Обережно, цей допис може зробити боляче. Прошу вибачення у всіх за все.
А по війні настане повійна —
Як повня, поведе повільний відлік зліва
Направо, і калюжами по зливі
Розблискаються дрізки битого вікна.
І буде день, як ніч, в полуді восковій,
І буде ніч, як день, нетиха, неспокійна,
І ехо вибухів волатиме: “Прокинься!”,
І сон не стулить стомлених повік.
І прийдуть ті, що залишились в них,
У тих роках воєнних безкінечних;
Мовчатимуть, і згіркла порожнеча
Сочитиметься з вицвілих зіниць.
І повійна, як повінь, понесе
Нас, настовбурчених, і наші сни безцінні —
Нам так хотілось прорости насінням,
Та під корінням лиш текучий сель.
І ми течемо в тьмавій глибині,
Течемо, і стаємо течією,
Обмануті, все марячи тією
Весною, що не стала по війні.
