Реалізм Кіссінджера
Кіссінджер репрезентує реалізм, але його зовнішньополітична практика була модифікована впливом внутрішньої політики США та боротьбою з американським ексцепціоналізмом. Реалізм Кіссінджера не був чисто "академічним" — він змінювався під тиском потреб утримання влади, роботи з Конгресом, публічними настроями та бажанням впливати на американську зовнішню політику в реальних умовах.
📌 Ключові моменти:
1. Кіссінджер як реаліст
Його реалізм спирається на ідеї Ганса Морґентау та Джорджа Кеннана.
Вбачав міжнародну систему як анархічну, де виживання та баланс сил — ключові елементи.
Був прихильником рівноваги, стримування та інституцій, що забезпечують стабільність.
2. Значення В’єтнаму
В'єтнамська війна стала лакмусовим папірцем реалізму Кіссінджера.
Він не підтримував негайного виходу США, хоча й визнавав, що війна була "невиграшною".
Боровся за "почесний вихід" (decent interval), щоби зберегти престиж США.
Приклади реалізму: секретні перемовини, бомбардування Камбоджі, політика "зв'язків" із СРСР і Китаєм.
3. Внутрішня політика як фактор
Кіссінджер поступово визнав, що американська внутрішня політика (Конгрес, громадська думка) формує межі зовнішньої політики.
Його стратегія адаптувалася до змін публічного настрою, антивоєнних протестів, ЗМІ.
4. Критика ексцепціоналізму
Кіссінджер намагався розвінчати віру в "місію США", яку вважав шкідливою для стабільної політики.
Він не відкидав цінностей, але закликав визнати межі сили США та необхідність складної дипломатії.
5. Спадщина та вплив
Навіть після відставки залишався впливовим — консультував Джорджа Буша-молодшого щодо війни в Іраку.
Підтримував вторгнення, але закликав до дипломатичної стратегії виходу та формування "міжнародного формату".
THOMAS A. SCHWARTZ Henry Kissinger: Realism, Domestic Politics, and the Struggle Against Exceptionalism in American Foreign Policy
