Давно не писав лонгрідів та й не хотів, але в мене знов палає срака, тому терпіть і читайте або проматуйте далі на свої срачі сивосракий/зелібоба, праваки/ліваки та іксбокс/плойка.
Мова піде про реабілітаційне лікування для ветеранів та йобану блядську бюрократію, яка забирає в тих ветеранів більше нервів та здоров'я, ніж самі отримані поранення.
Загалом механізм такий: ти береш в своїй військовій частині направлення в конкретний лікувальний заклад і з цим направленням йдеш туди й проходиш собі свою реабілітацію.
Але дивись, собачка, яка хуйня: воно не все так просто, на цьому шляху солдат отримує від рідної держави, захищаючи яку він став калікою, цілу охапку йобаних патиків в і без того переламані колеса.
1) Лікарні перевантажені, тому спочатку пиздуй і сам собі знайди медичний заклад, який тебе візьме на реабілітацію
2) Слів завідувача відділення чи навіть головного лікаря недостатньо - ти маєш отримати паперове консультативне заключення лікаря з печаткою про те, що а) ти взагалі дійсно потребуєш реабілітації і б) саме цей заклад готовий прийняти тебе з конкретної дати. Нє, ну а шо, а раптом ти здоровий як буйвол і взагалі вирішив пару тижнів побухать вдома. Без консультативного заключення хуй тобі у частині направлення дадуть.
3) А ось тут починається саме цікаве. От є наприклад лікарня "А", як готова взяти тебе на АМБУЛАТОРНЕ лікування. Тобто прийшов на визначену годину, пройшов процедури, попиздив назад на службу.
І є військова частина "Б", в медичній роті якої тобі прямо кажуть, що направлення дають тільки на СТАЦІОНАРНЕ лікування. Кажуть, що тебе в лікарні можуть взяти на ДЕННИЙ СТАЦІОНАР, а на амбулаторне у них бланків немає, ну або вони просто не в курсі шо такі бланки в принципі існують.
А лікарня "А" каже, що якшо в направленні написано "стаціонарне", то вони тебе не приймуть, бо це треба тобі койку виділяти, годувати тричі на день і все таке інше.
А тобі воно й нахуй не треба. Ти не хочеш відриватись від служби, ти з командиром домовився шоб тебе просто по буднях на пару-трійку годин відпускали. Тобі не треба койка, сніданки з обідами і вечірнє вимірювання температури та тиску. Тобі потрібні дві речі: 1) покращити фізичний стан та функціональність задніх лап, позбавитись (якшо вийде) йобаної болі 24/7 від найменших навантажень; 2) оновити діагнози, отримати свіжу виписку для подальших ВЛК та МСЕК.
Ти ссука спочатку сам, своїми поламаними хромими ногами оббігав лікарні і знайшов ту, де тебе беруть. Ти дві години копирсався в гуглі і так і не знайшов будь-якого пояснення в чому ж різниця між АМБУЛАТОРНИМ лікуванням і ДЕННИМ СТАЦІОНАРОМ і обгрунтовано підозрюєш, що різниці немає ніякої, це просто блядь дві різні назви одного і того самого режиму, просто в цивільній лікарні користуються однією, а в медроті в/ч - другою.
І от і виходить що ти все сам знашов, оббігав, прорахував так щоб і реабілітацію пройти, і службу нести - але хуй тобі блядь а не реабілітація. Між тобою і твоїм здоров'ям стоїть стіна із радянської бюрократії і різних назв одного і того самого режиму лікування. З одного боку стоїть цивільний лікар, обмежений кількістю ліжок і фінансуванням НСЗУ, з іншого - медик роти/бригади, у якого таких бланків не передбачено. А за спиною останнього насправді стоїть старий упижжений наглухо ваєнний далбайоб з окантовкой по верхньому срєзу ушей.
Всім похуй ти і твої задні лапи. Це твоя єбана проблема. Пиздуй, блядіна, шукай іншу лікарню, яка, наприклад, візьме тебе на стаціонар, але лікувати буде амбулаторно, шоб гроші отримувать як з повноцінного коєчного пацієнта. Тобто шоб пролікуватись ти маєш прийняти участь в маленькому корупційному схематозику, бо блядь не працює воно по-іншому.
Ну або кидай службу нахуй і дійсно лягай в стаціонар. Полежиш три-чотири тижні на розслабоні, похуй, солдат спить - служба йде.
