29 квітня 1918 р. було проголошено Українську Державу на чолі з Гетьманом Павлом Скоропадським.
Через 7 років Павло Скоропадський напише: «Гетьманщина 1918 р. була проголошена організованими хліборобами, але в той час навіть серед найбільш політично думаючої частини хліборобів ідея української державности і її конкретні форми не були ще ясно усвідомлені. Можна сказати, що Гетьманщина 1918 року виникла стихійно, без потрібного для такого великого діла приготування.»
Дійсно, якщо звернутися до спогадів Гетьмана, то побачимо, що лише з другої половини березня 1918 р. розпочалася політична активність Павла Скоропадського і його прихильників – була створена «Українська громада», велися зустрічі, перговори. Один з її членів, правник Парчевський привніс ідею відновлення Гетьманства, що й стало основою майбутніх подій.
Нащадок козацько-старшинського роду, бойовий генерал, Отаман Вільного козацтва, відставний корпусний отаман війська УНР – Павло Скоропадський мав високий авторитет і найбільш відповідний бекграунд, щоб бути проголошеним Гетьманом. Німецьке військове командування, що було розчароване політикою уряду Центральної Ради та шукали їм заміну, теж вбачали в П.Скоропадському можливого провідника України, адже їх влаштовували його поміркованість політичних поглядів.
Павло Скоропадський зазначав, що: «Багато людей критикують мій крок і злим оком дивляться на возстановлення Гетьманства. Зовсім зрозуміло, чому так відносяться до цього факту вороги української державности. Оправдовувати возстановлення і зміцнення державної української традиції не можуть ці, що не хочуть… української держави. Відповідати їм на роблені мені закиди – безцільно. Але тим, що звуть себе українцями, мені хочеться сказати лише одно: пам'ятайте, що коли б не було мого виступу, німці кілька тижнів пізніше, завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно б було сперте на загальних основах окупації і нічого б спільного з українством не мало б. Тим самим не було б Української Держави, яка реально появилась на світовій арені хоч в цьому короткому періоді Гетьманства. А це значить, що ідея української державности в очах чужих і своїх здавалася би й досі нездійсненою утопією».
В'ячеслав Липинський, організатор і автор політичної програми Української демократично-хліборобської партії, що була створена у червні 1917 р. і брала участь в хліборобському з'їзді 29 квітня, оцінить ці події так: «Перший раз в історії України знайшовся представник старшої політичної верстви суспільства, що не підлизуючись юрбі, не кланяючись їй на всі чотири сторони, зважився взяти на себе страшний тягар Верховної Гетьманської Влади.
Перший раз в історії України, поняття Україна стало означати щось ціле чи одноціле – в усіх його верствах, чи клясах, а не тільки один «уділ» суспільства, чи одну якусь його «віру».
Тому перший раз в історії України могла в зв'язку з 29-им квітня 1918 року з'явитись хоч на короткий час Законність, Маєстатність і Загальність українського імені – Української Суверенної Верховної Влади.
І власне в цьому, а не в різних побічних і далекорядних дрібницях, лежить вікопомне значення Акту 29-го квітня 1918 року, того великого Акту, правду якого намагалися і намагаються прикрити страшною руїною і неправдою українські незрячі люди.»
Дорогі друзі, історичні події ми з вами маємо розглядати в розрізі тогочасних процесів та фактів без домислень, «якбитології» та власних вподобань. Музей гетьманства постійно проводить оглядові та тематичні екскурсії в експозиції «Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року.» і запрошує до відвідування та спілкування.
