📜...Анонімний трактат «De lepra» з XV століття включав ту саму потенційну причину зараження та додавав зауваження, що в наші дні діти, хворі на проказу, особливо народжуються у зачатті менструальною жінкою, тому що в цей час її кров" поколює і лоскоче", а отже, як і дитина зачата під час менструації, чоловік, безсумнівно, також захворіє на проказу або коросту.
😳Також припускалось, що прокажені мають аномальний лібідоз. Це переконання повторювалось в настановах для середньовічних екзаменаторів, які мали запитувати, чи були підозрювані «палко схильні до пожадливості», чи вони «бажали любові більше, ніж зазвичай». Загальноприйнята теза стверджувала також, що «прокажений породжує прокаженого, навіть якщо це не відразу видно». Тому ще одним стандартним питанням під час медичного обстеження особи з підозрою на проказу було «чи були його батьки або родичі прокаженими?».
Більш традиційною для середньовіччя була віра в те, що проказа спричинена дисбалансом гуморів, у той час, як різні дисбаланси породжують різні види прокази. До прикладу, Елефантіаз (слоновість) був викликаний чорною жовчю; левове обличчя — жовтою жовчю; лишай викликає флегма; алопецію (хвороба лисиці) спричиняла заражена кров (усі шкірні прояви вище, окрім левового обличчя, є окремими хворобами, які у середньовіччі помилково кваліфікували як прояв лепри). Вважалося, що подібний дисбаланс можна отримати через тривале вживання меланхолійних продуктів, таких як сочевиця та інші бобові, а також від "меланхолійного" м’яса: лисиці, ведмедя, кабана, зайців тощо.
🏥Так, середньовічна медицина вважала лепру венеричним, а також, перш за все, спадковим захворюванням. З усім тим, інфікування лепрою у дорослому віці пояснювали дисбалансом гуморів і контактом з інфікованими, адже через постійну присутність серед хворих, повітря і, отже, кров здорової людини псуються…
🤒Подібна плутанина у діагностиці разом з церквою створила певний сталий образ прокаженого — чоловіка, тілесне розкладання якого було ознакою перш за все моральної розбещеності та ницості. Тому проказу переважно сприймали як «кару Божу» за гріхи, що ставало підтвердженням гріховності та нечистоти хворих. Подібна стигматизація призводила до відповідних ізоляційних норм. Прокажених оголошували «мертвими для суспільства», позбавляли будь-яких майнових прав, у тому числі й права на спадок. Для попередження про свою присутність вони були зобов'язані носити дзвіночки та покриватися плащем. Проте, попри очевидну ворожість, церква досить рано почала пропагувати мораль та милосердя відносно прокажених, оскільки вони переживають страждання подібні до страждань Христа. Благодійність для хворих стала надзвичайно популярною серед багатих, адже вважалося, що благодійні пожертви скоротять їхній власний час у чистилищі та прискорять їхню подорож до раю.
🤑До того ж, більшість лепрозоріїв мали досить гарні умови. Догляд за хворими там зосереджувався як на духовних потребах людини, так і на її фізичних проблемах. Лікарні були побудовані поза межами міста, складалися з групи котеджів, побудованих навколо окремої каплиці зі священиком, та навіть мали власний цвинтар. У великих містах зазвичай було багато лепрозоріїв, де хворі переважно молилися, співали й працювали на дворі протягом дня.
🍔До речі, акцент робився на чистоті та здоровій їжі. Одяг прали двічі на тиждень, а за можливості, постачали різноманітну їжу. У найбільших лепрозоріях були свої запашні сади квітів і цілющих трав, де у їх утриманні брали участь самі прокажені. Хворим дозволяли відвідувати рідний дім і приймати гостей. Усе змінилось з приходом Чорної смерті, коли налякані жителі звинувачували маргіналізовані групи населення в отруюванні колодязів (євреїв, циган, прокажених). Усе частіше почали зустрічатися випадки насилля відносно хворих, а в моменти, коли прокажених ставало забагато у місті, приймалися відповідні королівські едикти про їх вигнання за стіни великих міст.
Ну, а ми дякуємо вам за увагу! Не забувайте підтримувати наш канал підпискою та репостом. Дякуємо, що ви з нами! 🥳
#Історія_медицини
