and one day you gonna look around and you gonna realise that everybody loves you, but nobody likes you. and that is the loneliest feeling in the world
вперше я подивилась боджека в 17, ще навіть до університету. багато речей були незрозумілими через малий досвід, але я тоді ще цього не знала. вдруге передивилась майже в 21. з цілим вагоном і тєлєжкою нового досвіду, тому багато речей відкрились по-новому. але ця цитата до вчорашнього дня залишалась не до кінця зрозумілою.
але, насправді, було і є купа людей, яких я любила чи люблю, але які мені не подобаються. по-перше, це сім'я. тут і пояснювати нічого. по-друге - партнери. в той самий період, коли протиріччя стають все більш чіткими, а деталі, котрі дратують, помічаєш все частіше. піти від них важко, бо таки любиш. you don't like them, but you love them. а третє, це, звичайно, друзі. в більшості своїй - ті самі друзі зі школи чи рідного міста, які вже не вітають з днем народження та не пишуть, дії чи думки яких тобі вже не зрозумілі і навряд чи такими стануть, але ти їх таки, певним чином, любиш