Зачарований ліс
02.04.202518:24
Вчора помер мій батько
Наразі займаюсь питаннями, повʼязаними з похованням та намагаюсь усвідомити цей факт і зрозуміти як жити далі. Зрозумів, що вдавати із себе радість та невимушеність я аж ніяк не можу, але і показувати свої справжні емоції напряму усім я теж не хочу і не можу, тому можу пропадати на певний час, або постити щось максимально нейтральне, або те, що не містить моїх власних думок, бо просто не маю на це ресурсу.
Некролог буде, але пізніше, зараз мені складно зібрати думки докупи і я просто намагаюсь навантажити себе якомога більшою кількістю завдань, аби просто не збожеволіти. Прошу поставитись з розумінням.
З повагою,
Морфій
#ліс_важливе
Наразі займаюсь питаннями, повʼязаними з похованням та намагаюсь усвідомити цей факт і зрозуміти як жити далі. Зрозумів, що вдавати із себе радість та невимушеність я аж ніяк не можу, але і показувати свої справжні емоції напряму усім я теж не хочу і не можу, тому можу пропадати на певний час, або постити щось максимально нейтральне, або те, що не містить моїх власних думок, бо просто не маю на це ресурсу.
Некролог буде, але пізніше, зараз мені складно зібрати думки докупи і я просто намагаюсь навантажити себе якомога більшою кількістю завдань, аби просто не збожеволіти. Прошу поставитись з розумінням.
З повагою,
Морфій
#ліс_важливе
28.03.202516:58
Пуща заПущена: мандрівка закинутим світом. Частина 3
Кладовище техніки просто за старовинною дачею виявилось дуже несподіваним явищем, тож я поліз ще і туди. Чесно кажучи, були сподівання, що автівки виявляться не цілковито розтрощеними, але, на жаль, все цінне, що можна було витягнути, вже витягнули. Так, навіть двигуни. Вікна усюди були побиті, а в одного мікроавтобуса ще і помітно просів дах. Загалом я нарахував 8 одиниць різної техніки, що переважно складалась з автобусів та вантажівок і одного трактора. Трактор, до речі, мав найбільш «свіжий» вигляд.
Ще мене з Хімою особливо зацікавила вантажівка з вагончиком, адже я завжди хотів би жити або у якомусь старовинному будинку, або у мінімалістичному пересувному. У вагончик ми далеко не лазили, але він виявився у гарному стані, якщо не враховувати купу всякого мотлоху. Але, як я вже зазначив вище, у полишених авто не було навіть двигунів, тож і цей транспорт не був винятком, до того ж сильно загруз у землі. Цікаво, але колеса виявились неушкодженими як у цієї вантажівки, так і у інших її «друзів по нещастю». Світлин ми зробили небагато, але, гадаю, загальна картина зрозуміла.
Одне досі не дає мені спокою: звідки взялась тут уся ця техніка, до того ж такого різного призначення? Ну, погодьтесь, вантажівка з вагончиком, автобус накшалт шкільного, трактор та «Рафік» мають доволі мало спільного. Чи належить вона комусь? І яка доля спіткає усі ці транспортні засоби в майбутньому?
Маленький фотозвіт
Далі буде
#лісові_подорожі
Кладовище техніки просто за старовинною дачею виявилось дуже несподіваним явищем, тож я поліз ще і туди. Чесно кажучи, були сподівання, що автівки виявляться не цілковито розтрощеними, але, на жаль, все цінне, що можна було витягнути, вже витягнули. Так, навіть двигуни. Вікна усюди були побиті, а в одного мікроавтобуса ще і помітно просів дах. Загалом я нарахував 8 одиниць різної техніки, що переважно складалась з автобусів та вантажівок і одного трактора. Трактор, до речі, мав найбільш «свіжий» вигляд.
Ще мене з Хімою особливо зацікавила вантажівка з вагончиком, адже я завжди хотів би жити або у якомусь старовинному будинку, або у мінімалістичному пересувному. У вагончик ми далеко не лазили, але він виявився у гарному стані, якщо не враховувати купу всякого мотлоху. Але, як я вже зазначив вище, у полишених авто не було навіть двигунів, тож і цей транспорт не був винятком, до того ж сильно загруз у землі. Цікаво, але колеса виявились неушкодженими як у цієї вантажівки, так і у інших її «друзів по нещастю». Світлин ми зробили небагато, але, гадаю, загальна картина зрозуміла.
Одне досі не дає мені спокою: звідки взялась тут уся ця техніка, до того ж такого різного призначення? Ну, погодьтесь, вантажівка з вагончиком, автобус накшалт шкільного, трактор та «Рафік» мають доволі мало спільного. Чи належить вона комусь? І яка доля спіткає усі ці транспортні засоби в майбутньому?
Маленький фотозвіт
Далі буде
#лісові_подорожі
Reposted from:
NEконвенційна
16.01.202516:48
"Та кому ти потрібна, крім мене?": як аб'юз з’їдає тебе зсередини
Знаєте, аб’юз — це не тільки про синці, маніпуляції чи обмеження. Іноді навіть не про повний контроль.
Це про слова.
Про те, як тебе повільно, по краплі, позбавляють віри у себе.
В процесі читання помітним є те, наскільки це все отруйно, неадекватно і несправедливо. Але ж у моменті.... В моменті ти Віриш.
Бо як тут не повірити, коли ці слова повторюють щодня?
Навіть піти з поля дії цих слів недостатньо.
Здавалося б, все позаду — я пішла від людини. Але вбита самооцінка лишилась. Залишились думки накштал «Ну, може, вони мали рацію», коли дивишся в дзеркало. Або зустрічаєш класну людину.
По виходу з цих стосунків я залишилася сам-на-сам з нулем віри у власні сили. Сумнівами у тому, що я взагалі варта чогось більшого. Та замість того, щоб лікувати ці рани, я пішла далі шукати любов.
Бо так страшно залишатися на самоті.
Знову на ті ж граблі....
Так почалося друге, а потім третє коло: інші люди, нові стосунки, сценарій той самий.
Чому ми залишаємося?
Я залишалася, бо боялася. Вони ж казали, що без них я ніхто. І що інші будуть такими ж, якщо не гіршими. І будуть якщо мені пощастить. Бо я ж Така.
І ти думаєш: Може, зі мною щось дійсно не так? Може, я заслужила? І це все — краще, на що я можу розраховувати?
Ти терпиш. Вмовляєш себе. І, поступово, біль стає звичним. Як фонова музика: коли вона однакова і грає постійно, ти просто перестаєш її помічати.
Чи є вихід?
Я не скажу, що вийти — це легко.
Один-єдиний досвід робить це завдання важким. Ще важче, коли до твоїх партнерів над тобою «попрацювали» батьки та оточення.
Втім, це можливо.
Перший крок — перестати виправдовувати аб’юз.
Більше ніяких «Вони просто нервуються», «Характер такий» чи «У них теж життя не було райдужним».
Другий — згадати, що ти єдина, хто може щось стверджувати про тебе ж.
Знаєте, я роками не могла дивитися на себе без цих голосів у голові: «Ти некрасива», «Ти дурна». Але одного разу я просто подумала: а що, якщо це неправда? А навіть якщо так, то хіба я не можу це все змінити?
Мені задобилося багато часу, багато чесних, відтак — не завжи приємних розмов із собою і з моєю партнеркою (дякую тобі що ти є). Саме з них я відбудувала себе. Навчилася дивитися на себе як на людину. Ту, хто не має нікому нічого доводити. І слати далеко тих, хто хоче мене зламати.
Тож якщо ти думаєш «Я так не зможу» — знай: ти це зможеш. Просто для цього треба буде підняти дупу і йти. Від кривдників. До себе. До впевненості в собі, керувати якою будеш ти і ніхто інший.
Це буде складно і боляче. Та не так, як зараз.
Тож збирайся силами. Я в тебе вірю.
Знаєте, аб’юз — це не тільки про синці, маніпуляції чи обмеження. Іноді навіть не про повний контроль.
Це про слова.
Про те, як тебе повільно, по краплі, позбавляють віри у себе.
Хто з нас не чув "ласкового": «Ти ж у мене така дурненька». Ніби жарт, а в середині щось болісно тьохкає.
Хто ні разу не був під перехресним вогнем «Чому ти це зробила?» і «Ти овца косорука! Завжди все псуєш!».
Хто не натикався на проговорене в голос або внутрішнє «Та куди ти від мене дінешся? Ніхто тебе не полюбить, крім мене».
В процесі читання помітним є те, наскільки це все отруйно, неадекватно і несправедливо. Але ж у моменті.... В моменті ти Віриш.
Бо як тут не повірити, коли ці слова повторюють щодня?
Навіть піти з поля дії цих слів недостатньо.
Здавалося б, все позаду — я пішла від людини. Але вбита самооцінка лишилась. Залишились думки накштал «Ну, може, вони мали рацію», коли дивишся в дзеркало. Або зустрічаєш класну людину.
Моя перша історія абʼюзивних стосунків залишила найглибші шрами. З-поміж усього іншого, мені тоді часто казали:
«Та ти нічого сама не можеш»
.
Попервах я сперечалася. З усіх сил доводила, що крута. Що я — можу! Але з кожним разом це "можу" звучало тихіше. Адже відсутність підтримки та знецінення стосувалось всього: мох досягнень, зовнішності, почуттів та емоцій.
По виходу з цих стосунків я залишилася сам-на-сам з нулем віри у власні сили. Сумнівами у тому, що я взагалі варта чогось більшого. Та замість того, щоб лікувати ці рани, я пішла далі шукати любов.
Бо так страшно залишатися на самоті.
Знову на ті ж граблі....
Так почалося друге, а потім третє коло: інші люди, нові стосунки, сценарій той самий.
Спочатку — увага, кіно, спільні вечори, де ти відчуваєш себе найважливішою у світі для них. Потім — перші зауваження. Дріб'язкові. Накшталт
«Чому ти так вдяглася?»
. А далі іде
«Навіщо ти взагалі це говориш?»
,
«Байдуже»
,
«А що не так?»
,
«Тобі здалося»
,
«Це ти
винна!»
.
І ось ти знову стоїш на тому самому місці, що й раніше. Тебе не обіймають — тебе стискають словами, поки не забракне повітря. Але ж ти видихнеш і залишишся, правда? Бо це вже точно
краще, ніж нічого.
Чому ми залишаємося?
Я залишалася, бо боялася. Вони ж казали, що без них я ніхто. І що інші будуть такими ж, якщо не гіршими. І будуть якщо мені пощастить. Бо я ж Така.
І ти думаєш: Може, зі мною щось дійсно не так? Може, я заслужила? І це все — краще, на що я можу розраховувати?
Ти терпиш. Вмовляєш себе. І, поступово, біль стає звичним. Як фонова музика: коли вона однакова і грає постійно, ти просто перестаєш її помічати.
Чи є вихід?
Я не скажу, що вийти — це легко.
Один-єдиний досвід робить це завдання важким. Ще важче, коли до твоїх партнерів над тобою «попрацювали» батьки та оточення.
Втім, це можливо.
Перший крок — перестати виправдовувати аб’юз.
Більше ніяких «Вони просто нервуються», «Характер такий» чи «У них теж життя не було райдужним».
Аб’юз — це не те, чого ти заслуговуєш. А їх минуле не має заповнювати болем та неадекватним ставленням сьогодення.
Другий — згадати, що ти єдина, хто може щось стверджувати про тебе ж.
Знаєте, я роками не могла дивитися на себе без цих голосів у голові: «Ти некрасива», «Ти дурна». Але одного разу я просто подумала: а що, якщо це неправда? А навіть якщо так, то хіба я не можу це все змінити?
Єдині, хто можуть вирішити ваші проблеми — ви самі. Тож дійте! Беріть в руки кермо власного життя, і прокладайте курс до бажаного.
Мені задобилося багато часу, багато чесних, відтак — не завжи приємних розмов із собою і з моєю партнеркою (дякую тобі що ти є). Саме з них я відбудувала себе. Навчилася дивитися на себе як на людину. Ту, хто не має нікому нічого доводити. І слати далеко тих, хто хоче мене зламати.
Тож якщо ти думаєш «Я так не зможу» — знай: ти це зможеш. Просто для цього треба буде підняти дупу і йти. Від кривдників. До себе. До впевненості в собі, керувати якою будеш ти і ніхто інший.
Це буде складно і боляче. Та не так, як зараз.
Тож збирайся силами. Я в тебе вірю.
Reposted from:
🩸 UrsusDonor (Донори Крові – Київ та область)
02.04.202516:52
🚨 Друзі, на завтра на 10:00 терміново потрібно хоча би 2 донора крові 4+ аби врятувати нашого Захисника. Їхати в центр. Будь ласка, відгукніться. Офіційний відгул надамо. 🙏🏻
Будь ласка, хто має можливість, прямо зараз напишіть Лілії @lilie_noire.
14.03.202509:51
Дякую дуже всім, хто брав участь у голосуванні - з химерою визначились, замовляємо і згодом я покажу вам як виглядає ця гарна істотка наживо 💜
20.08.202411:01
Народ, усього 400 гривнів за 2 тижні з гаком це прям дуууже мало (в мене таке вперше, хоча і попередні збори йшли важко). Будь ласка, давайте рухати збір, це надзвичайно важливо.
Сьогодні до кінця дня за донат від 50 гривень роблю будь-які розклади на двох колодах таро, а від 10 гривень - відповіді на питання, а ще у вас є можливість виграти мереживний плащ та вишиванку
Сьогодні до кінця дня за донат від 50 гривень роблю будь-які розклади на двох колодах таро, а від 10 гривень - відповіді на питання, а ще у вас є можливість виграти мереживний плащ та вишиванку
28.03.202516:59
Кладовище автотехніки
#лісові_фото
#лісові_подорожі
#лісові_фото
#лісові_подорожі
13.03.202521:40
Завдяки виступу з Findissi на Fem Week я дуже замотивований творити і несподівано для себе почав освоювати програми для написання та зведення музики. Зі своїх власних переконань не буду спойлерити подіями, лише скажу, що ми активно працюємо над матеріалом із HIMERA та плануємо багато всякого химерного, а також я, як виявляється, можу створювати дещо максимально незвичне для мене у творчому плані і кайфувати від цього і наразі перебуваю у фазі швидкого зростання. Коротше, відбувається багато цікавого, події розвиваються дуже стрімко та мені це подобається. Тож побажайте мені успіхів, а в коментарях можна вгадати, на що саме я натякаю
Ph: Химера Хідан
Ph: Химера Хідан
28.03.202516:59
Reposted from:
будинок з химерами
22.01.202509:04
Увага-увага! Вже в цю суботу виступаємо на Plaid Poetry в акустиці. Плануємо новий матеріал, тож буде цікаво - не пропустіть!
https://t.me/plaidpoetry/6742
https://t.me/plaidpoetry/6742
Shown 1 - 10 of 10
Log in to unlock more functionality.