— Не дивно, що ти миттю прилетів, щойно я написала.
Гант усміхнувся напівусмішкою.
— Насправді я просто сподівався, що ти кличеш мене на секс у туалеті.
Брайс розсміялася.
— Не відмовилася б, Аталар.
Його темні очі спалахнули.
— Справді? — Він поставив чашку.
***
— Мені знадобиться більше, ніж десять хвилин, — хрипко сказав Гант, описуючи кола пальцями. — Мені знадобляться кляті дні, щоб вивчити тебе. — Поцілунок у шию. — Тижні. — Ще один. — Місяці.
Вона застогнала ще раз — і він натиснув прямо на її клітор. Навіть через білизну вона ледь стримувалася. І він це знав.
***
Гант грався з її білизною, як кіт з мишкою. Він, певно, не рушив би далі, поки вона сама не попросила. Але тут у двері постукали.
Брайс завмерла. П’янке бажання боролося з холодною реальністю. Хтось намагався зайти. Хтось, хто цілком міг би сфотографувати їх. А вона ж мала бути нареченою Кормака, щойно обідала з ним...

В одній руці архангел тримає свій подертий костюм, іншою притримує рушник, обгорнутий навколо талії. Вода блищить на його шкірі, підсвічена золотавим сяйвом, яке тече з нього, наче живе. Краплі пробігають від ключиці до м'язів грудей, танцюють, змагаються між собою, яка зникне першою під тканиною рушника. А яка встигне блиснути яскравіше.
Я намагаюсь не витріщатись. Переводжу погляд на стіну, дуже вже цікава там пляма фарби.
—Хочеш, я зніму рушник?

Я все життя сподівалась, що хтось побачить істинну мене, і зможе зазирнути глибше за зовнішність та батьківську спадщину. І мені пощастило знайти кількох таких людей.
Довгий час я мирилась із думкою, що проживу решту свого життя ніби користуючись фільтром — без присутності того, з ким можна усе розділити.
А потім Всесвіт підкинув мені найпрекраснішого хлопчика. А хлопчик дав мені вибір, який і привів мене сюди.

Одного разу дівчинка знайшла чарівне цуценя, і її життя більше ніколи не було таким, як раніше.

Ніна Попока потребує допомоги.

Дуже, дуже багато допомоги.

Єдине місце, де вона може знайти цю допомогу, - розлоге ранчо в Колорадо. Місце, що приховує більше, ніж громаду, наповнену магічними істотами, які намагаються жити в безпеці та мирі. Село, яке може містити відповіді на питання, що хвилювали її все життя.

А якщо цим ранчо володіє кремезний кузен її найкращої подруги?

...у світі є речі й гірші, ніж жити поруч із Анрі Блекроком.

Вени наповнювались темною силою, але я ніколи не смакував вбивства, як це робили Харон, Август чи навіть Патро. Так, я вбивав. Часто. Майстерно. Але насолоди в цьому не було. Чесно — я був гіршим із лицемірів.
Мене хилило на сон. Повіки тремтіли. Хотілося позіхнути, але я стримався. Крик розпачу застряг у горлі. Намордник тиснув, стискав обличчя, мов клітка. Моя особиста в’язниця. Щасливчик, нічого не скажеш.

Амара - агент розвідувального агентства "Ангел", яка потрапляє в епіцентр війни, коли її хлопець не повертається додому до комендантської години.

Я гортаю кожну сторінку, починаючи з "Чотирнадцять способів померти у Фейрвівей: ілюстрований путівник" на початку. Потім кілька непристойних малюнків. Після цього я знаходжу сторінку під назвою "Чотирнадцять способів померти у Фейрвівей: видання для зарозумілих поетів". Під нею кілька грубих ілюстрацій, більшість з яких я не можу розгледіти, хоча вважаю, що одна з них має бути скляним флаконом. Поруч її почерк: Отрута?
Я пирхнув від сміху і кинула запитальний погляд на Едвіну. — Смертельні погрози?
— Я була п'яна, — пояснює вона з гримасою.
Я гортаю ще кілька сторінок малюнків, а потім ще один список "Як", цього разу "Як спокусити незнайомця". Нижче перераховано кілька пунктів, таких як "Діяти скромно і стримано" та "Декольте". На полях її недбалим почерком написано: "Я поняття не маю, що роблю". Далі йдуть ще малюнки, а потім я доходжу до останньої сторінки. У мене одразу стискається горло.
"Чотирнадцять способів закохатися у Фейрвівей".
Під заголовком розміщені пункти, пронумеровані з першого по чотирнадцятий.
Всі вони носять моє ім'я.
<strike>Вільям Хейвуд.
Вільям Хейвуд.
Вільям Хейвуд.
Вільям Хейвуд.