Олексій Бекетов: архітектор, який будував майбутнє
3-го березня річниця народження Олексія Бекетова – видатного українського архітектора, який залишив свій слід у багатьох містах, але передусім у Харкові. На жаль, саме там війна завдала чи не найбільшої шкоди його спадщині: російські обстріли знищили або пошкодили багато його будівель.
Та Бекетов будував не лише для Харкова. Його проєкти втілено у Дніпрі, Запоріжжі, Сімферополі, Алушті, Керчі, Новочеркаську, містах Донбасу. А ще – в Лубнах, де стоять дві його унікальні споруди.
У місті Лубни є дві будівлі, зведені завдяки таланту Олексія Бекетова. Перша — це загальноосвітня школа № 10, історичне минуле якої пов’язане із далеким 1902 роком. Саме тоді, на 12-му єпархіальному з’їзді духовенства, було вирішено створити в Полтавській єпархії училище для дочок священиків, зводилося воно коштом Полтавського свічкового заводу. У 1907 році Лубенське єпархіальне училище було відкрито. Бекетов подбав, щоб споруда вражала величчю та вишуканістю. Триповерхова будівля зведена у формі літери «Е», з куполом та вишуканими оздобами: над входом збереглася арка та кольорові міні-віконця із кахлів. Бекетову-архітектору притаманна стильова різноманітність — це й неоренесанс, і модерн, і неокласицизм. А саме ця будівля створювалась під впливом українського романтизму.
В Лубнах побутує легенда, а можливо і не легенда, що начебто Олексій Миколайович так прорахував кількість цеглин, які будуть задіяні в будівництві училища, що по його завершенню зосталося тільки п’ять невикористаних цеглин. На навчання до єпархіального училища приймали переважно дочок православного духовенства. Найбідніші, за рішенням Покровської опікунської ради, мали право на безкоштовне здобуття освіти, решта мусили платити 150-200 карбованців на рік. На межі 1918-1920 рр. у будівлі єпархіального училища відкрили Лубенський учительський інститут.
Трагічними виявилися роки окупації міста німецькими військами, у цій споруді було організовано концтабір для полонених офіцерів. Розстріли проводились на прибудинковій території. Через концтабір пройшло близько ста тисяч осіб, багато з них загинуло. У 1943 році, під час вигнання нацистів з Лубен, будівля постраждала від пожежі і частково зазнала руйнувань.
Лише у жовтні 1962 року після тривалої реконструкції у приміщенні відкрилася школа-інтернат, а з вересня 1980 року школа запрацювала як середня.
Влітку 2023 року сім інститутів і коледжів Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка евакуювали із окупованого росіянами Старобільська до Лубен і розташували в цій історичній будівлі.
Ще одна споруда спроєктована Олексієм Бекетовим в Лубнах — це будівля колишнього окружного суду. Вона є центром площі, в ній розташовані Лубенські районні рада та держадміністрація, а також відділи і управління Лубенської міської ради. Збудували її на початку ХХ століття за сприяння тодішнього голови суду Лубенської округи Олександра Тимофеєва, батька відомого лікаря Сергія Тимофеєва.
Архітектуру цієї будівлі відрізняє офіційний класичний стиль, центральний і боковий фасади увінчано порталами з колонами. В 20-х роках ХХ століття в Лубенському окружному суді відбулося багато бурхливих подій. У 1905 р. судом за протидію царському уряду було винесено вирок до заслання українському письменнику Архипу Тесленку.
А 1909 року тут відбувалися слухання справи тридцяти восьми організаторів «Лубенської республіки», яка була проголошена у грудні 1905 року. Поміж них співробітник Лубенського окружного суду Андрій Лівицький, який у 1903-1906 роках очолював Лубенський осередок Революційної української партії, а під час подій Лубенської революції 1905 року керував Коаліційним комітетом Лубен й загонами громадської самооборони міста.
Після встановлення комуністичної влади у приміщенні суду розмістили установи райвиконкому, міський суд і архів, під час 2 світової війни– гебітскомісаріат. Споруду було спалено нацистами під час відступу, відбудовано в 1962 році. Віднедавна площа, в центрі якої стоїть ця велична будівля, носить ім’я її творця — академіка архітектури Олексія Бекетова.
