Після прочитання "1984" я зрозуміла, що систему змінити надзвичайно складно. Все починається з нас самих. Саме ми дозволяємо допускати до влади на довгий період, але, як усім давно відомо, цього робити не варто. Людина не здатна залишатися людиною, коли вона довгий час при владі. Тепер і зрозуміло, чому в людей немає яких-небудь суперсил. Інакше цей світ зник би разом з усіма людьми. Люди занадто слабкі, щоб здійснювати самоконтроль на рівні глибокого самоаналізу своїх вчинків, коли мова йде про хороші загальноприйняті моральні цінності у суспільстві. Так, людина може утримувати владу впродовж довгого часу, але зрештою це призведе до знищення себе, як особистості та інших "неугодних" також. Людина при владі перетворюється на ненажерливого монстра без жодного бажання робити хороші вчинки. Погляд на світ викривляється повністю і вона починає вважати себе правильною чи навіть ідеалізувати себе. Зрештою людина із такою потужною силою контролю веде усе до деструкції. Чи є щось, що могло б зупинити людину від перетворення на суцільного монстра? Мені здається, що для початку потрібно встановити цінності, що ведуть до чогось конструктивного, а далі аналізувати свої вчинки відповідно до цінностей, які ти собі встановив. Обов'язково потрібно мати відпочинок від влади і самому ставати на місце звичайних людей. Можливо, спробувати пожити певний період життям, де до тебе ставляться як до рівного. А взагалі, потрібно зразу жити з думкою про те, що інші люди теж мають свої думки, прагнення та мрії. Одна людина при владі - це завжди погана ідея. Має бути механізм стримування. Контроль. Самоконтроль скоріше всього підведе. Просто у кожного це зайняло б різну кількість часу. Система, яку творимо ми самі ламає і самих нас. Якщо почався шлях особистісної деструкції, то жертві важко буде спинити його без всякої допомоги. Найімовірніше, це призведе до тотального руйнування того, ким ти був на початку. Можливо, людям слід задуматися про створення нової системи. Системи, якою керуватиме не людина.Та наскільки це буде кращим достеменно не відомо. Доки існуватиме диктатура, то людство не зможе вийти на новий рівень. Диктатура, ведена людьми, які перетворилися на бездумних безчуттєвих і нерозважних істот, ніколи не призведе до чогось конструктивного. Фанатизм. Ось з чого починається деструкція. Всі ми коли-небудь будували собі фанатичні уявлення. Проте деякі намагалися їх втілити. Вони наскільки бажали це зробити, що перестали звертати увагу на реальний світ і зрештою все дійшло до того, що вони побудували у своїй голові свій фанатичний світ. Ті деякі могли спробувати і втілити це в реальність, але думка про те, що це зробити неможливо робила їхній фанатизм ще більшим. І будь-яка правда з реального світу видавалася їм неприпустимою. Вони зробили б усе, щоб ця правда зникла, щоб ніхто не посмів казати щось супротивне їхнім хворим фантазіям. Ці люди стають повністю одержимі ідеєю. Їхній мозок теж зазнає значних змін. І всі ці зміни безповоротні. Найгірше те, що інші люди можуть просто спостерігати за тим, як ця одержимість розростається у щось більше. Є і ті, які в змозі скинути таких хворих. Проте, якщо хворий створить систему, то зруйнувати її буде надзвичайно важко, а то й неможливо, якщо люди ігноруватимуть поступовий факт того, як з них роблять рабів. Людям потрібно зрозуміти, що якщо вони вже побачили якусь погану рису у іншій людині, то з великою ймовірністю ця людина не зміниться. А якщо цій особі ще і надати владу, то всі погані риси у ній стануть ще гіршими, а як додати сюди фанатизм, то це стане суцільним кошмаром. Можливо, якби ми уміли бачити очевидне, а не заперечувати це, захищаючи тупими виправданнями, то ми змогли б досягнути значно більшого прогресу і в особистому житті і в житті країни.
Система не виникає на порожньому місці. Все починається із чогось незначного, на що ми навіть не звертаємо уваги, а потім це стає незмінною звичною частиною нашого життя. Людина звикає дуже швидко, навіть не помічаючи того, як перетворюється на шестерню у системі. Кожен з нас створює систему і сприяє її функціонуванню. Про це дуже важливо пам'ятати