Accreditation accepted
Щось дивлюсь
Про кінофестивалі та перегляди між ними.
Зв’язок: @vselyubets
Про кінофестивалі та перегляди між ними.
Зв’язок: @vselyubets
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateMay 22, 2023
Added to TGlist
Sep 04, 2024Linked chat
Accreditation accepted Chat
9
Records
15.05.202523:59
629Subscribers03.09.202423:59
0Citation index02.02.202501:43
4.2KAverage views per post17.05.202523:59
243Average views per ad post25.01.202512:31
25.67%ER02.01.202500:08
977.34%ERR
12.05.202515:14
Український журналіст: їде на найдорожчий фестиваль Європи, ввічливо пропонує ексклюзивні матеріали згідно з фокусом видання
Одне з найбільших українських медіа:
Якщо після цього я десь побачу скиглення про те, що журналістів з сусідньої держави настільки багато в Каннах і вони так багато пишуть, а наші не пишуть, бо української критики не існує — я буду блять стріляти.
Одне з найбільших українських медіа:
Якщо після цього я десь побачу скиглення про те, що журналістів з сусідньої держави настільки багато в Каннах і вони так багато пишуть, а наші не пишуть, бо української критики не існує — я буду блять стріляти.
Reposted from:
DTF Magazine
15.05.202509:36
#Каннський_щоденник_DTF_Magazine Том Круз і «Місія неможлива», новий (провальний) фільм Сергія Лозниці та заявка на пальмову гілку. Соня Вселюбська про другий день Каннського кінофестивалю (14 травня):
Наступного, вже повноцінного фестивального дня, ранок у Palace du festival (фестивальний центр. — Прим. DTF Magazine) всім зробив незмінно блискучий Том Круз, на фотоколл якого зібралася подивитися шалена кількість людей. Він тут із премʼєрою нової частини «Місія неможлива», і це була головна червона доріжка дня. Також палацом вільно крокує Джеремі Стронг, який цьогоріч у журі, але ховається за окулярами й костюмом Кендалла Роя зі «Спадкоємців».
Конкурсний перегляд почався із серйозного претендента на «Гілку» («Золота пальмова гілка» — нагорода Каннського кінофестивалю. — Прим. DTF Magazine) — фільму «Звук падіння» німкені Маші Шилінскі. Це винятково оригінальне кіно про чотири покоління жінок, які поєднані травмою.
Такий опис може здатися банальним, але режисерка відходить від тривіальних тропів — мінімізує діалоги та хронологію, тож майже неможливо зрозуміти, які саме родині зв'язки мають героїні та в який час вони живуть. Поєднують їх — POV-шоти левітуючої камери й експериментальний монтаж, що втілює міжпоколіннєву примару жіночих тривог.
Знятий у суїцидально темних тонах на тлі німецьких краєвидів і підтриманий похмурим саунд-дизайном, фільм змушує відкласти думки і насолоджуватися формою. У пресцентрах його вже назвали шедевром — і цю назву треба запам’ятати.
Ввечері відбулася премʼєра «Двох прокурорів» Сергія Лозниці. Квитки на преспокази та премʼєри були у доступі, тож це була далеко не найочікуваніша подія. Це перший ігровий фільм режисера за довгий час — адаптація оповіді Георгія Демидова. Навіть якщо абстрагуватися від спірної риторики режисера, цей фільм — повний провал.
Лозниця зняв абсолютно пусте кіно, яке розповідає про молодого прокурора в 1937-х, який вирішив боротися за людські права одного політвʼязня, але — який сюрприз — сам стає репресованим! Фільм не пропонує ані цікаву режисуру чи гру, ані атмосферну аутентику вʼязниці, ані якусь інтерпретацію до осучаснення книги.
Це — нещирий, застиглий у часі театр, який не рефлексує минуле, а просто відтворює його (і саме цим нагадує ДАУ). Добре, що фільм забувається ще на шляху до виходу із зали — й нам довелося це пережити на самому початку.
📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud
Наступного, вже повноцінного фестивального дня, ранок у Palace du festival (фестивальний центр. — Прим. DTF Magazine) всім зробив незмінно блискучий Том Круз, на фотоколл якого зібралася подивитися шалена кількість людей. Він тут із премʼєрою нової частини «Місія неможлива», і це була головна червона доріжка дня. Також палацом вільно крокує Джеремі Стронг, який цьогоріч у журі, але ховається за окулярами й костюмом Кендалла Роя зі «Спадкоємців».
Конкурсний перегляд почався із серйозного претендента на «Гілку» («Золота пальмова гілка» — нагорода Каннського кінофестивалю. — Прим. DTF Magazine) — фільму «Звук падіння» німкені Маші Шилінскі. Це винятково оригінальне кіно про чотири покоління жінок, які поєднані травмою.
Такий опис може здатися банальним, але режисерка відходить від тривіальних тропів — мінімізує діалоги та хронологію, тож майже неможливо зрозуміти, які саме родині зв'язки мають героїні та в який час вони живуть. Поєднують їх — POV-шоти левітуючої камери й експериментальний монтаж, що втілює міжпоколіннєву примару жіночих тривог.
Знятий у суїцидально темних тонах на тлі німецьких краєвидів і підтриманий похмурим саунд-дизайном, фільм змушує відкласти думки і насолоджуватися формою. У пресцентрах його вже назвали шедевром — і цю назву треба запам’ятати.
Ввечері відбулася премʼєра «Двох прокурорів» Сергія Лозниці. Квитки на преспокази та премʼєри були у доступі, тож це була далеко не найочікуваніша подія. Це перший ігровий фільм режисера за довгий час — адаптація оповіді Георгія Демидова. Навіть якщо абстрагуватися від спірної риторики режисера, цей фільм — повний провал.
Лозниця зняв абсолютно пусте кіно, яке розповідає про молодого прокурора в 1937-х, який вирішив боротися за людські права одного політвʼязня, але — який сюрприз — сам стає репресованим! Фільм не пропонує ані цікаву режисуру чи гру, ані атмосферну аутентику вʼязниці, ані якусь інтерпретацію до осучаснення книги.
Це — нещирий, застиглий у часі театр, який не рефлексує минуле, а просто відтворює його (і саме цим нагадує ДАУ). Добре, що фільм забувається ще на шляху до виходу із зали — й нам довелося це пережити на самому початку.
📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud
Reposted from:DTF Magazine
15.05.202509:00
Щоденник DTF Magazine із Каннського кінофестивалю. Цьогоріч ми публікуватимемо щоденні короткі огляди найцікавішого з одного із ключових та найбільших фестивалів світу.
І одразу передаємо слово нашій спеціальній кореспондентці Cоні Вселюбській. Вона, зокрема, пояснює, чому не варто переоцінювати «український день» від оргкомітету Канн.
День 1
У перший день Каннського кінофестивалю індустрія потроху з'їжджається в крихітне місто, налаштовується на потужний 12-денний робочий марафон.
Вдень відкрилася секція Cannes Classic показом «Великого Диктатора» Чапліна. Контекстуально це римувалося з імпровізованим українським днем, природа й мета якого не зрозумілі досі, адже він офіційно не входить до жодної з фестивальних категорій — так само, як і у відсутність бронювання квитків у системі.
Втім, була невелика кількість професіоналів, які приїхали завчасно і замість святкового просеко з колегами вирішили почати фестиваль із трьох українських документальних фільмів про війну. Як виявилося, на фільмі «Зеленський» не було англійських субтитрів, що вже зіпсувало репутацію цього дня. Однак Мстислав Чернов особисто представив «2000 метрів до Андріївки», і на цей показ зібралося чимало людей, адже це гучний фестивальний гіт, який усі хочуть спіймати.
Ввечері фестиваль відкрився гіперзірковою червоною доріжкою, де зібралися всі — від Клода Лєлуша до Леонардо Ді Капріо. Він, до речі, вручав Роберту Де Ніро нагороду за внесок у кінематограф. Де Ніро багато говорив про творчі і політичні ризики, спричинені режимом Дональда Трампа (більше про це в новині DTF Magazine)
Фільми-відкриття рідко бувають гідними, тож прекрасною альтернативою став показ A hidden life Терренса Маліка — втішний приз замість його довгоочікуваного фільму про Ісуса, який він ніяк не домонтує.
📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud
І одразу передаємо слово нашій спеціальній кореспондентці Cоні Вселюбській. Вона, зокрема, пояснює, чому не варто переоцінювати «український день» від оргкомітету Канн.
День 1
У перший день Каннського кінофестивалю індустрія потроху з'їжджається в крихітне місто, налаштовується на потужний 12-денний робочий марафон.
Вдень відкрилася секція Cannes Classic показом «Великого Диктатора» Чапліна. Контекстуально це римувалося з імпровізованим українським днем, природа й мета якого не зрозумілі досі, адже він офіційно не входить до жодної з фестивальних категорій — так само, як і у відсутність бронювання квитків у системі.
Втім, була невелика кількість професіоналів, які приїхали завчасно і замість святкового просеко з колегами вирішили почати фестиваль із трьох українських документальних фільмів про війну. Як виявилося, на фільмі «Зеленський» не було англійських субтитрів, що вже зіпсувало репутацію цього дня. Однак Мстислав Чернов особисто представив «2000 метрів до Андріївки», і на цей показ зібралося чимало людей, адже це гучний фестивальний гіт, який усі хочуть спіймати.
Ввечері фестиваль відкрився гіперзірковою червоною доріжкою, де зібралися всі — від Клода Лєлуша до Леонардо Ді Капріо. Він, до речі, вручав Роберту Де Ніро нагороду за внесок у кінематограф. Де Ніро багато говорив про творчі і політичні ризики, спричинені режимом Дональда Трампа (більше про це в новині DTF Magazine)
Фільми-відкриття рідко бувають гідними, тож прекрасною альтернативою став показ A hidden life Терренса Маліка — втішний приз замість його довгоочікуваного фільму про Ісуса, який він ніяк не домонтує.
📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud
14.05.202510:48
Так виглядає Tom Cruise disease
02.05.202513:56
«Балконетки» Ноемі Мерлан вийшли в прокат, а рік тому я сиділа з нею на даху в Каннах. Ноемі розповідала історії про Селін С‘ямму, свою любов до жанрового кіно і те чому вона увеличила груди.
Все в моєму фічері на Vogue.
Все в моєму фічері на Vogue.
Reposted from:DTF Magazine
18.04.202516:11
Гайд DTF Magazine: 9 фільмів на Sunny Bunny, які не варто пропускати
18 квітня в Києві стартує перший і поки що єдиний в Україні фестиваль квір-кіно. У програмі — свіжі хіти з Берлінале й Санденсу, ретроспектива класики, документалістика з Канн, режисерські дебюти й добірка коротких метрів.
А це наша селекція того, на що точно треба звернути увагу.
📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud
18 квітня в Києві стартує перший і поки що єдиний в Україні фестиваль квір-кіно. У програмі — свіжі хіти з Берлінале й Санденсу, ретроспектива класики, документалістика з Канн, режисерські дебюти й добірка коротких метрів.
А це наша селекція того, на що точно треба звернути увагу.
📖 Читайте, слухайте та дивіться DTF Magazine у Телеграмі | Інстаграмі | WhatsApp | SoundСloud
Log in to unlock more functionality.