⌞gnit⌉

Я трошкі регресую і нінаю шо малювать. ЖОСТКО ЄБЛАНЮ коротше кажучи, все через те шо всім похкц на мої арти окрім 12 моїх підписників (я надіюсь), хз як развіваца бо останнім часом відчуття шо всі ідеї для артів немають ніякого сенсу, і шо тіпа треба шось оригінальне придумать а не чергову аніме хуйню напів страшилку. От короче і малювать нічо не хочеться. Не прям щоб артблок, я впринципі можу сісти й намалювать те про що я говорила вище, але сенсу в цьому буде нуль. По крайній мірі для мене. Взагалі хочу сказати, що я не творча і не старанна людина, лише хочу, щоб в мене було дохуя фанатів. Я розумію це ваще кончена залупа, і я дуже багато хочу від людей, бо на якість малюнків мені ваще пасрать.
МОЖЛИВО, це залежить від того шо в мене супер уїбанскій граф. планшет на якому дуже важко, взагалі, досконало шось робить, але як то кажуть і гавном можна шедевр намалювать.
Але енівей мені не подобається тематика на яку я зазвичай малюю свої шедеври.
Незадоволена нічим лол.
А ще дивлячись на піздез дохуя художників взагалі відпадає бажання чота малювать. Діло не в заздрості, а в оригінальності. Дуж хочеться бути натекусею зі своєм унікальним стилем і підходом до всього, але це походу не вродженне налаштування, і для цього потрібен талант, або якась йобнута старанна праця, до якої я не звикла, бо я лінива тварь.
Іти на художку взагалі бажання зеро, та й можливостей не особо, щоб бути художником на професійному рівні.
Напрошується питання навіщо я взагалі почала малювати, тут вже напрягати мозок для відповіді не нада, бо я нічо окрім малювання не вмію. Але як виявилось то я і цього не вмію. Ну тоді тут два виходи або у вікно, або зловить тріп, для мозкового штурму, й стать якимось сюрреалістом. Не кажу що люди які малюють в стилі сюрреалізм це наркомани, говорю виключно за себе. Але оба виходи, як на мене не дуже хороші, бо суїцид це не вихід, а наркотики зло. Може мене хто по голові йобне шоб там шось запрацювало, як треба. Не знаю не знаю. Піду я походу в майбутньому на завод з зпшкой 5 грн в місяць, якшо ядерка не йобне. Доречі я живу в очікванні смерті, як би це не звучало, я цього почуття ваще не можу позбавитись, ніяк прям, і через це не можу досягти якогось прогресу. Факт війни, й не розуміння коли вона закінчиться, й те що в мене нуль перспектив, бо я не знаю ким я буду в майбутньому. В принципі це розповсюдженна проблема серед підлітків віком як я, тому думаю це пройде. Але мені прям нічо в голову не приходить ким би я могла бути. Можливо ще зарано, блять, бо чому, щоб вибрати стати кимось треба ще в підлітковому віці. Я зараз ніким не хочу бути лол. Бо у всіх професіях є якісь нюанси, і проча проча хуйня. Але я гн хочу все життя просто стидіти ровно на жопі. Короче все важко, чекаю ясної погоди з неба. Може бог мене просвітить, прошепоче на вушко мою істинну сутність, і я така ВАУУУ ЄБАТЬ ЯК Я РАНІШЕ ТО НЕ ДОДУМАЛАСЬ. І начну жоско їбашити заради чогось одного. А я не люблю їбашити заради чогось одного. Як тільки уявлю що мпні треба про це думати все життя, мені стає погано. В мене буквально руки починають трястись, від думки про те що ось саме це мені потрібно розвивати. Я хочу робити все й відразу, а не зациклюватись на чомусь одному. Отака хуйня.
Хз чи будуть арти, можливо коли я одумаюсь, і мені в голову прийде геніальна ідея, ким я маю бути. А поки шо, я ніц не роблю