Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
нудотінка avatar
нудотінка
нудотінка avatar
нудотінка
якщо у вас будильник раптом почав шепотіти замість будити... можливо, справа в додатку “Тривога”

уявіть: спрацьовує додаток "Тривога", ви вимикаєте звук і мирно досипаєте в коридорі до будильника... (і саме тут починається магія!)...а після цього ваш звичайний будильник не пищить.... і ви цього не змінювали... і не змінюєте вже кілька місяців... і, можливо, вже щось проспали... щось важливе...

і бачите в телефоні, прокинувшись, "рівень гучності будильника було знижено до 14%"

гучність мого будильника “підлаштувалась” під гучність додатку, і щоранку будила мене вже не сила звуку, а хіба інтуїція!

перевірила на "тестовому регіоні"
і да, після відбою, якщо в додатку Тривога гучність 0, то і будильник миттєво ставав таким ж.

написала в підтримку, але поки тиша.
знесла додаток...

безпека безпекою... але важливі справи (наприклад прокинутись в 5, щоб дозагрузить авто на фронт) ніхто не відміняв...

і дякую, що Київ Цифровий не робить такої магії, але про тривогу сповіщає.
03.05.202521:44
тепер можна і памперси помінять
сніданок опіздун?
чи вже за сьогодні?

🙄
фен хуан мі лань сян дань цун
улун з гір Фенікса
його назва перекладається як «один кущ з ароматом меду та орхідеї»

аромат у сухому вигляді - це теплий, насичений запах смажених горішків, насіння. є щось трохи кулінарне в цьому ароматі… він нагадує запах свіжообсмаженого кунжуту чи мигдалю

вологе листя розкривається зовсім по-іншому. тут з'являється печене яблуко, злегка карамельне

смак: перший пролив нагадав про контрасти цього чаю. легкий натяк на гірчинку, яка миттєво переходить у солодкість меду. цей перехід дуже м'який. смак смажених горішків залишається. після цього з’являються квіткові нотки, які додають аромату легкості та тонкості

7 г листя витримало 1,2л води в порцеляновій гайвані…при цьому кожен новий пролив відкривав нові грані цього чаю

це була цікава подорож між ароматами й смаками, від смажених горішків до меду і квіткових відтінків
для себе я його позначила як +++, але ! не поставила, але він точно вартий уваги

#teatasting #teamood #teasilence
23.04.202521:23
іноді складається враження, що світ проводить кастинг на роль найякіснішого ублюдка... і приходять, з’являються, мов за графіком... в костюмах злісної байдужості, в гримі інтелектуального маразму... ці істоти не просто не створюють - вони споживають усе, навіть сенси... жеруть не їжу, а слова, і випльовують їх у вигляді сміття... ти кажеш - важливо, а вони пережовують і випльовують як марне... вони ніби живуть не серед людей, а в паралельній реальності, де зневага - це мова, а тупість - філософія... парад ублюдочності почався з ранку... і триває, мов святковий концерт... тільки замість квітів - лайно, замість пісень - тупість, а замість аплодисментів - оця гнітюча віра, що все зійде з рук... пальці не зламаються, душа не стухне, світ не відповість... наївні істоти... ні, не зло в них страшне... а порожнеча... гниль не в діях, а в суті...
22.04.202521:35
да...особисті спогади і відчуття з концерту сусідям не передаються... але всередині все в 10000% того вайбу
мовчати неможливо говорити...

поставте вже кому, бо я не знаю, де болить сильніше... коли говориш - чують не те, мовчиш - ображаються за тишу... складні для мене ці ігріща... всі ці соціальні партії зі штучним світлом, де на поверхні - повага, а в жестах - нехтування... кажуть “я тебе поважаю”, а коли просиш не сміятись з твого болю, коли просиш не перетинати межі - сміються ще дужче... а з іншої сторони кажуть, що ти надто чутлива... і взагалі... ображаються на слова про твоє “важливо”... і ось сидиш... така... майже невидима... з перетриманною до біса габой... з вікном, що не пускає назовні, але все бачить... і ти бачиш - дощ... бачиш грозу... і вже в якийсь момент не розумієш, чому каплі не тільки ззовні на склі... чому на щоках... в який момент гроза увірвалась в середину тебе...

а ти залишилась без слів, бо не знаєш...
мовчати чи говорити...
бо ставити кому немає кому...
і знову мовчиш...
щоб не буть агресивною
щоб не буть незрозумілою
не питать
не говорить
не існувать
03.05.202518:51
цього ще щастя не вистачає для протікаючої кукухі
глибокий шу... в тілі, в тиші, в очах, що більше не шукають вогнів... шу вологої витримки темний, як спокій у серці, що пройшло скрізь бурі... майже чорне, наче озеро вночі, де місяць не доторкається до води... і цей аромат богічний... насичений, як старі сторінки щоденника, де кожне слово - відбиток часу...

все в ньому класично і насичено... дерево, земля, трішки шкіри... все збалансовано...

два дні посторонніх людей в хаті, стрессу... але зараз - ідеальний фінал... повільне занурення в безмовність і безлюдність...

і уповзаю в ніч... не як втеча, а навпаки, як повернення... до себе... і до Морфея, який вже розвернув одіялкові обійми...

чай вчить нас відпускати...відпусти себе... і далі вже буде легше...

А. дякую за шу 🫶🏻
шушичка нічна 🫶
22.04.202523:57
Tom Waits ... звучить так, ніби ніч довго дивилась на тебе крізь запотіле вікно... його голос як іржавий ключ у старій долоні, що шукає замок у спогадах... пісні не про історії, а про запахи, стіни, про те, що залишилось на дні порожньої склянки після когось, хто давно пішов... там багато тиші між нотами, як пауз між словами, які не наважуєшся сказати вголос... він не співає... він дихає і курить свою музику... і в цьому димі є трохи цирку, трохи болю, трохи тепла... ніби ти загубилась у місті, де всі таблички стерлись, але саме там тебе вперше назвали по імені...
22.04.202521:19
03.05.202522:08
ЗСУ - це неймовірне 🫶🏻
але і дякую, що є сафарі 😒
03.05.202518:51
Працює грім.
добріранок
24.04.202513:11
у кожної людини свій шлях у чай...

в когось він починається з аромату першої заварки, в когось - з чашки, яка випадково потрапила до рук... мій же шлях почався з легкого поштовху - такого невимушеного і простого, як випадкова розмова...

Тарас 🫶🏻 він, сам того не підозрюючи, розчинив двері у світ, де все інакше: час уповільнюється, дихання вирівнюється і думки розчиняються. сказав "від душі"... і якось дуже по-справжньому це залишилось зі мною... не в голові, а десь глибше, де тихо і затишно... з того моменту чай став не просто напоєм - він став частиною мене, моєї внутрішньої тиші, мого способу повертатись до себе

Андрій - як чайний компас... тонко налаштований, чуйний. ніби він не просто обирає чаї, а чує їх ще до того, як вони виявляються у чашці. і найпрекрасніше те, що його смак і мій співпадають. кожна його рекомендація - в десятку... ні, не просто смачно - а так, що затримуєш дихання і хочеш ще трошки посидіти в тій ноті, в тій миті, що щойно розгорнулась. але він не лише про смак - він про глибину. про знання, що збираються з любов'ю, перекладаються, вивчаються, передаються далі. про культуру, яка росте і розквітає завдяки таким людям... і я радію, що маю змогу бути поруч, читати, смакувати

чайна фея Поліна... з нею чай перетворюється на магію. на подих світу, якого ти раніше не знала, але завжди відчувала інтуїтивно. вона відкриває доступ до чогось дуже тонкого, дуже щирого... і в кожному новому чаї, який вона дає спробувати, не просто вибір, не просто колекція - а серце, розкрите у кожній чашці. з нею хочеться довіряти - не лише чаю, а й моменту. і в тому різноманітті смаків та ароматів завжди знаходиться щось рідне, несподівано близьке і смачнючє

Іван - він знаходить оправу для цього всесвіту. його простір - це посуд, старовинний і не тільки, що пройшов крізь десятиліття, і навіть століття, аби опинитися тут, у моїх руках. він має минуле, і водночас - місце для теперішнього. кожна піала, кожен чайничок - як вікно у час, у життя, у людей, які, можливо, вже давно не з нами, але через ці речі ми продовжуємо їхню історію. його чуття до предметів - особливе. він створює своїми руками те, що не просто гарне, а що має душу, має свою нову історію. і разом з тим - завжди пригощає чимось несподіваним і шмачним. а той димок від грушок... ммммммм... він затримується у повітрі - як підпис під старим листом

чай об’єднує... він створює простори, де можна бути собою, де можна мовчати разом, і це буде спілкування. де можна просто заварити щось нове - і знати, що десь хтось робить те саме... і ви вже не такі далекі, як здавалось би... з різних міст, з різних країн

я дякую всесвіту за кожного з них... кожен - як окрема чайна планета, а разом вони творять свою систему координат. у кожному з них - трохи спокою, трохи мудрості, трохи світла, трохи тигидима... і саме завдяки їм моє чаювання стало не просто ритуалом, а способом жити. бути. відчувати.

тиша після чаювання - як ніжний дотик чужих слідів, що вже стали своїми... я тримаю піалу, і в ній - частинка кожного з них... мені не треба слів, щоб знати - я вдома, навіть якщо дома у мене нема. у цьому просторі, де душа говорить на мові листя і пари, я відчуваю свою унікальність (навіть в чайному стані)... бо моє чаювання - це моя історія. прожита через інших, але цілком моя

#ukrainiantea #teaambience #teatherapy #tealovers
22.04.202521:47
спробувати
22.04.202521:18
ну а далі особисте...
на його концерті вживу під це мене остаточно розмазюкало...і тепер чомусь саме ця версія, а не студійная мене теребонькає
03.05.202522:05
знову. знову і знову. жилий будинок, цивільні, життя, що розсипалося в пил, а там, на болотах, знову гниле ревище про "братський народ" і "мир".

масово, безжально, щоб кожен, хто запускав ці ракети, хто мовчав, підтримував, чи просто «не ліз у політику» відчув усе те, що сьогодні переживаєм ми.

але ми кожен день і кожну ніч проживаєм те, що називається "захистом від фашизму".

дуже сильно бажаю миру після максимально масової трагедії на болотах.
борщик зварений по техкарті… все строго: грамовки, послідовність, контроль часу… без імпровізу - лише перевірена класика… і в результаті - богічна гармонія смаків і ароматів… але поряд із цією кухонною симфонією є ще ремонт… бррррр… було занадто напружено останні дні... думки як спіралі, тиск емоцій, неспокій у тілі… наче весь світ тримав дихання, а разом з ним і я… але нарешті пауза… я змогла видихнути… глибоко, справжньо… і ніби щось всередині трохи відтануло… тиша вже не така порожня, вона стала схожою на простір для себе…

тепер можна ставити чайник… і це не просто про воду - це про повернення до ритму, де я знову чую себе… про м’яке світло, яке ллється з вікна, про руки, що торкаються знайомої глини, про аромат, який обіцяє затишок… це моя краща частина життя... проста, тиха, але така важлива… тут не треба бути сильною, веселою, зручною... тільки чесною перед собою…

пс: залишилось лише обрати що сьогодні буде в горнятку… можливо, щось легке і весняне, а може глибоке, мовчазне…
вечеря розчарованої людини...
вирішила шо фсьо і сьогодні п'ятниця...

але ніт...
😔
22.04.202521:47
тре взять себе в руки...і вспокоїтись...
22.04.202521:10
ну фсьо...далі пішли prodigi... і хтось пішов у відкритий космос
Shown 1 - 24 of 192
Log in to unlock more functionality.