Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Михайло Подоляк avatar
Михайло Подоляк
Politics
Михайло Подоляк avatar
Михайло Подоляк
Politics
26.03.202512:32
Економічні обмеження значно зменшили можливості Рф вести масштабні наступальні операції. Зняти обмеження без жодних поступок з боку Москви означає добровільно здати позиції. Це підпис під тим, що агресор може отримувати результати без змін у своїй поведінці. Саме на це розраховує Кремль: виграти за столом переговорів те, що не вдалося здобути на полі бою.

Партнери починають усвідомлювати складність переговорів з росіянами. Їхня тактика – комбінація блефу, тиску й системного порушення домовленостей. Основним показником дипломатичного прогресу стали вважати навіть не перемир’я, а зниження інтенсивності зіткнень. І такий сценарій теж важко реалізувати, коли Путін відкрито ставить на провал нинішнього раунду переговорів, щоб на наступному вимагати більшого.

Тому бажано, по/перше, чітко розуміти справжні мотиви Рф (зокрема, щодо затягування часу). І по/друге, усвідомити, що війна для Росії насправді є єдиним інструментом зовнішньої та внутрішньої політики. Вийти з війни без примусу субʼєкт Путін ніяк не схоче і не зможе…
03.03.202512:20
За традицією…

Кожна президентська адміністрація у США за важливу мету зовнішньої політики на початкових етапах ставить покращення відносин… із Москвою. Що цілком логічно, зважаючи на загрозу, яку Рф, країна з величезним ядерним арсеналом, може становити для світу. І це до певної міри можна було б вважати дієвою стратегією стримування, якою хоче скористатися домінантний глобальний гравець. Якби йшлося не про Росію з її одвічною неадекватністю.

Так, Буш-старший намагався відмовити Україну від проголошення незалежності. Під певним тиском Білла Клінтона вся українська ядерна зброя була передана Рф під будапештські «гарантії» безпеки. Пані Клінтон, державний секретар при Обамі, вручала Лаврову кнопку з написом perezagruzka, щиро розраховуючи на те, що цей субʼєкт розуміє хоч якусь мову дипломатії. Барак Обама порадив західним демократіям обережно реагувати на захоплення Криму, що породило в Рф упевненість у своїй безкарності.

Список американських кроків назустріч Кремлю можна продовжувати довго. Чому їх було так багато? Тому що кожен попередній, на жаль для світу, абсолютно прогнозовано завершувався крахом. Покоління американських політиків змінюються, але сталою залишається нездатність Рф дотримуватися правил цивілізованого співіснування держав. Щоразу після короткого «потепління» – нова війна, політичні вбивства, втручання в чужі вибори, спроби зруйнувати міжнародний порядок. Тому що це Росія, «русский мир» і російська традиція все ламати / атакувати…

Кожна нова адміністрація США вважає, що причиною кризи у стосунках з Рф є невдала дипломатія попередньої. Це зовсім не так. Є речі, які неможливо змінити попри всі зусилля. Російська жага до руйнування є однією з них. Російська недоговороспроможність – це абсолютна, фізична константа.
19.02.202515:31
Ключове питання (або риторичне – як хочете): навіщо представники країни, що явно домінує (США), добровільно й неймовірно швидко віддають лідерство в глобалістиці, глобальному впливі, модерації переговорних процесів Росії, яка насправді вже була аутсайдером, що втратив репутацію та глобальні впливи? Цікава, незвичайна й дещо анекдотична стратегія – віддати аутсайдеру право повелівати процесами? Чому…

Пропоную обрати можливі відповіді чи додати свої варіанти:

1.⁠ ⁠Заманювання в пастку. Щоб зрештою отримати такий собі «російський васалітет» і контролювати через «специфічне посередництво» енергетичні російські ринки та виходи на зовнішні продажі...

2.⁠ ⁠Неготовність США до повноцінного глобального лідерства в умовах найважчих викликів. Шлях до самоізоляції…

3.⁠ ⁠Бажання отримати позитивний для себе «інформаційний шторм» від швидкого розв’язання проблеми «війни та миру у Європі» й перейти до інших гучних інформаційних тем.
05.02.202512:06
Віримо в Божий суд над російськими воєнними злочинцями, але не дамо їм спокою і в земному житті. І нехай завдяки цинізму окремих державних лідерів суб’єкту Путіну вдається уникати арешту за ордером Міжнародного кримінального суду, проте з’являться нові інституції з більшими повноваженнями та можливостями. Дуже перспективним є створення спеціального трибуналу для організаторів і керівників агресії проти України. Вже на етапі підготовки ідею підтримали 38 держав, зокрема всі члени Євросоюзу. Судячи з географії купівлі вілл та яхт, лідери РФ колись мріяли провести решту життя в Європі. Нехай їхні мрії здійснюються – довічно. У відповідних камерах…
19.12.202408:22
У Сирії починають досліджувати місця масових поховань жертв режиму Башара Асада, його російських та іранських союзників. За попередніми оцінками, вони вбили понад 100 тисяч сирійців. «Ми не бачили нічого такого з часів нацистів», – заявив розслідувач воєнних злочинів Стівен Рапп, відвідавши братську могилу в передмісті Дамаска.

Маємо визнати: для міжнародної спільноти це не буде новиною. Лідери провідних держав були поінформовані про розмах репресій проти сирійської опозиції, але відмовилися від військового втручання заради примарного «збереження стабільності на Близькому Сході».

Це причина, чому Україна ніколи не погодиться скласти зброю. Сирійського стилю могили й катівні ми бачили в Бучі, десятках міст і селищ Київської області, під Ізюмом і в Херсоні. Знищення Маріуполя за масштабами звірств може зрівнятися з трагедією Алеппо. І так само, як сталося в Сирії, коли росіяни влаштують геноцид на всіх територіях, які зможуть захопити, їм ніхто і ніщо не завадить. Надто привабливою для багатьох буде ідея «деескалації в Східній Європі» заради продовження бізнесу as usual.

Лише сильне військо здатне захистити українців від фізичного винищення. Досвід Сирії підкріплює урок, який нам дала історія Будапештського меморандуму.
14.11.202415:58
Про чергові спекуляції… Важливо не плутати поняття «ядерна зброя» і «оптимальна опція стримування». Така зброя, навіть якби Україна змогла її в осяжному майбутньому створити (а про це взагалі не йдеться), не може стримати імперію з другим за розміром ядерним арсеналом у світі. Це ж зрозуміло. Розмовами про «українську бомбу», якої не існує, банально намагаються затушувати небажання Заходу застосувати проти російської імперії по-справжньому руйнівну зброю. Вона зовсім не секретна.

Це суворе дотримання наявних санкцій, їхнє розширення на експорт нафти й газу. Це передання Україні заморожених у Європі російських активів. Це припинення постачання через треті країни до Рф компонентів та обладнання для військового виробництва. Це запровадження санкцій проти широкого списку російських чиновників, промисловців і пропагандистів війни. Це ізоляція агресора замість безлічі сигналів про бажання вступити з ним у переговори.

Чому світ спокійно сприймає знищення українських міст, але не готовий навіть обговорювати знищення економічної основи російського мілітаризму, яке можна реалізувати без жодного пострілу?
19.03.202510:48
Наше знання про росіян будувалося не читанням Достоєвського, брежнєвської «Малої землі», кафедрами русистики, епізодичними візитами до Москви. Сторіччями ми жили в одній країні. Вони лицемірно називали нас братами. Потім, на превеликий жаль, ми домовилися жити поряд як сусіди. Потім вони вирішили нас колонізувати.

Українське розуміння російської дипломатії ґрунтується на складанні та підписанні сотень документів, усі з яких Кремль порушив, коли розпочав війну.

Тому після оголошення про «повітряне перемир'я» ми не дали відпустку розрахункам ППО, а дивилися на годинник. Не минуло й години після того, як Путін начебто погодився не бити по українській енергетичній інфраструктурі й начебто «віддав відповідні накази не бити», як він ударив по енергетичній інфраструктурі на сході України. Відповіддю на мирні ініціативи Президента Трампа став запуск 150 «шахедів», створених росіянами за іранськими кресленнями, по цивільних обʼєктах.

Війна триває, бо не усунуто її корінні причини: росіяни не можуть сприйняти нашу окремішність і воліють краще знищити Україну, ніж дати їй жити незалежно.
26.02.202511:46
Скажи мені, хто твій друг, – і я скажу, хто ти. У міжнародній політиці добро від зла сьогодні розрізняють за ставленням до України. Країна, яку повчали, наставляючи на демократію, стала надійною захисницею принципів демократії та свободи. Країна, яку невиправдано називали найбіднішою у Європі, несе тягар найбільшої у Європі війни з часів Другої світової. «Хлібний кошик» випускає найкращі у світі безпілотники мільйонами штук. Улюблена мішень для суттєво перебільшених звинувачень у корупції впровадила прозору систему моніторингу за використанням західної військової допомоги.

Хто вважав Україну об’єктом впливу, змушений визнати нас суб’єктом. Наші принципи, наша сила, наша здатність долати обставини роблять Україну бажаним другом для інших держав. Глобальні проблеми, від продовольчої кризи до міграції, простіше розв’язувати разом з нами. Від обману Будапештського меморандуму, ґвалтування Мінськими домовленостями ми переходимо до іншого типу відносин із провідними державами світу. Будемо домовлятися. Погоджуватися не зобов’язані.
18.02.202513:27
Європа в порядку. Вона ще ніколи не була в такій хорошій формі. Створення Євросоюзу зробило диво: уперше в історії найпотужніші держави цієї частини світу співпрацюють, а не воюють. Забуті Верден, Ватерлоо, Дюнкерк. Майже 80 років європейці відчували переваги миру, демократії, поваги до своїх прав.

Стабільний мир, верховенство права, демократія – усе це гарантовано веде до процвітання. Попри всі кризи та проблеми об’єднана економіка Євросоюзу за обсягом поступається лише американській. Та сьогодні важливіше, кого вона переважає. ВВП Європи у 10 разів більший за російський. Ця перевага могла б стати головним аргументом у протистоянні агресії, але реалізувати її заважає дефіцит рішучості. Точніше, заважав. Бачимо суттєві зміни в політичних і безпекових настроях Європи. І це стосується не тільки вчорашнього саміту в Парижі…

Рф витрачає на війну на 30 % більше, ніж усі союзники України разом. Однак розрив у витратах лише на вигляд значний. Насправді його можна подолати, виділивши лише 0,2 % європейського ВВП. Йдеться про 40 мільярдів доларів на рік. Під час фінансової кризи 2008 року Європа виділяла стільки на стабілізацію економіки – щомісяця.

Якщо сьогодні не інвестувати в перемогу України, завтра європейцям доведеться витрачати на порядки більше, щоб озброїтися та збільшити чисельність своїх армій. Очевидно, питання не в грошах, ці гроші є. Головне питання – коли інстинкт самозбереження в Європі не лише прокинеться в повному обсязі, а й трансформується в жорсткі логістичні рішення?
Продаж нафти лишився для Путіна єдиним способом тримати на плаву його економіку, виснажену війною проти України. Протягом останніх років Москва отримувала величезні прибутки від продажу вуглеводнів. Це давало змогу фінансувати агресію, ухиляючись від економічних потрясінь.

Попередня адміністрація Білого дому з обережністю ставилася до санкцій на російську нафту через можливий вплив на інфляцію. Проте ці побоювання виявилися надуманими, бо Рф не є незамінною постачальницею енергоносіїв на планеті. Частка російського товарного експорту у світових масштабах недотягує й до 10 %.

Світ може обійтися без російських барелів, а для Кремля припинення потоку нафтодоларів означатиме фінансове фіаско. Саме дієве обмеження експорту російських енергоресурсів може стати ключем, що відімкне двері до миру.
12.12.202414:38
Відчуйте різницю. Влада родини Асадів упала в Сирії за три дні під тиском нерегулярних загонів ополчення. Натомість Україна вже три роки (!) протистоїть повномасштабній агресії однієї з найбільших армій світу. Так проявляється різниця між відірваними від свого народу авторитарними режимами і вільними державами, населення яких вирішило захищати власні права, культуру й саме життя.

«Реальність на землі» руйнує міфи пропагандистської машини Кремля. Один з них описує війну в Україні як протистояння глобалістській еліті. Однак тривалість та ефективність українського опору свідчить про масову й щиру залученість мільйонів громадян до справи оборони своєї держави. Ці люди страждають, втомлюються, часом зневірюються, утім не здаються.
31.10.202410:17
На 33-му місяці великої війни можна вже робити висновки про ефективність міжнародної стратегії стримування Рф:

– Географія війни розширюється, як агресивний рак. Іран є активним співучасником злочину. Війська КНДР, 70 років тому відкинуті за 38-му паралель на Корейському півострові, з’явилися на кордоні Європи. Російські ракети й дрони залітають у Польщу та Румунію.

– Спецслужби Рф розгорнули у Європі диверсійну кампанію: сходять з рейок потяги, палають заводи. Путін оплачує діяльність лівих і правих екстремістів, які отруюють політичні системи своїх країн.

– Європейська безпека стала настільки крихкою, що традиційно нейтральні Швеція та Фінляндія були змушені стрімко приєднатися до НАТО. Низка країн натомість обрала для себе роль проросійських колаборантів.

– Рф веде гібридну війну проти Молдови та Грузії, і Грузія на межі капітуляції. По всьому світу квітне глобальна мережа російської пропаганди та дезінформації.

– Безкарність Рф і особисто Путіна, якого розшукує Міжнародний кримінальний суд, перетворює на жарт міжнародне право і Статут ООН. Менші країни змушені шукати собі сильних покровителів, і це стимулює розширення антизахідного альянсу.

Якщо план стримування не спрацював, може, час перейти до Плану перемоги?
06.03.202514:37
Фундаментальна промова Емманюеля Макрона про можливість появи нової Європи… Три базові висновки:
1. Європа суб’єктна й активно шукає самостійні рішення: оборонні, інвестиційні, політичні…
2. Європа розуміє та чітко фіксує, що Росія – це безперечна загроза Європі. Тепер і завжди. Жодного перспективного партнерства…
3. Переформатування європейських оборонних альянсів і безпекової архітектури можливе лише за допомогою України, яка зі свого боку є безперечною частиною Європи, а не частково відновленого СРСР 2.0 (Рф)…
24.02.202509:49
Неймовірні три роки великої війни у Європі, яку запустила агресивна Росія, дають нам змогу дійти базових висновків:
1. Війни високої інтенсивності бувають навіть сьогодні. Тому що є країни-неадеквати, яким подобається вбивати, руйнувати, ґвалтувати...
2. Війну можна закінчити лише обов’язковими примусом країни-агресорки (Рф). У будь-якому іншому разі війна буде неминуче продовжена й навіть масштабована...
3. Рф не хоче закінчення війни. Тому що лише стан «нескінченної війни» – єдиний можливий спосіб збереження такого типу держави, яку встановила диктатура суб’єкта Путіна…
4. Рішення щодо оборони та безпеки треба ухвалювати швидко, жорстко та без довгих дискусій.
5. Україна ні тоді, ні зараз не погодиться з ультиматумами країни-агресорки. Це питання безумовного виживання та самозбереження...
6. Європа розпочала вкрай перспективний рух до політико-безпекової самостійності. Але цей процес треба значно прискорити. Надії лише на свої безпекові й оборонні архітектури.
7. Міжнародне право демонстративно «убила» Рф. Але його треба відновити та переформатувати...
8. Ну й головне: час жити без ілюзій, добре розуміти «математику війни» та не піддаватися традиційним технологіям тиску/маніпулювання/фейків…
07.02.202512:12
Стратегічну цінність України чітко розуміють не лише на Заході, і в цьому наша біда. Крім мінеральних багатств, особливий інтерес для Сходу становить географічне положення країни, що є воротами до Європи. Прокладені українською територією газо- й нафтопроводи приносили величезні прибутки СРСР, а потім Рф. Ще потужнішим джерелом сили можуть стати транспортні артерії, якими через Україну в ЄС підуть товарні потоки з Азії. Із цієї причини вторгнення російської армії, яка пробиває шлях до європейських кордонів і ринків, знаходить на Сході багато підтримки.

Що торгові артерії – це «нова нафта», розуміють і в Білому домі. Недарма адміністрація Трампа поставила собі за мету контролювати маршрути повз Гренландію, через Панамський канал і протоку Дрейка. Ми не можемо прогнозувати, чим завершиться боротьба за морські шляхи. Але ми знаємо, що сьогодні Збройні Сили України обороняють найважливіший зі шляхів сухопутних.
02.01.202512:11
Учорашня безумовна історична поразка Москви сталася не на полі бою, але зрештою вона може визначити підсумок усієї війни. Історично Радянський союз і його уламок у формі Рф намагалися контролювати Європу через культурний вплив, військову загрозу та постачання дешевого вуглеводного палива. Усі ці важелі тепер втратили ефективність:

1.⁠ ⁠Занепад російської культури розпочався 2014 року через підлу анексію Криму. Тоді рвати зв’язки з імперією стали не тільки українці, не тільки європейці, а й найрозумніші представники російської еліти.

2.⁠ ⁠Армію Рф українці розбили вперше у 2022 році. Згодом через затримки в постачанні західного озброєння до ВСУ росіяни змогли відновити й збільшити людський потенціал своїх сил вторгнення. Однак величезні арсенали радянської техніки вони втратили назавжди.

3.⁠ ⁠А вчора після остаточного припинення транзиту російського газу через територію України завершився півстолітній період «газового шантажу» Європи. Обсяг постачання зі 130 мільярдів кубометрів упав до нуля. Колись найдорожча компанія світу «Газпром» наближається до банкрутства.

Припинення газового транзиту вдарить по фінансуванню російської агресії проти України. Та найголовніше – що прибрано силу, яка давала московській імперії змогу маніпулювати європейськими політиками й цілими країнами. Нова система безпеки Європи має ґрунтуватися серед іншого й на новій енергетичній політиці.
06.12.202413:01
Світ без Рф як агресивної експансіоністської імперії стане кращим. Ми бачимо це, зокрема, на прикладі Сирії. Мінус розбита в Україні ПВК «Вагнер», мінус російські бойові літаки, що їх збили українці, мінус потоплені кораблі Чорноморського флоту – і злочинний режим династії Асадів за кілька днів втрачає контроль над країною, у якій панував із 1970-х років.

Тепер уявіть повне зникнення російської силової та пропагандистської машини зі світової арени. Неважко передбачити ослаблення тоталітарних режимів, розпад терористичних і гакерських угруповань, зменшення кількості війн. У світі без тоталітарної, путінської Рф буде більше свободи, більше миру, більше дипломатії без брехні/агресії та класичного інформаційного орвелліанства в стилі субʼєкта Лаврова…

Але природа не очищається сама. У День ЗСУ ми дякуємо людям, які зробили невідворотним процес звільнення планети від метастазів московської пухлини. Сила на стороні добра.
29.10.202409:23
Щодо «територій впливу»… Ми не обирали народитися поряд з Рф, а тепер росіяни намагаються позбавити нас будь-якого вибору. Спільна трагедія поєднує Україну, Білорусь, Молдову, Грузію – цей перелік легко продовжити, глянувши на мапу. Сусід (Рф), який ніколи в історії не мав чесних виборів, зробив своєю місією підрив виборчого інституту в навколишніх країнах. Іноді росіяни ставлять на конкретну фігуру, часто – намагаються дискредитувати сам по собі демократичний процес.

У кожному випадку це є підготовкою до проковтування, експансії, агресії, побудови маріонеткового режиму, знищення реальної суб’єктності/суверенітету. Як комодський варан, Рф надкушує жертву й чекає, поки та остаточно втратить сили. Шокована влада, що керує розчарованими в політиці громадянами, не може захистити державу від недружнього поглинання. Раптом прихований саботаж виборів не має успіху, як це було в Україні й колись у Грузії, ось тоді Кремль розпочинає війну.

Кожен, хто бачив втілення російської стратегії «втручання у вибори» в одній країні, швидко впізнає її в іншій. Навіть далекій, заокеанській. Тому що почерк завжди однаковий…
04.03.202510:29
Щодо постачання зброї…

По/перше, необхідно оцінити, які саме програми перестануть працювати. З урахуванням того факту, що багато програм уже були на етапі завершення. Не забуваємо також, що є програми, проголосовані в Конгресі, і це особлива юридична процедура…

По/друге, необхідно оцінити можливості закупівлі чи отримання у європейських партнерів передусім аналогів. Тим більше, що програми заміщення вже працюють…

По/третє, не забуваємо також, що Україна вже мала досвід довготривалого призупинення програм мілітарної підтримки з боку США та вміє адаптуватися до таких ситуацій…

Тож проводимо ретельний аудит того, що є, що можна виробити в межах партнерських співробітництв, що можна замістити. Щось шукаємо на комерційних ринках. Обговорюємо з європейськими партнерами. Ну й усе ж таки не оминаємо увагою можливість перемовин із нашими американськими партнерами.
20.02.202517:02
Рішення уряду США про відступ з Афганістану спровокувало свого часу ланцюг тяжких криз, зокрема внутрішньоамериканську. Немає такого суспільства, якому подобаються кадри спішного відступу своєї армії. Це абсолютно зрозуміло… Якщо Рф буде дозволено досягти її цілей в Україні за часів президентства пана Трампа, західна аудиторія відреагує ще жорсткіше. Адже наш спротив став символом боротьби за свободу, демократію, міжнародний порядок і гарантовані правила...

Події вимагають від нас чітко розуміти інтереси наших союзників. Раніше вони були очевидними: підтримка України мала запобігти подальшій агресії біля кордонів НАТО та зростанню глобальної нестабільності. Сьогодні американські союзники демонструють дивну зацікавленість у реалізації «формули Путіна з приниження Заходу». Закриття Україні доступу в НАТО, примушування до територіальних поступок без гарантій безпеки є ризиком не лише для нашого суверенітету. Це загроза для глобальної позиції США, підрив довіри до Білого дому в Азії, на Близькому Сході й серед найближчих європейських партнерів.

Показово, що Путін вдається до ескалації, навіть отримавши зі Сполучених Штатів сигнали про готовність до поступок. Після заяв Президента Трампа кількість повітряних атак на Україну та «м’ясних штурмів» на позиції ЗСУ різко зростає. Це нагадує, що агресора не зупинити без реального тиску, від економічних санкцій до масштабних постачань зброї. Лише так можна досягти сталого миру й глобального домінування, якщо саме такою досі є мета США…
06.02.202513:15
На окупованих Росією територіях України зафіксовано масові репресії проти релігійних громад. На Донбасі протестантські храми перетворювали на склади боєприпасів, а проповідників піддавали тортурам і страчували. Лояльних до України православних священнослужителів викрадали й вибивали з них «зізнання» у шпигунстві. У Криму інструментами окупаційного контролю стали обшуки в мечетях, кримінальні справи за зберігання релігійної літератури, залякування імамів.

За три роки росіяни вбили в Україні близько пів сотні пастирів, 630 храмів зруйнували чи пошкодили.

Понад 70 % українців називають себе віруючими. Тож ЗСУ б’ються не тільки за свободу, наші домівки й родини, а й за релігійну свободу. Наш спротив зберігає шанс для священників відкрито відправляти служби, для парафіян – без страху звертатися до Бога. Як можна здати території, якщо це означатиме також відмову від віри? Очевидно ж, що РПЦ – це не про віру та Бога, а виключно про виправдання насильства, масових убивств, геноциду…
31.12.202412:08
Свято живиться спогадами й надіями – у мирний час. Наприкінці третього року після повномасштабного вторгнення Україна може покладатися лише на чіткі розрахунки. Війна виключно математична. Кількість снарядів, зброї, бойової техніки множиться на коефіцієнти стійкості, організованості, винахідливості.

У 2024 році світ побачив з боку України не лише вперту оборону. Складні наступальні й диверсійні операції в трьох стихіях, військові інновації з розгортанням виробництва, цифровізація поля бою – це дає нам змогу нівелювати чисельну перевагу однієї з найбільших армій на планеті.

У глобальній битві за свободу Україна робить найбільший внесок. Саме українці віддали тисячі життів за безпеку Європи. Саме по наших містах і селах котиться вогняний вал російської агресії. Ми виснажуємо арсенали та людські ресурси кількох диктаторських країн, зменшуючи загрозу для їхніх сусідів.

Тому у 2025-й входимо, бажаючи перемоги – перемоги математики. Сили волі та добра теоретично переважають Рф і всю вісь зла в кожному військовому, технічному, економічному компоненті. У новому році маємо побачити це на практиці…
04.12.202411:56
Трохи дивно, але спробую повторити очевидне про… військові альянси й те, навіщо вони потрібні…

Так от. Суб’єкт Путін мріє про знищення України й усе робить для цього маніфестарно та вбивчо – це вже стало аксіомою в міжнародній політиці. Своє категоричне невизнання права й можливості існування українців в окремій державі він багато разів висловлював публічно, приватно – у розмовах зі світовими лідерами – і доводив конкретними геноцидними діями. Так само всі цинічні «пропозиції завершення війни» з боку Рф зводилися до ультимативних вимог і підготовки України до майбутньої ліквідації.

Отже, нас планує вбити й уже робить це власник другого у світі ядерного арсеналу. Щоб уникнути загибелі держави, нації, мільйонів людей, Україна прагне стати частиною блоку НАТО – найпотужнішого військового союзу в історії, – привнісши до нього безпрецедентний бойовий досвід і найкращу армію в регіоні. І сенс існування НАТО, до речі, захист права на життя. Чи українське життя має якусь іншу цінність, ніж життя решти європейських народів?

Нам кажуть: «У НАТО не можна. Ви маєте погодитися на альтернативні варіанти». Тобто «Ми обʼєднались, а ви на це права на маєте й продовжуйте воювати проти ведмедя, який захворів на геополітичний сказ»? Але іншого надійного захисту у Європі немає. Це довели Фінляндія зі Швецією, які прискорено вступили в НАТО після кількох десятиліть нейтральності. Здається, нас переконують погодитися на власну смерть. Але чому?
24.10.202411:10
Автократичні режими намагаються використати війну в Україні для реклами своєї системи правління. Кожен успіх альянсу Рф – Іран – КНДР буде поданий як доказ переваги диктатури. «Демократії слабкі, розбещені, ідеологічно розколоті, не здатні захистити свої інтереси та цінності» – цю тезу російська пропаганда транслює десятками мов через мережі контрольованих медіа та ботів.

Як аксіома думка про слабкість Заходу утвердиться по всьому світу, якщо після Іраку та Афганістану, після хаосу на Близькому Сході демократії втратять ще й Східну Європу. Капітулянтські настрої поширюються як хвороба. Держави, що погодилися на знищення демократії в сусідів, навряд чи вперто битимуться за свою. Перед загрозою війни й натиском варварства багатьом хочеться здатися до першого пострілу. Їм заважає лише те, що не здається і б’ється Україна.

Тому ще раз: компромісів бути не може. Бо сьогодні йдеться про правила, право, глобальне лідерство та домінування…
Shown 1 - 24 of 307
Log in to unlock more functionality.