нещодавно починала дивитись комедійний серіал «Франшиза» — про кіновиробництво і його труднощі, але зачепило не дуже [хоча він доволі смішний та приємний].
вчора надибала «Кіностудію» і одразу сподобалось: відчувається напруження, хочеться дізнатись, що буде далі, розглядати детальки і бути у вирі подій.
поки вийшли всього дві серії — вийшли хорошим наваристим супчиком з камео акторів та режисерів [дивитись як плаче Скорсезе — одне задоволення]. все таке бурхливе, швидке, трошки брудне, ще динамічна музика, що по настрою нагадує Шазелла. а зйомкою — «Бердмена».
+ довгий кадр [ну це вже як новий тренд в тік-тоці, чесслово], незручні ситуації, кумедні кумедності. читала думки, що гумор тут досить прямолінійний і простий, та я мабуть зациклилась на кіномастурбації і не помітила.