Козацький отаман Войтих Чановицький.⚔️🔥💪
Войтих Чановицький обійняв посаду гетьмана запорізького козацтва навесні 1590 року. Хоча про його військові досягнення відомо небагато, його діяльність припала на період важливих політичних змін у відносинах між Річчю Посполитою та козацтвом.
У 1590 році король Сигізмунд III вирішив реформувати козацьке військо. Він запропонував не знищувати козаків, як того бажали деякі сенатори, а інтегрувати їх до королівського війська, обмеживши реєстр до шести тисяч осіб. Реєстрові козаки мали підпорядковуватися безпосередньо коронному гетьману Польщі, який отримував право призначати їхнього старшого. Крім того, планувалося заборонити продаж зброї та боєприпасів нерегістрованим козакам і посполитим, а офіцерські посади віддавати лише тим козакам, які мали нерухоме майно. Це мало забезпечити лояльність козацької старшини до короля, оскільки вони були б зацікавлені у захисті власних маєтків.
Одним із заходів контролю над козаками було будівництво фортеці в урочищі Кременчук поблизу Дніпра, де планувалося розмістити польський гарнізон для запобігання козацьким нападам на татарські улуси. Однак ці заходи не змогли стримати козаків, і напади на татарські поселення продовжувалися, оскільки кримські татари також не припиняли своїх набігів. Козаки під проводом Чановицького протистояли ординцям, демонструючи, що Дике Поле жило за власними законами, незважаючи на королівські укази.
У цей період на Січі перебував Криштоф Косинський, який з невеликим загоном козаків вирушив на зимівлю до Білоцерківщини, плануючи навесні повернутися на Січ. Однак у січні 1592 року він розпочав повстання, напавши на маєток князя Курцевича-Булиги. Невідомо, чи підтримував Чановицький це повстання, але запорожці, незважаючи на вимоги короля і коронного гетьмана, не виступили проти повстанців Косинського, що свідчить про їхню позицію. Хоча немає достовірних даних про участь самого Чановицького у повстанні, ймовірно, він залишався на Січі, охороняючи степові кордони України від татарських набігів.
Діяльність Войтиха Чановицького припала на період важливих змін у відносинах між Річчю Посполитою та козацтвом. Його гетьманування відображає складність політичної ситуації того часу та прагнення козаків зберегти свою автономію та традиції перед обличчям зовнішнього тиску.
