Напруга між фасадом, який розглядається як екран, і як об’єм, посилюється на кутах фасаду. Якщо кут був домінуючим мотивом неокласики, а фронтальна площина була домінуючим мотивом модернізму, то будинок Джірасоле Моретті використовує елементи кожного, порушуючи обидві традиції. Кути будинку Джірасоле є місцями зламу: і передній, і задній фасади нависають над основною масою будівлі як тонкі екрани, відокремлені від основного об’єму будівлі. Кут також затьмарений нерозв'язністю як сукупність бетонних масивів і пустот. Це розвивається з ідеї профілю, яку Моретті висунув у Spazio, але багатошаровий характер фасаду створює інше розуміння профілю. Будинок Джірасоле більше не є будівлею, де можна сказати, що профіль визначає безперервність, як це було б у випадку класичної архітектури, де профіль і форма були одним і тим же. Одним із важливих теоретичних положень, які застосовуються в будинку Джірасоле є те, що профіль не відповідає формі будівлі.
