити до найкращих моментів/частин. А якби він був ноунеймом, ці книги скніли б десь у глибокій ніші. За це він заслуговує ще більше похвали. Одна справа зробити популярною легку, веселу та тоненьку книжку, зовсім інша — таку громадину. Ну і братимуся за "Присяжника" десь пізніше. Від слів про недоліки не відмовляюся, але зрештою — браво.
А ви вже читали чи, може, тільки збираєтеся? 👀
#читацьке_кубельце
АЛЕ наскільки ж крейзі, що треба плисти цілу тисячу сторінок, щоб отримати винагороду, я гребу 😱
Мені здається, трохи недооцінено, скільки довіри до автора вимагають "Хроніки Буресвітла". Здається, одного лише вигляду книжок достатньо, аби це зрозуміти, але ніт. Мені розвиднілося тільки вкінці 2ої частини. Довелося знову підписувати пакт із собою «чи згодна я на цю мандрівку».
Якби я була Сандерсоном, мій страх номер один був би розгубити цю дику довіру, бо без неї можна і не дожити до найкращих моментів/частин. А якби він був ноунеймом, ці книги скніли б десь у глибокій ніші. За це він заслуговує ще більше похвали. Одна справа зробити популярною легку, веселу та тоненьку книжку, зовсім інша — таку громадину. Ну і братимуся за "Присяжника" десь пізніше. Від слів про недоліки не відмовляюся, але зрештою — браво.
А ви вже читали чи, може, тільки збираєтеся? 👀
#читацьке_кубельце
05.05.202506:26
✨ Тихенько спостерігаю, як у Києві знову почався сезон світанків у Ботанічному саду, і вкотре розумію, яка я довершена інтровертка.
Бо єдина причина, чому б я прокидалася о 5-6 ранку і йшла на вулицю — це аби побути з Києвом ДО того, як побачу натовп людей.
Відчути, як простір навколо на одну крихку мить належить тільки мені. Ні тривог, ні печалей, ні голосів. Тільки спів пташок і скрип камінців під ногами ✨
Бо єдина причина, чому б я прокидалася о 5-6 ранку і йшла на вулицю — це аби побути з Києвом ДО того, як побачу натовп людей.
Відчути, як простір навколо на одну крихку мить належить тільки мені. Ні тривог, ні печалей, ні голосів. Тільки спів пташок і скрип камінців під ногами ✨
03.05.202507:55
Інколи хочеться, аби ця книжка тріснула мене по лобі і припинила мої страждання 📖
Читати відразу дві частини "Хронік Буресвітла" поспіль було жахливою ідеєю. Я вже на 2000+ сторінці загальної історії, і попри те, що мені майже все ДУЖЕ подобається (окрім митарств Каладіна), я страшенно втомилася від довжини цієї історії. Не подумайте, кожна сторінка — таки задоволення, але навіть воно може набити оскомину.
Уже майже зрозуміло, чим закінчиться друга частина, але треба ще 300+сторінок, щоб водичка нарешті полилася через край. ААаааааААааа 💀 #читацьке_кубельце
Читати відразу дві частини "Хронік Буресвітла" поспіль було жахливою ідеєю. Я вже на 2000+ сторінці загальної історії, і попри те, що мені майже все ДУЖЕ подобається (окрім митарств Каладіна), я страшенно втомилася від довжини цієї історії. Не подумайте, кожна сторінка — таки задоволення, але навіть воно може набити оскомину.
Уже майже зрозуміло, чим закінчиться друга частина, але треба ще 300+сторінок, щоб водичка нарешті полилася через край. ААаааааААааа 💀 #читацьке_кубельце
28.04.202516:16
Ютуб вкотре підкинув відео штибу "Чому Четверте крило гімно? НеПоПуЛяРнА дУмКа" і мені хочеться написати довжелезний rant на цю тему, бо я вже не витримую 🗽
Ви б почитали?
Ви б почитали?
11.04.202510:39
(знайомтеся, це мій sophisticated task management на скріні)
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
З оцієї нотатки почалася така цікава робота. За перший тиждень квітня написала новий розділ #ВідділТранспортуванняДуш, але він муляв мені, ніби камінець у взутті. Як би не підходила, як не редагувала — відчуття "це воно" не зʼявлялося. Перечитала все від А до Я кілька разів і дійшло: загубила стиль, з яким народилося це оповідання. Зі стилем згубився темпоритм, а з темпоритмом — особистість персонажа. Все завалилося, як картковий будинок.
Оперативненько вирішила таке: поредагую поки перші розділи, заодно проникнуся тим, що подобається навіть у першій чернетці, там такий грайливий настрій і динамічні пасажі, важко не закохатися 💃
Зараз хочеться розцілувати себе за цю ідею)) Не тільки повернула собі початковий запал і поредагувала/переписала добрих 4тис. слів, ще й персонажів розкрила для себе по-новому. Здається, вони вперше познайомилися як годиться, вчора дозволила собі трохи попищати 🥰
06.04.202518:18
До речі, а як персонаж/ка, про яку/ого зараз пишете або читаєте, переживає сум?
Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
Прямо цікаво, що за палітра намалюється в коментарях))
06.05.202508:02
Тренувати запʼястки грою у волейбол? Пффф, а Сандерсона ви пробували читати? 🏋️♀️
04.05.202514:07
Двадцять хвилин мʼячика у волейбол — і я абсолютно нова людина 💃
Сьогодні казкова неділя: похмуренько, але тепло; пізно поснідала, почитала Сандерсона (щось нарешті починається там, але ще не точно); написала майже 800 слів сирої чернетки, скинула на русоріз. Тепер ще вечір Манчкіна — і включайте вже той понеділок, я готова 🙂↕️
Порівняно з учора прямо захотілося жити. А ви як? 👀
Сьогодні казкова неділя: похмуренько, але тепло; пізно поснідала, почитала Сандерсона (щось нарешті починається там, але ще не точно); написала майже 800 слів сирої чернетки, скинула на русоріз. Тепер ще вечір Манчкіна — і включайте вже той понеділок, я готова 🙂↕️
Порівняно з учора прямо захотілося жити. А ви як? 👀
02.05.202518:19
Ну чим же ще мав закінчитися вечір, коли я вирішила не писати. Звісно — голеньким акаунтом у тредс. Поки нічого не розумію, але все дуже інтересно 💖
Знайти і підписатися отуво, буду рада вас бачити 🙌
Знайти і підписатися отуво, буду рада вас бачити 🙌
25.04.202516:07
Над чим я зараз працюю? Ох, як добре, що ви запитали 🤭
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії, <strike>кланяюся та йду за лаштунки</strike> редагую до <strike>посиніння</strike> ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
У березні вирішила, що закінчу #ВідділТранспортуванняДуш, перш ніж продовжу писати роман. Чому?
⏺️ По-перше, хочу відчути, як ставлю останню крапку, сплітаю та закриваю всі сюжетні лінії, <strike>кланяюся та йду за лаштунки</strike> редагую до <strike>посиніння</strike> ідеалу.
⏺️ По-друге, відтестовую сам процес. Як я планую сцени, як складаю сцени в арки, як розкриваю персонажів у діалозі та монолозі, у поглядах збоку та ситуаціях. Було складно розслабитися та експериментувати, коли на кону стояло аж так багато — цілий роман, цілих 100 тисяч слів. Оповідання лояльніше поле для експерименту, десь так упʼятеро, бо прикидаю, що сягне 20 тис. слів, give or take.
Якби мені хтось два роки тому розповів, що складати докупи історію — це майже постійна робота в прогресі, постійне відчуття, що одна нога на твердому ґрунті, а інша — по коліно в багні, і ти навіть не знаєш, яка з них у небезпеці, я б нізащо не повірила. Хоч і тоді писала історії, правда дуже короткі. А що більший масштаб, то більше деталей маю привести в рух. І осягнути цей масштаб можна тільки пірнувши в процес із головою.
💭 А як ваші справи? Над чим працюєте? Що нового додали у свій процес?
09.04.202513:38
Ну що я можу сказати, дуже добре, що по "Maxton Hall" Мони Кастен зняли однойменний серіал, бо читати цю книжку неможливо. Я потрапляю в ЦА (маю сентимент до підліткових терзань і тропів у сетингу школи), але тут вердикт однозначний: краще подивитися серіал.
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
Я стою на тому, що навіть у затропізованих жанрах можна робити щось цікаве, такі авторки є і вони на вагу золота (Ліза Клейпас + Сара Маклін, ви мої королеви 💅), але тут не те що нічого нового, це ще й якась недолуга спроба показати життя в англійській школі, де з англійської атмосфери лише назви міст і спорт — лакрос. Усе решта схоже на золоту молодь з Нью-Йорка. І все б нічого, якби персонажі відчувалися хоч трохи автентичними чи було хоч трохи цікаво проживати їхнє життя.
Тут уся поведінка brooding головного героя полягає в тому, щоб підпирати стіни та підвіконня, склавши руки на грудях, і свердлити поглядом головну героїню з різних причин. А головна героїня ніби й чогось хоче — потрапити в Оксфорд після школи — але чесно, важко побачити хоч якийсь характер, окрім стереотипного type A із загостреним відчуттям "мені не треба від тебе нічого" + "хороша подруга" + "чуйна дочка". Краще вже перечитати Сутінки, їй-богу.
Усе, що я описала, можна зробити кльово, це зовсім не вирок, але тут мене не зачепило. Мабуть, бо напруга — cornerstone отаких романів — також відсутня (я спинилася на 20%). Стереотипний розвиток подій тут описано так детально, ніби це вперше хтось описує, ще й майже не виникає жодних сюжетних питань, які б просували мою цікавість уперед 😢
І навіть як підліткову версію billionaire romance це тяжко сприймати. Витрачання грошиків на головну героїню виглядає жалюгідно, коли ти підліток і це гроші батьків. У серіалі все це було ЗНАЧНО стравніше, бо я не сиділа в першій особі у голові.
#читацьке_кубельце
06.04.202512:21
Це відео відновлює менталку ❤️🩹
Місце ніби не з цього божевільного світу.
Місце ніби не з цього божевільного світу.
05.05.202519:28
Мені ще півтори години до кінця книжки і я натурально забуваю як дихати 😰
Нарештііііііііііііііііііііі, господи, оце comeback, я на ці відчуття чекала тисячу+ сторінок!! Майже готова забути все, що дратувало раніше 🌝
Нарештііііііііііііііііііііі, господи, оце comeback, я на ці відчуття чекала тисячу+ сторінок!! Майже готова забути все, що дратувало раніше 🌝
03.05.202509:54
2/2
Звісно, окремі аспекти не вирок. Через саму грандіозність світу важко оцінити цю книгу посередньо, бо вражає сам задум і масштаб.
Я досі люблю цей світ, іншого такого не існує. Мені цікаво, що відбудеться далі. Магія, лор, інтриги, багато рухомих частин — це все дуже класно й точно вартує того, аби читати. Знову ж, від розкриття здібностей Шаллан я себе відірвати не можу.
А тоді читаєш отакі романтичні взаємодії і хочеш, аби це пошвидше припинилося. Увесь епік перетворюється на янг-едалт. Сприйняття персонажів розмивається, змінюється, і я вже сумніваюся, чи все це так і дотепно.
Хоча стосунки між Навані та Далінаром описані безцінно, вони стали надбанням першої частини, а не другої, як на мене. А друга поки що і важлива, але і якась ледь не прохідна. Напевно, в епіку цього не оминути, але факт залишається фактом. Плюс досі не можу з того, як подія з кораблем на початку викинула мене з історії.
Дуже чекаю на фінал. Чекаю на відчуття, що вся ця дорога була вартою пейзажу згори.
#читацьке_кубельце
Звісно, окремі аспекти не вирок. Через саму грандіозність світу важко оцінити цю книгу посередньо, бо вражає сам задум і масштаб.
Я досі люблю цей світ, іншого такого не існує. Мені цікаво, що відбудеться далі. Магія, лор, інтриги, багато рухомих частин — це все дуже класно й точно вартує того, аби читати. Знову ж, від розкриття здібностей Шаллан я себе відірвати не можу.
А тоді читаєш отакі романтичні взаємодії і хочеш, аби це пошвидше припинилося. Увесь епік перетворюється на янг-едалт. Сприйняття персонажів розмивається, змінюється, і я вже сумніваюся, чи все це так і дотепно.
Хоча стосунки між Навані та Далінаром описані безцінно, вони стали надбанням першої частини, а не другої, як на мене. А друга поки що і важлива, але і якась ледь не прохідна. Напевно, в епіку цього не оминути, але факт залишається фактом. Плюс досі не можу з того, як подія з кораблем на початку викинула мене з історії.
Дуже чекаю на фінал. Чекаю на відчуття, що вся ця дорога була вартою пейзажу згори.
#читацьке_кубельце
01.05.202514:37
Хотіла написати допис про те, як поділила оповідання і як рахую прогрес по історії, але шось я трошки тойво, захопилася.
Голова тепер ватна і всі подальші слова треба брати в кредит. Тому повернуся до вас із цим усім завтра. А ще покажу, яка книжуля мені приїхала, хочу сфотографувати її на сонечку 💞
А сьогодні просто радію тому, що не могла спинитися. Писала запійно й аж серденько стискалося від того, що відбувалося на сторінці. З недоліків: постраждала якість. Не мала терпіння виписувати всю атрибуцію в діалогах та паритися про експозицію. Перечитаю і почаклую над тим завтра.
Яке полегшення вийняти все це із себе. Кайф. *дивиться у стінку наступні двадцять годин*
Голова тепер ватна і всі подальші слова треба брати в кредит. Тому повернуся до вас із цим усім завтра. А ще покажу, яка книжуля мені приїхала, хочу сфотографувати її на сонечку 💞
А сьогодні просто радію тому, що не могла спинитися. Писала запійно й аж серденько стискалося від того, що відбувалося на сторінці. З недоліків: постраждала якість. Не мала терпіння виписувати всю атрибуцію в діалогах та паритися про експозицію. Перечитаю і почаклую над тим завтра.
Яке полегшення вийняти все це із себе. Кайф. *дивиться у стінку наступні двадцять годин*
22.04.202515:22
Боже, я й не знала, що така класна high school історія вже лежала в мене на полиці!! 0% крінжі, 0% засудження і 100% розуміння героїні.
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
🌟Коротко про що тут: підлітка Коханнячко ходить до школи в Києві, вживається з втратою мами, новою пасією тата, дружить з найприкольнішою дівчиною у школі (вам вона теж сподобається), а згодом відкриває в собі певні магічні здібності та розшукує одну важливу людину. Наближаюся до половини тексту, тож ділюся загальними враженнями, а поділитися є чим :)
"Дивокровці" справді підліткове чтиво, але, як на мене, піде й дорослим, особливо міленіалам. Я в тому віці пропустила крізь себе купу всіляких "Сутінок" і "Мандрівних джинсів". Уявляла себе на місці головних героїнь і завжди знала, що мені таке точно не світить. Але щоб уявити себе на місці Коханнячка (side note: історія з її іменем теж така 💞✨), я не мушу сильно напружуватися, і оцей досвід у мене вперше.
🌟Чому? Бо в моїй школі теж був отой тин із сільською хатинкою як вічна декорація на свята в актовому залі, я теж жила в бульбашці олімпіад і МАНу, шкільні дискотеки теж були питанням життя чи смерті, і далі за списком. Хочеться тикати пальцем у книжку й казати "Оооо, а отак і в мене було!! Я тебе капець як розумію!!"
Взагалі — несподівано для себе — дуже перейнялася Коханнячком. Її думки такі пронизливо-підліткові, але в найкращому з можливих сенсів. Їй складно після смерті мами. Складно приймати, що тато знайшов нову жінку. Складно, що хлопець, який подобається, не звертає на неї увагу. Складно, коли з тілом робиться непоймишо. Складно, коли ти ще й бачиш те, чого не бачать інші (привіт, фентезійний Києве). Хочеться обійняти Коханнячко і підтвердити, що підліткою бути фігово. Збрехати, що потім — у дорослості — стане краще ❤️🩹
Такий воістину тонкий баланс — підлітка поводиться абсолютно як підлітка, але не бісить, не здається дурною чи наївною, і переростком теж не здається. Звідси й читати приємно, ніби читаєш про себе. Завжди ж хочеться думати, що була саме такою: нікого не бісила і дуже навіть норм поводилася 😅
#читацьке_кубельце
09.04.202508:11
Не зважайте, це я просто подарувала племіннику книжку, де з обкладинки вичавлюється медалька з цупкого картону, і відтоді тільки й бачу, як у те коло ідеально влізло б печенько...
02.04.202517:29
У квітні спробую знову #пиши_щодня. Не ставлю жодних цілей по кількості слів, нічого такого.
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
Ось цей шматочок написала вчора перед сном, аби не нуль і аби рахувалося. Здається, не так і погано, враховуючи, що персонажки Риви до того не існувало, а тепер маю на неї плани :)
Показуйте, що писали, з чим затримка, що вдається або не вдається. Не кисніть на самоті, готова киснути з вами 🫂😅
05.05.202514:20
Кожнісінькі активні вихідні я потрапляю в одну й ту ж пастку:
— дуже добре вийти з рутини і вдихнути трошки життя та спонтанності
— здихаю у понеділок, бо вихід з рутини перевантажує тіло і сенсори
Поковиляла писати свої слова. Почну зі ста повторень слова «дисципліна». Підтягуйтеся 😤
— дуже добре вийти з рутини і вдихнути трошки життя та спонтанності
— здихаю у понеділок, бо вихід з рутини перевантажує тіло і сенсори
Поковиляла писати свої слова. Почну зі ста повторень слова «дисципліна». Підтягуйтеся 😤
03.05.202509:37
1/2
Ну і ще накину трохи (напевно) непопулярного про "Слова Променистого ордену", а ви сперечайтеся зі мною в коментарях, якщо думаєте інакше.
🌟Усю книжку мене тримає лише розвиток і ціль Шаллан + переживаю за Далінара, бо вся ця історія з Садеасом наприкінці першої частини дуже добре навіяла саспенс і атмосферу боротьби за корону. Каладін майже зовсім не хвилює + я його не розумію в дуже багатьох речах, деякі вибори дистанціюють та змушують відчувати до нього неприязнь.
🌟Романтика поміж молодими людьми (тут без спойлерів) написана на трієчку, хоч очевидно, що цьому запланована відчутна роль + на цьому базуватиметься кілька сюжетних моментів, підозрюю, що серйозних.
↪️ Чому мені так здається? Є вайби того самого фанфіківського письма. Любовні інтереси гиркаються, зловтішаються, пробують отримати верх, за цим трохи крінжово спостерігати, бо ворожість відчувається майже дитячою, а не сповненою іскор та напруги. Щось на кшталт динаміки Адоліна і Каладіна — картинно, наче в театрі. Оці one note взаємодії втомлюють за 500+ сторінок дуже сильно.
На щастя, розвиток все-таки відбувається. Головне дочекатися.
#читацьке_кубельце
Ну і ще накину трохи (напевно) непопулярного про "Слова Променистого ордену", а ви сперечайтеся зі мною в коментарях, якщо думаєте інакше.
🌟Усю книжку мене тримає лише розвиток і ціль Шаллан + переживаю за Далінара, бо вся ця історія з Садеасом наприкінці першої частини дуже добре навіяла саспенс і атмосферу боротьби за корону. Каладін майже зовсім не хвилює + я його не розумію в дуже багатьох речах, деякі вибори дистанціюють та змушують відчувати до нього неприязнь.
🌟Романтика поміж молодими людьми (тут без спойлерів) написана на трієчку, хоч очевидно, що цьому запланована відчутна роль + на цьому базуватиметься кілька сюжетних моментів, підозрюю, що серйозних.
↪️ Чому мені так здається? Є вайби того самого фанфіківського письма. Любовні інтереси гиркаються, зловтішаються, пробують отримати верх, за цим трохи крінжово спостерігати, бо ворожість відчувається майже дитячою, а не сповненою іскор та напруги. Щось на кшталт динаміки Адоліна і Каладіна — картинно, наче в театрі. Оці one note взаємодії втомлюють за 500+ сторінок дуже сильно.
На щастя, розвиток все-таки відбувається. Головне дочекатися.
#читацьке_кубельце
28.04.202518:22
👉Ревʼювер:
— усерйоз порівнює "Четверте крило" із "Володарем Перснів" Толкіна, щоб продемонструвати, чому "Четверте крило" жахливо написане фентезі,
💙АЛЕ
— не виносить у мінуси Володаря Перснів інфодамп, за який би Яррос сполелили на місці, бо ж Толкін де? Толкін на пʼєдесталі. А те, що порівнюємо ми не позиції на пʼєдесталі, а безпосередньо тексти, його не дуже хвилює. Тобто щодо Толкіна він враховує контекст доби, як виглядав жанр у той час, цільову аудиторію, що було допустимо тощо. Тільки так інфодамп у цьому тексті може оминути критику з нашого погляду тут і тепер.
💙І ВОДНОЧАС
— не враховує цільову аудиторію та піджанр "Четвертого крила", яке й не пнеться бути епічним фентезі у стилі "grandpa Tolkien", а окреслює цілком окремий піджанр (янг/нью едалт + роментезі). І зводить всі мінуси "Четвертого Крила" до того, що це не те епічне фентезі, на яке він розраховував і до якого звик. Персонажі too badass, світ якийсь не такий і тд, багато уваги на внутрішній стан, angst і стосунки, секс простигосподи (оффтоп: цікаво, Грі Престолів це хтось у мінуси закидав? Чи людям за згвалтуваннями стежити прийнятніше, ніж за звичайним сексом?), менше уваги — на світ. (Кгхм, а непогано він розкусив особливості піджанру цієї книжки).
Ну і я просто переконана, що коли застосувати таку ж мікролупу до тексту Толкіна, схочеться понити на тему "Не просунувся далі прологу, бо заснув" і "Як Гімлі міг пробігти стільки кілометрів + як він взагалі їхав на тому коні (зі зброєю) і тримав баланс??? У нього натренований шпагат? Дурня якась. Мене відразу викинуло з історії, історія гімно".
Аргхрхг, бісе. Ще б узяв Шекспіра з Толкіном порівнювати (по ідеї, тут мав би програти Толкін, бо Шекспір на пʼєдесталі вище). Або ж "Одісею" Гомера. Теж нічого собі так роментезі, якщо задуматися.
👉Висновок: головне не препарувати класику і не ставити щодо неї ті ж питання, які ставиш щодо зразка, який хочеться трішки обісрати. Бо вийде трошки невдобно.
— Можливо, доведеться справді зайнятися аналізом тексту, а не перераховувати свої несправджені очікування.
— Можливо, доведеться визнати, що тобі цілковито не подобається піджанр, до якого належить книжка.
— Можливо, доведеться визнати, що взяв її читати тільки тому, що відео про неї точно залетить. Інакше для чого брати жанр, який не цікавить?
Хоча стоп, він визнав, що за першого прочитання книжка йому сподобалася. Але ж це silly book, якесь guilty pleasure. Упаси боже вважати жанрову книжку хорошою, якщо її ціллю було розважити й вона це зробила (!!!).
Це як вибрати добротний бойовик для кінця на вечір і потім бурмотіти, що інтелектуалізму мало, трюки штучні, кулі неправильно літають і взагалі Лінч знімає краще (а хотілося конкретного: піу-пау, розважитися і відпочити). Тут якась трохи логічна пастка, бо коли текст не пнеться кудись і комфортно розмістився на своїй поличці, то нащо це приписувати як мінус мені ДУЖЕ незрозуміло.
Коротше, якби "Четверте крило" було half as bad as they say, моє життя було б точно спокійнішим.
— усерйоз порівнює "Четверте крило" із "Володарем Перснів" Толкіна, щоб продемонструвати, чому "Четверте крило" жахливо написане фентезі,
💙АЛЕ
— не виносить у мінуси Володаря Перснів інфодамп, за який би Яррос сполелили на місці, бо ж Толкін де? Толкін на пʼєдесталі. А те, що порівнюємо ми не позиції на пʼєдесталі, а безпосередньо тексти, його не дуже хвилює. Тобто щодо Толкіна він враховує контекст доби, як виглядав жанр у той час, цільову аудиторію, що було допустимо тощо. Тільки так інфодамп у цьому тексті може оминути критику з нашого погляду тут і тепер.
💙І ВОДНОЧАС
— не враховує цільову аудиторію та піджанр "Четвертого крила", яке й не пнеться бути епічним фентезі у стилі "grandpa Tolkien", а окреслює цілком окремий піджанр (янг/нью едалт + роментезі). І зводить всі мінуси "Четвертого Крила" до того, що це не те епічне фентезі, на яке він розраховував і до якого звик. Персонажі too badass, світ якийсь не такий і тд, багато уваги на внутрішній стан, angst і стосунки, секс простигосподи (оффтоп: цікаво, Грі Престолів це хтось у мінуси закидав? Чи людям за згвалтуваннями стежити прийнятніше, ніж за звичайним сексом?), менше уваги — на світ. (Кгхм, а непогано він розкусив особливості піджанру цієї книжки).
Ну і я просто переконана, що коли застосувати таку ж мікролупу до тексту Толкіна, схочеться понити на тему "Не просунувся далі прологу, бо заснув" і "Як Гімлі міг пробігти стільки кілометрів + як він взагалі їхав на тому коні (зі зброєю) і тримав баланс??? У нього натренований шпагат? Дурня якась. Мене відразу викинуло з історії, історія гімно".
Аргхрхг, бісе. Ще б узяв Шекспіра з Толкіном порівнювати (по ідеї, тут мав би програти Толкін, бо Шекспір на пʼєдесталі вище). Або ж "Одісею" Гомера. Теж нічого собі так роментезі, якщо задуматися.
👉Висновок: головне не препарувати класику і не ставити щодо неї ті ж питання, які ставиш щодо зразка, який хочеться трішки обісрати. Бо вийде трошки невдобно.
— Можливо, доведеться справді зайнятися аналізом тексту, а не перераховувати свої несправджені очікування.
— Можливо, доведеться визнати, що тобі цілковито не подобається піджанр, до якого належить книжка.
— Можливо, доведеться визнати, що взяв її читати тільки тому, що відео про неї точно залетить. Інакше для чого брати жанр, який не цікавить?
Хоча стоп, він визнав, що за першого прочитання книжка йому сподобалася. Але ж це silly book, якесь guilty pleasure. Упаси боже вважати жанрову книжку хорошою, якщо її ціллю було розважити й вона це зробила (!!!).
Це як вибрати добротний бойовик для кінця на вечір і потім бурмотіти, що інтелектуалізму мало, трюки штучні, кулі неправильно літають і взагалі Лінч знімає краще (а хотілося конкретного: піу-пау, розважитися і відпочити). Тут якась трохи логічна пастка, бо коли текст не пнеться кудись і комфортно розмістився на своїй поличці, то нащо це приписувати як мінус мені ДУЖЕ незрозуміло.
Коротше, якби "Четверте крило" було half as bad as they say, моє життя було б точно спокійнішим.
11.04.202518:31
Я вчора перед сном трохи придуріла (стомилася) і почала книжку Сари Маклін, яку відкладала саме на такий випадок.
Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓
Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
Відпочити вийшло, звісно, суперово — не могла відірватися від 2 ночі до 5 ранку, прочитала половину за один присіст і не продовжила тільки тому, що заворушилися якісь крихти здорового глузду. Ця леді вміє в романтику (конкретно тут — у безжальне скло) 💓
Якщо що, це була "A Rogue by Any Other Name". Бажаю кожній і кожному висушити свої очі від того, що навіть кліпати не хочеться, поки читаєш.
07.04.202517:33
Relatability відгука на гудрідз: 📈
Чи хороша ця книжка? лол, ні.
Чи не спала я до 3 ночі, щоб дочитати її? лол, так.
Чи продовжу читати цей цикл? Звичайно.
02.04.202509:07
Обожнюю такі діалоги 💗 Усього дві репліки, але лишаються зі мною надовго. Чому? Бо просякнуті характерами Ватсона та Шерлока. Думаю, без проблем угадаєте, хто де.
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
— What did I say? I said, "Don't get clever."
— I can't just turn it on and off like a tap.
— Я ж казав, не корч розумника.
— Я не можу закриватися і відкриватися як кран.
Sherlock, S2E3, The Reichenbach Fall
➡️І вкотре для себе відмічу: вдалі метафори 1) дуже прості; 2) несподівані; 3) малюють образ в голові + підсилюють своєю простотою основний сенс.
#мистецтво_діалогу
Shown 1 - 24 of 71
Log in to unlock more functionality.