Про дебют Полісся в Єврокубках (суб'єктивщина)
Якщо перший матч був ніякий з точки зору атаки/захисту, занадто обережно, чи навіть боязко, то друга гра принаймні за моментами/напівмометами це ліпше, ніж було.
Загалом від команди в плані самовіддачі десь хотілось більшого.
Полісся пропускало непотрібні м'ячі, які з точки зору двоматчевої стратегії ламали надто багато. (Непотрібний другий гол в першій зустрічі котрий визначив майбутній сценарій другої гри + необов'язковий перший м'яч сьогодні після помилок окремих гравців).
Може пафосно буде звучати, але мені не вистачило ідей, як ця команда має забивати, або ж навіть не вистачило вмінь від цих футболістів втілити ці ідеї в життя.
Були якісь опускання Таллеса на місце ЛЗ та й загалом перестановки в трійці Назаренко/Таллес/Михайліченко де гравці змінювались позиціями (хтось йшов в ширину, інший всередину), але якогось ззиску з цього особливо й не було.
Таллес в грі з м'ячем (техніка, ідеї, робота на обмеженому просторі) сподобався, але в грі без м'яча потрібно працювати. Він не опорник. Тренер схоже зробив висновок з першої гри і підняв його вище забравши з поля непомітного Мустафаєва.
Дратувала пасова гра Полісся, якщо в першому матчі не обирались непогані варіанти на загострення, то в другій грі коли суперник дозволяв без суттєвого тиску заходити на власну третину в момент мінімального пресингу з боку опонентів житомиряни були не в змозі нормально прийняти/обробити/віддати передачу в ноги партнеру. Я вже мовчу про доведення м'яча в такий спосіб до небезпечних зон (входження в штрафну).
Складалось враження, що ідея створювати моменти Поліссям в позиційних атаках була засунута в голови гравців, як у фільмі Нолана «Початок» футболістами Олімпії задля власної вигоди.
Таке враження, що не вдаватись до пресингу була свідома дія словенців для того щоб суперник використовував попереду достатньо багато гравців та залишав простір для швидких атак, на противагу Поліссю простору не вистачало, а як його створити окрім подач команда не зовсім розуміла.
Людей, які б відкривались і приймали м'ячі між ліній(інсайди) – таких не вистачало, фланги/ширина/закидання, затягнутий контроль.
Складно повірити, що дехто з гравців котрі діяли сьогодні на полі зуміє засвоїти складніший футбол, ніж банальні навіси, чи загроза зі стандартів до яких часто зверталась команда.
Центр поля: Кушніренко/Мустафаєв, Таллес, Крушинський – сьогодні не те, що дозволить впевнено перемагати напевно навіть в УПЛ. В майбутньому можливо (3 із 4 не старші 22-х років і заграли від сили по 2 повні сезони в дорослому футболі). Умовні Бабенко/Танковський зайвими точно не були б.
Помилялись обидві команди. Олімпія помилками суперника скористалась, а Полісся ні.
Воротар гостей зіграв надійніше на лінії.
Я не буду критикувати Ашура, адже це перші матчі, як колись не критикував Кучера за його дебютні поєдинки. Набір гравців ± схожий, хоча те Дніпро-1 мало мінімум 3 якісніших виконавця (Довбик, Піхальонок, Бланко), але враження від матчів теж десь подібні. Програли фактично в окремих епізодах, а опонент цим скористався.
Українські клуби в кваліфікації єврокубків, як якісь заробітчани невдахи – рік працюють над майбутнім результатом, щоб потім так бездарно все втратити за мить (алкоголь, ігрові автомати, виліт у першому раунді Єврокубків).
Для затятих критиків скажу, що чудес як би нам не хотілось не буває. Поліссю всерівно потрібен час. В УПЛ де все змінюється ледь не щодня дивне відчуття часу тут все ще важко змиритись з думкою, що для побудови проекту/команди потрібно дати тренеру для результатів 2 роки, щоб зробити виважений висновок вийшло, чи ні.
Не знаю що там буде, але дочекайтеся матчів Кривбасу Вернидуба де суперник більш іменитий, але клуб розвивається поступово і в тренера час був. І чи не вперше за багато років ми побачимо, як має виглядати представник в єврокубках (не Шахтар/Динамо) де до них планомірно готувались, а не ліпили на швидкоруч.
Я не знаю чи їм вдасться, але тут, як у будь-якому непоганому романі – помітний поступовий розвиток героя, якому хочеться співпереживати.
