На межі світів🪶
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateMar 26, 2025
Added to TGlist
Apr 07, 2025Linked chat
Comments🦎
0
Records
29.04.202523:59
37Subscribers04.04.202523:59
0Citation index08.04.202521:31
129Average views per post30.04.202523:59
19Average views per ad post10.04.202518:49
22.22%ER08.04.202521:31
477.78%ERRReposted from:
𝔞𝔵𝔦𝔰
20.04.202517:26
Українське двовірництво
Стара українська хата. В кутку ікона з вишитим рушником, перед нею свічка. Господиня хреститься, читає молитву, а потім, ледь чутно, шепоче замовляння від головного чи зубного болю. Поруч на підвіконні пучок з сухими травами, а на шиї, то не тільки хрестик, а ще й оберіг, вишитий нитками любові та страху.
Це не вигадка і не сцена з фільму — це українське двовірництво, явище, що століттями жило в серцях і побуті наших предків.
Коли в 988 році Русь охрестили, народ не відмовився від своїх вірувань. Християнство прийшло зверху від князів і духовенства, а язичництво жило в полі, в лісі, в колискових і прикметах, у весільних піснях і вечорницях. Люди приймали нову віру, ходили до церкви, хрестили дітей, святкували Великдень і водночас вірили в силу природи, в духів води й лісу, в знахарів, в магічну дію слова.
Свята залишились, але з новими назвами: де колись зустрічали весну, тепер Благовіщення, де стрибали через вогонь, тепер Івана Купала. Але суть обрядів, ритуалів, символів зберіглась передавалась від бабусі до онуки, від покоління до покоління.
• Ми святкуємо традиційні обряди, навіть не думаючи, звідки вони прийшли.
• Ми шепочемо «тьху-тьху, щоб не наврочити», кладемо під подушку різнотрав’я на Івана Купала, віримо, що не можна свистіти в хаті.
Двовірництво — це не про суперечність. Це про гармонію.
Це про здатність поєднувати нове і старе. Українець ніколи не відкидав того, що працює: якщо молитва допомагала добре. Якщо оберіг рятував теж добре.
Це явище не слабкість, а сила.
Сила нашої культури, що не ламається, а вплітає.
Сила пам’яті, що живе в обрядах, у словах, у піснях, у руках, що плекають традиції.
#двовірництво #українськатрадиція
Стара українська хата. В кутку ікона з вишитим рушником, перед нею свічка. Господиня хреститься, читає молитву, а потім, ледь чутно, шепоче замовляння від головного чи зубного болю. Поруч на підвіконні пучок з сухими травами, а на шиї, то не тільки хрестик, а ще й оберіг, вишитий нитками любові та страху.
Це не вигадка і не сцена з фільму — це українське двовірництво, явище, що століттями жило в серцях і побуті наших предків.
Коли в 988 році Русь охрестили, народ не відмовився від своїх вірувань. Християнство прийшло зверху від князів і духовенства, а язичництво жило в полі, в лісі, в колискових і прикметах, у весільних піснях і вечорницях. Люди приймали нову віру, ходили до церкви, хрестили дітей, святкували Великдень і водночас вірили в силу природи, в духів води й лісу, в знахарів, в магічну дію слова.
Свята залишились, але з новими назвами: де колись зустрічали весну, тепер Благовіщення, де стрибали через вогонь, тепер Івана Купала. Але суть обрядів, ритуалів, символів зберіглась передавалась від бабусі до онуки, від покоління до покоління.
• Ми святкуємо традиційні обряди, навіть не думаючи, звідки вони прийшли.
• Ми шепочемо «тьху-тьху, щоб не наврочити», кладемо під подушку різнотрав’я на Івана Купала, віримо, що не можна свистіти в хаті.
Двовірництво — це не про суперечність. Це про гармонію.
Це про здатність поєднувати нове і старе. Українець ніколи не відкидав того, що працює: якщо молитва допомагала добре. Якщо оберіг рятував теж добре.
Це явище не слабкість, а сила.
Сила нашої культури, що не ламається, а вплітає.
Сила пам’яті, що живе в обрядах, у словах, у піснях, у руках, що плекають традиції.
#двовірництво #українськатрадиція
Reposted from:
Обранці духів ✙
28.04.202512:02
Мапа "Mythical Beasts of Scandinavia" 🇳🇴🇸🇪🇮🇸🇫🇮🇩🇰, прикрашена зображеннями легендарних істот регіону. Звісно тут далеко не всі казкові чи міфологічні створіння регіону, але все ж красиво :)
01.05.202512:14
Якось так
Reposted from:
ⱧɄ₲ Ø₲ ØⱤĐ
23.04.202510:50
▫️ Скандинавські казки про троллів ▫️
Казка «Подарунок троля» - це історія про жадібність, доброту та несподівані повороти долі. В одному норвезькому селі жив бідний селянин, який одного разу вирушив до лісу по ягоди, щоб прогодувати родину.
Погода була похмурою, і він, заблукавши, натрапив на стару хатину, де жив самотній троль. Троль, побачивши людину, вирішив її налякати, але селянин, не розгубившись, запропонував поділитися з ним своїми мізерними припасами.
Троль, здивований добротою, змінив гнів на милість. Він запросив селянина до хатини й почастував його юшкою з котла, а потім сказав: «За твою щедрість я дам тобі подарунок». Троль вручив йому маленький дерев’яний скриньку, попередивши: «Не відкривай її, поки не повернешся додому, і нікому не показуй». Селянин подякував і вирушив назад, палаючи від цікавості.
Дорогою додому він зустрів багатого сусіда, який, помітивши скриньку, почав випитувати, що всередині. Жадібний сусід умовив селянина відкрити подарунок прямо в лісі, пообіцявши поділитися зиско. Щойно кришка піднялася, зі скриньки вилетів рій ос, які покусали сусіда й змусили його тікати.
Селянин, згадавши попередження троля, швидко закрив скриньку й поспішив додому.
Вдома, відкривши скриньку на самоті, він виявив, що вона повна золотих монет. Троль, виявляється, випробовував його: доброта й терпіння принесли нагороду, а жадібність сусіда — покарання. Селянин розбагатів, але нікому не розповів про зустріч із тролем, зберігши таємницю подарунка.
Відтоді в селі казали, що тролі в лісі не завжди злі, але їхні дари треба приймати з розумом. Історія стала уроком: слухай поради й не піддавайся чужій жадобі, і тоді удача повернеться до тебе обличчям.
✅ Наш Сайт
🌐 Наш Instagram
▫️ Наш Patreon
⚫️ Hug Og Ord | Підписатись
Казка «Подарунок троля» - це історія про жадібність, доброту та несподівані повороти долі. В одному норвезькому селі жив бідний селянин, який одного разу вирушив до лісу по ягоди, щоб прогодувати родину.
Погода була похмурою, і він, заблукавши, натрапив на стару хатину, де жив самотній троль. Троль, побачивши людину, вирішив її налякати, але селянин, не розгубившись, запропонував поділитися з ним своїми мізерними припасами.
Троль, здивований добротою, змінив гнів на милість. Він запросив селянина до хатини й почастував його юшкою з котла, а потім сказав: «За твою щедрість я дам тобі подарунок». Троль вручив йому маленький дерев’яний скриньку, попередивши: «Не відкривай її, поки не повернешся додому, і нікому не показуй». Селянин подякував і вирушив назад, палаючи від цікавості.
Дорогою додому він зустрів багатого сусіда, який, помітивши скриньку, почав випитувати, що всередині. Жадібний сусід умовив селянина відкрити подарунок прямо в лісі, пообіцявши поділитися зиско. Щойно кришка піднялася, зі скриньки вилетів рій ос, які покусали сусіда й змусили його тікати.
Селянин, згадавши попередження троля, швидко закрив скриньку й поспішив додому.
Вдома, відкривши скриньку на самоті, він виявив, що вона повна золотих монет. Троль, виявляється, випробовував його: доброта й терпіння принесли нагороду, а жадібність сусіда — покарання. Селянин розбагатів, але нікому не розповів про зустріч із тролем, зберігши таємницю подарунка.
Відтоді в селі казали, що тролі в лісі не завжди злі, але їхні дари треба приймати з розумом. Історія стала уроком: слухай поради й не піддавайся чужій жадобі, і тоді удача повернеться до тебе обличчям.
✅ Наш Сайт
🌐 Наш Instagram
▫️ Наш Patreon
⚫️ Hug Og Ord | Підписатись
Reposted from:
Manukomi
25.04.202514:05
Шаманы Алтая обращаются за помощью и советом к духу-покровителю гор и местности Алтаю Кудаю. И меня очень заинтересовал вопрос, есть ли у жителей Урала подобная альтернатива, и очень неожиданно оказалось, что духом-покровителем Урала является Хозяйка медной горы. Прообраз Хозяйки медной горы из сказки — это персонаж легенд уральских горняков, а не мифологический персонаж в целом, но все же сказы вышли с пометкой, указывающей, что основаны они на устных преданиях, слышанных Бажовым в детстве от горняков в 1892—1895 годах и включены им в сборник "дореволюционной мифологии Урала". Основные фольклорные предания Бажовым были услышаны и записаны от от старого шахтёра Василия Алексеевича Хмелинина, работавшего сторожем на дровяных складах и пересказывающего детям рассказы стариков.
О происхождении персонажа «Хозяйка Медной горы» есть следующие гипотезы:
• Дух местности
• Предания о самых разных духах гор, рудников и кладов (Бажов, анализируя предания, отмечает, что Хозяйку иногда ассоциировали с персонажем — духом местности и призраком горы расположенной около 10 км от рудника. Ее связывают с кладом, спрятанным в пещере горы, — говорят, в нём хранится золото разбойников или «старых людей» (чудью‼️, язычников-вогулов‼️) — и с золотым прииском, существовавшим когда-то в низовьях горы. Хозяйка связывалась с медными рудами. Соответственно она была покровительницей рудокопов.
• По мнению Ф. В. Плесовского, образ персонажа близок образу Матери-земли в мифологии коми-пермяков‼️ и коми-зырян‼️, что для меня услышать и заметить в литературе и статьях было ультраважно.
• М. П. Никулина отмечает связь Хозяйки с миром мёртвых и царством неживой материи.
Я считаю, что важно судить мифологическую основу персонажа отдельно от образа в сказках и кинематографе, который построился вокруг духа из легенд. Важно понимать, что в мифах внешность Хозяйки представлена антропоморфной, нулевоморфной и гибридной ипостасями. Поэтому смотреть на Хозяйку медной горы исключительно, как на красивую девушку в расшитой камнями одежде не совсем правильно, потому что довольно часто она также описывается как «погань» с телом ящерицы и головой человека. Уже само наименование обозначает Хозяйку как «нечистое», сверхъестественное существо.
Фольклорно ей подвластны ящерицы и в её подчинении имеется бурая кошка, которая ходит в земле под поверхностью, иногда выставляя наружу свои огненные уши. Да и в принципе "дополнительных" легенд к ее мифологическому образу достаточно. В общем тема интересная, как оказалось.
О происхождении персонажа «Хозяйка Медной горы» есть следующие гипотезы:
• Дух местности
• Предания о самых разных духах гор, рудников и кладов (Бажов, анализируя предания, отмечает, что Хозяйку иногда ассоциировали с персонажем — духом местности и призраком горы расположенной около 10 км от рудника. Ее связывают с кладом, спрятанным в пещере горы, — говорят, в нём хранится золото разбойников или «старых людей» (чудью‼️, язычников-вогулов‼️) — и с золотым прииском, существовавшим когда-то в низовьях горы. Хозяйка связывалась с медными рудами. Соответственно она была покровительницей рудокопов.
• По мнению Ф. В. Плесовского, образ персонажа близок образу Матери-земли в мифологии коми-пермяков‼️ и коми-зырян‼️, что для меня услышать и заметить в литературе и статьях было ультраважно.
• М. П. Никулина отмечает связь Хозяйки с миром мёртвых и царством неживой материи.
Я считаю, что важно судить мифологическую основу персонажа отдельно от образа в сказках и кинематографе, который построился вокруг духа из легенд. Важно понимать, что в мифах внешность Хозяйки представлена антропоморфной, нулевоморфной и гибридной ипостасями. Поэтому смотреть на Хозяйку медной горы исключительно, как на красивую девушку в расшитой камнями одежде не совсем правильно, потому что довольно часто она также описывается как «погань» с телом ящерицы и головой человека. Уже само наименование обозначает Хозяйку как «нечистое», сверхъестественное существо.
Фольклорно ей подвластны ящерицы и в её подчинении имеется бурая кошка, которая ходит в земле под поверхностью, иногда выставляя наружу свои огненные уши. Да и в принципе "дополнительных" легенд к ее мифологическому образу достаточно. В общем тема интересная, как оказалось.
01.05.202507:44
Reposted from:
Ravensfjord
01.05.202510:24
🎻🔥Равенсфіорд музичний - до сьогоднішньої теми:
https://www.youtube.com/watch?v=nLgM1QJ3S_I
https://www.youtube.com/watch?v=nLgM1QJ3S_I
Log in to unlock more functionality.
